Методичні вказівки до виконання контрольних робіт

Тема: "Система забезпечення фінансового менеджменту. Концепція впливу фактора часу на вартість грошей"

Фінансовий менеджмент потребує постійних фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних з потоками грошових коштів у різні часові періоди. Концепція передбачає, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, яку звичайно представляє норма позикового відсотку. У відповідності з цією концепцією одна й та ж сума грошей в різні часові періоди має різну вартість; ця вартість на поточний момент завжди вища, ніж в будь-якому майбутньому періоді.

Завдання по темі "Система забезпечення фінансового менеджменту. Концепція впливу фактора часу на вартість грошей" складається з чотирьох задач. З метою розв’язання задач необхідно викладення змісту окремих понять, на яких базуються математичні моделі визначення вартості грошей з урахуванням фактору часу. Це наступні поняття:

відсоток (процент)— сума доходу від надання капіталу у борг або плата за користування борговим капіталом у всіх його формах (депозитний процент, кредитний процент, процент від облігацій, процент від векселів тощо.);

простий відсоток (процент) — сума доходу, нарахованого до основної суми капіталу в кожному інтервалі, та на яку подальші нарахування відсотків не здійснюється;

складний відсоток (процент) — сума доходу, нарахованого до основної суми капіталу в кожному інтервалі, яка не сплачується позичальнику, а приєднується до основної суми капіталу і в наступний строк сплати сама приносить доход;

процентна ставка (ставка відсотку) — питома величина, відповідно до якої в обумовлені терміни сплачується сума відсотку (процента) в розрахунку на одиницю капіталу. Представляється у вигляді десяткового дробу або у відсотках;

номінальна (котирувальна) ставка відсотку — річна ставка відсотку, яка відображається в угодах суб’єктів господарювання, пропозиціях укладання угод, розрахунках фахівців щодо окремих економічних процесів тощо. Представляється у вигляді десяткового дробу або у відсотках;

регулярна (інтервальна) ставка відсотку — ставка, за якою здійснюється нарахування відсотку в кожному інтервалі. Обумовлюється угодою суб’єктів господарювання. В залежності від умов угоди може бути більшою, меншою або дорівнювати номінальній ставці відсотку. Представляється у вигляді десяткового дробу або у відсотках;

ефективна ставка відсотку — зазвичай характеризує відношення річної суми відсотку до суми наданого (позиченого) капіталу. Може дорівнювати номінальній ставці в разі річної довжини інтервалу нарахування. Представляється у вигляді десяткового дробу або у відсотках;

майбутня вартість грошей - сума, на яку перетворяться інвестовані в поточний момент гроші через певний час з урахуванням встановленої ставки відсотку;

поточна (теперішня) вартість грошей - сума грошей, які планується отримати у майбутньому, визначена на поточний момент часу з урахуванням встановленої ставки відсотку;

нарощування вартості (компаундування) — процес приведення поточної вартості грошей до їх майбутньої вартості шляхом додавання до їх початкової суми нарахованої суми відсотку;

дисконтування вартості - процес приведення майбутньої вартості грошей до їх поточної вартості шляхом вилучення з майбутньої суми нарахованої суми відсотку (так званого "дисконту");

період нарахування — загальний термін часу, протягом якого здійснюється процес нарахування відсотків на визначену угодою суму грошей;

інтервал нарахування — обумовлений конкретний часовий термін (в межах періоду нарахування), відносно якого здійснюються регулярне нарахування суми відсотку по встановленій ставці (тобто здійснюється окремий платіж відсотку);

ануїтет (фінансова рента) - потік платежів, що характеризується однаковими обсягом сум та рівнем процентних ставок протягом всього періоду.

Задачі, запропоновані для розв’язання передбачають визначення майбутньої та поточної вартостей як окремих платежів так і ануїтетів.

Задача 1

Визначити майбутню вартість грошей за складним відсотком за наступною формулою:

FV = PV ´ (1 + i) ⁿ,

де

FV – майбутня вартість грошей (в грошових одиницях);

PV – поточна вартість грошей (в грошових одиницях);

i – ставка відсотку (десятковий дріб, або значення в процентах, поділене на 100%). Ставка відсотку може бути регулярною (тобто відноситися до інтервалу нарахування) або номінальною (тобто річною);

n – кількість інтервалів нарахування відсотку (наприклад, за угодою нарахування відсотків здійснюються щоквартально протягом трьох років. Це означає, що кількість інтервалів дорівнює добутку кількості кварталів у році на кількість років: n = 4 кв. ´ 3 р. = 12).

