Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основи кошторисного фінансування
Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа - кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на: • показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники); • нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник. Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи: а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад,кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на: · вихідні - об'єктивно існуючі на даний період; · похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів) б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій). Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову одиницю. Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров'я на одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих статей. Нормативи поділяються: • за методом обчислення — розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення, опалення тощо); розраховані на основі статистичних спостережень; • за характером використання - обов'язкові (встановлюються органами державної влади та управління); факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними установами). Кошторис — це плановий документ, в якому встановлюються обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейних і поквартальних розподіли. Види кошторисів: а) індивідуальний для кожної бюджетної установи; б) загальний по групі однорідних закладів (загальноосвітні школи, дитячі дошкільні заклади та ін.); в) на централізовані заходи, які проводяться відповідно органом управління; г) зведений - обсяги фінансування для окремого органу управління (наприклад, зведений кошторис відділу освіти включає: загальні кошториси по загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дошкільних закладах і на централізовані заходи). Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків: код видатків
У процесі складання кошторису всі витрати можуть бути поділені на дві групи. До першої належать видатки на оплату праці, планування яких здійснюються, виходячи зі специфіки окремих галузей соціальної сфери. Решта видатків плануються за стандартною методикою, яка виходить з обсягів закупівлі товарів і послуг і діючих цін і тарифів. 3. Фінансування освіти Основну частину видатків бюджету на освіту складаєфінансування середніх загальноосвітніх шкіл. В основі визначення обсягів такого фінансування лежать два показники: · вихідний - кількість учнів; · похідний - кількість класів. Ці показники відображаються на дві дати — 1 січня і 1 вересня планового бюджетного року. Кількість учнів на 1 січня планового року приймається нарівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на І вересня планового року визначається з урахуванням повного переходу учнів з класу в клас. Наприклад, кількість учнів 2-х класів на 1 вересня дорівнює кількості учнів 1-х класів на 1 січня. Кількість учнів 1-х класів на 1 вересня поточного року встановлюється на основі перепису дітей у районі функціонування школи. Кількість учнів 10-х класів визначається з урахуванням вступу до ПТУ і коледжів випускників 9-х класів. Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу. В Україні вони встановленні на такому рівні: · найменший клас - 5 учнів; · найбільший клас - 33 учні. Але задля економії бюджетних коштів, щоб не платити вчителям погодинно, у селах є класи, що складаються із 3 осіб. Оскільки бюджетний рік не збігається з навчальним, окрім показників на 1 січня і 1 вересня, розраховуються середньорічні показники кількості класів або учнів. Кожна школа рахує середньорічну кількість своїх учнів і директор школи надає цю інформацію до районного або міського управління освіти. Середньорічна кількість учнів або класів розраховується по групах класів {1 -4-ті. 5-9-ті, 10-12-ті) за такою формулою: Ксер = К01.01 *8/12 + К01.09, .09*4/12, де К01.01 - кількість учнів (класів) на початок планового року або на 1 січня; К01.09- кількість учнів (класів) на 1 вересня майбутнього навчального року. Для міських шкіл кількість місяців розраховується для першого періоду - 8,5, для другого - 3,5, оскільки у містах працівникам бюджетних установ платять зарплату та аванс, тоді як у селах зарплату виплачують одноразово, в кінці місяця. Основним напрямом витрат по школі є фонд зарплати, який складається з трьох елементів: • зарплата адміністративно-управлінського персоналу; • зарплата педагогічного персоналу; • зарплата обслуговуючого персоналу. Система зарплат и вчителів складається з трьох складових: а) оплати навчальних годин; б) доплати за перевірку зошитів; в) додаткові доплати. Основним елементом виступає оплата навчальних годин. Вона розраховується як добуток ставки зарплати вчителя та його фактичного навантаження, поділеного на норматив навантаження вчителя на тиждень. Норматив навантаження вчителя на тиждень становить 20 год. для 1-4 класів та 18 год. - для 5-12 класів. Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та література, математика, іноземна мова. Вона складає певний відсоток ставки заробітної плати вчителя. Додаткові доплати встановлені за класне керівництво, завідування навчальними кабінетами, дослідними майстернями і ділянками, ведення позакласної фізкультурної роботи, завідування бібліотекою тощо. Фонд зарплати вчителів планується у розрізі трьох вищезазначених складових системи зарплати. Розрахунок зарплати вчителів здійснюється у спеціальному документі - тарифікаційному списку, в рядках якого відображаються дані по кожному вчителю. Стовпчики показують основну інформацію про вчителів і розрахунок їхньої зарплати у такій послідовності: · освіта, номер диплома: · кваліфікаційна категорія; · предмет; · навчальне навантаження на тиждень у розмірі трьох груп класів (1-4,5-9, 10-11); · сума оплати педагогічного навантаження і доплати за перевірку зошитів по кожній групі класів; · додаткові доплати (по кожному виду). Підсумкова графа - загальна сума зарплати за місяць. У тарифікаційному списку підсумки підбиваються по рядках і стовпчиках. Керівники шкіл отримують зарплату, що складається з двох частин, - ставка директора чи завуча, та оплата педагогічної роботи. При цьому для них встановлені обмеження - максимальний обсяг їх педагогічного навантаження не повинен перевищувати 2/3 від нормативу (тобто 12 год.), оскільки зазвичай вони викладають у старших класах. Плануванняфонду оплати педагогічного навантаженняздійснюється на основі двох показників: • кількості педагогічних ставок; • середньої ставки зарплати. Педагогічна ставка — це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педагогічного навантаження. Кількість педагогічних ставок розраховується по кожній групі класів шляхом ділення загальної кількості годин педагогічного навантаження по даній групі на норматив навантаження. Загальна кількість годин зафіксована у тарифікаційному списку і визначається, виходячи з кількості класів у кожній групі та обсягу годин за планом. Крім того, враховується ділення класів на групи з окремих предметів - праця, фізкультура, іноземна мова. Середня ставка зарплати визначається шляхом ділення суми оплати навчальних годин на кількість педагогічних ставок по даній групі класів. Розрахунок річного фонду зарплати проводиться врозрізі двох періодів - за січень — серпень,і вересень - грудень. Це пов'язано з тим, що з початком кожного навчального року, як правило, змінюється кількість класів у кожній навчальній групі. У січні - серпні кількість педагогічних ставок на 1 січня по даній групі множиться на середню ставку зарплати станом на 1 січня і на 8 місяців (у міських школах на 8,5 місяця). За вересень - грудень кількість педагогічних ставок на 1 вересня множиться на середню ставку зарплати станом на 1 січня і на 4 (3,5) місяці. Фонд зарплати за перевірку зошитів планується в розмірі груп класів шляхом множення середньорічної кількості класів у даній групі на середні витрати на перевірку зошитів на один клас. Середні витрати визначаються діленням суми доплати за перевірку зошитів за тарифікаційним списком на кількість класів на 1 січня. Додаткові доплати плануються в розрізі кожного виду доплат шляхом множення відповідних показників на встановлений норматив доплати: - за класне керівництво - середньорічнакількість класів на норматив доплати; - за керівництво кабінетами - кількість кабінетів на норматив доплати; - за ведення позакласної фізкультурної роботи - залежно від чисельності класів у школі. Фонд зарплати адміністративно управлінського персоналу: - директор; - заступники; - організатори масової роботи. Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників - від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Фонд зарплати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, наприклад кількість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю. Нарахування на зарплату включають відрахування юридичними та фізичними особами внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Ці внески часто змінюються і останнім часом становлять близько 33,5% фонду заробітної плати. У фінансуваннідошкільних закладів існують певні особливості. Планування фонду зарплати здійснюється за спрощеною методикою: кількість посад множиться на середню ставку зарплати. Кількість посад вихователів та їх помічників встановлюється за нормативом на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей у закладі: найпоширеніше - 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователя + 2 помічника. Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами, виходячи з чисельності дітей у даному закладі. Основною особливістю планування фонду зарплати є виділення коштів на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату. Загальною особливістю для шкіл-інтернатів та дитячих дошкільних закладів є встановлення часткового покриття витрат за рахунок батьківської плати. Ця плата зараховується не на рахунки даних закладів, а до бюджету. Вся сума витрат за кошторисом фінансується з бюджету. 