Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Концепція ек зростання на базі нової економіки риси




-відсутність орієнтації на поведінкову окупність інвестицій

-нова концепція біржової гри без орієнтації на реальний оборот

-нова концепція грошої інформації?

ü Без резервів

ü Без емісійного обороту

ü Без нац. Кордонів

Напрями співвідношення нової економіки і бізнес системи:

-Електронний ринок

-корпусне? Управління

-промисловість інф технологій

Необхідні умови створення нової економіки:

ü Стимулювання зростання інвестицій в інф тех. До ВВП

ü Рестрктуризація корпорацій з метою зниження податків

ü Полегшення доступу інвестицій на фінансовий ринок збільшення венгерних? Капіталовкладень

ü Сприяння розвитку підприємств культури,допомога бізнесу

ü Низьке оподаткування

 

 

ВсучаснихумовахрозвиткуекономікиУкраїнивиникаєнеобхідністьсуттєвихзмінунапрямкустановленнякардинальноновихїїскладових, якібвідповідализмістустратегіїформуванняновоїекономіки. Поняття „новаекономіка” виступаєвякостісистемногоявища, щопоступовоформуєтьсявмежахіндустріальногоперіодуекономічногорозвиткушляхомвпровадженнядосягненьнауково-технічногопрогресу, інноваційнихметодівгосподарювання, інтелектуальноголюдськогокапіталу, передовихтехнологійігалузейнаціональноїекономіки, пріоритетувиробництвазнань, послугтастановленняменталітетутворчого, ефективного, раціональногобізнесу. Дослідженняпарадигминовоїекономіки, визначенняхарактернихрисінапрямківїїстановленнявкоротко- йдовгостроковомуперіодахсоціально-економічногорозвиткукраїнипотребуєвикористаннятакихскладових, як: “постіндустріальнаекономіка”, “економіказнань”, ”Інтернетекономіка”, ”віртуальнаекономіка,” “креативнаекономіка” іін. Ціпоняттяпочинаютьвиникативнауковійлітературі, атакожугосподарськомужиттізсерединиХХстоліттяякнаслідоккардинальнихінноваційнихзмінвтехніці, технологіях, моделяхтатипахекономічного, соціального, екологічного, демографічного, політичного, правового, суспільногожиттянаселеннярозвинутихкраїнісвітувцілому. Томукритеріямивизначенняособливостейтанапрямківстановленняновоїекономікивкраїнієпоказникирозвиткукожноїзїїскладових. Термін “новаекономіка” виступаєвякостіоб’єднуючогоцілунизкупонять, кожнеізякихвисвітлюєновісторони, чинникитапріоритетнінапрямкиекономічногорозвитку. Уїхспіввідношенніслідособливовідокремититакзвану “ постіндустріальнуекономіку”, щоміститьвсобізмістйвизначенняусіхіншихвзаємопов’язанихпонять.

Аналізконцепціїпостіндустріальноїекономікидозволяєсформулюватиосновніознакицієїсистеми: переважнийрозвитоксферивиробництвадуховнихцінностейтапослугпорівняноізсфероювиробництватоварів; перехідвідкапіталомісткогодопереважнонаукомісткоготипуекономічногозростання; зростаннявитратнапридбанняінформаціїтаінформаційнихтехнологійпорівнянозвитратаминаосновніфонди; упровадженняновітніхтехнологій, інноваційнихпроцесів, продуктів, засобів, формуправління; реалізаціяздібностейлюдей, розвитокосвіти, науки, охорониздоров’яякпереважнаформанагромадження, щосупроводжуєтьсярізкимзростаннямінвестиційувиробництвознаньтаінтелектуальногокапіталу. Науковізнаннястаютьреальнимресурсом, факторомйджереломрозвиткуекономіки; пануваннябезвідходної, ефективноїекономіки, якавсемірновикористовуєновітнітехнологіїпереробкивторинноїсировини; зростанняекспортупатентів, продукціїзнань, творчостівобміннатовариматеріальної, індустріальноїекономіки; удосконаленняструктуриВНП, ВВП, НДіНБвнапрямкувиробництватоварівіпослуг, якіспроможнізабезпечитидосягненнястратегії “ чистогоекономічногодобробуту” тобтозростанняжиттєвогорівнянаселення, збільшенняїхвільногочасу, збереженнянавколишньогосередовища; ефективневикористаннятавідтворенняприроднихресурсів.