Результати розрахунків представити у табличному вигляді.

Наприклад, за умовою щоквартального нарахування відсотків розрахунок здійснюється наступним чином:

Задача 2

Розрахувати теперішню (поточну) вартість грошей за складним відсотком за наступною формулою:

PV =

Результати розрахунків представити у табличному вигляді.

Оскільки умовою задачі є щорічне збільшення прибутку, прибуток першого року відповідає вихідним даним, прибуток другого року дорівнює добутку прибутку першого року та коефіцієнту збільшення прибутку, який, в свою чергу, дорівнює:

1 +

Прибуток третього року є добутком прибутку другого року та зазначеного коефіцієнта збільшення прибутку. Тобто, прибуток кожного наступного року є добутком прибутку попереднього року та зазначеного коефіцієнту. Сума амортизаційних нарахувань залишається незмінною протягом всіх років.

Задача 3

В третій задачі необхідно визначити майбутню вартість ануїтету в кожному році (інтервалі) всього періоду нарахування відсотків за наступною формулою:

FVA = RA ´ ,

де

FVА – майбутня вартість ануїтету (в грошових одиницях);

RA – сума окремої виплати в ануїтеті (в грошових одиницях).

Результати розрахунків представити у табличному вигляді.

Задача 4

В четвертій задачі необхідно розрахувати поточну (теперішню) вартість ануїтету в кожному році (інтервалі) всього періоду нарахування відсотків за наступною формулою:

PVA = RA ´ ,

де

PVА – поточна вартість ануїтету (в грошових одиницях);

Результати розрахунків представити у табличному вигляді.

Тема: "Управління формуванням прибутку підприємства. Окремі інструменти операційного аналізу"

Основні поняття:

запас фінансової міцності – обсяг можливого зниження виручки від реалізації продукції за умовою погіршення кон’юнктури товарного ринку, який дозволяє йому здійснювати прибуткову операційну діяльність.

змінні витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

коефіцієнт дивідендних виплат – частка суми чистого прибуткупідприємства, яка спрямовується на виплату дивідендів.

коефіцієнт еластичності попиту – залежність зміни обсягу реалізації продукції від зміни ціни одиниці продукції.

постійні витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

точка беззбитковості (поріг рентабельності, беззбитковий обсяг виробництва) – граничний обсяг реалізації в грошовому виразі, який забезпечує беззбитковість виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на підприємстві.

Задача 5

Одним з методів фінансового аналізу з метою оперативного та стратегічного планування є операційний аналіз, який ще називають CVP-аналізом (аналіз системи "Витрати-Обсяг реалізації-Прибуток" або "Costs-Volume-Profit"). CVP-аналіз дозволяє встановити залежність результатів бізнесу від витрат та обсягів виробництва/збуту продукції.

Найбільш важливими елементами операційного аналізу є операційний важіль, поріг рентабельності (точка беззбитковості) та запас фінансової міцності. Результати операційного аналізу, що базується на даних управлінського обліку, мають становити комерційну таємницю підприємства.

Завдання, запропоноване до виконання студентами, дозволяє ознайомитись з основами операційного аналізу та здобути навички його проведення. Операційний аналіз передбачає певний алгоритм розрахунку. Нижче наведено перелік формул та пояснень до них, які необхідно використовувати під час виконання завдання.

Обсяг реалізації продукції визначається за формулою Q ´ P,де Q– обсяг збуту продукції в одиницях виробів (шт.), а P– ціна одиниці виробу у грн.

Передбачається, що згідно з правилом масових ринків, збільшення ціни одиниці продукції призводить до зменшення обсягу збуту продукції, а зменшення ціни одиниці продукції призводить до збільшення обсягу збуту продукції. Відповідно, приріст (+/–) ΔQ%обсягу збуту продукції, з урахуванням коефіцієнту еластичності, попиту визначається за наступною формулою:

ΔQ% = – (E_P ´ ΔP%П)

де

E_P– коефіцієнт еластичності попиту, що характеризує залежність зміни обсягу збуту продукції від зміни ціни продукції;

ΔP%П– приріст (+/–) ціни одиниці продукції в %.

Тепер можна визначити індекс I_Q обсягу збуту продукції підприємства:

І_Q = 1 +\s\up6(%

Щоби визначити зміну виручки від реалізації продукції, необхідно розрахувати значення виручки у базовому та плановому періодах. Тоді приріст (+/–)
Δ(Q ´ P)%виручки від реалізації продукції підприємства можна розрахувати за формулою:

Δ(Q ´ P)% = P EQ \o\al(\s\up6(П´ 100% – 100%,

де

(Q ´ P)П,(Q ´ P)Б –виручка від реалізації продукції відповідно в прогнозному та базовому періодах, в грн.

