Тема 7. Форми наукового мислення

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

(2 години)

1. Гіпотеза.

2. Теорія.

3. Парадигма.

Основні поняття:

Науковий закон, гіпотеза, теорія, парадигма.

Гіпотеза – це форма розвитку наших знань. Мислення людини не знає інших способів логічного опрацювання емпіричного матеріалу і проникнення в сутність речей, окрім гіпотези. Побудова гіпотез у науці дає змогу переходити від окремих фактів, що стосуються явищ, до пізнання закону розвитку цього явища.

Побудова гіпотез — необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.

Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона — система суджень, понять і умовиводів.

Від гіпотези вимагається відповідати двом основним критеріям: максимально повно пояснювати всі відомі нам факти, не ігноруючи при цьому жодного з них, та відповідати принципам верифікації та фальсифікації. Верифікація - це логіко-методологічна процедура встановлення істинності наукової гіпотези на підставі їхньої відповідності емпіричним даним (пряма або безпосередня верифікація) або теоретичним положенням, що відповідають емпіричним даним (непряма верифікація). Фальсифікація, або спростовуваність (критерій Поппера) — це важлива концепція у філософії науки. Щоб гіпотеза була спростовуваною, ми повинні могти вказати, яке спостереження або результат якого фізичного експерименту можуть її спростувати. Наприклад, твердження «всі ворони чорні» може бути заперечене фактом спостереження білої ворони. Поппер запропонував використовувати принцип спростовуваності для визначення, чи є теорія науковою чи ні: якщо вона не спростовувана, тоді це не наука (псевдонаука).

Питання для самостійної роботи

1. Дедукція

2. Диагностіка як приклад використання логічної дедукції у медичній практиці лікаря

3. Приклади логічних помилок та засоби їх запобігання

Література для самостійної роботи

1. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. - С. 165 – 175.

2. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 64 - 95.

3. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва: Владос, 2001 – С. 277 – 325.

4. Кротков Е.А. Логика врачебной диагностики. Днепропетровск, 1990.

Тема 8. Логіка та клінічне мислення лікаря

(4 години)

1. Логіка у навчанні та наукових дослідженнях в медицині

2. Логічні форми мислення (характерні помилки) та їх використання у клінічній медицині

3. Творчість, інтуїція лікаря та логіка

Загальні правила ведення правильної суперечки:

а) сперечатися тільки про те, що добре знаєш, не сперечатися про принципи, ідеали.

б) не сперечатися без нужди із людиною, що навмисно заходить у логічні пастки, а якщо потрібно сперечатися, то бути увесь час "напоготові";

в) навчитися " охоплювати" думкою всю суперечку, а не брести від аргументу до аргументу;

г) ретельно і виразно з'ясовувати тезу і усі головні аргументи - свої і супротивника;

д) відводити усі аргументи, що не відносяться до справи.

На самому початку наукового дослідження чи дискусії потрібно, у повній відповідності до першого закону формальної логіки:

З'ясувати спірну думку, тобто з'ясувати відносно тези, чи а) Всі слова і вирази тези цілком і виразно нам зрозумілі. б)"Кількість" тези. Потрібно знати, чи про один тільки предмет йде мова або про усі без виключення предмети цього класу.

Далі треба знайти і точно вказати, в якому саме пункті ми не згодні з тезою - встановити пункти розбіжності в спорі. Потім можна вибрати для суперечки один з них, найбільш для нас вигідний. Завдання суперечки може полягатимуть як в з'ясуванні істинності тези суперечки, так і істинності доказу: в результаті ми або приходимо до висновку, що ця думка - істина або помилкова, або в результаті суперечки із-за доказу думки отримуємо виведення: ця думка не виправдана нашими супротивниками або ця думка не спростована нашими супротивниками. Але навіть якщо супротивник спростував наш доказ тези, одно це ще зовсім не означає, що наша теза неправдива. Коли супротивник приводить який-небудь аргумент проти нашої думки, проти нашої тези - для захисту необхідно переконатися в двох речах:

а) що аргумент цей істинний, правильний;

б) що він дійсно суперечить нашій думці і несумісний з останнім.

