Навчальна і виробнича практика у ВНЗ.

Практика – це одна з форм виробничого навчання студентів. Їй належить найважливіша роль в зближенні теоретичної підготовки з практичною діяльністю, в становленні фахівців, що мають не тільки знання, але й професійне уміння, початковий досвід. Звичайно прак-тика проводиться після того, як студенти прослухають курс лекцій, освоять теоретичну частину. За цього випадку вони більш усвідом-лено і плідно виконують завдання, краще закріплюють і набувають нових навичок.

Міжнародні відносини: основні поняття.

Підміжнародними відноси­нами розуміють системну сукупність політичних, економічних, науково-тех­нічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних зв'язків і відносин між основними суб'єктами світового співтовариства, до яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи, організації.

У системі міжнародних відносин діє величезна кількість взаємозумовлених чинників, які мають враховуватися усіма учасниками міжнародно­го життя. Серед них можна виділити географічний, демографічний, економічний, воєнний, культурний, національний, науково-технічний, фактор громадської думки, міжнародного права та ін.

Міжнародні відносини охоплюють усі різновиди громадських і при­ватних відносин, які передбачають перетин державного кордону людьми, товарами, ідеями.

Види міжнародних відносин:

• за сферами суспільного життя – економічні, політичні, воєнно-стра­тегічні, культурні, ідеологічні;

• на основі взаємодіючих суб'єктів – міждержавні, міжпартійні, відно­сини між різними неурядовими асоціаціями, приватні та ін.

Головною особливістю міжнародних відносин є відсутність у них єдиного центрального ядра влади й управління. Вони будуються на принципі поліцентризму й поліієрархії. Тому в міжнародних відносинах значну роль відіграють стихійні процеси й суб’єктивні фактори.
Домінуючу роль у міжнародних відносинах відіграють міждержавні відносини. Але до суб’єктів міжнародних відносин поряд з державою належать також міжурядові й неурядові організації, політичні партії й рухи, соціальні групи й окремі особистості.

Система міжнародних відносин.

· Міжнародні відносини є особливим виглядом суспільних стосунків і сьогодні розглядаються як система міждержавних і недержавних взаємодій в глобальному, регіональному масштабі або на рівні двосторонніх стосунків. Метою таких взаємодій і відповідно метою міжнародних відносин є створення сприятливих умов для функціонування і розвитку суб'єктів взаємодії (суб'єктів міжнародних відносин).

· Як суб'єктів міжнародних відносин розглядають:

· -національні держави

· -міжнародні урядові і неурядові (недержавні) організації;

· -транснаціональні корпорації;

· -релігійні об'єднання;

· -суспільно-політичні рухи.

"система міжнародних відносин" означає самодостатню та спроможну до саморегуляції систему (комплекс) взаємодії суб’єктів міжнародних відносин на рівні держав, міжнародних організацій та факторів недержавного рівня

Міжнародне право у міжнародних відносинах.

Міжнародне право — це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування

Геополітика та геополітичні інтереси.

Геополітика (від грец.γη — земля + πολιτική — мистецтво управління державою); політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженість природних ресурсів,клімат, кількість населення. Існує класична геополітика та критична (постмодерна).

Суб’єкти та об’єкти міжнародних відносин.

Країна як суб’єкт і об’єкт міжнародних відносин.

Роль і місце країнознавства у міжнародній діяльності.

Країнознавство як складова частина науки про міжнародні відносини.

Загальний об’єкт країнознавства.

Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування. Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов’язаних елементів, які діють як одне ціле на світовій політичній арені.

Предмет країнознавчих досліджень.

Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як одне ціле на світовій політичній арені.

Комплексний (системний) характер країнознавства.

Системною універсальністю предмету країнознавства є наступні твердження:

— всі сфери функціонування суспільства будь-якої країни тісно взаємопов’язаними між собою;

— неможливо отримати цілісної картини тієї чи іншої держави або регіону при вилученні того чи іншого її елементу

(сфери, регіону);

— велике значення має взаєморозміщення країн і регіонів стосовно одне одного у географічному (геополітичному)

просторі;

— країни і міждержавні утворення існують у часту, який разом з простором визначають буття людей, народів і

суспільств;

— будь-яка система (країна) складається з підсистем нижчого ієрархічного рівня, до яких переважно належать територіально-управлінські системи (штати, губернії, області, провінції тощо);Країнознавство: теорія і практика

— функціонування територіальних утворень (країн і регіонів)відбувається постійною зміною їх станів унаслідок як внутрішньої, так і зовнішньої взаємодії елементів [Мас-ляк, 2008].

Конкретними об’єктами дослідження країнознавства є галузеві(територіальні) чи просторово-територіальні форми організації країн загалом, чи окремих їх частин

Значення географічних характеристик країни у країнознавстві.

Природні і державні кордони у країнознавстві.

Державний кордон - це політична й економічна межа, лімітована державним ладом, національними особливостями, митним контролем, правилами зовнішньої торгівлі та іншими критеріями. Вона визначає межі держави і відділяє територію однієї держави від іншої або від відкритих морів.

Кордони між державами або формувалися історично, і це був дуже тривалий процес порубіжної взаємодії двох або більше кордонів, а іноді й навіть цивілізацій, або ж установлювалися дуже швидко через війну чи внаслідок завершення переговорів і укладання угод.

У дослідженні кордонів держав найбільше значення має їхня класифікація і визначення функцій. Вивчаючи характер державних кордонів, слід користуватися класифікаційним підходом, згідно з яким розрізняють такі принципи класифікації:

- морфологічний;

- природно-географічний;

- генетичний;

- функціональний.