Рушiйноюсилоюекономікизнаньвиступаютьінновації, аджерелом- знання, освіта, наука. Томувонапотребуєсуттєвогозростаннякількостііякостіпрацівниківінтелектуальноготруда, широкоговпровадженнякомунікаційнихтехнологій, інноваційногопродукту, щопороджуєпостійніеволюційнітатрансформаційнізміни, підвищенняздатностіусіхсуб’єктівгосподарюваннядоновихумовіснування.Яквідомо, 90% усіхінноваційвиникловостаннітридцятьроківіцесупроводжувалосьзагостреннямконкуренціїтанеобхідністюзамінишвидкозастаріваючихтехнологій, професій, галузей, ринків, інформаційногопродукту. Наприклад, тількимобільнийзв’язоктаІнтернетзаостаннідесятьроківнабулитакогорозповсюдження, щопородилипринциповоновіможливостіітрендивбагатьохсферахжиттєдіяльності, необхідністьпереважногозростаннярівняінвестиційвзнання, освіту, технології, інноваціїпорівнянозосновнимифондами. Вієрархіїтрудовихвідносинпершемісцепоступовозаймаєінтелектуальнатворчапраця, якголовнийчинникекономічногоісоціальногозростання. Економіказнаньнабуваєпевнихособливостейсвогоіснування: дискретністюзнаньякпродуктутаїхдоступностідокожноїфізичноїіюридичноїособи; інформаційноюприродоюпродукту; пануванняменталітетуубільшостінаселеннядобезперервногопідвищенняздібностеййпрофесіоналізму – найефективнішогоресурсурозвиткуекономіки. Становленняекономікизнаньпотребуєскорішогоствореннявкраїнінаціональноїінноваційноїсистемиякосновизабезпеченнястратегіїпріоритетуінтелектуальноїпраці, інтелектуальногокапіталуіінтелектуальноївласності. Економіказнаньмаєперспективуперетворенняунаціональнуідею, якаоб’єднаєусіхгромадянкраїнизметоюнайскорішогоформуванняновоїекономікийсуспільства, щобудутьспроможнізабезпечитицивілізаційнийрівеньдобробутунаселення.

Потребиузнанняхлюдиназадовольняєусежиття, томупроцесосвітистаєбезперервниміекономікаповиннатакожздійснюватирозвинуте, інтенсивневідтвореннязнань, ідейтауміньякособливогопродукту, споживанняякогодаєімпульсдопоявиінновацій, раціональнихпропозиційпоудосконаленнюсуспільноговиробництва, підвищенняйогоякостійрезультативності. Вумовахновоїекономікинайбільшефективнимивиступаютьвитратинапридбаннятавиробництвознаньяксуспільногоблага, нарозвитокздатностіїхвикористання, відтворення, передачі, атакожстворенняновихзнань.

Новаекономікавостаннєдесятиріччявсебільшнабуваєрискреативноїекономіки: активнореагуєнапотребисучасностііпостійнізмінивнаслідокпоявиінновацій; демонструєпріоритетнеставленнядотворчоїлюдини; маєдемократичнуструктуруменеджментутависокумаркетинговукультуру, десамеклієнтвиступаєякголовнадіючаособа. Їїфундаментомстаєкреативнийсоціальнийклас, тобтоталановиті, мобільнілюди, якіживутьітворчепрацюютьтареальностворюютьновуекономікуврозвинутихкраїнахсвіту.

