Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Загально прийняте формулювання говорить: матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення (ВТП), вироби народного споживання і інші товари, що знаходяться на різних стадіях виробництва і які очікують поступлення в процес виробничого або особистого споживання.

На рівні фірм запаси відносяться до числа об’єктів, які вимагають великих капіталовкладень, і тому представляють собою один із факторів, що визначають політику підприємства і які впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. Зміна обсягів товарно-матеріальних запасів в значній степені залежить від переважаючого на даний момент відношення до них підприємців, яке, безумовно, визначається кон’юнктурою ринку.

Товарно-матеріальні запаси завжди вважались фактором, що забезпечує безпеку системи МТП, її гнучке функціонування, і були свого роду “страховкою”, “дахом”. В залежності від часового періоду існує три види товарно-матеріальних запасів: сировинні матеріали (в тому числі комплектуючі вироби і паливо) ; товари, що знаходяться на стадії виготовлення ; готова продукція.

Запаси як економічна категорія відіграють важливу роль у сфері виробництва і обігу продукції. Дослідженню економічної суті запасів присвячена велика кількість праць вітчизняних і закордонних авторів. В закордонних літературних джерелах по логістиці і логістичному менеджменту визначення запасу дається стосовно конкретного його виду, загальне ж визначення (як економічної категорії) відсутнє.

Запаси відіграють як позитивну, так і негативну роль в економіці в цілому і в окремих організаціях бізнесу. Позитивна роль запасів полягає в тому, що вони забезпечують безперервність процесу виробництва і збуту, являючись своєрідним буфером, що згладжує непередбачені коливання попиту, збої в поставках і виробничому процесі, підвищують надійність логістичного менеджменту. В багатьох випадках запаси є необхідним елементом реалізації певної логістичної концепції (наприклад в системах MRP і DRP).

Негативною стороною запасів МР є те, що в них заморожуються (імобілізуються) значні фінансові ресурси і обсяги товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які могли б бути використані суб’єктами підприємництва на інші цілі, наприклад, інвестиції в нові технології, маркетинг, підвищення продуктивності праці і т.п. Окрім того, великі рівні запасів ГП гальмують покращення її якості, так як підприємства, фірми перш за все зацікавлені в їх реалізації до інновацій в якість. І, нарешті, наявність значних запасів в постачанні, виробництві і збуті є перепоною для впровадження інтегральної парадигми логістики і концепції загальних витрат, так як ізолює групи ЛЛС і стадії бізнесу один від одного.

По існуючій класифікації запаси можуть бути різних видів, в залежності від ознаки класифікації. В цілому ж матеріальні запаси діляться на виробничі та товарні, кожний з яких ділиться на три види: поточні, страхові, сезонні. Виробничі запаси ще можуть бути: підготовчі (буферні) і перехідні.

По місцю продукції в логістичному каналі (ланцюгу) і її виду укрупнено можна виділити запаси МР, НВ, ГП, тари і повернених відходів. З позиції інтегрованого підходу по відношенню до базових логістичних активностей запаси діляться на МР в постачанні, виробничі запаси МР, НВ і ГП, збутові (товарні) запаси ГП в системі дистрибуції і сукупні матеріальні запаси.

Слід зазначити, що предметом вивчення тут є не самі МР як такі, а їх рух в просторі і в часі. Саме рух як предмет дослідження дозволив логістиці зайняти місце самостійної науки.

Основною проблемою логістичного управління запасами є узгодження (координація) дуже часто протилежних цілей різних сфер бізнесу фірм (маркетингу, виробництва і фінансів) по відношенню до запасів. Менеджмент маркетингу зацікавлений в як можна більш високому рівні задоволення потреб за рахунок ефективно поповнюваних запасів, здатних швидко і комплексно реагувати на зміни попиту.

Логістичний підхід до управління запасами МР передбачає відмову від функціонально-орієнтованої концепції у цій сфері, оскільки вона має наступні недоліки:

- проблеми, що виникають у створенні і збереженні запасів, часто вирішуються по принципу пошуку винуватого в іншій структурі, натомість виявлення їх істинних причин ;

- будь-яка функціональна ланка кожної організаційної структури розробляє свою власну політику запасів, що не завжди узгоджується на більш високому рівні

- виробництво, як правило, забезпечується надлишками товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи потенційне значення запасів, дослідження логістичної системи повинно включати проблему управління запасами, яка конкретизується в наступних питаннях:

1. Який рівень необхідно мати на кожному підприємстві для забезпечення необхідного рівня обслуговування споживача?

2. В чому полягає компроміс між рівнем обслуговування споживача і рівнем запасів в системі логістики?

3. Які обсяги запасів повинні бути створені на кожній стадії логістичного виробничого процесу?

4. Чи повинні товари відвантажуватись безпосередньо з підприємства?

5. Яке значення компромісу між вибраним способом транспортування і запасами?

6. Які загальні рівні запасів на даному підприємстві, що зв’язані зі специфічним рівнем обслуговування?

7. Як змінюються витрати на утримання запасів в залежності від зміни числа складів?

8. Як і де слід розташовувати страхові запаси?

Одним із методів скорочення запасів, підвищення гнучкості виробництва і можливості протистояння зростаючій конкуренції став метод “Точно вчасно”, який отримав найбільше розповсюдження в США і країнах Західної Європи. В протилежність традиційним методам управління, у відповідності з яким центральна ланка планування виробництва видає виробниче завдання всім відділам і виробничим підрозділам, при методі “Точно вчасно” централізоване планування стосується лише останньої ланки логістичного ланцюга, тобто складу ГП. Всі інші виробничі і постачальні одиниці отримують розпорядження від чергової, такої що знаходиться ближче до кінця, ланки логістичного ланцюга.

Практика показує, що для ефективного впровадження стратегії “Точно вчасно” необхідна зміна способу мислення цілого колективу, що займається питаннями виробництва і збуту. Традиційний стереотип мислення типу “чим більше, тим краще” повинен бути замінений схемою “чим менше, тим краще”, якщо мова йде про рівень запасів, використання виробничих потужностей, тривалості виробничого циклу або про величину партій продукції.

Оптимізація обсягу один з основних напрямів управління запасами. Рішення, що приймаються керівництвом фірм в цій області, в кінцевому підсумку стосуються кожного окремого виду продукції або предмету збереження, конкретна одиниця яких підлягає контролю називається “одиницею обліку запасів”  (О.О.З), вона визначається як предмет обліку, на який складена повна специфікація. Приходиться 80 % обсягу попиту в грошовому виразі.

Вивчення реально діючих систем управління запасами, що складаються із багатьох О.О.З., показало, що існує статистична закономірність, яка визначає розміри потреби у видах товарів, що представлені в запасах. Типове положення, коли на приблизно 20 % О.О.З.

Резервні або “буферні”, товарно-матеріальні запаси слугують свого роду “аварійним” джерелом постачання у тих випадках, коли попит на даний товар перевищує очікування. Резервні запаси повинні задовольняти потреби в пік продажу, страхувати від страйків, затримок і зриву поставок, враховувати можливі надзвичайні обставини (мобілізаційний запас).

Управління запасами полягає у вирішенні двох основних задач:

- визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу ;

- створення системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням у відповідності з встановленою нормою.

Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметів праці, яка повинна знаходитись у виробничих або торговельних підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукції або реалізації товарів.

Контроль за станом запасів – це вивчення і регулювання рівня запасів продукції ВТП і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і прийняття оперативних заходів до ліквідації відхилень [1, с. 188-194].

Порушення господарських (договірних) зв’язків, інфляційні процеси поряд з іншими причинами примушують всіх суб’єктів господарювання робити понаднормативні запаси МР для створення можливості функціонування хоча б у найближчій перспективі.

Понаднормативними запасами називають таку фактичну кількість матеріалів, яка перевищує загальну норму запасів, включаючи максимальний поточний, підготовчий і страховий запаси.

При визначені величини понаднормативних запасів необхідно враховувати сезонні фактори їх утворення, при яких в окремі періоди може різко збільшуватись загальна кількість матеріалів на складі [5, с. 105-107].

У сучасних умовах комплексне використання понаднормативних , не використовуваних (зайвих),запасів, вторинних МР (відходів), оперативне залучення їх до господарського обігу є завданням служб МТП, маркетингу, логістики на підприємствах всіх форм власності. Це дає можливість не тільки отримати економічну вигоду, а й вирішити екологічну проблему.

Логістична система управління запасами проектується з метою безперервного забезпечення споживача яким-небудь видом МР. В теорії управління запасами розроблено дві системи управління, які вирішують поставлені завдання. Такими системами є:

1. Система управління запасами з фіксованим розміром замовлення.

2. Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Принципово нові ідеї і алгоритми роботи систем управління приводять до можливості формування по суті діла великої кількості систем управління запасами, що відповідають самим різним вимогам.

Найбільш розповсюдженими з інших систем, що застосовуються в логістиці є: 1. Система з встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня. 2. Система “Мінімум-максимум” [3, с.229-242].

Оптимізація запасів– це забезпечення ритмічного постачання МР у виробництво при мінімальному вилучені їх у запаси. Оптимальний розмір партії товарів, що поставляються, і відповідно оптимальна частота завезень залежить від наступних факторів: обсяг попиту (обігу) ; витрати по доставці товарів ; витрати по збереженню товарів. В якості критерію оптимальності вибирають мінімум сукупних витрат по доставці і збереженню [1, с. 195].

Оптимальний розмір замовлення – це обсяг партії поставки товарів, що відвантажуються постачальником по замовленню споживача і який забезпечує для споживача мінімальне значення суми двох складових – транспортно-заготівельних витрат і затрат на формування і збереження запасів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю “матеріальний запас”.

2. Перерахуйте види товарно-матеріальних запасів.

3. Що є одним із важливіших стимулів створення запасів?

4. До яких витрат приводить дефіцит запасів?

5. Назвіть основні причини, які примушують підприємців створювати матеріальні запаси.

6. Чим пояснюється відмінність у підходах до формування запасів в різних галузях економіки?

7. Назвіть фактори, що визначають точний рівень резервних запасів.

8. Що нового внесла логістика в розвиток систем запасів?

9. В чому полягає суть управління товарно-матеріальними запасами в системах “Планування матеріальних потреб” МРП, ”Канбан”, “Точно вчасно”.

10. Для яких умов розроблені основні і інші системи управління запасами?

11. Охарактеризуйте методи нормування матеріальних запасів.

11. Що таке оптимізація запасів і оптимальний розмір замовлення?

Практичне заняття 11