ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ТА СКОРОЧЕНЬ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Облікова політика Банку ( в подальшому – Політика ) встановлює єдині методологічні підходи до побудови та організації бухгалтерського обліку та звітності в КБ , єдине тлумачення та розуміння принципів відображення в обліку фінансово-господарських операцій для всіх структурних підрозділів Банку центрального офісу, філій та відділень (далі – Банк) відповідно до міжнародних стандартів фінансового обліку (International Accounting Standarts – IAS) та міжнародних стандартів фінансової звітності (International Financial Reporting Standarts – IFRS) визначає принципи, методи і процедури, що їх використовує Банк для складання та подання фінансової звітності.         

Зміни в Політику вносяться у випадках:

1) змін Статутних вимог Банку;

2) коли зміни забезпечать більш достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності;

3) коли цього вимагає відповідний стандарт обліку або нормативно-правовий акт Національного Банку України.

Не є змінами в обліковій політиці:

- зміни для подій і операцій, що не схожі за змістом до попередніх подій і операцій;

- зміни подій і операцій, що не відбувалися раніше або які є не суттєвими.

Облікові оцінки – це попередні оцінки, що застосовуються Банком для розподілу доходів і витрат між відповідними звітними періодами (наприклад, зміна строку корисного використання об’єкта основних засобів). Облікова оцінка переглядається Банком у випадках, коли змінюються обставини, на яких вона ґрунтувалася, або отримана додаткова інформація, що впливає на підходи у її визначенні.

Якщо чітко не можна визначити за рахунок чого: облікової політики чи облікових оцінок відбулися зміни у фінансовій звітності, то такі зміни розглядаються та надаються як зміни облікових оцінок.

Дана Політика є обовязковою для використання в своїй діяльності структурними підрозділами Банку при:

§ веденні бухгалтерського обліку;

§ оцінці активів та зобов’язань;

§ складанні та поданні фінансової, податкової, управлінської та звітності за МСБО;

§ організації операційної роботи, документообігу, внутрішнього контролю за здійсненням операцій Банку тощо.

Система обліку Банку включає управлінський облік, облік за МСБО, бухгалтерський (фінансовий) облік, податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись, при цьому, формою та періодичністю розрахунку даних.

Управлінський облік ведеться Банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності й структури управління.

Політика та процедури організації управлінського обліку Банку застосовуються для визначення необхідних показників діяльності Банку і надання змоги:

§ упроваджувати фінансову структуру, яка виділяє різні центри витрат і центри прибутку та різні види діяльності Банку;

§ визначати прибутковість та ефективність центрів прибутку, бізнес-напрямів (клієнтських сегментів), продуктів і клієнтів;

§ визначати стратегічні й тактичні плани та завдання з відповідними цілями і ключовими показниками діяльності Банку;

§ розробляти бюджети, прогнози та контролювати їх виконання;

§ аналізувати і порівнювати з бюджетними даними фактичні результати діяльності Банку в цілому, а також за центрами прибутку, бізнес-напрямами (клієнтськими сегментами), продуктами та клієнтами;

§ надавати об’єктивну базу для ціноутворення банківських продуктів.

Для цілей аналізу та порівняння даних фактичних та планованих результатів діяльності в Банку використовується ефективний інструмент планування – бюджетування. Бюджетування, як частина управлінського обліку, включає в себе:

§ планування фінансових показників;

§ облік виконання планів ;

§ контроль за виконанням планів;

§ аналіз відхилень і складання рекомендацій для прийняття управлінських рішень.   

 Облік за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку впроваджується поетапно та містить послідовне відображення згідно з принципами міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) кожної облікової операції по статтям обліку.

Для ведення обліку згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) застосовуються певні професійні судження, оцінки та припущення, які формуються виходячи з принципів міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), а також регулюючих обліковий процес нормативних документів, принципів бухгалтерського обліку з урахуванням морально-етичних вимог до облікових працівників.

Міжнародна фінансова звітність формується згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) із застосуванням методу поєднання даних обліку, який здійснюється у Банку у відповідності з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) з даними обліку, одержаними шляхом використання методу трансформації фінансово-господарських операцій.

Звітність, складена за міжнародними стандартами фінансової звітностівикористовується для задоволення інформаційних потреб зовнішніх користувачів, в першу чергу акціонерів, а також інвесторів, ділових партнерів тощо,

Банк використовує міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) у якості одного з головних інструментів, що визначає інформаційне середовище і забезпечує надання прозорої й уніфікованої інформації широкому колу учасників ринку.

 Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Фінансовий облік є складовою системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції Банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Банк складає фінансову звітність, веде фінансовий облік у національній валюті України; операції в іноземній валюті в фінансовому обліку відображаються у подвійній оцінці - валюті розрахунків та гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом НБУ; у фінансовій звітності операції в іноземній валюті відображаються у національній валюті України – гривневому еквіваленті, розрахованому за офіційним валютним курсом НБУ на дату здійснення операцій.

Основою бухгалтерського (фінансового) обліку в Банку є МСБО; порядок ведення вказаного виду обліку визначається Національним Банком України.

Принциповою особливістю МСБО, в тому числі і МСБО (IAS) 8 «Облікова політика, зміни в розрахункових бухгалтерських оцінках і помилки», є орієнтація не на порядок ведення бухгалтерського (фінансового) обліку, а на порядок надання інформації в фінансовій звітності.

Визначення порядку ведення рахунків бухгалтерського обліку регламентується Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений постановою Правління Національного банку України.

 Для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій та для забезпечення потреб складання фінансової звітності Банк використовує План рахунків бухгалтерського обліку банків України. Невід’ємною частиною Плану рахунків є система аналітичного обліку, який ведеться за особовими рахунками, відкритими в розрізі власників рахунків та за кожним видом операцій.

Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Аналітичний облік Банку організований за структурою аналітичних рахунків та параметрами, які регулюються Національним банком України документом «Коди та можливі значення параметрів аналітичного обліку».

Аналітичний та синтетичний облік всіх банківських операцій здійснюється в облікових регістрах, призначенням яких є хронологічне, систематичне накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних облікових документів.

Всі рахунки, що відкриваються, реєструються в книзі відкритих рахунків. Банк веде та зберігає книги реєстрації відкритих рахунків в електронній формі та на вимогу органів банківського регулювання та нагляду роздруковує копії книг реєстрації відкритих рахунків у паперовій формі.

У разі закриття рахунку в книзі проставляється дата його закриття. Номери закритих рахунків не можуть бути присвоєні новим клієнтам Банку.

Загальні вимоги щодо облікових регістрів та ведення книги реєстрації відкритих рахунків визначаються Політикою організації операційної діяльності КБ .

 Основною формою регістрів синтетичного обліку є: баланс Форма № 1Д (щоденна), оборотно-сальдовий баланс (щоденно), оборотно-сальдовий баланс Банку Форма №10 (місячна), сальдові та оборотно-сальдові відомості.

Щоденний баланс та оборотно-сальдовий баланс формується після виконання процедури закриття “Операційного дня Банку”, перевіряється і підписується уповноваженою особою і головним бухгалтером Банку.

Щоденний оборотно-сальдовий баланс відображає обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжним підсумком за балансовими рахунками третього та другого порядків. В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками Банку.

1.5. Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування відповідно до чинного законодавства і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і строк подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією України. Зміни в податковому обліку не впливають на бухгалтерський (фінансовий) облік.

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ТА СКОРОЧЕНЬ

Терміни:

Активи – ресурси, контрольовані Банком в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Майбутня економічна вигода, що втілена в актив Банку, отримується шляхом:

- використання активу для надання послуг;

- обміну одного активу на інший;

- використання активу для погашення зобов`язань;

- розподілу між власниками.

Активні операції – фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходу. До активних операцій Банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Амортизація – систематичний розподіл вартості активу, що амортизується, протягом строку використання (експлуатації, знаходження у власності) цього активу.

Балансова вартість – це вартість за якою актив, зобов’язання та власний капітал відображаються в балансі.

Банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості.

Безнадійна заборгованість – це заборгованість, імовірність виконання зобов'язань за якою з боку позичальника/контрагента Банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними. Банк визначає заборгованість за активними банківськими операціями, як безнадійну залежно від виду операції.

Валютна позиція – співвідношення активів та позабалансових вимог до пасивів та позабалансових зобов’язань Банку в іноземній валюті та банківських металах.

Валютна операція на умовах "тод" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

Валютна операція на умовах "том" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

Валютна операція на умовах "своп" - валютна операція за одночасно укладеними угодами, умови яких поєднують купівлю або продаж іноземної валюти із зворотним продажем або купівлею тієї самої іноземної валюти. Обидві угоди укладаються з одним і тим самим партнером. Курси, дати валютування та способи платежу встановлюються укладеними угодами.

Валютна операція на умовах "спот" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

Валютна операція на умовах "форвард" - валютна операція за форвардним договором, умови якого передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за форвардним договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

Валютний ризик – явний або потенційний ризик для фінансового результату та капіталу Банку, який виникає внаслідок негативної зміни курсів іноземних валют та банківських металів.