 

2. Видизаощадженьвзарубіжнихкраїнах

Система будівельних заощаджень може бути закритою та відкритою. Закрита – передбачає фіксацію процентів за кредитами і заощадженнями протягом усього терміну дії контракту, тоді як відкрита система передбачає становлення гнучких процентних ставок. Прикладами каст закритого типу може бути Німеччина (близько 32% населення приймає участь, а в обороті – 650 мільярдів євро, що є 40% ВВП Німеччини). Характерною рисою німецької системи житлового фінансування є те, що вона об’єднує різні установи та способи рефінансування (може входити банк, іпотечна компанія і т.д., тобто комбінування). В Австрії система схожа. Ставка проценту за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від стану грошового ринку. У Франції існує відкрита система і характеризується порівняно невеликими процентними ставками, що зараховуються як на заощадження, так і на кредити. Ця система більше підтримується державою.

Системи будівельних заощаджень, які функціонують у ряді розвинених країн, мають певні особливості. Попри значну схожість австрійської системи на німецьку, ставка відсотка за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від ставок грошового ринку. Відкрита система будівельних заощаджень, що функціонує у Франції, характеризується порівняно невеликими відсотковими ставками (нижчі від ринкового рівня), — вони нараховуються як на заощадження, так і на кредити, — та сплатою державної премії.

систма житлових заощаджень, які діють у Чехії, Словаччині, Угорщині, Хорватії, схожі на німецьку модель, але існує багато варіантів моделі позиково-будівельних кас у зазначених країнах. Так, у словацькій моделі ухвалювати рішення щодо змін розмірів премії для вкладників може виключно уряд; у трьох інших країнах вона фіксується законодавчо, і зміни її розміру (схем) мають ухвалюватися парламентом

 

3. ХарактернірисимоделітехнопарківСША.

Технопарк – це середовище, в якій зосереджена критична маса утворення культури, науки і техніки, бізнесу і капіталу, породжує ланцюгову реакцію наукової і ділової активності міжнародного масштабу. Вперше використано в 1951 р. для позначення технологічного об’єкту в США (Каліфорнія).

В усіх розвинених країнах технопарки є основою елементів інноваційної інфраструктури. Наразі у світі нараховується 600 технопарків різних видів. Більшість з них зосереджена в США, в Європі, в Японії та в Китаї.

Модель технопарків США в меншій мірі ґрунтується на державному фінансуванні і в більшій мірі використовує інвестиції різних зацікавлених фірм. В США технопарки орієнтовані не стільки на створенні робочих місць, а на розробці та виведенні на ринок нових продуктів та технологій. В США функціонує 140 наукових і науково-технологічних парків. 25 найбільших університетів США мають наукові парки. Концепцію створення парків вперше було реалізовано в Каліфорнії в 1950-х рр.. В країні налічується 84 науково-технологічних установ, найбільша – сили кована долина, де налічується 20% світового виробництва комп’ютерів та обчислювальної техніки і планується в найближчому майбутньому створити 1000 вільних економічних зон, обсяг інвестицій цих зон досягнення 30 мільярдів доларів.

 

 

4. ОсобливостіздійсненнядержавногоуправлінняПольщіщодонаближенняпольськогоправадоЄвропейського.

Зобов’язання Польщі щодо адаптації права випливає безпосередньо з укладеної у грудні 1991 р. Європейської угоди про асоціацію, яка започаткувала співпрацю між Республікою Польщею та європейськими співтовариствами і державами-членами. Згідно зі ст. 68 Угоди «сторони визнають, що істотною вступною умовою економічної інтеграції Польщі зі Співтовариством є наближення наявного і майбутнього законодавства Польщі до законодавства, чинного у Співтоваристві. Польща докладе всіх зусиль з тим, аби забезпечити відповідність її майбутнього законодавства законодавству Співтовариства».

Водночас із застосованими заходами Польщі на шляху до Європейського Союзу, а особливо після подання 1994 р. заяви про членство, це зобов’язання набуло особливого значення: як Польща, так і Європейський Союз трактували адаптацію права як обов’язкову умову клопотання щодо членства в Європейському Союзі.

