Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Комерційна логістика – це область діяльності, яка набуває в Україні все більш практичного значення. Тому як державний, так і приватний сектори проявляють інтерес до сфери комерційної логістики, який весь час зростає.

Комерційну логістику необхідно розглядати в 2-х аспектах: управлінському і технологічному. Організація управління постачанням, просування матеріального потоку і забезпечення збуту відносяться до організаційного управління ; удосконалення технологій транспортних перевезень, складського господарства, інформаційного забезпечення, планування і контролю, а також оптимізація затрат на ефективне функціонування кожної з цих служб – до технічного напрямку.

Як зазначають автори фундаментальної монографії “Ефективність логістичного управління”[1], ще у 60 – і роки логістика визначалась як “непізнаний материк економіки”, але близько до 1980 р. ситуація змінилась: “господарське управління поставило вимогу освоєння і застосування методів фізичного розподілу абр комерційної логістики”. Ряд спеціалістів і дослідників вважають, що комерційна логістика – це все, що ми називали раніше економікою, плануванням і організацією МТП (або забезпечення). Проте більшість авторів зв’язують це поняття з рухом матеріалопотоків і потоків інформації, фінансів і сервісних послуг. Напевне це вірніше.

Логістика взагалі, і комерційна логістика зокрема, стала міжнародним терміном і деякі економісти її діяльність визначають такими термінами, як: розподіл, фізичне забезпечення, фізичний розподіл і ін. Пояснимо ці терміни.

Розподіл – вид діяльності, куди входять реклама, реалізація, транспортування продукції і надання послуг покупцям. Фізичний розподіл охоплює ту частину системи логістики, яка зв’язана з доставкою продукції від продавця до споживача, а фізичне забезпечення – ту частину логістичної системи, яка здійснює рух сировини і матеріалів від постачальника або джерела сировини.

Проте більшість вчених в області логістики вважають її процесом управління матеріалопотоком і генерованими ним потоками фінансів, інформації і сервісного обслуговування. Оскільки логістика – це наука про управління інтегрованими потоками, то з такою точкою зору слід погодитись.

Для вивчення руху матеріалопотоку економісти складають економічні моделі, які характеризують вплив різних економічних показників на його величину. В основі моделі матеріалопотоку лежить макроекономічний графік попиту і пропозиції (графічна модель наведена [4, с. 10-13, 8, тема 11]).

В попередніх темах вже розглядались окремі функціональні області логістики, такі як: виробнича, інформаційна, посередницька, транспортна логістика. Комерційна логістика хоч і є підсистемою в загальній ЛС, сама інтегрує декілька функціональних областей, зокрема: закупівельну або заготівельну (постачальну), розподільчу (збутову) та торгівельну логістику.

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення суб’єктів підприємництва матеріальними ресурсами. Основною метою закупівельної логістики в країнах з ринковою економікою є задоволення потреб виробництва в МР з максимально можливою економічною ефективністю.

Закупівельна логістика вирішує задачі як на макро-, так і на мікрорівні. Як елемент макрос  служба МТЗ встановлює господарські зв’язки з постачальниками, узгоджуючи техніко-технологічні, економічні і методологічні питання, що зв’язані з поставкою товарів. Служба постачання, яка є елементом підприємства, фірми, які її організували, повинна органічно вписуватись в мікрологістичну систему, що забезпечує проходження матеріалопотоку в ланцюгу постачання – виробництво – збут.

Основу економічної ефективності закупівельної логістики складають пошук і закупівля необхідних МР задовільної якості по мінімальним цінам. При цьому в західній практиці закупівельної діяльності розроблено ряд “загальних правил”, які полегшують відносини з постачальниками і банками, зміцнюють стан виробництва, створюють умови для виживання в конкурентній боротьбі. У відносинах з постачальниками рекомендується дотримуватись декількох основних принципів: 1. Поводитись з постачальниками так само, як з клієнтами фірми. 2. Не забувати демонструвати, на ділі спільність інтересів. 3. Ознайомлювати постачальника зі своїми задачами і бути в курсі його ділових операцій. 4. Проявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у постачальника. 5. Дотримуватись взятих на себе зобов’язань. 6. Враховувати у діловій практиці інтереси постачальника. 7. Підтримувати по можливості стабільні контакти у діловій сфері.

Логістика розподілу, чи збутова логістика – це невід’ємна частина загальної ЛС, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виробленої продукції. Вона охоплює весь ланцюг системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування і ін. Отже, визначення розподільчої логістики можна сформувати наступним чином: розподільча логістика – це комплекс взаємозв’язаних функцій, що реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку між різними гуртовими покупцями, тобто в процесі гуртового продажу товарів. Для того, щоб окреслити межі розподільчої логістики, розглянемо схему процесу відтворення капіталу, який, як відомо, має три стадії (рис.1)

Г                Т                    В                    Т                    Г^´

Рис. 1. Процес відтворення капіталу і функціональні області логістики.

Основна мета логістичної системи розподілу – доставити товар в потрібне місце і в потрібний час.

