Види електротравм. Чинники, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом

Електротравма - травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги.

Електротравматизм - явище, що характеризується сукупністю електротравм, які виникають і повторюються в аналогічних виробничих і побутових умовах.

Розрізняють такі види електротравм:

Ø місцеві - біля 20% електротравм;

Ø електроудари – 25%;

Ø змішані – 55%.

Місцева електротравма – це порушення цілісності організму, тканин тіла, у тому числі костей, які пов’язані з дією електричного струму чи електричної дуги.     

До місцевих електротравм належать електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження.

Найбільш поширені електричні травми - електричні опіки. Вони складають 60 - 65%, причому близько 1/3 їх супроводжується іншими електричними травмами.

Від дії струму опіки можуть бути І і II ступеня, які з часом проходять; від дії дуги — І, II і III ступенів; якщо опік від змішаної дії струму та дуги - IV ступеня. Визначити ступінь опіку можна за такими ознаками:

I ст. - почервоніння шкіри;

II  ст. - утворення пухирців;

III ст. - омертвіння всієї товщі шкіри;

IVст. - обвуглення тканин, вигорання їх аж до кісток.

Електричні знаки (мітки)являють собою чітко окреслені плями сірого або блідо- жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка опинилася під дією струму. Звичайно знаки мають круглу або овальну форму розміром 1-5 мм із заглибленням в центрі. Ушкоджена ділянка шкіри затвердіває подібно до мозоля. Відбувається ніби омертвіння верхнього шару шкіри. Мітки спостерігаються приблизно в 11% потерпілих від дії електричного струму.

Металізація шкіри - проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших частинок металу, який розплавився під дією електричної дуги. Уражена ділянка шкіри має шорохувату поверхню, забарвлення якої визначається кольором металу, що потрапив на шкіру.

Металізація шкіри спостерігається у 10% потерпілих.

Електроофтальмія - запалення зовнішніх оболонок очей унаслідок дії потужного потоку ультрафіолетових променів, які викликають у клітинах організму хімічні зміни. Джерелом такого опромінення може бути електрична дуга.

Електроофтальмія спостерігається приблизно у 3% потерпілих від дії електричного струму. Протягом кількох днів потерпілий не може дивитися на світло, можлива втрата зору.

Механічні пошкодження (від біологічної дії струму) виникають в результаті різких, довільних, судомних скорочень м’язів під дією струму, який проходить через тіло людини. При цьому можливі розриви шкіри, кров’яних судин і нервових тканин, а також вивихи суглобів і переломи костей.

Під електричним ударом слід розуміти серйозне ураження організму людини, яке викликано збудженням живих клітин організму електричним струмом, який протікає через нього і супроводжується судомним скороченням різних м’язів тіла.

При цьому може змінюватися склад крові, можливі розриви м'язів і нервів, що призводять до паралічів, і, навіть, повна зупинка роботи легень і (чи) серця. При цьому зовнішніх місцевих пошкоджень людина може й не мати.

По тяжкості наслідків розрізняють 4 ступені електричного удару:

1 ступінь — судомне скорочення м’язів без втрати свідомості (без порушення серцебиття і дихання);

2 ступінь - судомне скорочення м’язів із втратою свідомості, але без порушення дихання і серцебиття (перша допомога - привести до пам’яті за допомогою води, нашатирного спирту);

3 ступінь - втрата свідомості і порушення серцебиття або дихання, або дихання і серцебиття (перша допомога - штучне дихання);

4 ступінь - клінічна смерть - короткочасний перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця і легень. Тривалість клінічної смерті у здорових молодих людей - 5 – 7 хв., у цей період можлива реанімація організму засобами сучасної медицини.

Причинами смерті від електричного струму можуть бути зупинка роботи серця, зупинка дихання, електрошок.

Тяжкість ураження людини електрострумом залежить від таких чинників:

ü значення сили струму. За силою та можливим ураженням розрізняють відчутний, невідпускаючий та фібриляційний струм. Найменші їх значення називають пороговими – пороговий відчутний, пороговий невідпускаючий та пороговий фібриляційний струм.

Ступінь негативної дії струму на організм людини збільшується при збільшенні сили струму.

Порогові значення сили струму відрізняються залежно від роду струму.

Порогові значення відчутного струму (який викликає відчутні подразнення) складають 0,5-1,5 мА при змінному струмі (відчувається легке пощипування) і 5-7 мА при постійному струмі (відчувається нагрівання шкіри при контакті із струмоведучою частиною).

Порогові значення невідпускаючого струму (який викликає судомні скорочення м’язів рук і людина не може самостійно відірватися від струмоведучих частин) складають 10-15 мА при змінному струмі і 50-80 мА при постійному струмі.

Порогові значення фібриляційного струму (який викликає при проходженні через організм людини фібриляцію серця. Фібриляція серця – це такий стан, коли воно перестає скорочуватися як одне ціле у відповідній послідовності (спочатку пересердя, а потім шлуночок), настають окремі некоординовані посіпування серцевих м’язів (фібрил) і серце перестає працювати як насос.) складають 100 мА при змінному струмі і 300 мА при постійному струмі.

ü величини напруги – один з основних чинників від якого залежить кінцевий результат ураження струмом, тому що зі збільшенням прикладеної до тіла напруги зменшується опір тіла людини. Граничні величини напруги при нормальному режимі роботи електроустановки не повинні перевищувати 2-3 В для змінного струму і 8 В для постійного струму.

ü  електричного опору тіла людини.Шкіра є основним фактором, що визначає опір тіла людини в цілому. Опір шкіри різко знижується при ушкодженні її рогового шару, наявності вологи на її поверхні, збільшенні потовиділення, забрудненні.

Опір тіла людини залежить від її статі і віку: у жінок він менший, ніж у чоловіків, у дітей менший, ніж у дорослих, у молодих людей менший, ніж у літніх. Спричиняється така залежність товщиною і ступенем огрубіння верхнього шару шкіри.

Опір тіла людини постійному струму більший ніж змінному. Експериментально встановлено, що 120 В постійного і 42 В змінного струму викликають однакові ураження.

ü роду струму.Постійний струм приблизно в 4-5 разів безпечніший змінного з частотою 50 Гц. Порівняння небезпеки постійного і змінного струмів справедливе лише для напруги до 500 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим від змінного з частотою 50 Гц.

ü частоти струму. Частота струму в діапазоні від 20 до 200 Гц найбільш небезпечна. Збільшення частоти більше 1000 Гц супроводжується зниженням небезпеки електротравмування. Однак при частотах більш 100 кГц зберігається небезпека опіків.

ü шляху проходження струму через тіло людини. Небезпека ураження електричним током дуже велика, якщо на шляху протікання струму опиняються життєво важливі органи - серце, легені, головний мозок. Якщо струм проходить іншими шляхами, то небезпека важкого ураження хоча й зберігається, але ймовірність її різко зменшується.

ü тривалості проходження струму. Із збільшенням часу дії струму на живу тканину збільшується ймовірність важкого або смертельного наслідку.

ü стану організму та його індивідуальних властивостей.Захворювання шкіри, серцево-судинної, нервової системи роблять людину більш сприйнятною до електричного струму та підвищують небезпеку ураження.

До індивідуальних особливостей організму, які впливають на тяжкість ураження електричним струмом, при інших незмінних чинниках належать: чутливість організму до дії струму, психічні особливості та риси характеру людини (холерики, сангвініки, меланхоліки, флегматики).

ü чинників виробничого середовища.До чинників, які впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом відносяться температура повітря в приміщенні, вологість повітря, запиленість повітря, наявність у повітрі хімічно активних домішок тощо.

ü раптовості дії струму. Вплив цього чинника на тяжкість ураження обумовлюється тим, що за несподіваного потрапляння людини під напругу захисні функції організму не налаштовані на небезпеку. Експериментально встановлено, що якщо людина чітко усвідомлює загрозу можливості потрапити під напругу, то у разі реалізації цієї загрози значення порогових струмів на 30-50% вищі.

Комплекс чинників, які діють в кожному окремому випадку електротравматизму, може призводити до різних наслідків ураження, тому що дія одних чинників може посилюватися або ж нівелюватися дією інших.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустановок, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження чи пробою ізоляції; недотримання правил будови, улаштування, безпечної експлуатації електроустановок та правил експлуатації електрозахисних засобів тощо.