Природно-кліматичні умови країни у країнознавстві.

Природні умови і природні ресурси будь-якої країни є, як правило, основною складовою потенціалу, що визначає можливості розвитку країни. Для їх комплексного країнознавчого дослідження застосовується стандартний план характеристики: рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність, тваринний світ, природні зони і т.д. Окрім загального об'єкта дослідження, комплексне країнознавство розглядає взаємозв'язки між цілісною природою, господарством і населенням.

Природні ресурси країни у країнознавстві.

Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил використовуються чи можуть використовуватися як засоби виробництва (предмети і засоби праці) і предмети споживання.

Природні ресурси можуть використовуватися:

- як засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення);

- як джерела енергії (паливні ресурси, енергія водних потоків, вітру);

- як сировина і матеріали (мінеральна сировина, лісові запаси, ресурси технологічної води);

- як предмети споживання (плоди диких рослин, промислова фауна, питна вода).

Природні ресурси класифікують:

- за критерієм природного генезису, виокремлюючи мінеральні, водні, земельні, біологічні, кліматичні ресурси;

- за способом використання, базуючись на політекономіч-ному розподілі ресурсів на джерела засобів виробництва і предметів споживання з наступною деталізацією.

Особливості національної економіки у країнознавстві.

Структура та розміщення національного виробництва у країнознавстві.

Зовнішньоекономічні зв’язки країни у країнознавстві.

Конституція і правова система країни у країнознавстві.

Країнознавство — це фундаментальна комплексна дисциплі-

на, яка вивчає соціально-економічні, соціокультурні, політичні

та правові особливості окремих регіонів і країн світу.

Партійно-політична система країни у країнознавстві.

Національна ідеологія та національні еліти країни у країнознавстві.

Демографічна характеристика країни у країнознавстві.

Демографічні особливості території характеризують кількісний та якісний склад і структуру населення території. Загалом це демографічна ситуація: кількість населення, його динаміка, природний рух (народжуваність, смертність, природний приріст), віковий і статевий склад, міграції. Особливо важливим для характеристики демографічної ситуації є визначення типу відтворення населення. Уваги заслуговує характеристика міграційних процесів. Якщо територія втрачає населення внаслідок переважання еміграції над імміграцією, це свідчить про її демографічні і соціальні негаразди. Коли ж населення зменшується внаслідок переважання смертності над народжуваністю, то це є свідченням глибокої системної кризи території.

Соціальна структура населення країни у країнознавстві.

Тут слід розглянути територіальні

особливості соціальної структури населення країни і виділити протилежні

одна одній сили. Доцільно розглянути міське та сільське населення, як

конкретно в умовах даної країни чи даною району проявляється

протилежність між містом і селом. Важливо проаналізувати порайонні

відмінності в соціальній структурі населення, вивчити територіальні

відмінності в національному, релігійному складі населення, а також -

відмінності у складі населення за будь-якою іншою ознакою, яка має

відповідний вплив на політичну орієнтацію (наприклад, питання про

репатріацію кримських татар);

Цивілізаційна та культурно-релігійна специфіка країни у країнознавстві..

Мови, етнопсихологія та етнографія населення у країнознавстві.

Культура, мистецтво, ЗМІ країни у країнознавстві.

Значення міжнародного становища країни у країнознавстві.

Міжнародний статус країни у країнознавстві.

Зовнішньополітичний курс країни у країнознавстві.

(на прикладі УКР)

Зв’язки країни з Україною у країнознавстві.

Вирішальне значення історії країни у країнознавстві.

Системність внутрішніх змін в історії країни.

Історичні зміни в міжнародному статусі країни.

47. Характеристика місця історії країни в світовій історії.

48. Формування етнічних і культурних традицій країни.

49. Історія державності у країнознавстві.

Державність - комплекс інститутів політики, культури, що діють на території, населеній національною спільнотою, пов'язують її в компактну цілісність і забезпечують розвиток у сучасному й майбутньому.

50. Соціальна та економічна історія країни у країнознавстві.

51. Джерела та канали отримання країнознавчої інформації.

52. Наукова література у країнознавстві.

53. Довідкова література у країнознавстві.

54. Преса у країнознавстві.

55. Інтернет у країнознавстві.

56. Користування електронними ресурсами.

57. Пошукові системи в Інтернет.

58. Джерела міжнародної інформації в Інтернеті.

59. Офіційні сайти і та Інтернет-видання України і зарубіжних країн.

60. Сайти органів влади зарубіжних країн, міжнародних організацій, ЗМІ.

61. Принципи роботи з електронними ресурсами.

62. Поняття методології науки.

63. Методи добору необхідної інформації у країнознавстві..

64. Методи аналізу країнознавчої інформації.

65.