Автоматизована система охорони

Актуальність системного рішення проблем і задач охоронної діяльності особливо зросла в останні роки.

Практика охоронної діяльності показує, що потрібен науково обґрунтований підхід щодо вирішення проблем і задач охорони об'єктів, особливо, якщо це важливі, особливо небезпечні об'єкти, об'єкти особливого ризику чи об'єкти, що містять великі матеріальні цінності.

Вочевидь, оскільки дії злочинців часто носять не просто хитрий, а системно продуманий професіоналами характер, їм варто протиставити організацію й оснащення, виконані на більш високому рівні професіоналізму. Цим і викликана необхідність розробки узагальненої системної концепції із забезпечення безпеки об'єктів, яка у кожному окремому випадку повинна бути адаптована до конкретного об'єкта, виходячи з умов його функціонування, розташування, характеру діяльності, географічного положення, особливостей навколишнього середовища й обстановки і т.д. Таким чином, для кожного конкретного об'єкту повинна розроблятися на основі загальної своя власна концепція безпеки, виходячи з положень якої розробляється проект оснащення об'єкту інженерно-технічними, спеціальними і програмно-апаратними засобами захисту.

Однією з центральних підсистем у системі забезпечення безпеки об’єктів охорони є автоматизована система охорони (АСО), за допомогою якої реалізуються практичні заходи для попередження несанкціонованого доступу до техніки, устаткування, матеріалів, документів і охороні їх від шпигунства, диверсій, ушкоджень, розкрадань і інших незаконних чи злочинних дій.

На практиці дії АСО (рис.1.1) складаються з двох основних фаз: виявлення порушника (у можливо короткий період часу з моменту його появи в зоні охорони) і його затримка.

Завдання виявлення порушника і визначення місця його проникнення можуть бути вирішені як за допомогою патрулів з особового складу служби охорони, так і за допомогою технічних засобів охорони. Задачі виявлення порушника і контролю за станом безпеки ОО вирішуються, головним чином, за допомогою технічних засобів охорони і телевізійного спостереження. Застосування цих засобів дозволяє в розумних межах (з погляду реалізації визначеної тактики охорони) знизити чисельність особового складу охорони, але при цьому підвищити надійність захисту об'єкту, збільшити оперативність у вживанні заходів щодо затримки порушника.

У загальному випадку до складу комплексу технічних засобів забезпечення безпеки об'єкту входять СЛАЙД № 1: технічні засоби охоронної сигналізації (ТЗОС); технічні засоби спостереження (ТСС); система контролю доступу (СКД), у літературі застосовуються також поняття-синоніми - система керування доступом (СКД) і система контролю і керування доступом (СККД); технічні засоби пожежної сигналізації; технічні засоби виявлення диверсійно-терористичних засобів і технічні засоби виявлення (запобігання) витоку інформації. До складу ТЗОС входять засоби виявлення (ЗВ); система збору, обробки, відображення і документування інформації (СЗОВДІ); допоміжні пристрої (ДП) - системи електроживлення, охоронного освітлення, оповіщення і т.д.

Для вирішення задач і проблем вибору структури і складу комплексу технічних засобів охорони необхідно, по-перше, проаналізувати можливі варіанти дій порушника. По-друге, більш чи менш поглиблене врахування параметрів моделей порушників здійснюється, виходячи зі значимості, цінності, важливості об'єкту, тобто необхідної категорії його захисту.

Рис. 1.1. Структурна схема автоматизованої системи охорони

Можливість порушника знайти маршрут, не блокований засобами охорони (ЗО), повинна бути виключена. Для запобігання проходу порушника повинні бути блоковані всі можливі маршрути його руху. Стан фізичних перешкод (інженерних споруджень), що мають велику стійкість і в зв'язку з цим не блокованих ЗО, повинен періодично контролюватися патрулями з особового складу охорони або з використанням телевізійних засобів спостереження.

Для збільшення ймовірності виявлення підготовленого і технічно оснащеного порушника комплексом технічних засобів охорони об'єкту можуть організовуватися цілком приховані (замасковані) рубежі охорони.

З метою підвищення стійкості рубежів охорони щодо подолання вони повинні обладнуватися ЗО, що працюють на різних фізичних принципах дії (радіохвильові, інфрачервоні, сейсмічні і т.д.), а також повинна бути реалізована функція дистанційного контролю.

Для запобігання можливості імітації роботи ЗО порушником з’єднувальні лінії системи збору, обробки, відображення і документування інформації (СЗОВДІ) повинні мати фізичний і сигналізаційний захист комутаційних шаф, коробок і т.п. Під час прокладки кабелів перевагу варто віддавати прихованій проводці в заставних пристроях (трубах), що забезпечують додаткове екранування й інженерний захист.

В даний час випускається велика кількість СЗОВДІ, що розрізняються числом підключених ЗО, структурою з’єднувальних ліній - радіальна (променева), шлейфова (магістральна), деревоподібна, кільцева - та іншими характеристиками. Це дозволяє обладнати об'єкт будь-якого розміру наперед заданої групи важливості і/чи категорії захисту. Облік можливості виведення з ладу ТЗОС підготовленим і технічно оснащеним порушником проводиться під час аналізу можливих структурних схем побудови ТЗОС і КТЗО в цілому. При цьому з розгляду повинні бути виключені варіанти, що дозволяють замиканням (коротким замиканням) шин чи живлення інформаційно-адресних шин КТЗО вивести його з ладу. Для сучасних КТЗО характерне використання променевої чи деревоподібної структури інформаційно-адресних шин, розподільного управління й автономних захисних ланцюгів електроживлення кожного каналу.