Вартість – суспільно визначений еквівалент у грошовій формі цінності будь-чого або величина витрат на будь-що.

Вартість реалізації (погашення) - сума грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу.

Відділення – структурна одиниця Банку, яка відкривається з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених Банком .

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками).

Витрати на операції – це комісійні винагороди, податки та збори (обов’язкові платежі), які безпосередньо пов’язані з операціями з придбання, емісії або продажу цінних паперів та інвестицій, не оформлених цінними паперами, і яких не було б, якби операція з придбання, емісії або продажу не здійснювалася.

Витрати на формування спеціальних резервів – витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів Банку та списання безнадійних активів.

Власний капітал – це залишкова частина в активах Банку після вирахування всіх зобов’язань.

Дата балансу – дата, на яку складений баланс Банку. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна (квартальна) фінансова звітність складається на кінець останнього дня кварталу.

Дата операції – дата здійснення операції (укладання угоди), у результаті чого у Банку виникають вимоги (активи) або зобов’язання (пасиви), незалежно від дати руху коштів за ними.

Дата валютування – обумовлена угодою, нормативними, або іншими документами (акредитивом, платіжним дорученням, гарантією тощо) дата списання (видачі) або зарахування (приймання) активів, тобто дата переходу права власності на кошти, цінні папери, основні засоби тощо.

Дата розрахунку – це дата фактичного проведення розрахунку, у результаті якого клієнт або Банк сплачує (отримує) кошти.

Дебіторська заборгованість- сума вимог Банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг тощо.

Дивіденди – частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі Банка.

Дисконт (за операціями з цінними паперами) – це різниця між вартістю погашення цінних паперів та вартістю їх придбання без врахування нарахованих на час придбання процентів, якщо вартість придбання нижча вартості погашення.

Доходи Банку – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Доходи від повернення раніше списаних активів – кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана Банком безнадійною щодо отримання.

Еквайринг - діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання і здійснення операцій з видачі готівки користувачам спеціальних платіжних засобів, які не є клієнтами емітента, а також проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів;

Ефективна ставка відсотку – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту.

Загальні адміністративні витрати – операційні витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності Банку

Запаси – активи, які утримуються для забезпечення безперервної роботи Банку, надання банківських послуг, ремонту службових приміщень та інших основних засобів, а також отримані в заставу.

Зобов’язання Банку – заборгованість Банку, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої як очікується, призведе до зменшення ресурсів Банку, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов’язання – заборгованість позичальника по кредитній операції, яка включає основну суму(тіло) кредиту, проценти, комісію та інші нарахування згідно умовам кредитного договору.

Інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для здійснення звичайної діяльності.

Інструмент хеджування – це призначений похідний фінансовий інструмент або призначений непохідний (лише для хеджування валютного ризику) фінансовий актив або зобов'язання, справедлива вартість якого або грошові потоки від якого, за очікуванням, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або грошових потоків об'єкта хеджування.

Капітальні інвестиції - витрати на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію, дообладнання об'єктів основних засобів, нематеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Консолідований кореспондентський рахунок – кореспондентський рахунок, що відкритий у територіальному управлінні і на якому об’єднані гроші Банку.

Консолідована фінансова звітність – це фінансова звітність, що відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів Банку – юридичної особи та його дочірніх установ як єдиної економічної одиниці.

Кореспондентський рахунок – рахунок, що відкривається одним Банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Кореспондентський рахунок „ЛОРО” - кореспондентський рахунок, який відкриває Банк банку-кореспонденту та за яким Банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором. Цей рахунок є кореспондентським рахунком "Ностро" у Банку-кореспондента.

Коригуюча проводка – це бухгалтерський запис, який здійснюється після звітного періоду, стосовно операцій вже здійснених у звітному періоді, але не відображених у звітності, та за результатами подій, що відбулися після дати балансу, але пов’язані з обставинами, що існували на дату балансу, з метою складання та надання користувачам реальної фінансової звітності.

Користувачі фінансової звітності – фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність Банку для прийняття необхідних рішень;

Кредитні операції – вид активних операцій, пов’язаних з наданням клієнтам/контрагентам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, акредитивів, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яка пролонгація строку погашення заборгованості, яка надана в обмін на зобов’язання боржника відносно повернення заборгованості, а також на зобов’язання на оплату процентів та інших зборів з суми заборгованості ( відстрочка платежу ).

Кредитна заборгованість – це зобов’язання позичальника перед Банком погасити заборгованість по кредиту/траншу та/або відсоткам та/або іншим платежам в обумовлений строк згідно умов договору кредитної операції.