Операційний аналіз передбачає врахування впливу структури витрат на зміну прибутку підприємства. Тому постає задача визначення суми постійних та змінних витрат в сумі загальних (сукупних) витрат на виробництво реалізованої продукції. В завданні наводяться дані базового періоду щодо суми сукупних витрат T_C підприємства та частки постійних F%Б і змінних V%Б витрат. Загальні витрати визначаються за наступною формулою:

T_C = V + F,

де

V– змінні витрати на обсяг реалізації продукції у грн.;

F– постійні витрати на обсяг реалізації продукції у грн.

Постійні F_Б та змінні V_Б витрати у базовому періоді можуть бути визначені відповідно за наступними формулами:

F_Б =\s\up6(%Б,

V_Б =\s\up6(%Б.

Подальший аналіз передбачає розрахунок валової маржі (маржинального прибутку). Валова маржа ВМ визначається за формулою ВМ = Q ´ P – V, а коефіцієнт К_ВМ валової маржі:

К_ВМ =

Наступний етап операційного аналізу передбачає визначення точки беззбитковості виробництва (порогу рентабельності) та запасу фінансової міцності. Точка беззбитковості виробництва продукції визначає обсяг реалізації продукції, за якого операційний прибуток підприємства дорівнюватиме нулю. Точку беззбитковості ТБ можна визначити за формулою:

ТБ = F : К_ВМ

Різниця між отриманою виручкою від реалізації продукції та точкою беззбитковості визначає запас фінансової міцності підприємства. Якщо виручка від реалізації продукції падає нижче точки беззбитковості, то фінансовий стан підприємства погіршується, виникає дефіцит ліквідних коштів. Значення запасу ЗФМ фінансової міцності розраховується за формулою:

ЗФМ = Q ´ P - ТБ

Формула ЗФМ : (Q ´ P) ´ 100% дозволяє визначити запас фінансової міцності як відносний показник З%ФМ у відсотках.

Нарешті можна перейти до аналізу впливу коливань виручки від реалізації продукції на прибутковість операційної діяльності підприємства. Алгоритм аналізу передбачає розрахунок операційного прибутку, показників сили впливу операційного важеля та зміни прибутку в зв’язку з коливаннями виручки від реалізації продукції.

Прибуток П від операційної діяльності може бути визначений за наступною формулою:

П = ВМ – F

Ефект DOL операційного важеля визначається за формулою:

DOL = ВM : П

Дія операційного (поточного, виробничого) важеля виявляється у тому, що зміна суми виручки від реалізації продукції завжди призводить до більш високого зміни суми операційного прибутку підприємства. Темп приросту (+/–) ΔП%Пприбутку підприємства в зв’язку зі зміною виручки від реалізації продукції та завдяки незмінності постійних витрат відбувається у прогнозному періоді і розраховується наступним чином:

ΔП%П = Δ(Q ´ P)%П ´ DOLБ

Показник ΔП%П визначено для прогнозного періоду. Формули розрахунку постійних F_П та змінних V_П витрат у прогнозному періоді мають відмінності від розрахунку цих витрат у базовому періоді. За умовами завдання прогнозний період поділяється на короткостроковий та довгостроковий, що відповідає спостереженій нерівномірності змін в структурі витрат. Передбачається, що діє правило, за яким певний час після збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, постійні витрати F_ПК не змінюються. Період часу, коли постійні витрати не змінюються (тобто F_ПК = F_Б), називаємо короткостроковим. В той же час змінні витрати V_ПК на реалізовану продукцію змінюються пропорційно індексу I_Q обсягу збуту:

V_ПК = V_Б ´ І_Q.

Також передбачається, що в довгостроковому періоді, який починається зі зміною у постійних витратах, змінні витратиV_ПД = V_ПК . Протилежною передбачається поведінка постійних витрат. Для даного завдання прийнято припущення, що постійні витрати F_ПД у довгостроковому періоді змінюються пропорційно індексу I_Q обсягу збуту: F_ПД = F_ПК ´ І_Q. Сукупні витрати Т_С у прогнозному періоді (і в короткостроковому, і в довгостроковому) визначатимуться як сума постійних та змінних витрат.

Для забезпечення порівнянності базового, короткострокового та довгострокового періодів всі показників розраховуються у річних обсягах.

Визначаємо приріст прибутку ΔПП у плановому році:

ΔПП = ПБ ´ \s\up6(%П

де

ПБ– сума прибутку базового періоду, у грн.

Визначаємо вірогідний приріст прибутку ΔППВ у плановому періоді, який може бути отриманий за умовою зростання змінних та постійних витрат пропорційно зростанню обсягу реалізації продукції:

ΔППВ = ПБ ´ \s\up6(%

Визначаємо приріст прибутку ΔППП у плановому короткостроковому періоді, отриманий за рахунок незмінності постійних витрат:

ΔППП = ΔПП – ΔППВ

Результати розрахунків представте у табличному вигляді.

За допомогою спеціальної літератури (див. список джерел) проаналізуйте отриманні результати та зробіть висновки.

Тема: "Управління структурою капіталу підприємства. Фінансовий леверидж"

Однією із задач фінансового менеджменту є максимізація значення рентабельності власного капіталу за умовою бажаного значення фінансового ризику. Для досягнення цієї мети можна використовувати механізм фінансового левериджу. Фінансовий леверидж (важіль) – об’єктивний фактор, пов’язаний з використанням позикових коштів в структурі капіталу підприємства. Якщо підприємство не використовує позикових коштів, то позбувається одного з факторів впливу на рентабельність власного капіталу. Збільшення ж частки позикових коштів у структурі капіталу підприємства за певних умов дозволяє збільшувати дохідність коштів, що належать власнику підприємства.

Завдання, що пропонується виконати студентам, ілюструє формування ефекту фінансового левериджу за умовою зміни структури капіталу.

Отже, необхідно визначити значення фінансової рентабельності РЧ для трьох варіантів структури капіталу.

Дані щодо структури капіталу представлені у відносному вигляді. Визначення сум власного КВ та позикового КП капіталу в абсолютному виразі здійснюється за наступними формулами:

КП =\s\up6(%П,

КВ =\s\up6(%В,

де

К%П– частка позикового капіталу в загальній сумі капіталу підприємства в %;

К%В– частка власного капіталу в загальній сумі капіталу підприємства в %;

А– загальна сума активів підприємства.

Визначення суми позикового капіталу дозволяє розрахувати суму ВФ фінансових витрат на обслуговування боргових зобов’язань підприємства за формулою:

ВФ =\s\up6(П,

де

С%Ф– середня розрахункова ставка фінансових витрат на обслуговування позикових коштів у %.

Для розрахунку фінансової рентабельності необхідно визначити чистий прибуток ПЧ . В умовах завдання є показник прибутку ППВ до сплати боргових відсотків та податку на прибуток. Спершу визначається прибуток ППдо оподаткування:

ПП = ППВ – ВФ

Наступна формула дозволяє визначити суму СПП податку на прибуток:

СПП =\s\up6(П,

де

С%П– ставка оподаткування прибутку у %.

Таким чином, чистий прибуток ПЧ дорівнюватиме різниці: ПП – СПП. Нарешті, можна визначити фінансову рентабельністьРЧ (чисту рентабельність власних коштів):

РЧ =\s\up6(Ч × 100%

Далі, шляхом порівняння значень фінансової рентабельності за умовою зміни частки позикових коштів у структурі капіталу, розраховується збільшення фінансової рентабельності:

DFL = РЗ%Ч – Р0%Ч,

де

DFL– ефект фінансового важеля у %;

РЗ%Ч– фінансова рентабельність за умовою К%П > 0, у %;

Р0%Ч– фінансова рентабельність за умовою К%П = 0, у %.

Результати розрахунків представте у табличному вигляді.

Крім табличного способу визначення ефекту DFL фінансового левериджу необхідно виконати розрахунок цього показника за формулою:

DFL = 1 –  EQ \f(С EQ \o\al(\s\upП´ (РЕ – С%ФВ) ´\s\up6(П,

де

РЕ =\s\up6(ПВ´ 100% – економічна рентабельність всіх активів підприємства у %.

За допомогою спеціальної літератури (див. список джерел) проаналізуйте результати розрахунків та зробіть висновки. Опишіть вплив диференціалу
(РЕ – СФВ) та коефіцієнту \s\up6(П фінансового левериджу на формування ефекту фінансового левериджу.

Тема: "Управління інвестиціями. Моделі інвестиційного аналізу"

В загальному вигляді схема визначення грошового потоку (чистих надходжень від інвестиційного проекту) виглядає наступним чином:

Грошовий потік = Чистий прибуток + Амортизаційні відрахування