4. Фінансування охорони здоров'я Кошториснефінансування медичних закладів ґрунтується на таких показниках: по стаціонару - кількість ліжок і ліжко-днів; по поліклініках - кількість лікарських відвідувань. Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок. Кількість ліжко-днів - добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік. Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно ЗО разів). Загальна кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами - хірурги, терапевти і т. п. Системазаробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал. Система зарплати лікарів ґрунтується на встановлені ставки зарплати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні - місто чи сільська місцевість. Надбавки до зарплати також встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці, за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час. Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади, категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки встановленні залежно від посади. На середній і молодший медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час. Для медичних працівників зарплата розраховується, виходячи з обсягів роботи - 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5 ставки. Дозволяється суміщати обов'язки медичної сестри та санітарки. Дляадміністративно-управлінського таобслуговуючого персоналувстановлені тверді ставки заробітної плати. Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати.Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку. Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки: - по стаціонару - виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15 -30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень; враховуються також посади завідувачів відділеннями, лікарів - інтернів та лікарів-спеціалістів; - у поліклініці - на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями. Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів. Кількість посад молодшого медперсоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більше. Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами. Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуговування їх працівників, доходи від надання платних послуг, надходження від спонсорських і благодійних внесків. Устраховій медицині об'єктом медичного страхування виступає здоров'я громадян. На відміну від особистого страхування, де також об'єктом може бути здоров'я громадян, страхове відшкодування виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді плати за лікування в медичному закладі. Існують дві форми медичного страхування: обов'язкове і добровільне. Як правило, мінімум медичних послуг забезпечується обов'язковим страхуванням, додаткові — добровільним. Страховиком може бути як держава (обов'язкове страхування), гак і недержавні страхові компанії; страхувальниками - 1) держава (за рахунок бюджету - бюджетно-страхова медицина); 2) роботодавці; 3) громадяни. 5. Фінансування культурно-освітніх закладів Установи культури можуть здійснювати свою фінансову діяльність як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку. Укошторисному порядку фінансуються тіз них, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер - бібліотеки, музеї, заповідники. Фінансування бібліотек ґрунтується на показнику бібліотечних фондів. Фонд заробітної плати бібліотекарів визначається множеннями кількості посад, розрахованої за встановленими нормативами бібліотечного фонду на одну посаду, на середню ставку заробітної плати. Фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами. В аналогічному порядку фінансуються музеї. Чисельність штатних працівників-спеціалістів визначається за нормативами музейних фондів на одного працівника, посади обслуговуючого персоналу — за типовими штатними розписами. Частина витрат на утримання музею здійснюється за рахунок встановленої вхідної плати. Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в змішаному порядку, тобтоза рахунок бюджету і отримання доходів від платних послуг. За рахунок бюджету фінансується заробітна плата. Штатний розпис розробляється окремо для кожного закладу залежно від того, які гуртки, секції в ньому функціонують. 6. Фінансування закладів соціального забезпечення Соціальне забезпечення — це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об'єктивних причин не можуть мати достатніх власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні. До системи соціального забезпечення належать: - будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів; - притулки для неповнолітніх; - дитячі заклади-інтернати Фінансування вказаних закладів здійснюється у кошторисному порядку. В основі складання кошторису лежать показники кількості ліжок і ліжок-днів. Тема 7.Видатки бюджету на національну оборону та управління План вивчення, теми 1. Видатки на національну оборону. 2. Видатки на управління.
1.Видатки на національну оборону Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини. Існують три основні її типи: 1. Повна відмова від військових видатків. 2. Створення могутньої воєнної супердержави. 3. Фінансування оборони за принципом мінімальної достатності. Фінансування видатків на національну оборону в Україні здійснюється на основі третього принципу. Переважна частина видатків фінансується з Державного бюджету, в тому числі утримання військових комісаріатів. Видатки на національну оборону включають: · утримання Збройних Сил; · закупівлю озброєння і військової техніки; ® капітальне будівництво; · науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи; · інші видатки. Утримання армійських частіш здійснюється на основі кошторису. Основні етапі видатків - грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата вільнонайманих. Планування цих видатків здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість посад множиться на середній розмір грошового утримання чи ставку. Кількість посад визначається кількістю військових підрозділів. Розмір грошового утримання залежить від двох основних чинників - посади та військового звання. Також встановлюється надбавка за вислугу років. Важливе місце в кошторисі займають видатки на утримання військовослужбовців - харчування, обмундирування, витрати на проведення бойової підготовки. Фінансування придбання озброєння та військової техніки визначається потребами, пов'язаними з постійною зміною техніки та озброєння в зв'язку із закінченням термінів експлуатації та моральним старінням. 2) Видатки на управління До видатків бюджету на управління належать три напрями фінансування: · державне управління; · міжнародна діяльність; · правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави. Державне управління включає: - функціонування законодавчої влади; - функціонування виконавчої влади; - утримання Президента України та його апарату; - утримання фінансових та фіскальних органів; - загальне планування і статистичні служби; - інші видатки на загальнодержавне управління. Міжнародна діяльність включає: - міжнародне співробітництво; - реалізацію міжнародних угод; - міжнародні культурні, наукові та інформаційні зв'язки. Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави включає: - органи внутрішніх справ; - внутрішні війська; - суди; - прокуратура; - кримінально-виправну систему; - прикордонні війська; - митні органи; - Службу безпеки України; - професійно-пожежну охорону; - Національну гвардію України; - Головне управління урядового зв'язку; - інші правоохоронні органи. Фінансування органів управління здійснюється за кошторисом. В основі фінансування лежить штатний розпис. Чисельність персоналу та ставки зарплати встановлюються відповідними керівними структурами. Особливе місце займають видатки на утримання та експлуатацію автотранспорту і поштові й телеграфні витрати. Тема 8.Державний кредит і видатки бюджету на обслуговування державного боргу План вивчення, теми 1. Сутність, чинники та форми державного кредиту. 2. Державний борг та видатки на його обслуговування. 1.Сутність, чинники та форми державного кредиту Державний кредит являє собою досить специфічну ланку державних фінансів. Він не мас окремого фонду фінансових ресурсів; кошти, що мобілізуються за його допомогою, проходять через бюджет. В окремих випадках за його допомогою залучаються кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти. Державний кредит може виступати у двох формах: ощадна справа і державні позики. Ощадна справа належить додержавного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як правило, ощадні банки, незалежно від форми власності, діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їх кредитні ресурси. Частина цих ресурсів може спрямовуватись на придбання державних цінних паперів і таким чином належати до державного кредиту. Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють: державні позики, що надаються на підставі угод; державні позики, забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформлюються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інститутів. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку. Оформлення державних позик може здійснюватись двома видами цінних паперів - облігаціями і казначейськими зобов'язаннями (векселями). Облігація являє собою боргове зобов'язання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими і цільовими. Казначейські зобов'язання мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими зобов'язаннями, як правило, оформлюються короткострокові позики, облігаціями - середньо- та довгострокові. Залежно від місяця розміщення позик їх поділяють на внутрішні і зовнішні. Відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові (термін погашення до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років) позики. За характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні (з нульовим купоном). За процентними позиками дохід встановлюється у вигляді позикового процента. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводитися щорічно, раз на півріччя, щоквартально. У виграшних позиках виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Дисконтні позики характеризуються тим, що державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Вказана різниця формує дохід кредитора. Державний кредит є сукупністю найрізноманітніших форм і методів фінансових відносин. Такий підхід націлений на створення сприятливих передумов для залучення коштів як для держави, так і для її кредиторів. Різноманітність форм дозволяє максимально врахувати різнобічні інтереси юридичних та фізичних осіб. Залучення позик повинно мати в основі два чинники - мінімізацію вартості позики та встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринку. Мінімізація вартості позики досягається, по-перше, за рахунок процентної політики, по-друге, за рахунок умов випуску і погашення. Процентна політика відображає при цьому два протилежних фактори: мінімізацію вартості позики і максимізації її привабливості, яка, в свою чергу, залежить від достатньо високого процента. На фінансовому ринку державні цінні папери мають найнижчий процент, який виступає своєрідним індикатором цього ринку. Стабільність державних цінних паперів досягається за рахунок оптимізації насиченості ними фінансового ринку. Цінних паперів, з одного боку, має бути достатньо для максимізації надходжень від державних позик, а з іншого - не повинен мати місце їх надлишок, який може спричинити падіння курсової ціни. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-11; просмотров: 350. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |