Правила роботи з мікроскопом.

1. Мікроскоп завжди тримаємо в чистоті.

2. Ставимо мікроскоп з лівої сторони ручкою до себе .

3. Освітлюємо поле зору .

4. На предметний столик кладемо досліджуваний об’єкт.

5. Поворотом макрогвинта опускаємо тубус майже в притул до препарату (очі при цьому тримаємо на рівні предметного столика ).

6. Шукаємо фокусну віддаль (лівим оком дивимось в окуляр, а макрогвинтом у той же час піднімаємо тубус до появи зображення об’єкта; зображення з’явиться в межах 0.5 -1.5 см).

7. Під кінець роботи протираємо оптичну частину мікроскопа і ставимо його на місце.

За допомогою оптичних приладів розглядають мікропрепарати з рослин або частин рослин. Для виготовлення мікропрепаратів потрібно мати набір предметних і покривних скелець препарувальні голки бритви, скальпелі, скляні палички, пінцети, фільтрувальний папір, воду, деякі реактиви .

Тонкий зріз рослинного об’єкта поміщають у краплину води на предметне скло і накривають покривним склом. Перед застосуванням предметне і покривне скла промивають водою і протирають насухо м’якою ганчіркою. Якщо рідина виступає за краї покривного скла, то надлишок її знімають смужками фільтрувального паперу. Якщо ж під покривне скло потрібно внести якийсь барвник, то воду витягують за допомогою фільтрувального паперу, а одну чи дві краплі реактиву наносять з протилежної сторони на краєчок покривного скла. Забарвлюючими реактивами можуть бути: йод, хлор-цинк-йод, флороглюцин, соляна кислота, фуксин, гліцерин інші.

Хід роботи

ЗАВДАННЯ 1. Розглянути і вивчити будову мікроскопа. Позначити його основні частини.

ЗАВДАННЯ 2.Виготовити мікропрепарати із шкірочки луски цибулі, з м’якоті помідора, кавуна або дині, горобини, шкірочки нижньої сторони листка традесканції.   

ЗАВДАННЯ 3. Зарисувати по 2-3 клітини з кожного препарату і на рисунках позначити основні частини клітини: оболонка, цитоплазма, ядро, вакуолі, пластиди (у клітинах, де вони помітні). У клітинах листка традисканціїї розглянути і зарисувати продихи з хлоропластами.

ЗАВДАННЯ 4. На звичайний мікропрепарат луски цибулі крапнути розчином йоду і розглянути його під мікроскопом (реакція на білок). Зарисувати 1-2 клітини і позначити їх основні частини.

Висновки.

Питання для самоконтролю

1. Які прилади належать до збільшувальних?

2. Які оптичні прилади використовують у лабораторних дослідженнях з біології?

3. Яка будова мікроскопа? Які частини мікроскопа належать до оптичної системи, а які до механічної?

4. Дайте визначення поняттю „клітина”. Назвіть функції клітин.

5. Назвіть типи пластид клітини та їх фізіологічну функцію?

Дайте відповіді на тестові запитання

1. Термін „клітина” запропонував:

 а) А. Левенгук;

 б) Р. Гук;

 в) К. Бер;

 г) Р. Віхров.

2. У синтезі яких речовин бере участь ендоплазматична сітка:

 а) вуглеводів;

 б) рибонуклеїнових кислот;

 в) гормонів;

 г) ДНК.

3. Вакуоля рослинної клітини виконує функції:

а) накопичує ДНК;

б) синтезує хлорофіл;

в) синтезує ксантофіл;

г) накопичує продукти обміну.

4. Рослинна клітина відрізняється від тваринної наявністю:

а) мітохондрій;

б) пластид;

в) рибосом;

г) лізосом.

5. Основна функція мітохондрій:

а) синтез АТФ;

б) синтез білка;

в) участь у вуглеводневому обміні;

г) секреторна.

6. Функція рибосом:

а) синтез АТФ;

б) синтез білка;

в) фотосинтез;

г) синтез ДНК.

7. Ядро виконує функцію:

а) синтез АТФ;

б) розщеплення органічних сполук;

в) фотосинтез;

г) зберігання та передавання спадкової інформації.

8. До компонентів ядра не належить:

а) каріолема;

б) каріоплазма;

в) плазма лема;

г) хроматин.

9. Структурною і функціональною одиницею живих організмів є:

а) орган;

б) тканина;

в) система органів;

г) клітина.

10. Компоненти характерні для прокаріотичної та еукаріотичної клітини:

а) ядро;

б) лізосоми;

в) мітохондрії;

г) рибосоми;

д) цитоплазматична мембрана.

Література:

1. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К. Вища школа, 1994. – С. 15 – 29.

2. Григора І.М. та ін. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 41 – 57.

3. Согур Л.М. Ботаніка. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – С. 13 – 17.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2

ТЕМА: Вивчення різноманітності нижчих рослин на прикладі зелених водоростей, плісеневих, шапкових грибів та лишайників.

МЕТА: Ознайомити студентів з формою, будовою, окремими представниками бактерій, водоростей з характерними рисами будови і розмноження різноманітних грибів, лишайників, їх значення в природі та житті людини.

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ. Мікропрепарати різних форм бактерій, одноклітинних, багатоклітинних, колоніальних форм водоростей, таблиці і муляжі з їх зображенням. Натуральні і гербарні зразки, муляжі сумчастих, базидіальних, плісеневих грибів, колекція лишайників (кущисті, листуваті, накипні); лупи, мікроскопи, скальпелі.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Клітини бактерій мають різну форму: одноклітинні куле­подібні форми називають коками, прямі паличкоподібні – бацилами,ті, які мають форму коми – вібріонами,спіраль­но зігнуті – спірилами.

Якщо бактерії розташовуються по одній, їх називають монококи, по дві – диплококи, вони можуть мати вигляд грона – стафілококи, мо­жуть бути закручені – спірохети.

Серед бактерій є рухомі й нерухомі форми. Рухомі пере­суваються за допомогою джгутиків, яких інколи буває де­кілька. Є й колоніальні форми.

Бактерії – прокаріоти, оскільки вони мають клітинну будову, але не мають оформленого ядра. Ядерна речовина присутня в клітині, проте не має ядерної оболонки.

Розмножуються бактерії поділом однієї клітини на дві. Швидкість розмноження залежить від зовнішніх умов сере­довища – при сприятливих умовах поділ відбувається кожні 20-30 хвилин.

У бактерій є спори, але вони призначені не для розмно­ження, а для перенесення несприятливих умов, оскільки вони захищені товстими оболонками. Вони називаються ци­стами.

Під назвою нижчі водоростіпоєднують декілька груп досить різноманітних за формою, організацією і само­стійних за своїм походженням рослин. Це найдавніші групи рослин, які налічують 30 000 видів. Поєднує їх усіх те, що тілоу них не розчленоване на стебло й листя і називається таломом, або сланню,хоча серед них є пред­ставники червоних і бурих водоростей, тіло яких нагадує листостеблові рослини.

До водоростей належать як одноклітинні,так і багато­клітинні організми,різноманітні за будовою, формою, роз­міром, забарвленням. Забарвлення водоростей обумовлюється пігментами.

Розмножуються водорості безстатевим способом(веге­тативно і спорами) і статевим.

Безстатеве розмноження здійснюється за допомогою зоо­спор. У клітині водорості утворюються зооспори – клітини грушоподібної форми, що мають ядро і хроматофори, а та­кож джгутики, за допомогою яких зооспори пересуваються у воді після виходу з материнської клітини. Згодом зооспора прикріплюється до субстрату і дає початок новій водорості.

Статеве розмноження в різних видів проходить по-різно­му, і цю різноманітність можна звести до наступних трьох форм: ізогамія, гетерогамія і оогамія.

До зелених водоростей належать як одноклітинні росли­ни (хлорела, хламідомонада),так і багатоклітинні, що дося­гають великих розмірів (спірогіра, улотриксін.). Усі вони об'єднані спільною ознакою – наявністю в клітинах зеле­ного пігменту, який не маскується пігментами інших забар­влень. Усі зелені водорості фотосинтезують.

Типовим представником одноклітинних зелених водорос­тей є хламідомонада,яка за своєю будовою схожа на джгу­тикові. Це одноклітинна овальної форми водорость, що має два джгутики.

З-поміж багатоклітинних водоростей у нас найбільш роз­повсюджені нитчасті водорості улотрикс і спірогіра. Нитки улотриксу досягають 10 см у довжину. Ними улот­рикс прикріплюється до підводних каменів і корчів. Живе улотрикс у прісних водоймищах.

Гриби – це безхлорофільні, багатоклітинні або одноклітинні організми, що живляться гете­ротрофно. Гриби поділяються на нижчі і вищі.

Нижчі гриби – одноклітинні. Сюди належать біла плісень,або гриб мукор. Цей гриб часто з'являється на хлібі, овочах у вигляді пухнастого білого нальоту, який через деякий час стає чорним.

Грибницямукора складається з тонких безбарвних ниток, хоча це всього лише одна клітина, що сильно розрослась, з безліччю ядер у цитоплазмі. Розмножується мукор спорами. Деякі нитки грибниці (міцелію)підіймаються вгору й роз­ширюються на кінцівках у вигляді чорних голівок. Тут утво­рюються спори, які після дозрівання розсипаються й роз­носяться вітром.

