Терміни та їх місце в ОДС і НС

           Термін- це слово або словосполучення, що означає усталене наукове або спеціальне поняття, це не лише назва предмета або поняття а його точне визначення. Значення термінів зафіксовані в державних стандартах і термінологічних словниках.

     Кожна галузь науки має свої терміни: технічні, медичні, юридичні, економічні тощо. Група слів-термінів, що належать до однієї галузі складає вузькоспеціальну термінологію. Але чимало в нашій мові слів які є загальнонауковими термінами: синтез, аналіз, проблема, дослід Крім того, існує певна група слів; що є термінами для кількох галузей науки, маючи в них різні значення. Наприклад, слово камера (з грецької, що означає "закрита печера").Для футболіста камера - гумовий мішок для м'яча, для фото - чи

кінолюбителя - частина фото - чи кіноапарата, для працівника правоохоронних закладів це слово має зовсім інше значення - місце,де

утримуються правопорушники. Це свідчить про те, що вживати той чи інший термін можна лише в тому значенні яке він має лише у своїй галузі.

Професіоналізми

Кожна професія має свої специфічні слова, словосполучення та мовні звороти, характерні лише для неї. Ці слова вживаються для пс ' значення вузькоспеціальних понять, а тому можуть не завжди відлов дати нормам літературної мови. Професіоналізми часто виступають мові синонімами термінів.

Крім окремих вузьких галузей знань професіоналізми поширені серед людей, які займаються або захоплюються якоюсь справою і де немає своєї термінології, наприклад, серед рибалок чи мисливців, колекціонерів чи городників-любителів. Так, наприклад, для широкого загалу слово "вікно" означає отвір у стіні, для викладачів - це перерва між академічними годинами; інженерні професіоналізми - креслення, калька, синька, білка;у фармакології - водний розчин, спиртовий розчин, олійний розчин, відвар, напар, настоянка, мазь, крем, емульсія. У студентів свої професіоналізми, або, так би мовити, студентський "сленг": вишка - вища математика, лаба -лабораторна робота, фіза - фізичне виховання, теормех - теоретична механіка тощо.

Професіоналізми, на відміну від термінів, не мають наукового ви­значення, а тому вживання їх у текстах наукового і офіційно-ділового стилю небажане, бо вони можуть викликати непорозуміння чи ускладнити ділові стосунки.

варто запам’ятати

Адреса - місце проживання

Гарнітура - набір шрифтів у друкарській справі

Кар'єра - просування по службовій драбині

Грати - дієслово

Гніт - гноблення, приниження

Адрес-письмове вітання з нагоди ювілею чи пам'ятної події

Гарнітур – комплект однохарактерних предметів

Кар'єр - місце добування якоїсь ре­човини (глини, піску, корисних ко­палин)

Ґрати - решітка на вікнах, у в'язниці. Ґніт - елемент гасової лампи (рос. фитиль)

Поняття про документ

Документ - письмовий діловий текст, в якому зафіксовано події, факту, явища об'єктивної дійсності. Документ створюється за певною схемою і виконує конкретну, лишеному властиву,функцію. Всі документи укладаються відповідно до закріплених правил і повинні відповідати таким вимогам:

- кожен документ видається повноважним органом або особою відповідно до їх компетенції;

_- документ не повинен суперечити діючому законодавству;

- документ повинен бути достовірними а інформація, вміщена в ньому, -повною і лаконічною;

- документ повинен мати певну форму, дотримання якої обов'язкове;

- документи слід складати офіційно-діловою мовою, ретельно редагувати, уникаючи неточностей і різночитань.

     Уніфікованість та стандартність документів закріплена не лише традицією, ай державним стандартом. Правильно оформлений документ придатний для тривалого зберігання і відтворення інформації в майбутньому, що робить процес керування простим і результативним. Ділові папери різняться між собою за ознаками, призначенням, а тому їх можна розподілити на такі групи:

- організаційні(посадові інструкції, правила, положення тощо);

- розпорядчі (накази, вказівки, постанови, розпорядження);

- особово-офіційні (автобіографія, заява, характеристика, скарга);

-довідково-інформаційні (відгук, рецензія, довідка, пояснювальна,та службова записка, запрошення, оголошення, звіт, протокол);

- господарсько-договірні (договір, трудова угода, контракт).

