Становлення, особливості та перспективи розвитку шкільного курсу інформатики

У становленні навчального предмета «Інформатика» можна виділити кілька етапів.

Початок першого пропедевтичного етапу (1959-1985 рр. ) можна віднести до 1959/60 навчального року, коли як експеримент почалось вивчення основ програмування і обчислювальної техніки в школах м Москви На початку 1960-х рр. було поставлено питання про необхідність включення основ програмування і обчислювальної техніки у зміст загальної освіти, створено перші навчальні посібники з програмування (С.І. Шварцбурд, В.М. Монахов, В.Г. Ашкшузе, А.Л. Брудно, P.C. Гутер, П.Т. Резніковський та ін. ), розроблена методика навчання програмування машинними кодами (В.М Монахов, P.C. Гутер, П.Т. Резніковський та ін. ), в змістовних позначеннях (А.Л. Брудно, В.М. Монахов), алгоритмічними мовами (І.Н. Антипов, С.А. Абрамов, В.В. Щенніков, Ю.О. Первін, Г.О. Звенигородський) Було досліджено загальноосвітні аспекти навчання прграмування і питання взаємозв’язку програмування і математики (С.І. Шварцбурд, В.М. Монахов), методичні аспекти вибору засобів опису алгоритмів (Н.Б. Бальцюк, Е.І. Кузнєцов), визначено шляхи і засоби формування алгоритмічної культури учнів у курсах математики і програмування (В.М. Монахов, М.П. Лапчик, Л.П. Червочкіна). проведено аналіз можливості вивчення в школі інформатики (А.П. Ершов, Г.О. Звенігородський, Ю.О. Первін та ін. ) і елементів кібернетики (В.С. Лєдньов, О.О. Кузнєцов, В.М. Касаткін, С.І. Шапіро) Було розроблено методику вивчення основ алгоритмізації в курсі алгебри 8 класу (В.М. Монахов) і методику використання в навчанні математики і програмування мікрокалькуляторів (І.М. Антипов, В.Г. Болтянський, М.П. Ковальов, С.С. Мінєв, С.І. Шварцбурд та ін ) В Україні, крім того, було розглянуто підходи до вивчення основ алгоритмізації, арифметичних і фізичних принципів дії ЕОМ, чисельних методів математики, імітаційного моделювання, основ програмування на базі мікрокалькуляторів (В.М. Глушков, К.Л. Ющенко, М.І. Жалдак, Ю.С. Рамський, П.Я. Лященко, А.Ф. Верлань, Н.В. Морзе та ін ) і ін.

На другому етапі (1985-1990 рр.) формувалася методична система навчання курсу інформатики, основна мета якого полягала у формуванні комп'ютерної грамотності учнів. Разом з тим вивчення предмета в старших класах не забезпечувало того, що знання, набуті школярами, могли бути в достатній мірі використані ними щодо вивчення інших навчальних предметів. Реалізація першого етапу базуватися на досвіді навчання учнів 10-11 класів основам програмування на факультативних курсах, на практиці гурткової роботи і літніх шкіл юних програмістів, які організовувались в окремих регіонах країни.

Суттєвою особливістю другого етапу було зміщення акцентів з вивчення основ алгоритмізації і програмування на підготовку користувачів готових програмних засобів, як найважливіших складових нових інформаційних технологій. Уперше в колишньому СРСР такий підхід до побудови змісту шкільного курсу інформатики та методичної системи його вивчення було запропоновано в 1988 р в посібнику для вчителів «Изучение язьков программирования в школе» (автори Шкіль М.І., Жалдак М.І., Морзе Н.В., Рамський Ю.С. ) Зараз такої концепції дотримуються в більшості країн світу, зокрема, в Білорусії, Болгарії, Польщі, Росії, Україні та ін.

Завдяки такому підходу стало можливим здійснення наступного етапу (1990-1995 рр.), який пов'язаний з перенесенням курсу в неповну середню школу (в 7-9 класи), що дозволило учням використовувати навички і уміння, сформовані на уроках інформатики в їх навчальній діяльності з інших предметів. Перенесення курсу в середні класи потребувало не тільки адаптації змісту предмета до особливостей школярів цього віку, а й істотних змін v всій методичній системі навчання предмета Необхідною умовою успішної реалізації проекту повинно бути оснащення всіх шкіл відповідною обчислювальною технікою і програмним забезпеченням. На другому етапі постає питання про доцільність збереження курсу інформатики як навчального предмета в старших класах. Теоретичні дослідження в цій галузі дозволяють дати позитивну відповідь на це питання. Однак цілі і завдання навчання в старших класах при цьому істотно змінюються. На першому плані, на відміну від попереднього етапу, постають вже не задачі формування комп'ютерної грамотності, а задачі формування інформаційної культури школярів, ознайомлення учнів з основами інформатики як фундаментальної галузі наукових знань.

На четвертому етапі (1995-2001 pp.) на основі формування нових інформаційних технологій навчання, які спираються на широке застосування засобів обчислювальної техніки, вже не просто змінюються методичні системи навчання, а докорінно перебудовується увесь навчальний процес. Це спричинює радикальні зміни в методичних системах навчання всіх предметів, у тому числі й інформатики. Зокрема актуалізується проблема співвідношення різних засобів навчання: підручника і педагогічних програмних засобів, комп'ютера і традиційних технічних засобів навчання, врахування міжпредметних зв'язків, нових організаційних форм, значного ухилу до навчально-пізнавальної діяльності дослідницького спрямування, використання евристичних та проблемних методів навчання, творчої діяльності учнів і вчителів.

На цьому етапі в 1996 р. Міністерством освіти України було затверджено нову програму навчання інформатики в школі, експериментальний варіант якої був опублікований в 1993 p., а вдосконалений варіант було підтверджено в 2001 р. Авторами цієї програми були М.І. Жалдак. Н.В. Морзе, Г.Г. Науменко.

ДОДАТКОВО!

*UNESCO про використання інформаційних і комунікаційних технологій в початковій школі

Протягом останніх десяти років UNESCO приділяє значну увагу використанню ІКТ в навчальному процесі середньої школи. Цьому питанню були присвячені цілий ряд конференцій і самітів (Париж, Франція, 1994 р.; Женева, Швейцарія, 2003 р.; Москва, Російська Федерація, 2004 р. та інші).

В Середньостроковій стратегії UNESCO на 2002-2007 роки "Внесок в розвиток світу і людства в епоху глобалізації через освіту, науку і комунікації" відмічається, що використання ІКТ відкриває нові горизонти в сфері освіти і професійної підготовки, сприяє обміну знаннями і інформацією, розвитку творчого потенціалу молоді і міжкультурному діалогу. Ці технології допомагають соціальному об'єднанню суспільства.

Ще в 1994 році робочою групою Міжнародної федерації з обробки інформації (IFIP) під егідою UNESCO розроблена "Інформатика для середньої школи" – навчальна програма для шкіл [Ошибка! Источник ссылки не найден.]. Ця програма мала на меті реалізацію завдань UNESCO по забезпеченню всім країнам, розвиненим і тим, що розвиваються, рівні можливості по доступу до найкращих ресурсів освіти, які необхідні для підготовки молоді до повноцінного виконання нею ролі в сучасному суспільстві. Завдяки ключовій позиції, яку займає інформаційна технологія в сучасному світі, введення предмета інформатики в програму середньої школи стає однією з першочергових політичних задач. Зазначена програма на підставі досвіду викладання інформатики в середній школі, а особливо, на основі світових тенденцій в розвитку інформаційного суспільства забезпечує практичний, реалістичний підхід до викладання інформатики і дозволяє дуже швидко адаптувати програму до місцевих умов. Побудована за модульною системою програма дозволяє реалізувати різні напрямки від початкового до поглибленого і спеціального (профільного)

В 1997 році Інститут UNESCO з інформаційних технологій в освіті (IITE) спільно з Міжнародною федерацією з обробки інформації (IFIP) та Інститутом нових технологій в освіті (INT) розробили рекомендації по вивченню інформатики в початковій школі [Ошибка! Источник ссылки не найден., Ошибка! Источник ссылки не найден.]. Документ призначений для тих, хто вже використовує інформаційні технології в освіті, і тих, хто тільки збирається це зробити. В ньому розглядаються проблеми, досягнення і перспективи використання інформаційних і комунікаційних технологій в початковій освіті. Зупинимось на основних положеннях цього документа.

( З книги В.В.Шокотько. Інформатикав початковій школі»)
Тема 1.4 Стандарт шкільної освіти з інформатики . Особливості викладання сучасної шкільної програми з інформатики інформатики

План проведення практичного заняття

1. Ознайомлення студентів з Державним освітнім стандартом, галузь «Технолгія». Діяльність відбувається у формі конспектування за питаннями:

Структура Державного освітнього стандарту.

До якої галузі віднесені змістові лінії шкільного курсу «Інформатика»?

Зміст яких шкільних предметів визначає галузь «Технологія»

Які 

2. Обговорення питань в парах.

Ознайомлення з текстом дискусійного характеру «Особливості викладання інформатики в школі на сучасному етапі, поданого нижче. Позначте зеленим кольором ті фрагменти тексту з якими Ви погоджуєтесь, жовтим кольором – ті фрагменти, з якими Ви не погоджуєтесь, але не можете навести аргументів і червоним кольром ті фрагменти, з якими Ви не погоджуєтесь і можете навести власні аргументи «проти» .

3. Обговорення результатів роботи з текстом

4. Рефлексія: Для чого потрібний Державний стандарт?

Теоретичні відомості

Особливості викладання інформатики в школі на сучасному етапі

(текст дискусійного характеру)

На сьогоднішній день є суттєві розбіжності між концепцією вивчення інформатики в 12-річній школі, проектом стандарту в освіті, діючою програмою, концепцією профільного навчання і реальним станом справ у школах. Причина – відсутність альтернативності на рівні створення методрозробок, програм, навчальних посібників і підручників тощо.