Вищі гриби – багатоклітинні організми.У них гіфи поділені поперечними перегородками на окремі клітини. Серед вищих грибів, як і серед нижчих, є са­профіти і паразити. До сапрофіт­них вищих грибів належать гриб пеніцил.

Пеніцил поселяється на харчових продуктах і на ґрунті. Його грибниця складається з ниток, що галузять­ся і поділені перегородками на окремі клітини. Цим він відрізняється від гриба мукора. Спори пеніцилу розташовані не в голівках, а на кінцях деяких ниток грибниці в дрібних китицях.

Пеніцил розводять спеціально для одержання ліків – пеніциліну,котрий широко застосовується для пригнічення багатьох хвороботворних бактерій. Наприклад, при ангіні, запаленні середнього вуха, при запаленні легенів.

Дріжджі – мікроскопічно дрібні багатоклітинні гриби овальної або подовженої форми, міцелії не утворюють. Жи­вуть у поживній рідині, багатій цукром. Розмножуються брунькуванням. Спочатку на дорослій клітині з'являється невели­ка опуклість, яка поступово збільшується і перетворюється в самостійну клітину, яка невдовзі відділяється від мате­ринської.

До вищих грибів належать базидіоміцети.Це велика гру­па грибів, серед яких є сапрофіти і паразити.

До паразитичних базидіоміцетів належать гриби-трутовики. Серед них широко розповсюджений домовий гриб. Його грибниця розвивається у деревині будівель (дошки, стовпи) і мертвих дерев у лісі та дуже швидко руйнує деревину.

Сажкові грибипаразитують переважно на злакових рос­линах: пшениці, ячмені, просі, кукурудзі, викликаючи зах­ворювання сажку. 

Особливу групу грибів базидіоміцетівстановлять шап­кові гриби. Усі вони за способом живлення є сапрофітами. Назву "шапкові" вони отримали тому, що на поверхні міцелію утворюються плодові тіла, що мають вигляд ніжки й шапки. Ніжкою гриб з'єднаний з міцелієм, а на шапочці з нижнього боку розміщуються пластинки або трубочки, на яких утворюються органи спороношення зі спорами.

Плодові тіла (ніжка й шапка) багатьох шапкових грибів їстівні, а у деяких вони отруйні й небезпечні для життя людини.

Лишайники посідають особливе місце в рослинному світі. Їхня будова дуже своєрідна. Тіло, яке називається сланню, скла­дається з двох організмів – гриба і водорості, що живуть як єдиний організм.У складі деяких видів лишайників виявлені бактерії.

Слань утворена переплетенням гіфів гриба з клітинами водоростей (зелених і синьо-зелених).

Водорость від гриба отримує необхідну їй вологу й міне­ральні солі, гриб від водорості – органічні речовини, які виробляються нею в процесі фотосинтезу. Проте велика ко­ристь, яку одержують гриби із симбіозу (співжиття) з во­доростю, а також укорінення гіфів гриба в клітинах водо­рості, яке іноді спостерігається, дозволяють думати, що гриб може розглядатися як паразит, а не як рівноправний ком­понент симбіозу.

За морфологічними ознаками ли­шайники поділяються на три групи:

1.Накипні, або кіркові,прикріплюються до субстрату дуже щільно, утворюючи кірку. Ця група складає біля 80% усіх лишайників (леканора ламка).

2.Листуваті являють собою пластинку, схожу на пластинку листа, слабо прикріплені до субстрату (пармелія, золотянка настінна).

3.Кущисті являють собою вільні маленькі кущики (кладонія, евернія бородач).

Лишайники – досить невибагливі рослини. Вони рос­туть у найбільш безплідних місцях. їх можна зустріти на голих скелях, високо в горах, де не живуть інші рослини. Ростуть лишайники дуже повільно.

Хід роботи

ЗАВДАННЯ 1. Розглянути під мікроскопом готові мікропрепарати бактерій. Намалювати різні форми бактерій і назвати їх.

ЗАВДАННЯ 2. Розглянути вологий препарат кореня квасолі. Намалювати корінь з бульбочками, утвореними бульбочковими бактеріями

ЗАВДАННЯ 3. Розглянути під мікроскопом, на таблицях і муляжах одноклітинну водорость хламідомонаду, ознайомитись з її будовою. Намалювати клітину, позначивши її склад.

ЗАВДАННЯ 4. Розглянути під мікроскопом будову фікоміцетного гриба мукору. Намалюйте його міцелій і спорангій зі спорами.

ЗАВДАННЯ 5. Розглянути під мікроскопом будову пліснявого сумчастого гриба пеніцилу. Намалювати міцелій із конідієносцями, китицями і конідіоспорами. Ознайомитись із способами розмноження і різноманітністю сумчастих грибів.

ЗАВДАННЯ 6. Використовуючи муляжі, таблиці, гербарні зразки, ознайомтеся із різноманітністю та характерними особливостями будови базидіальних грибів. Намалюйте частину зрізу гіменіального шару з базидіями у пластинчастого гриба – сироїжки; зовнішній вигляд трутовика, іржу на листках злаків.

ЗАВДАННЯ 7.Використовуючи гербарні і натуральні зразки лишайників та таблиці з їх зображенням, розгляньте і намалюйте приклади кущистих, листуватих та накипних лишайників. На постійному мікропрепараті золотянки настінної розгляньте внутрішню будову лишайника. На рисунку вказати гіфи гриба і клітини водоростей.

Висновки.

Питання для самоконтролю

1. Які розміри і форми бактерій?

2. Які способи живлення і розмноження бактерій?

3. Охарактеризуйте будову водоростей.

4. Яка роль водоростей у природі та житті людини?

5. Яка будова міцелію гриба? Наведіть приклади типів міцелію.

6. Які є способи розмноження грибів?

7. Значення грибів у природі та житті людини?

8. Назвіть шапкові «їстівні» і «отруйні» гриби з трубчастим і пластинчастим гіменофором.

9. Із яких компонентів складаються лишайники?

10. Як поділяються лишайники за будовою слані?

11. Поширення лишайників, їх роль у природі та житті людини?

Дайте відповіді на тестові запитання:

1. Які бактерії живуть у симбіозі з бобовими рослинами:

а) бактерії гниття;

б) залізобактерії;

в) бульбочкові;

г) сіркобактерії.

2. Виберіть назву грибів, які паразитують на овочевих культурах:

а) мукор, пеніцил;

б) ольпідіум; фітофтора;

в) дріжджі;

г) трутовик.

3. Вкажіть назву грибів, які живуть у симбіозі з коренями дерев:

а) дріжджі;

б) підберезники;

в) трутовики;

г) сажки.

4. Гриб від водорості у симбіозі отримує:

а) органічні речовини;

б) вуглекислий газ;

в) кисень;

г) воду з мінеральними солями.

5. Як називається вегетативне тіло лишайників:

а) мікориза;

б) слань;

в) гіфи;

г) ризоїди.

6. Вкажіть назву нитчастої багатоклітинної водорості:

а) вольвокс;

б) хлорела;

в) улотрикс;

г) євглена.

7. Різноманітність забарвлення водоростей зумовлена наявністю в них :

а) ферментів;

б)  пігментів;

в) фітогормонів;

г) ензимів.

8. За формою тіла (слані) лишайників бувають:

а) виткі;

б) накипні;

в) листуваті;

г) кущисті;

д) повзучі.

9. Бактерії-сапрофіти живляться:

a) за рахунок господаря;

б) утворюють органічні речовини з неорганічних;

в) споживають органічні речовини з відмерлих організмів.

10. Виберіть назву кущистого лишайника:

а) леканора;

б) ксантофіл;

в) кладонія;

г) уснея.

Література:

1. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К.: Вища школа, 1994. – С. 101 – 133.

2. Григора І.М. та ін. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 198 – 261.

3. Согур Л.М. Ботаніка. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – С. 19 – 61.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

ТЕМА: Вивчення кореневих систем однодольних і дводольних рослин та видозмін коренів.

МЕТА: Вивчити морфологію кореневих систем одно- та дводольних рослин. Ознайомитись із метаморфозами коренів. Вивчити морфологію коренеплодів.

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ. Гербарні зразки з різними типами кореневих систем та форми коренів; муляжі або натуральні зразки видозмін коренів, таблиці.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Корінь – це осьовий підземний вегетативний орган, який характеризується необмеженим верхівковим ростом, радіальною симетрією, позитивним геотропізмом, здатний до метамерії.

Функції:підземний спосіб життя кореня накладав певний відбиток на виконувані ним функції. Найважливішими з них є дві: закріплення рос­лин у ґрунті та поглинання води і розчинених у ній мінеральних солей і подача їх до листків та місць споживання. Корінь може виконувати й ряд інших, додаткових, мало властивих йому функцій, а саме:

1. бути місцем відкладання в запас поживних речовин та сполук;

2. вступати в симбіоз з бактеріями і грибами;

3. виступати в ролі органа розмноження.

Сукупність коренів у рослині утворює ко­реневу систему. Розрізняють: стрижневу, мичкувату і змішану. Стрижнева коренева система – це система, в якої головний корінь добре виділяється серед маси інших коренів за довжиною і товщиною, потужним розвитком. Цей тип кореневої системи властивий майже всім дводольним рослинам.