Питання для самостійної роботи

1. Наведіть приклади з діагностичної практики, коли логічний шлях є найшвидшим та найточнішим, або єдино можливим засобом встановлення та лікування хвороби.

2. Наведіть приклади використання інтуїції у діагностичній діяльності лікаря.

Література для самостійної роботи

1. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. - С. 165 – 175.

2. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 64 - 95.

3. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва: Владос, 2001 – С. 277 – 325.

4. Кротков Е.А. Логика врачебной диагностики. Днепропетровск, 1990.

Розподіл балів

Традиційна Оцінка	Конвертація у бали
Традиційна Оцінка	Поточна Оцінка	За 200 бальною шкалою	Залік	ECTS
«5»	19 балів	180 - 200	Зараховано	192-200	А
«4»	15 балів	140 - 179		172-191	В
«3»	12 балів	120 - 139		148-171	С
«3»	12 балів	120 - 139		128-147	D
«2»	0	0 - 119	Не зараховано	120-127	Е
				0-119	F

Методичні поради для підготовки до практичних занять

При підготовці до семінарського заняття студенту насамперед необхідно ознайомитись з темою та питаннями, винесеними на обговорення. Наступним кроком є підбір літератури, яку студент опрацьовує. Необхідно уважно прочитати розділи чи параграфи з підручника, що стосуються теми. Враховуючи те, що студенти не завжди можуть послідовно і логічно викладати вивчений матеріал перед аудиторією – рекомендуємо писати плани-конспекти. План-конспект – це тезисний конспект вивченого матеріалу, з виписаними основними фактами, датами, іменами, які не завжди вдається відразу запам’ятати. Такий вид самостійної роботи дає можливість студентам не тільки добре відповідати, але й краще повторити вивчений матеріал.

Семінарські заняття є вагомою складовою навчальної роботи. Досвід проведення семінарів свідчить, що підготовані завчасно доповіді дозволяють глибше пізнати навчальний матеріал, розширюють дискусію, формують навички роботи з аудиторією. Процес підготовки семінарської доповіді включає в себе такі етапи:

• вибір теми доповіді;

• осмислення проблеми;

• визначення характеру виступу;

• постановка мети та завдань доповіді;

• побудова логічної схеми;

• збір матеріалу;

• аналіз матеріалу;

• складання плану, тез доповіді;

• написання тексту доповіді.

Доповіді зачитуються в присутності учасників семінару і критично аналізуються викладачем та студентами. Виступ та обговорення доповіді покликані не лише формувати навички дослідника, аналітика, а й публічної особи, яка спроможна відстоювати власні позиції.

Нові технології навчання, засновані на застосуванні комп’ютерів, мультимедіа, аудіовізуальних матеріалів і т. ін., дозволяють значно активізувати процес оволодіння інформацією, сприяють глибшому засвоєнню матеріалу, що вивчається. Та все ж основним, найбільш ефективним методом навчання була і залишається робота з книгою.

Щоб глибоко зрозуміти зміст книги, потрібно уміти раціонально її читати. Попередній перегляд (включає ознайомлення з титульним аркушем книги, анотацією, передмовою, змістом) дозволить вирішити питання, чи варто її читати. Наступний етап роботи з книгою – прочитання параграфів, які представляють для вас інтерес, нашвидку. Мета швидкого читання – визначити, що цінного в кожній частині книги, до якого питання контрольної роботи має відношення інформація і що з нею робити, як застосувати, чим доповнити. Глибше зрозуміти зміст книги дозволить вступна стаття, передмова, коментарі, післямова, списки літератури. Окремий етап вивчення книги – ведення запису прочитаного. Існує декілька форм ведення записів – план, виписки, тези, анотація, резюме, конспект.

Написання контрольної роботи, яка є викладом у письмовій формі відповідей на поставлені питання, створює можливість комплексно використовувати набуті навики роботи з книгою, розвиває самостійність мислення, уміння аналізувати явища дійсності. При відповіді на питання контрольної роботи необхідно:

- роз’яснювати незвичні терміни і символи при першій згадці в тексті;

- ілюстрації і таблиці використовувати тільки в тих випадках, якщо вони допомагають розкрити зміст питань і скорочують об’єм матеріалу;

- слід уникати довгих, заплутаних речень, загальних фраз, повторень;

- дотримувати одноманітність термінів, позначень, умовних скорочень і символів;

- всі факти, що наведені, або цитати повинні мати посилання на джерело;

- до заключної частини роботи треба внести загальні висновки;

- в кінці контрольної роботи приводять список використаної літератури.

Для отримання швидких і оперативних довідок необхідно користуватися енциклопедіями, довідковими виданнями, словниками. Самостійна робота студентів ставить завдання не тільки вирішення вже сформульованих викладачем проблем, але і формування у студентів проблемного бачення. А для цього перш за все необхідні глибокі знання, які постійно оновлюють, уміння самостійно орієнтуватися в стрімкому потоці інформації сьогодення.

Теоретичні питання з курсу «Логіка»

1. Логіка як наука, основні етапи її розвитку.

2. Традиційна формальна логіка

3. Закони формальної логіки. Формальна і діалектична логіка.

4. Поняття, (визначення). Методи творення понять (аналіз, порівняння, абстрагування, синтез).

5. Знак та його значення.

6. Семіотика як наука про знаки.

7. Поняття і образ. Поняття і ім’я. Взаємозв’язок образу, емоцій і поняття в процесі мислення.

8. Зміст і обсяг поняття. Співвідношення між обсягом і змістом поняття.

9. Типи співвідношення обсягів понять.

10. Помилки при визначенні. Визначення в юридичній практиці.

11. Види понять.

12. Поділ понять.

13. Визначення понять і його правила.

14. Судження: його структура (суб’єкт, предикат, зв’язка ). Судження і речення.

15. Основні види суджень.

16. Поділ суджень: за характером предиката, за якістю зв’язки, за обсягом суб’єкта, за модальністю.

17. Розподіленість термінів у простих атрибутивних судженнях.

18. Співвідношення між судженнями, логічний квадрат.

19. Складні судження. Логічні та граматичні сполучники.

20. Таблиці визначень істинності логічних сполучників.

21. Види умовиводів.

22. Безпосередні умовиводи ( перетворення, обернення, протиставлення предикату).

23. Опосередковані ( дедуктивні, індуктивні, традуктивні) умовиводи.

24. Правильність та істинність міркувань.

25. Поняття силогізму.

26. Структура силогізму.

27. Аксіоми силогізму.

28. Фігури і модуси категоричного силогізму. Правила простого категоричного силогізму та його модусів.

29. Складні силогізми.

30. Скорочені силогізми.

31. Складно-скорочені силогізми.

32. Силогізм зі складними і простими засновками (розділово-категоричний, умовно-категоричний, умовно-розділовий).

33. Логіка висловлювань.

34. Закон тотожності.

35. Закон суперечності.

36. Закон виключного третього.

37. Закон достатньої підстави.

38. Основні закони логіки висловлювань.

39. Метод таблиць істинності.

40. Типи висловлювань і схеми правильних міркувань.

41. Індуктивний умовивід і його структура. Правила індукції.

42. Види індукції (повна і неповна індукція); види неповної індукції.

43. Метод наукової індукції.

44. Індуктивні висновки про причинний зв’язок ; методи становлення причинного зв’язку; помилки в індуктивних умовиводах.

45. Аналогія проста, поширена, строга, нестрога.

46. Мислений експеримент і його роль у науковому дослідженні.