З польської сторони підставою на проведення заходів з адаптації були чергові урядові документи, з-поміж яких першою було проголошено в січні 1993 року (тобто за рік до формального подання заяви на членство) «Програму заходів, що пристосовують польську економіку і правову систему до вимог Європейської угоди».

Переклад актів європейського права на польську мову

Збереження мовної тотожності всіх держав-членів Європейського Союзу - одне з основних правил функціонування Співтовариства. Відповідно до цієї засади всі акти європейського права мають бути опубліковані кожною з офіційних мов Союзу. Польська мова стає офіційною мовою тільки з моменту вступу Польщі до Європейського Союзу, але процес пристосування польського права до права європейського вимагає, щоби принаймні найважливіші союзні акти були перекладені на польську мову ще раніше.

Процедура виконання перекладів у Польщі спочатку була децентралізована, не було системи координації і перевірки правильності перекладів. До того ж вони не були загальнодоступними. Ситуація змінилася тільки в 2000 р. разом зі створенням Департаменту перекладів в Управлінні Комітету європейської інтеграції (УКЄІ), який тепер виконує нагляд за всією роботою над перекладами.

Перевірка відповідності проектів правових актів до європейського права

Виконання законодавчих заходів з метою адаптації до права ЄС вимагає перевірки відповідності проекту нормативного акту до європейського права. Таку перевірку слід провадити на кожному етапі законодавчої роботи: під час підготовки проекту акту, його схвалення (а коли готується закон — протягом усього періоду його проходження в парламенті), а також після його подання на промульгацію (оприлюднення). У Польщі ця система формувалася поступово, починаючи з 1992 р., і тільки 1997 р. охопила всі етапи законодавчих дій і проекти, що надходять від усіх авторів пропозицій.

Практика перевірки урядових проектів законів з погляду їх відповідності до європейського права сформувалася в Польщі 1992 р., отже, ще напередодні набрання чинності Європейської угоди.

Характерною рисою польської системи є те, що жодна з характеристик на тему відповідності проекту закону до європейського права не є обов’язковою для парламенту. В результаті у ІІІ каденції Сейму (1998–2001) аж 17% законів, які містили приписи європейського права, були ухвалені всупереч негативній рецензії щодо їх відповідності до права Європейського Союзу. + переклад

У рамках виконавчої влади найістотнішу роль у процесі адаптації відіграє Рада Міністрів, яка конституційно зобов’язана і уповноважена реалізувати зобов’язання, які має Польща за міжнародними угодами.

Роль другого органу виконавчої влади — президента — у процесі пристосування права полягає насамперед у підписанні законів з адаптації і направленні їх на публікацію у Віснику законів, що є умовою їх впровадження в життя. Президент на підставі думки своїх експертів може відмовитися підписати закон, якщо визнає його таким, що суперечить зобов’язанням Польщі стосовно Європейського Союзу.

Головним завданням законодавчої влади — Сейму й Сенату — у процесі адаптації є схвалення законів, які мають на меті адаптацію польського права до європейського права.

Роль судової влади у процесі адаптації польського права незначна, хоча все частіше з’являються в судочинстві посилання на право Європейського Союзу. Істотним повноваженням є право Конституційного трибуналу приймати рішення щодо відповідності міжнародних угод до польської Конституції, в тому числі Європейської угоди і Акцесійного трактату.

 

5. Нормативно-правовезабезпеченняздійсненнядержавногоуправлінняусферібудівництва

 