Мичкувата коренева система – це система, в якої головний корінь швидко відмирає або слаборозвинений і не виділяється своїм роз­витком і потужністю серед великої кількості додаткових коренів, що ви­никли на нижній частині стебла. Мичкувата коренева система характерна для однодольних рослин.

Змішана коренева система складається з усіх трьох видів коренів і характерна для полуниці.

У молодих проростків рослин корінець дифе­ренціюється на морфогенетичні зони. В наземних рослин кінчик кореня покриває кореневий чохлик. При проникненні в ґрунт зовнішні клітини йо­го ослизнюються і злущуються, а замість відмираючих клітин з'являють­ся нові.

Під кореневим чохликом розміщений конус наростання кореня, або зона поділу клітин. Далі йде зона росту 3-5 мм завдовжки. Тут клітини видовжуються, вакуолізуються, і набувають певної форми та величини, внаслідок чого відбу­вається наростання кореня.

Вище знаходиться зона кореневих волосків, або зона всмоктування. В наростаючій частині постійно формуються нові кореневі волоски, котрі завжди розміщуються на певній відстані від верхівки корінця. На протилежному кінці зони кореневі волоски, поглинувши воду і розчинені мінеральні солі з даного шару ґрунту, відмирають. Кореневий волосок – це   виріст зовнішньої оболонки клітини епіблеми.

Вище зони всмоктування розміщена зона бічних коренів, або зона галуження.

В анатомічній будові кореня розрізняють первинну, вторинну і третинну будову.

Первинна будова коренявластива однодольним рослинам. У дводольних покритонасінних і хвойних вона виявлена тільки в молодих корінцях у зоні всмоктування. В первинній будові кореня розрізняють такі частини: епіблема, первинна кора та центральний циліндр.     

Епіблема–це жива тканина, утворена паренхімними клітинами. Окремі клітини утворюють випуклість зовнішньої оболон­ки у вигляді кореневих волосків, за допомогою яких рослина закріплюється в ґрунті і живиться водою та розчиненими в ній мінеральними солями.

Первинна корадиференційована на три морфологічно відокрем­лені шари: екзодерму, мезодерму і ендодерму.

Центральний циліндр починаєтьсязовнішнім шаром перициклом –   меристематична тканина, яка залягає під ендодермою у вигляді одного шару живих паренхімих клітин, витягнутих паралельно ендодермі.

Більшу частину центрального циліндра займає паренхіма, утворена тонкостінними паренхімними клітинами.

У паренхіму центрального циліндра занурений радіальний провідний пучок, у якого добре помітні промені первинної ксилеми. Між променями первинної ксилеми помітні ділянки первинної флое­ми.

По ксилемі у висхідному напрямку переміщуються вода і мінеральні солі, а по флоемі в низхідному напрямі кореня (від листків до коренів) пластичні речовини.

Хід роботи

ЗАВДАННЯ 1. Розглянути гербарії і таблиці стрижневої, мичкуватої та змішаної кореневих систем, виявити різницю в їх будові. Зарисувати ці системи. На рисунках позначити головний і додаткові корені.

ЗАВДАННЯ 2. Розглянути під мікроскопом корінь від кінчика до основи, ознайомитися з його клітинною будовою. Звернути увагу на неоднакові ділянки кореня, які складаються з різних за розмірами і функціями клітин, об’єднаних у зони кореня. Намалювати корінь, відмітивши на ньому кореневий чохлик, зону поділу клітин, зону росту або розтягування, зону вбирання з кореневими волосками, кореневий волосок, зону проведення.

ЗАВДАННЯ 3. Розглядаючи натуральні зразки та муляжі видозмінених коренів намалювати їх. Позначити корінь і стебло у коренеплодах моркви, буряка, ріпи. У висновках вказати інші відомі видозміни коренів, коротко пояснити їх функції. 

Висновки.

Питання для самоконтролю

1.Які функції виконує корінь?

2.Які форми коренів ви знаєте?

3. Які бувають кореневі системи за походженням?

4.Назвіть зони кореня на поздовжньому зрізі й охарактеризуйте їх.

5.Яка роль кореневих волосків?

6.Поясніть роль бактеріоризи і мікоризи у житті організмів.

7.Які видозміни коренів ви знаєте?

Дайте відповіді на тестові запитання

1. Місце переходу стебла в корінь називають:

а) кореневою шийкою;

б) кореневище;

в) кореневим чохликом;

г) видозміною стебла.

2. Позначте назву видозмінених потовщених бічних або додаткових коренів:

а) коренеплоди;

б) кореневі паростки;

в) кореневища;

г) кореневі бульби.

             3. Позначте назву рослини, яка має дихальні корені:

а) кипарис болотний;

б) орхідея;

в) плющ;

г) водяний горіх.

4.  Вкажіть назву рослини, на коренях якої можуть оселятися бульбочкові бактерії:

а) морква;

б) кукурудза;

в) жоржина;

г) соя.

5.  Корені деяких рослин вступають у симбіоз із грибами, утворюючи:

а) мікоризу;

б) корені-причіпки;

в) бактеріоризу;

г) пневматофори.

6. Ріст кореня в довжину відбувається за рахунок:

а) кореневого чохлика;

б) всисної зони;

в) провідної зони;

г) зони розтягування.

7. Вкажіть функції кореня:

а) трофічна;

б) видільна;

в) провідна;

г) запасаюча;

д) механічна.

8. Вкажіть назву видозміни кореня:

а) дихальні корені;

б) бульба;

в) кореневище;

г) цибулина.

9. Видозмінені корені у кукурудзи:

а) ходульні;

б) пневматофори;

в) корені-причіпки;

г) корені-присоски.

10. Вкажіть назву найдовшої зони кореня:

а) кореневий чохлик;

б) поділу клітин;

в) розтягування;

г) провідна.

Література:

1. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К. Вища школа, 1994. – С. 39 – 45.

2. Григора І.М. та ін. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 83 – 100.

3. Согур Л.М. Ботаніка. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – С. 63 – 87.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4

ТЕМА: Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови пагона, стебла та листка на прикладі однодольних і дводольних рослин.

МЕТА: ознайомити студентів із зовнішньою будовою пагона і внутрішньою будовою стебла однодольних і дводольних рослин. Ознайомити з морфологічною та анатомічною будовою листків та їх різноманітністю.

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ. Гербарні та живі екземпляри пагонів різних рослин; гербарні зразки простих та складних листків, живі листки льону, берези, конюшини, люпину.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Стебло – це вегетативний орган рослин, що з'єднує між собою корінь і листки.

Основними функціями стебла є передача поживних речовин з ко­реня в листки і навпаки; збільшення поверхні рослини шляхом галу­ження; утворення та найвигідніше розташування листків; утворення квіток; нагромадження і зберігання поживних речовин у багаторіч­них рослин та у видозмінених стеблах інших рослин; вегетативне розмноження.

Ділянка стебла, що несе листок, називається вузлом. Віддаль між вузлами зветься міжвузлям. Кут між листками та стеблом – пазуха листка. Листок, у пазусі якого є брунька або пагін, називається по­кривним. На верхівці стебла знаходиться верхівкова брунька, з якої розвивається пагін.

Пагін –нерозгалужене стебло з листками і бруньками, що роз­винулося з верхівкової бруньки (або бруньки зародка) протягом одного вегетаційного періоду. Брунька є характерним утвором стебла. Є бруньки пазушні, що утворюються в пазусі листків, до­даткові, або адвентивні, які можуть виникати на будь-якій частині рослини з будь-якої групи живих клітин.

Форма стебел може бути циліндричною (в більшості випадків), тригранною (у осоки), чотиригранною (у губоцвітих), багатогран­ною (у зонтичних, багатьох кактусів), сплюснутою, або плоскою (у опунцій, рдесників). Є стебла деревні (у дерев, чагарників, на­півчагарників) і трав'янисті (у більшості однорічних рослин).

Стебла, що стеляться по землі і можуть укорінюватися за допомогою додаткових коренів, називаються повзучими (суниці, барвінок та ін.).

Стебла, за допомогою яких рослина піднімається (в'ється) на підпірках, називаються лазячими, або виткими.

Внутрішня будова стебла представлена перидермою, вторинною корою або лубом, камбієм (за рахунок поділу і диференціації його клітин зовні утворюються клітини лубу, а все­редині – клітини деревини), деревиною (складається во­на з судин (трахей), трахеїд, деревної паренхіми, деревних волокон), серцевиною.

Листок складається з листкової пластинки і черешка, який за зо­внішнім виглядом нагадує стебло, але за походженням є частиною листка. Листки з черешками називаються черешковими, без них – сидячими (у наперстянки).

У багатьох рослин (злаків, осок, зонтичних) нижня частина лист­ка розширена і охоплює стебло, утворюючи піхву; у цілого ряду рос­лин з основи листка утворюються особливі вирости – прилистки, що мають вигляд плівок, лусочок, маленьких листочків, колючок і роз­ташовані парами.

Листкові пластинки розрізняють за формою контурів, за формою розсіченості, за розмірами, за формою краю листкової пластинки.

Листки бувають прості і складні. Прості листки мають лише нерозгалужений черешок і пластинку (яблуня, береза), складні – кілька малих листочків, розміщених на основному, нерідко розгалуженому черешку (в більшості один на­впроти одного).

Часто буває важко встановити, простий чи складний даний лис­ток. У таких випадках необхідно провести спостереження під час листопаду: простий листок завжди відпадає цілком, а складний – окремими частинами (акація).

Жилки – це провідні пучки, що з'єднують листок із стеблом. Функції їх –  провідна (постачання листків водою та мінеральними солями і відведення з них продуктів асиміляції) та механічна (вони є опорою для листкової паренхіми та захищають листки від розривів).

Під листкорозміщенням розуміють спосіб розміщення листків на па­гоні. Листки укріплені на стеблових вузлах. Розрізняють три основ­них типи листкорозміщення: чергове, або спіральне – коли від вузла відходить лише один листок (береза, яблуня); супротив­не – коли від вузла відходять два листки, розміщені один проти одного, причому в більшості випадків листки двох сусідніх пар від­ходять у взаємно перпендикулярних площинах і не затінюють один одного (глуха кропива); кільчасте – коли від вузла відходять три або більше листків (елодея, вороняче око, хвощі тощо).

Зовні листок вкриває епідерміс. Це жива тканина, що складається з одного або кількох шарів клітин, у яких, як правило, не спостері­гається добре диференційованих хлоропластів. Клітини щільно з'єд­нані між собою, що сприяє ролі епідермісу в захисті тканин листка від зайвої втрати води і в здійсненні механічної опори.

Основна тканина, що знаходиться між верхнім та нижнім епідер­місом, називається мезофілом. Це фотосинтезуюча тканина, що складається з живих клітин з великою кількістю хлоропластів.

Провідна тканина листка складається з судинно-волокнистих пуч­ків, що сконцентровані в жилках. По них надходить у листок вода з поживними речовинами і відводяться продукти фотосинтезу.

Хід роботи

ЗАВДАННЯ 1. Розглянути натуральні зразки та гербарії пагонів. Вивчити будову пагону. Зарисувати, позначивши його основні частини:  стебло, листки, вузли, міжвузля, бруньки (пазушні або бокові, верхівкову, додаткові).

ЗАВДАННЯ 2. Розглянути на живих та гербарних зразках підземні видозміни пагона: бульбу (картоплі, кольрабі), цибулину (цибулі), кореневище (пирій повзучий, папороті, конвалії), колючки (глід), вусики (виноград, огірок). Зарисувати метаморфози, позначивши їх будову.

ЗАВДАННЯ 3. Розглянути живі та гербарні зразки простих листків. Намалювати різні морфологічні типи за: формою листкової пластинки; формою краю та основи листкової пластинки; розчленуванням листкової пластинки, способом жилкування.

ЗАВДАННЯ 4.Розглянути і намалювати основні морфологічні типи складних листків: трійчастоскладні (конюшина, суниця), пальчастоскладні (каштан, люпин), непарноперистоскладні (горобина, шипшина), парноперистоскладні (акація жовта)

ЗАВДАННЯ 5.Розглянути і зарисувати основні видозміни листків: вусики (горох), колючки (барбарис), луски (хвощ, цибуля).

Висновки.

Питання для самоконтролю

1. Що таке пагін, його функції?

2. З яких основних частин складається пагін?

3. Якими бувають бруньки за функціями і за місцем розташування на стеблі?

4.Охарактеризуйте анатомічну будову стебла однодольних і дводольних трав’янистих рослин.

5. Основні функції листка. З яких частин складається листок?

6. Типи жилкування в листках рослин.

Дайте відповіді на тестові запитання:

1. Простими називаються листки, які мають:

а) черешок;

б) сітчасте жилкування;

в) одну листкову пластинку;

г) дугове жилкування.

2. Транспірація – це:

а) процес газообміну;

б) процес випаровування води;

в) процес дихання;

г) процес поглинання СО₂.

3. Де містяться хлоропласти в листку:

а) у шкірці листка;

б) у клітинах губчастої та стовпчастої паренхіми;

в) у жилках листка;

г) у клітинах продихів.

4. Видозміни листків:

а) вусики;

б) ловильні листки;

в) луски;

г) колючки;

д) листкові бульби.

5. Вкажіть назву рослини з ланцетними листками:

а) груша;

б) верба біла;

в) фіалка;

г) липа.

6. Листки називаються сидячими, якщо в них:

а) є черешок;

б) відсутній черешок;

в) є прилистки;

г) відсутні прилистки.

7. Наземна видозміна пагона:

а) кореневище;

б) бульба;

в) цибулина;

г) колючка.

8. Ділянку стебла, до якої прикріплюється листок називають:

а) вузлом;

б) пазухою листка;

в) міжвузлям;

г) листковим рубцем.

9. Вкажіть видозміни пагона:

а) бульби картоплі;

б) колючки кактуса;

в) вусики винограду;

г) присоски омели.

10. Які ознаки, характерні для пагона:

а) складається зі стебла і квіток;

б) складається зі стебла, листків і бруньок;

в) склад. з кореня, стебла і листків;

г) склад. з кореня, стебла і квіток.

Література:

1. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К. Вища школа, 1994. – С. 459 – 66.

2. Григора І.М. та ін. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 100 – 161.

3. Согур Л.М. Ботаніка. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – С. 88 – 113.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5

ТЕМА: Вивчення будови квітки, суцвіття, насіння і плоду на прикладі вишні, картоплі, гороху та жита.

МЕТА: Вивчити будову квітки, суцвіття, насіння і плоду; навчитися розрізняти актиноморфні і зигоморфні квітки, складати формули та діаграми квіток, робити їх морфологічний опис; ознайомити з будовою насіння та плодів, з основними типами плодів і способами їх поширення.  

МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ. Живі або фіксовані квіти вишні, жовтецю, конвалії, гороху; муляжі, лупи, скальпелі, пінцети; гербарні зразки суцвіть, заспиртовані плоди різних рослин, колекції плодів: зернівки пшениці, насіння квасолі.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Квітка – це укорочений видозмінений пагін з обме­женим ростом, що містить замість звичайного зеленого листя концентрично розташоване листя, яке пристосоване для виконання функцій розмноження. Осьова частина квітки називається квітколожем,що переходить у квітконіжку – частину стебла, яка безпосередню несе квітку. Якщо квітко­ніжка відсутня, така квітка називається сидячою. На квітко­ложі розташовані всі інші частини квітки: чашолистки, пелюстки, тичинки і маточка.

Чашечка і віночок – зовнішні частини квітки, складають її покрив, який називається оцвітиною. Оцвітина може бути подвійна й проста.

Чашолисткизвичайно зеленого кольору і більше за всіх схожі на справжнє листя. Вони можуть бути вільними або зрослими, тоді власне чашечка буде називатися роздільно- або зрослолистою.

Віночок – сукупність пелюсток, забарвлення яких залежить від наявності в них різних пігментів.

Пелюсткитакож можуть бути зрослими – зрослопелюс­ткові і вільні – роздільнопелюсткові. Вони не тільки захи­щають тичинки і маточки, але й служать для принаджуван­ня комах-запильників.

Головні частини квітки – тичинки і маточки.Кожна ти­чинка складається з тонкої тичинкової нитки з розташова­ним на її кінці пиляком.

Маточка складається із зав'язі,в якій знаходяться насінні зачатки, стовпчика(одного чи декількох) і приймочки,на якій проростає пилок, що потрапив при запиленні.

Квітки, в яких є тичинки і маточки,називають дво­статевими.Якщо ж у квітки є тільки тичинки або тільки маточки, їх називають різностатевими.

Розрізняють квітки правильні, або актиноморфні,неправиль­ні – зигоморфніі несиметричні.

Щоб мати більш чітке уявлення про квітку, про будову і розташування її частин, складають формулу і малюють діаграму.

Формула – це зображення будови квітки за допомогою цифр, літер та інших символів. Правильну або актиноморфну квітку, через яку можна провести декілька осей симетрії, позначають зірочкою *, зигоморфну, неправильну, через яку можна провести одну вісь симетрії – стрілкою ↑, асиметричну квітку, через яку неможливо провести жодної осі симетрії позначають ламаною стрілкою.

Чашечку позначають літерою Ч або символом Са, пелюстки – П або символом Со, сукупність тичинок позначають Т або символом А, сукупність плодолистків квітки – М або символом G.

Числова символіка виражає кількість однорідних елементів квітки, а якщо вони розташовані кількома колами, то використовують знак +. Якщо кількість однорідних елементів перевищує 12, ставлять знак ∞. Дужки у формулі квітки вказують на зростання її частин. Рискою під цифрою кількості плодолистків позначають верхню зав’язь, а над цифрою – нижню.

Одностатеву маточкову квітку позначають астрономічним знаком планети Венери ♀, тичинкову одностатеву – знаком Марса ♂.

Формули деяких квіток

Жовтець           *Ч₅П₅Т_∞М_∞

Тюльпан          *П₃₊₃ Т₃ М ₍₃₎

Осока волосиста ♂*Ч₀ П₀ Т₃М₀

                   ♀*Ч₀П₀Т₀М₍₃₎

У багатьох рослин розвиваються поодинокі квітки,роз­ташовані по одній на верхівці пагону (верхівкові) або в пазухах листя (пазушні). У інших рослин квітки розташову­ються групами. Така сукупність квіток отримала назву су­цвіття.До простих суцвіть належать: китиця, зонтик, початок, щиток, кошик, голівка, простий колос.