Ендофактори та екзофактори у детермінації міжіндивідуальної варіативності

Проблема природи, чи виховання, пов’язана з визначенням джерела детермінації міжіндивідуальної варіативності і є центральною для диференціальної психології. У дослідженнях ця проблема вивчається у контексті концептуального та експериментального аналізу співвідношення особистісних та середовищних змінних, впливу спадковості чи оточення, тобто внутрішніх (ендо-) або зовнішніх (екзо) факторів.

Генетичний аналіз індивідуальних відмінностей включає в себе:

– генеалогічний метод, заснований на порівнянні між собою людей, що перебувають в різній ступені родинності;

– близнюків метод – порівняння між собою монозиготних близнюків, що володіють ідентичним генотипом, і дизиготних, що мають приблизно половину спільних генів, як сібси – тобто діти одних батьків;

– вивчення прийомних дітей передбачає порівняння їх характеристик з особливостями біологічних та прийомних батьків.

Одна з основних причин психологічної варіативності (за дослідженнями Р. Пломіна та Д. Даніельса) – різне середовище, в якому формуються діти (зокрема, порядок народження дітей, взаємостосунки батьків та їх ставлення до дітей, різні форми навчання і спілкування з однолітками). Аналізуючи вплив генотипових особливостей індивіда на специфіку середовища, з яким він взаємодіє у процесі онтогенезу, вчені виділяють три типи зв’язків між генотипом і середовищем:

– пасивний вплив, коли члени однієї сім’ї мають і спільну спадковість, і спільне середовище;

– реактивний вплив, при якому вроджені психофізіологічні особливості дитини можуть впливати на ставлення до неї батьків і однолітків, сприяючи тим самим формуванню певних рис особистості;

– активний вплив, при якому індивіди здійснюють активний пошук середовища (або створюють середовище), яке більшою мірою відповідає їх спадковим задаткам.

Інваріантність, варіантність та детермінізм. Варіантність – це не тільки вираження і наслідок інваріантності, але й один із засобів її формування. Варіантність є одним з механізмів інваріантності, пов’язаний з більш жорстко детермінованими способами мимовільної поведінки суб’єкта. Набір автоматизованих – що мимовільно виникають і функціонують – механізмів психіки забезпечує інваріантність об’єктно-предметної ментальної репрезентації, а також утримання інваріантного кластеру реакцій в межах психічної норми (що протиставляється психічній патології).

Лекція 2. Взаємодія факторів спадковості і середовища як основна передумова індивідуальних відмінностей

Мета:ознайомлення студентів з біологічними і соціальними чинниками індивідуальних відмінностей.

Професійна спрямованість:уміння визначати місце властивостей нервової системи у формуванні типологічних відмінностей. 

План:

1. Фактор спадковості як обмежуюча умова розвитку організму.

2. Поняття оточуючого середовища.

3. Взаємовплив спадковості і середовища.

4. Найбільш поширені помилкові стереотипи щодо впливу спадковості і середовища.

5. Поведінка, що не є результатом научіння.

6. Тілобудова і поведінка.

7. Історико-психологічний аналіз поняття темперамент.

8. Типологія темпераменту.

9. Властивості нервової системи як передумова темпераменту.

10. Розвиток темпераменту в контексті психогенетичних і лонгітюдних досліджень.

Література

Основна література

1. Анастази А. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. с англ. − М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – С. 112-157.

2. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2006. – С. 17-53, 185-201.

3. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – М.: Эксмо, 2006. – С. 25-53, 107-135, 252-265.

4. Мерлин В.С.Очерк интегрального исследования индивидуальности. – М.: Педагогика, 1986. – С. 22-61.

5. Мерлин В.С.Психология индивидуальности / Под редакцией Е. А. Климова. – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – С. 43-58.

6. Палій А. А. Диференціальна психологія: Курс лекцій. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2007. – С. 142-193.

7. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. – М.: Академия Наук СССР. Институт психологии. Издательство «Наука», 1979. – 352 с.

8. Теплов Б.М. Исследование свойств нервной системы как путь к изучению индивидуально-психологических различий // Теплов Б.М. Избранные труды: В 2-х т. Т. II. – М.: Педагогика, 1985. – С. 137-168.

9. Теплов Б.М. Итоги и перспективы исследования типологических свойств нервной системы человека / Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий. – М.: Издательство Академии Педагогических Наук РСФСР, 1961. – С. 509-535.

10. Теплов Б.М. Некоторые вопросы изучения общих типов высшей нервной деятельности человека и животных / Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий. – М.: Издательство Академии Педагогических Наук РСФСР, 1961. – С. 347-508.

Додаткова література

11. Равич-Щербо И.В. Исследование природы индивидуальных различий методом близнецов / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под редакцией Ю.В. Гиппенрейтера, В.Я. Романова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 101-121.

12. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. – М.: Академия Наук СССР. Институт психологии. Издательство «Наука», 1979. – 352 с.

13. Фридрих В. Близнецы. – М.: «Прогресс», 1985. – С. 48-52.

14. Государев Н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – М.: «Ось-89». – С. 55-76.

15. Ковалев А.Г., Мясищев В.Н. Темперамент и характер / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под редакцией Ю.В. Гиппенрейтера, В.Я. Романова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 167-171.

16. Машков В.Н. Дифференциальная психология человека. – СПб.: Питер, 2008. – С. 32-82.

17. Небылицын В.Д. Изучение основных свойств нервной системы и их значение для психологии индивидуальных различий // Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. – М.: Издательство «Наука», 1976. – С. 132-144.

18. Небылицын В.Д. О структуре основных свойств нервной системы // Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. – М.: Издательство «Наука», 1976. – С. 111-131.

19. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров / Редактор-составитель Д.Я. Райгородский. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. – С. 174-331.

20. Равич-Щербо И. В. Исследование природы индивидуальных различий методом близнецов / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под редакцией Ю.В. Гиппенрейтера, В.Я. Романова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 101-121.

Періодичні видання

21. Иваницкий А.М. Проблема «мозг и психика» и современная физиология // Психологический журнал. – 1983. – Т. 4. – № 5. – С. 122-131.