Тема 1. Загальна характеристика середнього загальноосвітнього навчального закладу

У процесі розбудови незалежної демократичної України особливого зна­чення набуває розвиток культури її народу, яка грунтується, насамперед, на освітньому рівні підростаючого покоління. З огляду на цю обставину важливе місце належить здобуттю молоддю загальної середньої освіти як цілеспрямованого процесу оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що складає основу подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою неперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на за­гальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" до загальноосвітніх навчальних закладів, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, належать:

• середня загальноосвітня школа — загальноосвітній заклад І—III ступенів (І ступінь — початкова школа; II ступінь — основна школа; III ступінь — старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

• спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

■Див.: Закон України "Про загальну середню освіту" // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №28. — С. 230.

• гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

• ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

• колегіум — загальноосвітній навчальний заклад НІ ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

• загальноосвітня школа-інтернат—загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

• спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загально­освітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

• загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) — загально­освітній навчальний заклад І—III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

• школа соціальної реабілітації— загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);

• вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III сту­пенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

• позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

• міжшкільний навчально-виробничий комбінат — навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

• професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

• вищий навчальний заклад І—IIрівнів акредитації— навчальний заклад Для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.

Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти У загальноосвітніх навчальних закладах І—III ступенів становить:

— у загальноосвітніх закладах І ступеня — 4 роки;

— у загальноосвітніх закладах II ступеня — 5 років;

— у загальноосвітніх закладах III ступеня — 3 роки.

У загальноосвітніх закладах І ступеня (початковій школі (І—IV класи)) головне завдання — виховання, і передусім, навчальними предметами. Тут закла­даються основи розуміння рідної (державної) мови як головного, універ­сального засобу спілкування; культура мови — міра духовної культури індивіда; етично-моральне ставлення до оточення; науково-гуманістичний погляд на людину (пізнання через самопізнання); утилітарний і духовний погляд на природу, на родину, зміст і красу життя, самоцінність, покликання людей; на індивідуальне і спільне в людях, отже, на гармонію емоціо, раціо, інтелекту (почуттів і обов'язків) та життєдіяльності; на сутність і щастя добротворчого патріотизму, на герб, прапор і гімн,

Мети досягають через інтегративне опанування циклами дисциплін: а) мо­ва (словесність), природа, історія рідного краю; б) інформатика (на комп'ю­терній основі), біологія, крає-, (народо) знавство, матеріальна культура (початкові основи усіх зазначених дисциплін).

Починаючи з першого класу і далі — фізична культура, основи гігієни, розумова праця, культура побуту. Навчання здійснюється державною мовою. Іноземні мови вивчаються на основі рідної.

У загальноосвітніх закладах II ступеня (основної (базової) середньої школи (V-IX класи)) головне завдання — закласти фундамент світоглядних, професійних, культурних знань і умінь; підготувати учнів до життєвого (професійного) вибору. На цій стадії формується диференційований підхід до обдарувань та інтересів учнів, поглиблюються наукові методи у вивченні окремих предметів, підвищується увага до диференційованого вивчення предметів та до усвідомлення їх як частини цілісної системи знання світу та цілісного підходу до нього. Задля мети слід бути в гармонії з собою (здібностями, інтересами, можливостями) і з оточенням (середовищем), світом; бачити себе в єдності ланок: минуле — сучасне — майбутнє.

У такій школі можуть формуватися класи (групи) за нахилами та інтересами, але обов'язковим є фундаментальне засвоєння дисциплін усіх циклів: гуманітарного, природничого, технічно-прикладного — через призму інте­ресів людини, інтересів нації і держави, що зобов'язує вивчати усі предмети на основі вітчизняної, з використанням уроків зарубіжної історії, матеріальної і духовної культури, науки. Слід орієнтуватися не на збільшення кількості предметів, а на базовий зміст освіти, якість знань, характер переконань, рівень професійних умінь.

На цьому етапі мають бути закладені основи розуміння природи життя і смерті, тимчасового і вічного, гуманного, духовного і антилюдського, сво­боди і рабства, честі й безчестя, права, демократії і сваволі, а також принципи міжнаціональних, міждержавних, міжконфесійних відносин, подружніх, статевих стосунків.

Чільне місце мають посісти проблеми праці, власна творчість учнів (духовно-мистецька, технічно-виробнича, конструкторська, народні промисли і ремесла, дизайн, археологічно-краєзнавчий пошук, архітектура, музика, народний театр тощо). У базовій школі повинні домінувати інтегральні цикли: суспільно-гуманітарний (мова, історія, українознавство з елементами права, культури, філософії, психології, мистецтва); етики з розкриттям її української природи; природничо-математичний (політична й економічна географія, екологія, математика, космологія, фізика), інформативно-виробничий (інформатика, менеджмент, аграрне чи промислове виробництво, винахідництво).

Кожна базова середня школа може складати й реалізовувати плани з урахуванням місцевих і регіональних особливостей та потреб, але обов'яз­ково на основі загальнодержавних програм і вимог з урахуванням всеукра­їнського і міжнародного досвіду. Українознавство має навчити учнів розу­міти історичну місію України.