Кредиторська заборгованість – сума зобов’язань Банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг тощо.

Лізинг – це господарська операція, за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу право користування активом за плату на певний період часу.

Ліквідність активу – можливість швидкого переводу активу в готівку без істотної втрати його вартості.

Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які отримуватимуться або сплачуватимуться у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквіваленті.

Немонетарні статті – статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Нематеріальний актив – актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується Банком з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, в адміністративних цілях чи надання в лізинг(оренду) іншим особам. Об'єкт відповідає визначенню нематеріального активу, якщо його можна ідентифікувати, якщо Банк може здійснювати контроль над використанням даного об`єкту, та якщо від його використання очікується надходження майбутніх економічних вигод для Банку.

Необоротні активи – основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи;

Облігації – цінні папери, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно, також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється Банком.

Одиниця матеріальних цінностей - одна матеріальна цінність або група однорідних матеріальних цінностей.

Оперативний лізинг – це господарська операція, що передбачає передачу лізингоодержувачу права користування матеріальними цінностями, що належать лізингодавцю, на строк, не більший строку їх повної амортизації з обов’язковим поверненням таких матеріальних цінностей лізингодавцю.

Операція прямого репо – продаж цінних
паперів з умовою їх викупу в покупця.

Операція Банку – дія (подія), яка викликає або викличе в майбутньому зміни у фінансовому стані Банку;

Основні засоби – матеріальні активи, які Банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Оренда - це угода, згідно з якою орендодавець передає орендарю право користування активом протягом узгодженого періоду в обмін на платіж або серію платежів.

Оцінка – процес визначення тієї суми коштів, за якою елементи фінансової звітності мають визнаватися та обліковуватися у звітах;

Ощадний (депозитний) сертифікат – це письмове свідоцтво Банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у Банку, який його видав.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів.

Представництва – відокремлений структурний підрозділ КБ “”, що не проводить банківську діяльність.

Податок на прибуток – операційні витрати Банку, пов’язані зі сплатою податку, відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визначення відстрочених податкових активів та зобов’язань.  

Поточна вартість – сума грошових потоків або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент.

Процентний ризик – ймовірність зменшення процентного доходу Банку, пов’язана з коливанням процентних ставок на ринку.

Премія (за операціями з цінними паперами) – це перевищення вартості придбання цінних паперів над вартістю їх погашення без врахування нарахованих на час придбання процентів.

Реєстраторська діяльність – професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка передбачає одержання Ліцензії ДКЦПФР із зазначеним видом діяльності і включає збір, фіксацію, обробку, збереження і надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів і власників, а також виконання інших операцій.

РЕПО – угода про продаж із подальшим викупом. На практиці вид банківської операції, за яким об’єкт (як правило, цінні папери) передається контрагенту в обмін на інший об’єкт (як правило, грошові кошти), а через визначений проміжок часу проводиться обов’язковий зворотний обмін. Таким чином сторона, яка передає об’єкт, отримує від нього вторинну ліквідність і не втрачає права власності над об’єктом. З іншого боку, сторона, яка отримує об’єкт у тимчасове користування, набуває права отримувати доходи за об’єктом плюс заробляє на різниці між ціною первісного та зворотного обміну.

Ринкова вартість – це теперішня вартість майна, яка визначається на основі попиту та пропозиції, по якій можливе відчудження об’єкта оцінки на ринку подібного майна по угоді між покупцем та продавцем;

Сторно – спосіб виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми. Виправлення вносяться до облікового регістру в тому звітному періоді, у якому виявлені помилки, що можуть виникати під час математичних підрахунків, застосування облікової політики, неправильної інтерпретації фактів, помилкового зарахування та/або списання коштів за рахунками, неналежного виконання посадових обов’язків.

Спеціальні резерви – резерви, що створюються за рахунок витрат для відшкодування можливих збитків від втрат активів та під позабалансові зобов’язання Банку.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами;

Собівартість цінного папера – це ціна придбання цінного папера, уключаючи
накопичені проценти, а також витрати на операції з придбання цінних паперів.

Строк позивної давності – строк, встановлений чинним законодавством, для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Строк лізингу – це строк, на який лізингоодержувач уклав угоду про лізинг основних засобів.

Фізична поставка банківських металів - це операція, яка супроводжується фізичним переміщенням банківських металів між учасниками операції;

Фінансовий лізинг (оренда) – господарська операція, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.

Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Чиста вартість реалізації - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на реалізацію.

Скорочення:

Банк – КБ

МС ФЗ – Міжнародні стандарти фінансової звітності;

МСБО - Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

План рахунків – План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України;