Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті

Тема 4. Страхування від нещасних випадків

Загальні відомості про страховий захист життя, здоров'я та працездатності громадян від нещасних випадків.

2. Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транс­порті.

Добровільне індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

Загальні відомості про страховий захист життя, здоров'я та працездатності громадян від нещасних випадків

У житті тієї чи іншої людини часто трапляються нещасні ви­падки, які, як правило, неможливо передбачити, а отже, запобігти їм. Гарантією як фінансового так і соціального захисту від збитків, завданих ними, є страхування від нещасних випадків.

Нещасний випадок - раптова, короткочасна, непередба­чена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що при­звела до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я людини.

Страхування від нещасних випадків, на відміну від страхуван­ня життя, є ризиковим видом страхування. По-перше, це означає, що настання страхового випадку можна передбачити з певною мірою вірогідності, а, по-друге, якщо ймовірна подія настає, то застрахова­ний одержує страхову суму, якщо ні, то виплата не здійснюється.

Страхування від нещасних випадків доповнює, але не замінює соціальне страхування, основами якого є законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня та Закон України від 23 вересня 1999 р. „Про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Відшкодування шкоди, медична, про­фесійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом соціаль­ного страхування від нещасних випадків - некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту і має статус юридичної особи.

Страхування від нещасних випадків як послуга ко­мерційних страхових компаній за формою проведення може бути обов'язковим та добровільним. А останнє - індивідуальним та ко­лективним.

Компанії, які мають ліцензії на здійснення страхування від нещасних випадків, при укладенні договорів страхування врахо­вують ряд факторів:

1) професія та умови роботи;

2) вік та стан здоров'я;

3) заняття спортом, хобі, керування автомобілем (мотоциклом інші заняття застрахованого).

Найважливішим критерієм відбору ризику й становлення страхових тарифів є професія. Різні професії по-різному небез­печні щодо ймовірності настання нещасних випадків. Тому при укладенні договору страхувальник повинен детально описати свою професію та її особливості, оскільки професії, що мають од­накову назву, можуть мати різний ступінь ризику. Якщо особа працює за декількома спеціальностями, то ступінь їхньої ризико­ваності береться дещо вищим, ніж указано в тарифі.

У правилах страхування від нещасних випадків страхові компанії виділяють, як правило, чотири групи ризику професій:

1 група - офісні працівники та персонал, що не залучений до промислового виробництва;

2 група - особи, що зайняті в процесі виробництва (машинобудівельна, деревообробна, легка промисловість), будівельни­ки, працівників залізничного, річкового транспорту, водії;

3 група - працівники металургійної, нафтової та газової промисловості, морського та океанського транспорту, мото­циклісти;

4 група - робітники галузей з підвищеним ступенем небез­пеки (підривники, працівники хімічного виробництва, водолази, електрики високовольтних ліній, пожежники тощо).

Інвалідність може бути встановлена на строк від 1 до З років або безстроково. Безстрокова інвалідність означає постійну інвалідність, -під якою розуміють фізичні або функціональні втра­ти, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна інвалідність може бути двох видів: загальна або часткова.

До першої відносять невиліковну розумову непо­вноцінність, повну сліпоту, повний параліч, втрату чи немож­ливість дії обома руками, обома ногами, будь-яке інше пошкод­ження, яке зумовлює повну нездатність до будь-якого виду робіт.

Якщо інвалідність не відповідає попередньому визначенню, то вона відноситься до часткової.

Ступінь втрати здоров'я впливає на величину страхової су­ми, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасно­го випадку.

Максимальна страхова сума виплачується у випадку смерті страхувальника.

Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті

Серед основних принципів страхування від нещасних ви­падків необхідно виділити економічну зацікавленість суб'єктів страхування, оскільки під час користування транспортом існує ризик виникнення нещасного випадку, наслідком якого можуть бути різноманітні втрати.

Тому з метою уникнення чи зменшення можливих ма­теріальних та інших втрат унаслідок нещасного випадку на транс­порті Постановою Кабінету Міністрів №959 від 14 серпня 1996 р. затверджене Положення „Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті".

Дія вище зазначеного Положення поширюється на:

Страховий платіж утримується з пасажира транспортною ор­ганізацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізнич­ного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електрот­ранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї об­ласті, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 5% вартості проїзду.

Кожному застрахованому транспортна організація, що вис­тупає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може вида­ватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. У страховому полісі зазначається:

- вид обов'язкового страхування;

- найменування, адреса, телефон страховика;

-  розміри страхового платежу та страхової суми.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжна­родних сполучень страховий платіж включається у вартість квит­ка й утримується з пасажира транспортною організацією у розмірі 2% вартості проїзду в національній валюті України.

У разі, коли квиток повністю реалізується за іноземну валю­ту, страховий платіж включається у вартість квитка й утри­мується з пасажира у цій же валюті.

Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без от­римання ними страхового поліса.

Страхові платежі, отримані від пасажирів, перераховуються транспортними організаціями страховикам, які мають відповідну ліцензію та уклали агентську угоду з цими організаціями.

У разі перевищення обсягів страхових платежів над випла­тами страхових сум страховики відраховують транспортним ор­ганізаціям до 50% зазначених сум згідно з укладеними ними дого­ворами на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власника­ми транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страхови­ком договори страхування.

Страховий платіж по обов'язковому особистому страхуван­ню водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахо­ваного.

Відносини між транспортними організаціями та страхо­виками щодо страхування пасажирів та водіїв визначаються укла­деними між ними агентським угодами та договорами страхування.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого ста­новить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страховими випадками є:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку та встановлення йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки, зазначені в підпунктах „а", „б" та „в" сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими, й страхова сума при цьому не випла­чується.

Страховики виплачують страхові суми: