Психофізіологічні механізми стомлення та перевтоми.

Отже, починаючи з фази субкомпенсації виникає специфічне стан втоми. Втома – загальний фізіологічний процес, яким супроводжуються усі види активної діяльності людини. З біологічної точки зору втома – це тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, що проявляється в зміні фізіологічних функцій і є захисною реакцією організму. Вона спрямована проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи і характеризується розвитком гальмівних процесів у корі головного мозку. Втома може виникнути як при інтенсивній фізичній, так і розумовій діяльності, хоча при останній вона менш помітна, особливо під час виконання улюбленої роботи. У той же час процес контролю розвитку втоми при розумовій діяльності є складнішим, оскільки навіть після закінчення робочого часу мозок людини непідсвідомо продовжує пошук вирішення поставленого завдання.

Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомлюваності – суб'єктивним виявленням процесів, які відбуваються в організмі при втомі. Розрізняють фізіологічне та психічне стомлення. Перше з них виражає насамперед вплив на нервову систему продуктів розпаду, що звільняються в результаті рухово-мускульної діяльності, а друге - стан перевантаженості самої центральної нервової системи. Зазвичай явища психічного і фізіологічного стомлення взаємно переплітаються, причому психічне стомлення, тобто відчуття втоми, як правило, передує стомленню фізіологічному.

Психічне стомлення проявляється в наступних особливостях:

Ø в області відчуттів стомлення проявляється у зниженні сприйнятливості людини, в результаті чого окремі подразники вона взагалі не сприймає, а інші сприймає лише із запізненням;

Ø знижується здатність концентрувати увагу, свідомо її регулювати, у результаті людина відволікається від трудового процесу, робить помилки;

Ø у стані стомлення особа менше здатна до запам'ятовування інформації, важче також згадувати вже відомі речі, причому спогади стають уривчастими і людина не може застосувати свої професійні знання в роботі в результаті тимчасового порушення пам'яті;

Ø мислення втомленої людини стає уповільненим, неточним, воно в якійсь мірі втрачає свій критичний характер, гнучкість, широту, людина насилу розуміє, не може прийняти правильне рішення;

Ø в емоційній області під впливом стомлення виникає байдужість, нудьга, стан напруженості, можуть виникнути явища депресії або підвищеної роздратованості, настає емоційна нестійкість;

Ø стомлення створює перешкоди для діяльності нервових функцій, що забезпечують сенсомоторну координацію, в результаті час, що витрачається на реакцію, збільшується, а отже, втомлена людина повільніше реагує на зовнішні впливи, одночасно втрачає спритність, координування рухів, що призводить до помилок, нещасних випадків.

Як показують дослідження, явища стомлення у ранкову зміну найінтенсивніше спостерігаються на четвертій та п'ятій годині роботи, а у вечірній і нічній – вже на самому початку зміни виникає подібний кульмінаційний момент стомлення, який в наступні години зменшується. У середині зміни виникає знову, а потім, після відносного зменшення, знову посилюється в останні години роботи. Саме в ці відрізки часу кульмінації стомлення відбувається більшість нещасних випадків. Стомлення проявляється також у фізіологічних відчуттях: біль у м'язах, головний біль, відчуття шуму або пульсації в скронях, відчуття браку повітря, тяжкість, біль у серці, слабкість, непритомний стан.

У разі неповного відновлювального періоду зберігаються залишкові явища стомлення, які можуть накопичуватися, приводити до хронічної перевтоми різного ступеня вираженості. Внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи і темпом протікання відновлювальних процесів виникає перевтома. У стані перевтоми тривалість фази оптимальної працездатності різко скорочується або може бути відсутнім повністю, і вся робота проходить у фазі декомпенсації. До суб'єктивних ознак перевтоми відноситься почуття втоми, бажання знизити ритм роботи чи припинити її, почуття слабкості в кінцівках.

У стані хронічної перевтоми знижується розумова працездатність: важко зосередитися, часом настає забудькуватість, сповільненість і деколи неадекватність мислення. Все це підвищує небезпеку нещасних випадків.

Психогігієнічні заходи, спрямовані на зняття стану перевтоми, залежать від ступеня перевтоми. Ступені перевтоми по К. Платонову представлені в табл. 5.2.

Для початкової стадії перевтоми (I ступінь) ці заходи включають впорядкування відпочинку, сну, заняття фізкультурою, культурні розваги. У разі легкої стадії перевтоми (II ступінь) корисна чергова відпустка і відпочинок. При вираженій перевтомі (III ступінь) необхідно прискорення чергової відпустки і організованого відпочинку. Для важкої перевтоми (IV ступінь) потрібне медичне втручання.

Таблиця 5.2

Ступені перевтоми по К. Платонову

У профілактиці стомлення і перевтоми працівника значна роль належить організації раціонального режиму праці і відпочинку. Фізіологи обґрунтували такі умови підвищення працездатності, що сприяють ефективному попередженню стомлення:

-   у будь-яку роботу потрібно входити поступово;

-   умовою успішної працездатності є розміреність і ритмічність;

-   звичність, послідовність і плановість;

-   недбалість і квапливість у праці не припустима;

-   фізіологічно обґрунтоване чергування праці і відпочинку, а також зміна форм діяльності (найбільш ефективним є відпочинок , зв'язаний з активним діяльним станом);

-   сприятливе відношення суспільства до праці (мотивація праці і соціальні умови).

Засобами профілактики перевтоми і відновлення нормального фізіологічного стану людини є психо- і фармакотерапія, фізіотерапія (електростимуляція, масаж і ін.), дозовані фізичні вправи і навантаження, загартування, водні процедури тощо.

Психологія безпеки праці

Психологія безпеки праці становить важливу ланку в структурі заходів щодо забезпечення безпечної діяльності людини. Проблеми аварійності та травматизму на сучасних виробництвах неможливо вирішувати тільки інженерними методами. Досвід свідчить, що в основі аварійності і травматизму (до 60 - 90% випадків) часто лежать не інженерно-конструкторські дефекти, а організаційно-психологічні причини:

· низький рівень професійної підготовки з питань безпеки;

· недостатнє виховання;

· слабка установка фахівця на дотримання безпеки;

· допуск до небезпечних видів робіт осіб з підвищеним ризиком травматизації;

· перебування людей у стані стомлення або інших психічних станах, що знижують надійність і безпеку діяльності фахівця.

Об'єктами дослідження психології безпеки праці є різні види предметної діяльності людини, які пов'язані з небезпекою, а предметом дослідження даної області є: психічні процеси, що спричиняються її діяльністю і впливають на безпеку; психічні стани людини і властивості її особистості, які відбиваються на безпеці діяльності.

Під психологією безпеки праці як частини науки "психологія безпеки" розуміють застосування психологічних знань в галузі охорони праці. Цей погляд ґрунтується на тому, що, вивчаючи безпеку праці, недостатньо обмежуватися розглядом психологічних причин тільки нещасних випадків, оскільки ряд сучасних виробництв може пролонговано (тривало) негативно впливати на організм працівників і нарешті призвести до ряду професійних захворювань, профілактика яких полягає у створенні нешкідливих форм і режимів праці з урахуванням психофізіологічних особливостей людини.

Загалом усі психологічні фактори, що приводять до реалізації небезпек, розділяються на дві основні групи: суб'єктивні і об'єктивні.

До групи основних суб'єктивних факторів відносяться:

ü недисциплінованість людини відносно дотримання заходів безпеки;

ü переоцінка своїх професійних навичок;

ü невідповідність рівня психологічної підготовки і конкретних умов зовнішнього середовища (як середовища існування, так і виробничого середовища).

Група об'єктивних психологічних факторів включає в себе такі:

Ø недостатній рівень професійної підготовки, у тому числі в плані навчання правилам безпеки праці;

Ø низький рівень вимог допуску до виконання робіт, які характеризуються підвищеною небезпекою і шкідливістю;

Ø недотримання ергономічних вимог до робочого місця, устаткування, колірного оформлення робочого місця;

Ø низький контроль стану здоров'я працюючих.

На практиці вищеперераховані дві групи основних психологічних факторів у багатьох випадках є взаємозалежними, тому що людина сприймає комплекс інформації про стан зовнішнього середовища через кілька аналізаторів одночасно. Оскільки рівень подразників цих аналізаторів, як правило, є різним, то пріоритетність психологічних негативних факторів, що можуть (чи привели) до професійного захворювання або травматизму безпосередньо встановити складно.

У зв'язку з цим, для вирішення завдання забезпечення безпеки людини в психологічному плані застосовують тестування різного рівня і змісту. Звідси випливає, що під психологією безпеки мається на увазі застосування знань про психологію людини стосовно до конкретного стану системи «людина - середовище існування», або «людина - виробниче середовище» з метою забезпечення рівноваги систем, тобто безпеки людини.

Психологією безпеки вивчаються наступні чотири основні форми психофізіологічного стану організму людини:

· психічні процеси;

· психічні властивості;

· психічні стани;

· психічні напруження.

Ці психофізіологічні стани людини є основними компонентами психічного існування організму, які спостерігаються як у процесі соціального життя людини, в її взаєминах із зовнішнім середовищем, так і в процесі трудової діяльності.

Психічні процеси складають основу психічної діяльності людини. Унаслідок їхнього протікання формуються знання, забезпечується створення образів у корі головного мозку, розвивається система адаптації і т. д. Відповідно до цього розрізняють пізнавальні, емоційні, вольові психічні процеси, які протягом життя людини дають можливість реєструвати відчуття, сприймати елементи та зміни стану зовнішнього середовища.

Таким чином, у процесі життєдіяльності в кожної людини формуються властивості особистості. Отже, властивості особистості - це суб'єктивні якості, що здобуваються протягом життя людини. До цієї них відносяться характер людини, її темперамент, цілеспрямованість і т. п.

Серед психічних властивостей особистості, як основні виділяють наступні:

ü інтелектуальні;

ü емоційні;

ü вольові;

ü моральні;

ü трудові.

На відміну від психічних властивостей психічні стани людини відрізняються тимчасовим характером і розмаїтістю. Вони визначають особливості психічної діяльності особистості в конкретний момент чи період часу і можуть позитивно чи негативно позначатися на плині всіх психічних процесів.

Виходячи з завдань психології праці і проблем психології безпеки праці, весь комплекс психічних станів розділяють на такі дві основні категорії:

а) виробничі психічні стани;

в) особливі психічні стани.

В основі такої класифікації лежать наступні особливості психофізіології людини. Ефективність діяльності людини значною мірою залежить від рівня психічного напруження. Ще на початку 20-го ст. Р. Ієркс і Дж. Додсон показали пряму залежність продуктивності, працездатності людини від ступеня її позитивної емоційної активації. Однак, психічне напруження, яке збільшується зі збільшенням позитивної активації людини, впливає на результати праці до певної межі. Перевищення деякого критичного рівня активації психічного напруження призводить до перенапруження нервової системи людини і, як наслідок, -до зниження інтенсивності праці аж до повної втрати працездатності людини. Унаслідок цього надмірні форми психічного напруження визначаються як позамежні.

Найбільш яскраво граничні чи позамежні рівні емоційної активації виявляються в зниженні реакції і координації дій людини, в непродуктивних формах поводження та інших негативних явищах. Позамежні психологічні напруження, що формуються в ЦНС людини при перевищенні критичного рівня емоційної активації, розділяють на дві такі категорії:

- гальмовий психічний процес;

- збудливий психічний процес.

Гальмівний психічний процес - це процес, що розвивається на рівні центральної нервової системи і викликає скутість і сповільненість реакцій, рухів людини. Працюючий не здатний виконувати професійні дії з активністю, яка була в нього до розвитку гальмового психічного процесу. У людини знижується швидкість відповідних реакцій, сповільнюється розумовий процес, з'являються неуважність та інші негативні ознаки психічної дезорганізації, не властиві даній людині в нормальному виробничому психічному стані.

Збудливий психічний процес також розвивається на рівні центральної нервової системи. Він викликає гіперактивність, багатослівність, тремтіння рук, голосу. У цьому випадку працюючі, як правило, роблять значну кількість додаткових дій, рухів, які не виконуються в нормальному виробничому психічному стані. Зовні такий вид психічного процесу людини може виявлятися в мимовільному потиранні рук, пліч, у додатковому, що не вимагається за виробничою обстановкою, наведенні порядку на робочому місці і т. п. В такому стані працюючі при спілкуванні з навколишніми виявляють дратівливість, запальність, не властиву їм різкість, брутальність і уразливість.

Тривале перебування людини в особливому психічному стані, у першу чергу в його позамежній формі, призводить до яскраво вираженого стану стомлення. Унаслідок цього особливі психічні стани, що викликаються позамежними формами психічного напруження, можуть бути причиною помилкових дій і неправильного поводження працюючого в складній виробничій обстановці.

Таким чином, організація контролю за психічним станом працюючих необхідна тому, що під впливом зовнішніх факторів чи у зв'язку з їх особливим психічним станом можуть сформуватися шкідливі й небезпечні властивості людини, які не являються постійними, характерними для конкретної особистості. При таких станах у людини істотно змінюються працездатність і внутрішня психічна організація, які викликають зниження психічної надійності працюючого, знижують рівень безпеки праці.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення понять «діяльність» і «трудова діяльність». Що між ними спільного та відмінного.

2. На які види умовно можна поділити трудову діяльність?

3. Дайте визначення та класифікацію фізичної діяльності.

4. Якими процесами в організмі характеризується фізична робота?

5. Які процеси відбуваються в організмі під час розумової діяльності?

6. Дайте визначення працездатності.

7. Перелічіть фактори працездатності людини.

8. Види працездатності.

9. Охарактеризуйте фази працездатності протягом робочої зміни.

10. Що таке втома?

11. Які типи стомлення ви знаєте?

12. Опишіть ступені втомлення по Платонову.

13. Засоби профілактики стомлення та перевтоми.

14. Що розуміють під психологією безпеки праці?

15. Охарактеризуйте суб'єктивні та об’єктивні фактори реалізації небезпек.

16. Основні форми психофізіологічного стану організму людини, що вивчаються психологією безпеки.

17. Перерахуйте основні психічні властивості особистості.