Проект стандарту освіти з інформатики, опублікований у 1-2 числах газети „Освіта України”, мало відрізняється від проекту п’ятирічної давності. Авторам варто було би зазначити, що зміст навчання у старшій школі мав би бути альтернативним, а поданий у проекті зміст пропонувати як один із можливих варіантів.

Остання редакція програми з інформатики (2001 рік, автори: Жалдак М.І., Морзе Н.В., Науменко Г.Г.) утвердила інформатику як шкільну дисципліну, однак відкрила проблему наповнення навчального процесу адекватними методичними засобами: навчальними посібниками і підручниками, навчаючими і контролюючими програмами, дидактичними матеріалами, оскільки жоден з підручників чи посібників, видання яких було профінансоване Міністерством освіти та науки, не відповідає даній програмі. Учителі та учні не мають з чим працювати і за чим навчатись.

Наявність грифу Міносвіти та науки не означає не лише, що підручник чи посібник з інформатики відповідає програмі, але й те, що в ньому немає декількох десятків помилок як на рівні описок, так і на рівні серйозних методичних прорахунків. Тому вартує повністю припинити фінансування з державного бюджету видання посібників і підручників саме з інформатики, що зупинить лавинне наповнювання шкільних бібліотечних фондів низькоякісною літературою. Видавництва повинні визначати доцільність видання тої чи іншої навчальної книжки з інформатики і видавати її в умовах комерційного ризику. Вони зуміють вчасно відреагувати на швидкі зміни у інформатиці як науці і навчальній дисципліні. Учитель повинен мати можливість вибирати базовий підручник чи посібник серед 3-4 назв.

Починати вивчати інформатику в 10-му класі запізно. Сьогодні в школи надходить досконала комп’ютерна техніка, яку потрібно ефективно експлуатувати. Тому добре, що в листах-рекомендаціях МОНУ дозволяється викладання інформатики в середніх класах і пропонується достатньо великий перелік можливих програм (для профільного навчання вид-ва „Прем’єр” 2003р.).

Все частіше молоді вчителі інформатики чогось навчившись в царині методики і освоївши комп’ютер та типове програмне забезпечення, покидають школу і знаходять роботу в комерційних структурах. Тому навчальні посібники потрібно створювати так, щоб в них були закладені елементи автонавчання, тобто щоб посібник був достатньо інформативним, зрозумілим, доступним для самостійного навчання і проведення уроків інформатики вчителем-нефахівцем.

Комп’ютери надходять не лише до шкіл, але й у сім’ї, додому до учнів. Зовсім скоро настане той час, коли в 5-6 класах будуть вчитися грамотні користувачі комп’ютерів, а в 7-8 класах учні будуть знати і вміти в плані користування комп’ютером значно більше, ніж сьогоднішній пересічний учитель. Цей факт потрібно відобразити в навчальних програмах і посібниках, критично переоцінивши концепцію „готуємо користувача” на користь алгоритмізації, розв’язування типових задач і розробки нових підходів до викладання інформатики в цілому.

Різні рівні підготовки учнів в школах не дають змоги виносити завдання з інформатики на вступні іспити у вищі навчальні заклади, а також починати вивчати інформатику у вузі на якісно вищому рівні, ніж він є тепер.

Потрібно відгородити і захистити рядового вчителя від дискусій навколо проблеми ліцензованого програмного забезпечення, які зараз точаться на всіх рівнях, а саме головне – забезпечити його відповідним програмним забезпеченням для проведення повноцінного навчального процесу. Це проблема держави, а не вчителя.

Структура типового шкільного курсу інформатики, що вже не однократно обговорювалось на наукових конференціях, нарадах методистів та у фаховій пресі, у перспективі мала би бути трьохрівневою. У нашій інтерпретації ці рівні конкретизуються так: 7 або 8 клас – базовий курс, 9-10 класи – основний курс, 11 клас – спеціалізований. У молодших класах комп’ютер слід використовувати як засіб вивчення інших предметів і цей процес не варто називати інформатикою. У світі нагромаджено великий досвід вивчення елементів інформатики у молодших класах, але це, на нашу думку, стосуватиметься окремих шкіл в Україні, що спеціалізуватимуться у даному напрямку.

Тема2.1  Принципи навчання інформатики

План проведення практичного заняття

1. Створення списку принципів навчання в ході загального обговорення і запису їх на дошці (теоретичний матеріал відомий з попередній курсів педагогіки та окремих методик)
2. Обговорення сутності кожного з принципів.
3. Групова робота: групам з 3-4 осіб запропонувати розробити правила для вчителів згідно з одним з принципів , записаних на дошці.
4. Представлення результатів групової роботи.
5. Перегляд теоретичних відомостей в електронному вигляді ( за бажанням окремим студентам роздрукувати матеріал)
6. Рефлексія: Які нові правила були відкриті на занятті кожним студентом окремо?

Теоретичні відомості

Принципи навчання — це керівні ідеї, нормативні вимоги до організації і здійснення освітнього процесу. Принципи, як правило, приводяться до системи положень, на основі яких здійснюється навчання.