Принцип науковості і посильної складності

На кожному уроці в окремий і обов'язковий етап необхідно виділяти роботу з оволодіння учнями спеціальною термінологією, уникати будь-яких догматичних тверджень.

Для реалізації принципу науковості доцільно:

1 Привчати учнів, які цікавляться, читати науково-популярні журнали, знаходити інформацію на спеціалізованих сайгах в мережі Інтернет, брати участь в предметних олімпіадах і наукових конференціях

2 Пропонувати учням самостійно виконувати дослідження, надати їм можливість пояснювати одержані факти.

3 Дозволити учням пережити радість власною відкриття при будь-яких видах діяльності

4 Ознайомлювати учнів з яскравими фактами біографії науковців та вчених,

Принцип науковості доцільно розглядати в єдності з принципом доступності та посильної складності.

За принципом доступності навчання повинно проводитися так, щоб матеріал, що вивчається, був посильним для всіх учнів. Тобто врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Для реалізації вчителем принципудоступності навчання необхідно:

1)Виділяти основне, істотне в компоненті змісту (властивості, ознаки, функції тощо.)

2)Обсяг знань і темп навчання обирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей учнів, швидкості сприйняття, темпі роботи, інтересах.  

3) Забезпечувати послідовне ускладнення навчальних і практичних задач.

5)Під час вивчення матеріалу використовувати послідовний перехід від простого до складного, від часткового до загального, від невідомого до відомого.

6) готувати індивідуальні додаткові завдання або пропонувати лідерам взаємодіяти з тими, хто не встигає.

Принцип посильної складності у навчанні інформатики передбачає ретельний відбір навчального матеріалу та видів завдань і вправ з урахуванням рівнів підготовки учнів. Завдання, що ставляться перед учнями, повинні бути їм зрозумілими. Посильність означає відповідність рівня готовності учнів виконати завдання ступеню складності цього завдання.

Принцип послідовності і систематичності навчання

Для реалізації цього принципу на уроках інформатики доцільно:

1.Поділяти навчальний матеріал на логічно зв'язані розділи і блоки. Використовувати схеми, плани, таблиці, опорні конспекти, модулі й інші форми логічного подання навчального матеріалу.

2.Не перевантажувати заняття другорядними фактами; навчати учнів користуватися довідниками, словниками, енциклопедіями.

3.На кожному уроці встановлювати його змістовий центр. При цьому він може буде розкритим на початку, в середині або під час підсумкового узагальнення.

Принцип наочності змісту і діяльності

На уроках інформатики доцільно використовувати натуральну (природну) і символічну наочність. Знання в цьому випадку засвоюються швидше і є міцнішими.

Практичне використання комп'ютерної техніки в навчальному процесі, робота кожного учня з комп'ютером є реалізацією принципу наочності. При цьому істотно, щоб робота учнів з комп'ютером була систематичною і регулярною формою навчальної роботи протягом усього курсу, а не лише її фіналом.

Учень може працювати з наочно-моделюючим графічним образом, цілеспрямовано перетворювати об'єкт, що вивчається. Наочною може бути і демонстрація вчителем зразка діяльності за комп'ютером при роботі з готовою програмою, наприклад текстовим чи графічним редактором.

Принцип активності і самостійності

Принцип активності в навчанні інформатики передбачає розумову активність учнів у процесі оволодіння діяльністю. Навчання ефективне, коли учень розуміє необхідність свого навчання, ставить чи приймає цілі заняття.

Для реалізації принципу активності вчителю доцільно:

1 Учити дітей ставити запитання, оскільки відкриває, а не закриває пізнання.

2 Відшукувати з учнями причини того, що вивчається

3 У процесі навчання робити зупинки і пропонувати учням проаналізувати їхню діяльність Рефлексивна позиція потребує часу, але збільшує результативність засвоєння курсу інформатики.

Самостійність учня також є метою і умовою успішного вивчення інформатики При переході до творчої діяльності самостійність реалізується повністю.

Ознакою високою рівня самостійності є пошукова діяльність за комп’ютером, у комп’ютерній мережі за допомогою звернення до пошукових машин, пошук помилки, при незрозумілій реакції програми, самостійно знаходити виходи зі скрутних ситуацій.

Принцип міцності і системності знань

Для реалізації принципу міцності і системності знань учителю доцільно:

1.Зробити початковим і основним завданням роботи з учнями ,забезпечення їх позитивного ставлення до предмета та його окремих тем.

2.Навчати дітей виділяти в матеріалі головне.

3.Вивчати матеріал з різних боків і за допомогою різних видів діяльності.

4.Повертатися до вивченого матеріалу тоді, коли це стає необхідним в контексті вивчення нового.

5.Організовувати систематичний контроль (самоконтроль, взаємоконтроль) і оцінювання (самооцінку, взаємо оцінку) результатів навчання.

Принцип індивідуалізації і колективності навчання

Індивідуалізація визначається як організація навчального процесу, під час якого при доборі способів, прийомів, темпу навчання враховуються індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання.

Індивідуалізацію можна розглядати з точки зору процесу навчання, змісту навчання і будови шкільної системи. Перша з цих точок зору передбачає вибір форм, методів і прийомів навчання, друга — створення навчальних планів, програм, навчальної літератури і складання завдань для учнів, третя — формування різних типів шкіл і класів.

Принцип індивідуалізації реалізується у навчанні інформатики шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей учнів, які значно впливають на успішність оволодіння основами інформаційної культури. Забезпечення індивідуалізації навчання можливе тільки за умови обізнаності вчителя з особливостями своїх учнів та способами індивідуалізованого навчання.

Принцип зв'язку теорії з практикою

Для реалізації принципу зв’язку теорії з практикою вчителю необхідно:

1.Намагатися не допускати в навчанні розходження: це — знання, а це — життя. Вивчення відчужених від учнів «знань» і наступні спроби знайти їм застосування в житті — неефективний і шкідливий з особистісної точки зору підхід.

2. В процесі практичної діяльності учень розширює і поглиблює свої теоретичні представлення, «нарощує теорію». Це можливо в тому випадку, коли джерелом теорії є сам учень, його особистісні знання, одержані в процесі його попередньої діяльності, а не ті, що «передаються» йому вчителем.

3.Навчати дітей технології розумової діяльності. Будь-яку виконувану учнями діяльність пропонувати їм для наступного усвідомлення і теоретичного структурування у вигляді моделі.

4. Порівнювати різні моделі діяльності та їх ефективність. Демонструвати учням переваги розумової (осмисленої) практики перед бездумною роботою за теоретичним зразком.