Особливості ґрунту як середовища життя.

Ґрунт - це верхній родючий шар літосфери (твердої оболонки Землі), утворений внаслідок життєдіяльності різних організмів. Ґрунти відрізняються між собою за своїм механічним (розміри ґрунтових часток) та хімічним (співвідношенням вмісту органічної та неорганічної речовини) складом.

Ґрунт являє собою пухкий тонкий поверхневий шар суші, що контактує з повітряним середовищем. Незважаючи на незначну товщину, ця оболонка Землі відіграє найважливішу роль у поширенні життя. Ґрунт являє собою не просто тверде тіло, як більшість порід літосфери, а складну трифазну систему, в якій тверді частинки оточені повітрям і водою. Вона пронизана порожнинами, заповненими сумішшю газів і водними розчинами, і тому в ній складаються надзвичайно різноманітні умови, сприятливі для життя безлічі мікро - і макроорганізмів. Завдяки наявності вологи умови існування дрібних організмів у ґрунті наближаються до подібних у водоймах. Вологість ґрунту завжди вища, ніж повітря, і тому різноманітні організми можуть легше переживати там посушливий період.

У Ґрунті згладжені температурні коливання в порівнянні з приземним шаром повітря, а наявність ґрунтових вод і проникнення опадів створюють запаси вологи і забезпечують режим вологості, проміжний між водним та наземним середовищем. У ґрунті концентруються запаси органічних і мінеральних речовин. Все це визначає велику насиченість ґрунту життям. У ґрунті зосереджені кореневі системи наземних рослин. У середньому на 1 м² ґрунтового шару припадає більше 100 млрд. клітин найпростіших, десятки і сотні тисяч кліщів і коллембол, тисячі інших членистоногих, десятки і сотні дощових черв'яків, молюсків та інших безхребетних . Крім того, 1 см² ґрунту містить десятки і сотні мільйонів бактерій, мікроскопічних грибів, актиноміцетів та інших мікроорганізмів. У освітлених поверхневих шарах в кожному грамі мешкають сотні тисяч фотосинтезуючих клітин зелених, жовто-зелених, діатомових і синьо-зелених водоростей. Живі організми настільки ж характерні для ґрунту, як і її неживі компоненти. Тому В. І. Вернадський відніс ґрунт до біокосних тіл природи, підкреслюючи насиченість його життям і нерозривний зв'язок з ним.

Іншою характерною рисою ґрунту як середовища існування, окрім підвищеної вологості, є порівняно невелика амплітуда добових і річних коливань температур (на глибинах понад 2 м сезонні коливання температури майже не відчуваються). Це дає можливість наземним організмам мігрувати в товщу ґрунту і там переживати в активному чи неактивному стані період низьких або підвищених температур.

Ґрунт — більш стабільне середовище існування різних організмів порівняно з наземно-повітряним. Вертикальним мігруванням ґрунтові тварини знаходять необхідні їм умови існування. Більшість мешканців ґрунту потребує підвищеної вологості, що пов'язано із характером живлення або особливостями будови їхніх покривів.

Неоднорідність умов у ґрунті найрізкіше проявляється у вертикальному напрямку. З глибиною різко змінюється ряд найважливіших екологічних чинників, що впливають на життя мешканців ґрунту. Насамперед це відноситься до структури ґрунту.

Складґрунтового повітря значно відрізняється від атмосферного: вміст вуглекислого газу у 10-100 разів вищий, а кисню — дещо нижчий. Так, на глибині 20—30 см вміст вуглекислого газу становить - 2-3%, а вміст кисню варіює від 1% до 20%. Кисень надходить у Ґрунт з атмосферного повітря завдяки дифузії, тому його більше у верхніх шарах. Кількість кисню в повітрі ґрунту зменшується з глибиною, при насиченні життям, під час зволоження, при затопленні чи інтенсивному гнитті (анаеробні умови). Повітря ґрунту характеризується мінливістю, склад залежить від: глибини; наявності органічних речовин, що розкладаються; типу ґрунту; вологості та насиченості життям.

Отже, можна виділити наступні особливості ґрунту як середовища існування:

· Вологість ґрунту зазвичай вища за вологість повітря;

· Порівняно невелика амплітуда добових та сезонних коливань температур;

· Вміст вуглекислого газу значно вищий. А кисню – дещо нижчий, ніж в атмосфері.

· Ґрунт – стабільніше середовище існування,порівняно з наземно-повітряним.

(Так как вопрос ограничен и в ответе нужно указать только особенности почвы, ниже кидаю дополнительнву инфу на случай если каждому попадется по одному вопросу и нужно написать больше. Если по несколько-ответа выше вполне достаточно.)

Найголовніші глобальні функції ґрунту:

1) забезпечення життя на Землі. Ґрунт – це наслідок життя й одночасно умова його існування. Ґрунт – середовище й умова існування рослинності, тварин і мікроорганізмів. Він забезпечує потреби вищих рослин у живленні, створює таким чином ту біомасу, яка використовується тваринами, мікроорганізмами, людиною;

2) забезпечення постійної взаємодії великого геологічного та малого біологічного кругообігу (циклів) речовин на земній поверхні.Життя й ґрунтотворні процеси на Землі продовжуються мільярди років. За цей час у земній корі сформувались потужні товщі осадових відкладів морського й континентального походження. Потрапляючи на поверхню землі, первинні гірські породи вивітрюються, у верхній частині кори вивітрювання формуються ґрунти, акумулюючи елементи живлення живих організмів. Вони захоплюються з ґрунту рослинами і через ряд трофічних циклів повертаються назад у ґрунт, що і є малим біологічним кругообігом речовин. З ґрунту елементи частково виносяться опадами в гідрографічну сітку, у Світовий океан, де дають початок утворення нових осадових порід, які можуть або вийти знову на поверхню, або метаморфізуватись. Це і є великий геологічний кругообіг;

3) регулювання хімічного складу атмосфери й гідросфери.О, С, N, Н у різній формі беруть участь у синтезі органічної речовини рослинами, складно перетворюючись у ґрунті, особливо під впливом ґрунтової фауни й мікроорганізмів. Газова фаза ґрунтів знаходиться в стані постійної взаємодії з атмосферним повітрям, віддаючи в нього СО2, NH3, NO, N2, H2S, метан, водяні пари, поглинаючи гази й особливо – О2. Кругообіг води на земній кулі охоплює як важливу ланку і ґрунтову вологу. Ґрунтовий покрив отримує атмосферну вологу й через випаровування та транспірацію віддає її в атмосферу. Водні властивості ґрунту визначають у великій мірі процеси руху води, її стік і випаровування. Поверхневий стік і ґрунтові води є основними джерелами живлення рік, морів, океанів. З водою в них надходять мінеральні та гумусові речовини. Отже, хімізм рік пов'язаний з хімізмом ґрунтового покриву;

4) регулювання біосферних процесів,зокрема щільності життя на Землі, шляхом динамічного відновлення ґрунтової родючості;

5) акумуляція активної органічної речовини й пов'язаної з нею хімічної енергії на земній поверхні.Ґрунтовий покрив є важливою умовою фотосинтетичної діяльності рослин, які акумулюють колосальну кількість сонячної енергії, зв'язаної у масі рослинної органічної речовини. Рослинність наземних ґрунтів акумулює в рік ~0,5·1015 кВт год енергії шляхом фотосинтезу (В.А.Ковда, 1973). Система ґрунт – рослина – тварина в житті людства є, і ще тривалий час буде головним постачальником трансформованої енергії Сонця.