Загальноосвітній заклад III ступеня (повна середня школа (Х-ХІІ класи)) може бути традиційним й у формах гімназій, коледжів, ліцеїв, а також спеціальних навчальних закладів, що дають професійну освіту. У всіх типах середніх навчальних закладів певного профілю домінуючою стає сфера навчання, зокрема специфічної професійної орієнтації чи фахової підготовки. Тому і в них обов'язковий базовий зміст освіти (державна програма), але є можливість для варіативності системи навчання, широка автономія щодо введення нових предметів і розподілу навчального часу. Згідно з цим у загальноосвітніх школах рівновеликими є всі типи навчальних дисциплін: суспільно-гуманітарний, природничий, технічно-прикладний. У всіх інших закладах один із них може посідати пріоритетну позицію за кількістю годин та предметів і за характером вивчення. Середні навчальні заклади є першою ланкою безперервної освіти.'

Згідно із "Положенням про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти" школа організовує індивідуальне навчання для осіб, які:

• виявили бажання навчатися індивідуально (з урахуванням побажання батьків або осіб, які їх замінюють);

• мають високі навчальні можливості;

• не можуть відвідувати школу за станом здоров'я;

• не спроможні засвоїти навчальний матеріал в обсязі базового рівня У визначені державою терміни.

Див.: Кононенко П. Концепція національної системи освіти // Концептуальні засади Демократизації та реформування освіти в Україні. — К.: Школяр, 1997. — С. 37-39.

Підставою для організації індивідуального навчання осіб, що проживають у мікрорайоні обов'язкового обслуговування школи, є:

• заява батьків або осіб, які їх замінюють;

• висновок лікувальної установи (для тих, хто не може відвідувати школу за станом здоров'я) або психолого-педагогічної комісії (для тих, хто не спроможний засвоїти матеріал в обсязі базового рівня загальної середньої освіти);

• рішення педагогічної ради школи, затверджене місцевим органом державного управління освітою.

Закон України "Про загальну середню освіту" передбачає виконання загальноосвітніми закладами освіти таких завдань (Ст. 5):

— виховання громадянина України;

— формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

— виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

— виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

— реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

— виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

— виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Концепція середньої загальноосвітньої школи України передбачає, що навчально-виховний процес в ній має будуватися на демократичних засадах; його зміст, форми і методи навчання й виховання повинні відповідати даним сучасної науки, нормам загальнолюдської моралі. Школа має бути само­стійною у виборі форм організації навчально-виховного процесу, методів і засобів його реалізації. В концепції наголошується, що будь-яке нав'язування учителям типів, структур уроків чи методів їх проведення є недопустимим. Однак, це не означає, що вчитель може нехтувати відомими загально-педагогічними чи методичними вимогами до організації навчально-виховного процесу, до врахування освітньої, розвиваючої та виховної мети занять вікових та індивідуальних особливостей учнів, характеру матеріалу, який вивчається.

У навчальному процесі потрібно створювати умови для розвитку пізна­вальної діяльності учнів, розвитку їх індивідуальних можливостей завдяки використанню індивідуальної та групової, самостійної і керованої, класної і домашньої їх діяльності. Для розвитку пізнавальних можливостей учнів пропонується використовувати значні можливості всієї різноманітності форм навчальних занять—уроку, лекції, семінару, практичного заняття, дидактичної гри, колоквіуму та поєднання їх у раціональній системі, яка будується з урахуванням змісту навчального матеріалу, передбачуваного рівня засвоєння знань.

Майбутній учитель вже за студентською лавою повинен мати чітке уявлення про свій правовий статус педагогічного працівника. У "Положенні про загальноосвітній навчальний заклад" чітко визначено професійні права і обов'язки педагогів, а саме:

Педагогічні працівники загальноосвітнього закладу мають право:

— самостійно обирати форми, методи, засоби навчальної роботи, не шкід­ливі для здоров'я учнів;

— брати участь у роботі методичних об'єднань, зборів загальноосвітнього навчального закладу, у заходах, пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи;

— обирати форми підвищення своєї кваліфікації;

— проводити в установленому порядку науково-дослідну, експери­ментальну, пошукову роботу;

—вносити пропозиції керівництву загальноосвітнього навчального закладу і органам управління освітою щодо поліпшення навчально-виховної роботи;

— на соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;

— об'єднуватися у професійні спілки та бути членом інших об'єднань громадян, діяльність яких не заборонена законодавством.

Педагогічні працівники загальноосвітнього навчального закладу зобов'язані:

— забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм, дотримуючись вимог "Державного стандарту загальної середньої освіти";

— сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров'я;

— утверджувати особистим прикладом і настановами повагу до держав­ної символіки, принципів загальнолюдської моралі;

— виконувати статут загальноосвітнього навчального закладу, правила внутрішнього розпорядку, умови контракту чи трудового договору;

— брати участь у роботі педагогічної ради;

— виховувати в учнів повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, духовних та культурних надбань народу України;

— готувати учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

— дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;

— постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну май­стерність, загальну і політичну культуру;

— виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів управління освітою.'