47. Гіпотеза та її види. Підтвердження і спростування гіпотези.

48. Роль гіпотези в науковому пізнанні.

49. Доведення та його структура.

50. Види доведення.

51. Метод підтвердження і спростування тези в генетичному доведенні.

52. Спростування та його види.

53. Логічні правила доведення і спростування та їх порушення (паралогізми і софізми).

54. Види доведення.

55. Методи підтвердження тези.

56. Генетичне доведення.

57. Види суперечок та їх сутність.

58. Логіка та юридична практика.

59. Діалектична логіка як логіка наукового досягнення.

60. Закони діалектичної логіки.

61. Закон єдності та боротьби протилежностей.

62. Закон заперечення заперечення.

63. Закон переходу кількості в якість.

64. Соціальні норми та їх логічне обгрунтування.

65. Запитання та його види.

66. Роль запитань у диагностичній практиці.

Рекомендована література

Базова

1. Бандурка О. М. Курс логіки. Підручник / О. М. Бандурка, О. В. Тягло. – К.: Літера ЛТД. – 2002. – 160 с.

2. Жеребкін В. Є. Логіка: підручник / В.Є. Жеребкін. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2011. – 262 с.

3. Конверський А. Є. Логіка / А. Є. Конверський - К.: Четверта хвиля, 2008. – 272 с.

4. Тофтул М. Г. Логіка: підручник / М. Г. Тофтул - К.: ВЦ «Академія», 2008. – 400 с.

5. Хоменко І. В. Логіка для юристів: Підручник / І. В. Хоменко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 224 с.

6. Хоменко І. В. Логіка: підручник для вищих навчальних закладів / І. В. Хоменко. - К.: Арбис, 2004. – 256 с.

Допоміжна

1. Кротков Е.А. Логика врачебной диагностики. – К., 1990.

2. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления. – М., 1989.

3. Дзюбенко О.Г. Присяжный Т.В. Культура дискуссий. – К., 1990.

4. Жоль К.К. Логика в лицах и символах. – М., 1993.

5. Ивин А.А. Практическая логика. – М., 2002.

6. Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. – М., 1990.

7. Ивлев Ю.В. Логика. Сборник упражнений. - М., 1998.

8. История логики. Учеб. пособие /Берков В.Ф. - Минск, 2001.

9. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К., 1997.

10. Карпинская О. Экспресс - логика. - М., 1997.

11. Кнапп В., Герлах А. Логика в правовом сознании. – М., 1987.

12. Кольман Э., Зих О. Занимательная логика. – М.,1966.

13. Кондаков Н.И. Логический словарь. – М., 1990.

14. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М., 1975.

15. Кузина Е.Б. Практическая логика. – М., 1996.

16. Ларин А.М. От следственной истины к версии. – М.,1976.

17. Логіка: Практикум: Навч. посіб./ І.В.Хоменко. – К., 2002.

18. Мельников В.И. Логические задачи. – Киев, Одесса. – 1989.

19. Поварнин С.И. О теории и практике спора. // Вопросы философии. – 1990, - №3.

20. Руденко К.П. Логіка. – К., 1976.

21. Рузавин Г.И. Логика и аргументация. – М., 1997.

22. Сергеич П. Искусство речи на суде. – Тула, 2000.

23. Соловьев А.Б. Использование доказательств при допросе. – М., 1981.

Інформаційні ресурси:

1. Український логічний портал. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://logic.net.ua/node/84.

2. Онлайн курс лекцій з релевантної логіки. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studway.com.ua/kurs-lekciy-z-logiki/.

3. Логические игры и задачи на логику. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://nazva.net/.

4. 5 онлайн ресурсів, щоб тримати мозок програміста у формі або як покращити свою креативність? – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vitaliypodoba.com/2015/03/5-portals-to-train-your-brain/.

5. Курс «Вступ до логiки». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://openstudy.org.ua/posts/24680/.

⇐ Предыдущая 1 23

Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 414.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...