Ланцюжкова модель інформації

Більшість систем зв’язку фактично передбачають цілий ланцюжок процесів передач та прийомів інформації (наприклад, мікрофон є одночасно і передавачем, і приймачем). Тому звичайну систему зв’язку можна поділити на менші, зв’язані між собою підсистеми. Внаслідок того, що елементи системи зв’язку можуть відігравати двояку роль, таку систему можна представити у виді деякої сукупності базисних елементів, кожний з яких являє собою т.зв. „чорний ящик”, який має вхід та вихід і призначений для виконання функції перетворення вхідного сигналу у вихідний.

Рис. 5.2. Модель перетворювача

Дане представлення підходить для передавача, що одержує сигнали від джерела і перетворює їх для передачі по каналу зв’язку. Канал виконує іншу роль у процесі перетворення – він служить для фізичного переміщення сигналу в просторі і (що є менш важливим для даного визначення) найчастіше ослаблює сигнал. Приймач дуже часто виконує функцію, зворотну передавачеві.

Радіоприймач, наприклад, перетворить електромагнітні сигнали в звукові, дуже схожі на ті, котрі спочатку надійшли в мікрофон. Якщо прийняти таке умовне представлення, то систему зв’язку Шеннона-Уівера можна представити у вигляді п’яти базисних елементів типу „чорного ящика”, з’єднаних послідовно:

Рис. 5.3. Процес зв’язку, представлений у вигляді послідовності перетворень

Ця схема фактично не відрізняється від приведеної на рис. 5.1. Перевага такого зображення полягає у тому, що воно дозволяє трактувати вхідні і вихідні сигнали будь-якої ланки системи зв’язку як повідомлення, що піддаються якомусь перетворенню, і не перейматись джерелами і адресатами повідомлень. Цей процес можна представити у виді одного з елементарних „чорних ящиків”, якщо припустити, що на його вхід подається безліч можливих сигналів, що перетворювач виконує функцію добору одного сигналу і відкидання всіх інших і що вихід являє собою відібране повідомлення.