Системний аналіз як метод дослідження в БЖД

Системний аналіз - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина — життєве середовище», її підсистемах, або на рівні окремих елементів цих систем та їхнього впливу на людину.

Методологічними засобами системного аналізу можуть бути як за­гальновідомі способи досліджень (аналіз і синтез, математичне і фізичне моделювання, морфологічний аналіз), так і відносно нові (метод сценарі­їв, побудови та аналізу дерева цілей, теорії ризику, катастроф та ризику тощо) методи досліджень.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався на­прикінці 50-х років, коли виникла нова наукова дисципліна, що зветься «Безпека систем».

Безпека систем - це наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ри­зику небезпек, застосування засобів із запобігання та контролю цих не­безпек протягом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Ідея або концепція безпеки систем вперше була використана у раке­тобудуванні наприкінці 40-х років XX століття. У подальшому вона виок­ремилася в окрему дисципліну та використовувалася головним чином у ракетобудівних, авіабудівних та аерокосмічних об'єднаннях. До 40-х ро­ків конструктори та інженери орієнтувалися виключно на метод спроб та помилок при розробці безпечних конструкцій. Такий підхід виправдову­вав себе у часи, коли системи та конструкції були відносно простими. На­приклад, в авіаційній промисловості розв'язання подібних проблем часто полягало у використанні методу «літай - усувай недоліки – літай». Авіа­ційна техніка розроблялася на основі вже існуючих або відомих технологій. Потім вона експлуатувалася до того моменту, доки не виникали про­блеми чи, у найгіршому випадку, аварії. Якщо встановлювалося, що при­чиною аварії були помилки в конструкції, то ці конструктивні недоліки усувалися і літаки літали знову. Якщо ж встановлювалося, що причиною аварії були помилкові дії пілотів, то проводилося додаткове навчання, змінювалася програма навчання або ж застосовувалися інші організаційні заходи. Цей метод добре працював, коли літаки літали повільно та низько і будувалися з фанери, дроту і тканини. Однак, оскільки системи ставали все більш складними та можливості літаків, такі як швидкість і маневре­ність, зросли, збільшилася ймовірність значних наслідків аварії системи або однієї з багатьох її складових. Такі чинники призвели до виникнення системного інжинірингу, з якого потім зрештою виникла концепція без­пеки систем.

Початок космічної ери в середині 50-х років викликав необхідність розробки більш безпечних систем. Ракетобудування та космічні програми стали рушійними силами у розвитку системно-безпечного інжинірингу. Такі системи з 50-х - початку 60-х років стали вимагати нових підходів до контролю за небезпекою, оскільки вони асоціювалися з озброєнням та ко­смічними системами.

Програми, розроблені спочатку військовими та фахівцями у галузі космонавтики, з часом були пристосовані до застосовування у промисло­вості в таких небезпечних галузях як: ядерна енергетика, нафтопереробка, перевезення вантажів, хімічна промисловість і пізніше у комп'ютерному програмуванні.

Будь-яке сучасне робоче місце може розглядатися як результат останніх досягнень у галузі безпеки систем. Багато правил норм, законів і основних критеріїв безпеки, що використовуються сьогодні у промисло­вості у більшості своїй є прямими наслідками дійсної або усвідомлюваної потреби у такій контрольній доктрині. Нові правила та норми безпеки вводилися після того, як сталася аварія або після того як хтось далекогля­дно передбачив можливість і запропонував контроль, щоб запобігти такій події. Незважаючи на те, що перша з вказаних причин часто була голо­вною при запровадженні правил і нормативів з безпеки, друга також має важливе значення у прийнятті багатьох вимог з безпеки, які використо­вуються сьогодні в народному господарстві. Обидві ці причини є осно­вою, на якій базується діяльність інженерів з охорони праці.

Перший метод - створення правил з безпеки пір ля того як нещас­ний випадок або аварія сталися подібний до методу «літай - усувай недо­ліки – літай», що розглядався раніше.

Другий метод - передбачення можливої аварії та спроба її запобігання за допомогою використання різних контрольних операцій, регулювання тощо с саме тим методом, який використовує спеціаліст з безпеки систем коли аналізує якусь конструкцію, умови праці чи технологію. Од­нак там, де це можливо, концепція безпеки систем йде на крок вперед можливих інцидентів і насправді намагається виключити ризик цих подій з процесу взагалі. З появою безпеки систем як науки метод забезпечення безпеки і надійності систем «літай - усувай недоліки – літай» перетворив­ся на метод гарант безпеки систем, який названо «визначення, аналіз та виключення».

Системи мають властивості, яких немає у елементів, що складають її.Ця найважливіша властивість систем називається  емерджентністюі лежить в основі системного аналізу. Наприклад, сукупність людей і територія на якій вони проживають (елементи) створюють нову систему - країна, яка має герб, гімн, органи влади, тобто елементи, яких окремо взяті люди і територія не мають.

Система «людина - життєве середовище» є складною в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних, що ви­значає безліч зв'язків між ними. Відомо, що чим більше перемінних та зв'язків між ними має система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складності вивченні систем «Л - ЖС» обумовлюються також і тим, що ці системи є багаторів­невими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

Для вивчення небезпек в системах любого рівня можна використо­вувати різні засоби пізнання. Наприклад, підсистема «людина - виробниче середовище» вивчається окремою галуззю знань, яка практично оформи­лася в самостійну науку «Охорона праці'». В ній сформувався певний ме­тодологічний комплекс наукового пізнання для вивчення виробничих не­безпек, їхніх властивостей та розробки заходів і засобів щодо подолання. Підсистема 3-го рівня «людина – тварина» вивчається в розділі «Охорона праці в ветеринарії», яка окрім методів «Охорони праці» включає власні методи пізнання.

У складі дисципліни «Безпека життєдіяльності» діє багато систем. Основним завданням є використання знань, понять і уявлень про системи і отримання нової інформації для розробки методів і заходів запобігання аваріям, травмам і негараздам.

У змісті своєї організації кожна система повинна мати:

       1. Центральну (головуючу) підсистему.

2. Певні зв'язки за характером «кожна підсистема пов'язана з кожною»

3. Усі підсистеми повинні мати єдиний характер (штучний чи матеріальний)

Таким чином, головною системою, яка вивчається у безпеці життєді­яльності, є система «людина - життєве середовище», а системний ана­ліз цієї галузі знань - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають в системі «людина - життєве се­родовище» чи на рівні компонентних складових її, та їх вплив на самопо­чуття, здоров'я та життя людини.

Питання для контролю та самоконтролю:

1. Поняття про системно-структурний підхід в БЖД.

2. Як ви розумієте поняття «принцип системності» та «принцип деструкції»?

3. Що таке принцип розумної достатності й допустимості ризику?

4. Як ви розумієте правило нелінійних взаємодій?

5. Поняття про системний аналіз.

6. Що таке взаємозв'язки?

7. Що таке елемент? Приведіть приклади розбиття елементів на піделементи.

8. Поясність, як ви розумієте що таке внутрішні і зовнішні взаємо­зв'язкисистеми?

9. Що таке емерджентність? (привести приклади).

10. Поясніть методи створення правил безпеки.

11..Загальна структура взаємодії людини та середовища