Канал розподілу у розподільчій логістиці – це сукупність організацій або окремих осіб, які приймають на себе або допомагають передати іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача. Канали розподілу товару можна охарактеризувати по числу рівнів, що їх складають. Рівень каналу – це посередник, який виконує роботу по наближенню товару і права власності на нього до кінцевого споживача.

Якщо ні один із членів каналу не має повного і достатнього контролю над діяльністю інших членів каналу, то такий канал розподілу називається горизонтальним. Вертикальні канали розподілу – це канали, які складаються із виробника і одного або декількох посередників, що діють як одна єдина система. Як зазначалось у попередніх темах є чотири типи посередників (схеми наведені у [3, с. 195]) – ділери, дистриб’ютори, комісіонери, агенти, брокери і ін.

Процедура отримання і оцінки пропозицій від потенційних постачальників може бути організована по-різному. Елементи цієї процедури ми розглядали у транспортній логістиці, при виборі оптимального перевізника. Найбільш розповсюдженими і ефективними є: 1. Конкурсні торги. 2. Письмові переговори між постачальником і споживачем. Конкурсні торги (тендери) – досить розповсюджена форма пошуку потенційних постачальників. Найбільш широко вона застосовується при реалізації державного замовлення і державних закупівель (див. тему 6).

Конкурсні торги проводять у випадку, якщо передбачається закупити сировину, матеріали, комплектуючі на велику грошову суму, або передбачається налагодити довгострокові господарські зв’язки між постачальником і споживачем (див.[3, с.125-129]).

Проведення тендеру включає наступні етапи: 1. Реклама. 2. Розробка тендерної документації. 3. Публікація тендерної документації і оголошення про торги. 4. Приймання і відкриття тендерних пропозицій. 5. Оцінка тендерних пропозицій. 6. Підтвердження кваліфікації учасників торгів. 7. Пропозиція і присудження контракту переможцю конкурсних торгів.

При другому способі в процесі переговорів споживач отримує офіційну пропозицію на поставку товарів від потенційного постачальника. Це може бути організовано двома способами. Перший – коли ініціатива розпочати переговори виходить від продавця товару. Продавець робить пропозицію (оферту – тверду або вільну). Тверда оферта – робиться тільки одному покупцю з вказанням строку дії оферти, на протязі якого продавець не може змінити свої умови. Вільна (ініціативна) оферта не включає в себе ніяких зобов’язань по відношенню до покупця. при другому способі організації письмових переговорів ініціатива розпочати переговори виходить від покупця.

Є два основних критерії вибору постачальника: (1) вартість придбання продукції або послуг і (2) якість обслуговування. Крім основних існують і інші критерії вибору постачальника, кількість яких може бути достатньо велика, більше 60. До них відносяться:

- віддаленість постачальника від споживача ;

- строки виконання як поточних, так і екстрених замовлень ;

- наявність у постачальних резервних потужностей ;

- організація управління якістю ;

- психологічний клімат у трудовому колективі ;

- ризик страйку у постачальника та ін.

Приймаючи за основу торгівельної логістики фізичне переміщення товарів у сфері комерційного посередництва, спеціалісти повинні враховувати всю можливу різноманітність каналів товароруху. Безпосередньо в торгівлі виділяються два канали товароруху: гуртовий і роздрібний.

Поряд з каналами товароруху однією з основних ознак класифікації форм організації торгівельної логістики є галузева спеціалізація комерційного посередництва. Для двох основних секторів економіки (виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання) можна назвати і свої моделі організації торгівельної логістики. В секторі виробництва засобів виробництва – це МТЗ і збут, а в секторі виробництва предметів споживання, який розуміється у вузькому трактуванні – як торгівля товарами народного споживання – модель роздрібної реалізації.

Класифікацію форм організації торгівельної логістики та принципову блок-схему логістичних операцій у ній див. у [8, тема 11].

На думку економістів і вчених основними принципами логістичного моделювання збуту є: системність, цілісність, ієрархічність, функціональність, цілеспрямованість, керованість, адекватність, спостережливість, альтернативність, комплексність. На практиці розглядаються детерміновані, стохастичні та вербальні моделі збуту. Окрім цих моделей логістичне моделювання збуту можна здійснювати га основі теорії масового обслуговування. Із всієї різноманітності цих систем найбільш часто застосовуються: 1) модель без втрат і 2) модель з втратами, див. [8, тема 11].

Питання для самоконтролю

1. Які ланки логістичного ланцюга об’єднує комерційна логістика?

2. Охарактеризуйте основні елементи моделі матеріалопотоку.

3. Дайте визначення закупівельної (постачальної) логістики і її місця в логістичному процесі.

4. Які завдання вирішує закупівельна логістика?

5. Дайте визначення збутової (розподільчої) логістики і її місця в логістичному ланцюгу.

6. Що таке торгівельна логістика і в яких формах вона проявляється?

7. Що таке канали розподілу товарів і їх основні елементи?

8. Наведіть класифікацію і основні типи посередників в каналах розподілу.

9. Перерахуйте і коротко охарактеризуйте основні принципи логістичного моделювання збуту.

10. Охарактеризуйте основні моделі логістичного моделювання збуту.

Практичне заняття 9