     Кожен документ складається з окремих частин, які називаються реквізитами. Сукупність реквізитів, розміщених у встановленому порядку, називається формуляром документа. Державним стандартом узаконено 31 реквізит:

1. Державний герб (для державних організацій).

2. Емблема (фірмовий знак) організації.

3. Зображення нагород.

4. Код організації.

5. Код документа.

6. Назва міністерства чи відомства.

7. Назва організації.

8. Назва структурного підрозділу.

9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа, номер телефону, номер телефаксу, номер рахунка в банку та його назва.

10. Назва виду документа.

11. Дата.

12. Індекс (вихідний номер документа).

13. Посилання на індекс і дату вхідного документа.

14. Місце укладання чи видання.

15. Гриф обмеження доступу.

16. Адресат.

17. Гриф затвердження.

18. Резолюція.

19. Заголовок до тексту.

20. Позначка про контроль.

21. Текст.

22. Позначка про наявність додатка.

23. Підпис.

24. Гриф погодження.

25. Віза.

26. Відбиток печатки.

27. Позначка про засвідчення копій.

28. Відмітка про виконавця.

29. Позначка про виконання документа і направлення його до справи.

30. Позначка про перенесення даних на машинний носій.

31. Відмітка про надходження.

Дещо детальніше розглянемо лише кілька реквізитів, їх призначення та вимоги до оформлення.

1. Назва - слово чи словосполучення, що визначає вид документа; пишеться з великої літери (крім слів "заява" і "рапорт"), розташовується посередині або зліва.

2 Заголовок до тексту - стислий виклад того, про що йде мова в документі. Пишеться під назвою документа, як правило, починається з прийменника "про": повинен бути точним і лаконічним, відображати головну ідею документа.

о Адресат розташовується справа від середини аркуша, кожен елемент - назва установи, підрозділу, посада, прізвище та ініціали особи - пишеться з нового рядка. Назва посади, прізвище особи пишуться у давальному відмінку, назви організації чи підрозділу - у називному.

4. Гриф затвердження розташовується у правій верхній частині документа і
визначає коло структурних підрозділів чи посадових осіб для його
поширення. Складається із - слова "Затверджую", назви посади, особистого
підпису, прізвища та ініціалів особи, що затвердила документ, дати
затвердження.

5. Дата - обов'язковий реквізит, який вказує на день підписання чи затвердження. Реквізит має три складники: число, місяць, рік. Може записуватись трьома парами арабських цифр: 12.05.01 або комбінованим способом - 12 травня 2001 р(оку).

6. Підпис - обов'язковий реквізит, що засвідчує законність документа, відповідальність особи за його зміст. Підпис складається з назви посади (зліва), ініціалів та прізвища особи, що підписала документ, (справа) та особистого підпису (посередині). Підписи кількох службових осіб розміщуються в послідовній ієрархії посад; якщо документ підписують кілька осіб, що займають рівнозначні посади, їх підписи розташовуються на одному рівні.

7. Відмітка про виконавця - обов'язковий реквізит для вихідних документів -листів, довідок, висновків, наказів тощо. Складається з прізвища та ініціалів виконавця, назви посади та номера службового телефону.

6.7 Особливості письмового ділового та професійного спілкування

6.7.1 Правопис прізвищ

Українські прізвища пишуться за загальними правилами українського правопису, тобто за фонетичною системою:

Гапоненко, Глушко, Коваленко, Юрчук, Кравець, Мар'яненко, Солов'яненко, Дубчак, Пугач.

Російські прізвища при написанні їх українською мовою мають деякі

особливості. Головні з них такі: