Державний борг та видатки на його обслуговування

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

Державний борг — це сума заборгованості держави своїм кредиторам.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній, прямий та гарантований борги.

Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг - це загальна сума заборгованості і процентів, що мають бути виплачені за позиками.

Внутрішній борг це заборгованість кредиторам всередині даної держави; зовнішній борг - кредиторам за межами даної країни.

Прямий борг — це заборгованість уряду в особі державних установ, гарантований борг утворюється внаслідок невиправданого гарантування державою запозичень третіх осіб.

Управління державним боргом полягає у забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів.

Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Щодо поточного боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Стосовно капітального боргу важливо встановити такі терміни його погашення, які збігатимуться з наявністю відповідних джерел.

В управлінні внутрішнім і зовнішнім боргами існують певні особливості. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень.

За недостатньої платоспроможності держави можуть застосовуватись такі способи коригування позикової політики:

· конверсія;

· консолідація;

· уніфікація;

· обмін за регресивним співвідношенням;

· відстрочка погашення;

· анулювання.

Конверсія державного боргу - це зміна доходності позик. Вона відбувається внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачений дохід.

Консолідація -- це перенесення зобов'язань по раніше випущеній позиці на нову позику з метою подовження її терміну. Проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення термінів позики.

Уніфікація являє собою об'єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом і може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, скільки є не що інше, як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як припустимий варіант. Авторитет держави, як і будь якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені терміни.