Білет 14

1. Державнеуправліннявсферіпромисловості

2. ДержавнаполітикитасистемаорганівПЕК

Постанова КМ від 17.02.1995 р. №125 «Про затвердження національних програм нафта і газ України до 2011 р.» Програма не передбачає зменшення імпорту російських енергоносіїв протягом найближчих 20 років. По цій програмі планувалося постійне ввезення нафти 40 млн тонн і 150 млрд кубометрів газу. Кучма підписав угоду «Про самозабезпечення України сибірською нафтою, обсягом 20 млн тонн на рік за рахунок відновлення недіючих свердловин, що вийшли з ладу в Тюмені. На той час Україна потребувала 5 млн тонн нафти, тобто для того, щоб наладити виготовлення 20 млн тонн нафти, потрібно було мати в 4 рази більше свердловин та працівників. Угода не мала розвитку. У національній програмі було закладено обсяг видобутку запасів сировини на рівні 5% від рівня виявлених на той час, тоді як на той час вже мали 1 млрд вітчизняних запасів. Росія обіцяла продавати газ не за світовими цінами. Росія не виконала свою обіцянку. На сьогоднішній день обсяг запасів нафти в Україні оцінюється в 1 млрд нафти і 1,2 млрд трильйонів газу.

 

В Нідерландах є запаси свого газу, яких вистачить на 25 р., в Норвегії на 23 р. Норвегія кожен врік видобуває 100 млн тонн на рік, така ж картина у Великій Британії, при цьому в Німеччині нафти вистачає на 17 р., в Італії на 13 р. вистачить запасів газу. Якщо Україна буде користуватися газом в повній мірі, газу вистачить на 63 р. В Росії вистачить газу на 80 р.

 

Брітіш Петролеум закупила в Москві всі матеріали для нафтобудування в Україні за 1,5 млн фунтів-стерлінгів. Україна відмовилися від пропозицій Великої Британії та США щодо видобування українських енергоносіїв.

 

США та Канада. Вистачає своєї нафти та газу на 7-8 років.

 

Україна може конкурувати з покладами нафти з Кувейтом.

 

Поклади цирконію. На загальну суму 1,5 млрд доларів США. Попит на цирконій в Україні збільшується щорічно на 20%. В Європі лише Україна має промислові поклади цирконію, які за своїми запасами перевищує запаси США та Китаю. Україна займає 4 місце за виробництвом цирконію.

 

Пріоритетні завдання державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки в Україні:

1. Реалізація енергоефективних інвестиційних проектів, спрямованих на скорочення енергетичних ресурсів, а саме: збільшенням видобуванням власних паливно-енергетичних ресурсів (нафта, газ, вугілля). Підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. Використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

2. Приведення цін і тарифів на енергоносії до відповідного рівня.

3. Інтеграція об’єднаної енергетичної системи України до трансєвропейської.

4. Створення сучасного нафтопереробного виробництва з глибокою переробкою нафти. Зменшення енергетичної залежності України. Підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

 

4. Сутністьтапринципидержавноїекономічноїполітики

Сутність, принципи та складові економічної політики.

Економічна політика включає в себе два компоненти – позитивний та нормативний. Позитивний ставимо питання: що відбувається. Нормативний: як має бути. Поєднання двох компонентів є ідеальним. Нормативний компонент превалює.

 

Державне регулювання є складовою економічної політики. Обумовлюється питомою вагою позитивного і нормативного компонентів.

Економічна політика – це концентрована науково-обґрунтована діяльність держави щодо цілеспрямованого управління функціональним розвитком економіки на макро і мікро рівні з метою забезпечення загального розвитку в країні.

 

Економічну політику формують певні політичні суб'єкти:

1) носії економічної політики – відносяться суб'єкти, які законодавчо закріплені (уряд, ВРУ і т.д.);

2) носії впливу на економічну політику – ці суб'єкти не беруть участі в розробленні економічної політики .але можуть суттєво впливати на цей процес (політичні рухи, партії, громадські об'єднання).

 

Загальні принципи економічної політики:

  • науковість;
  • комплексність;
  • реалізм у встановленні співвідношенні цілей і засобів реалізації;
  • конкретного історичного підходу до розроблення економічної політики;
  • альтернативності;
  • чітка постановка довгострокової мети та визначення основного напряму форм і методів її досягнення.

 

5. Проблемисвітовоїглобальноїтрансформації










Последнее изменение этой страницы: 2018-06-01; просмотров: 189.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...