Поняття та завдання техніко-криміналістичного дослідження документів.

Крім судового почеркознавства та судового авторознавства галуззю криміналістичної техніки являється техніко-криміналістичне дослідження документів, де досліджуються наступні документи:

1. Повністю підробні документи (дослідження бланків);

2. Документи, виконані на друкарських пристроях;

3. Дослідження машинописних текстів, касових чеків;

4. Відтисків печаток та штампів ;

5. Частково підробні документи;

6. Документи, які мають засоби захисту від підробок.

У процесі цієї діяльності вирішуються наступні завдання:

1. Встановлення засобу виготовлення документу та його частин;

2. Ототожнення;

а.      Конкретних предметів (друкарських машинок, печатних форм, печаток, штампів; компостерів, касових апаратів, пишучих приладів, принтерів та ін.);

б.      Цілого по частинам;

в.      Осіб, які друкують документ (ідентифікація особистості по особливостям навичок);

3. Встановлення факту та способу внесення змін до документу;

4. Встановлення прихованої інформації - виявлення залитих, замазаних текстів, відновлення згорілих документів та ін;

5. Відновлення першопочаткового виду документа;

6. Встановлення часу виготовлення документа.

Всі ці завдання вирішуються шляхом дослідження слідуючих об'єктів.

Офіційні документи:

1. Документи, які посвідчують особистість;

2. Інші документи, які свідчать, наприклад, про наявність або відсутність товарне матеріальних цінностей, відомості, лікарняні листи та інше (реквізити: відтиски печатних форм, рукописні тексти, фотокартки на документах, компостерні позначення).

1.      Матеріал, на якому виготовлений документ:

а.      Бумага;

б.      Картон.

2.      Засоби, за допомогою яких він заповнений :

а.      Вміст стержнів шарикових ручок;

б.      Туш, чорнило;

в.      Графіт олівців.

3.      Допоміжні речовини:

а.      Клей;

б.      Сургуч.

4.      Речовини, які використовуються для часткової або повної зміни документа:

а.      Трав’ящі речовини;

б.      Розчинники та ін.

5.      Технічні засоби та пристрої, які використовуються для виготовлення бланків, офіційних документів або їх реквізитів:

а.      Літери шрифту;

б.      Печатки;

в.      Штампи.

6.      Нетипічні об'єкти, на яких залишилися слабовидимі або невидимі записи:

а.      Частини фанери;

б.      Тканин;

в.      Кераміки.

7.      Порівнювальні об'єкти - зразки, які пред'являє слідчий на експертизу, або виготовлені експертом у ході дослідження.

До призначення експертизи документи повинні бути оглянути слідчим.

Криміналістичне дослідження письма

Письмо-це засіб фіксації думок людини за допомогою мови та спеціально створеної системи умовних позначень (письмових знаків, письменності), яка дозволяє закріпити мову в часі, і передавати її на відстані.

Письмо-в криміналістичному розумінні включає в себе:

1. Письмову мову;

2. Почерк;

а.      Змістовні, письмові засоби;

б.      Вираження думок при написанні.

Дослідження рукописів з метою встановлення їх виконавця відноситься до числа найбільш розповсюджених криміналістичних досліджень.

Об'єктом дослідження є рукопис (текст, підписи).

Вміння писати набувається у результаті довготривалого навчання та тренувань.

При цьому формується почерк-система складних рухомих навичок, обумовлених діяльністю центральної нервової системи людини.

Прийнято розрізняти:

1. Технічні навики:

а.      Осанка людини при написанні;

б.      Розташування паперу;

в.      Як людина тримає ручку.

2. Графічні навики:

а.      Відтворення письмових знаків та їх сполучників.

3.Навики письмової мови:

а.      Словниковий склад;

б.      Будова тексту, речей та ін.

Письмово-мовні навики кожної людини характеризуються сукупністю ознак, які поділяються на дві групи:

1. Ознаки письмової мови;

2. Ознаки почерку;

Ознака письмової мови - це манера викладення тексту, який визначається:

1. Освітою людини;

2. Словниковим запасом;

3. Характером професійної діяльності та іншими обставинами.

Письмова мова оцінюється:

1. Граматикою;

2. Лексикою;

3. Стилем викладання.

Граматичні ознаки:

Відображають володіння виконавцем граматичними правилами написання

Рівень освіти визначають:

1. Низький

2. Середній

3. Високий

Лексичні ознаки:

1. Характеризують загальний словниковий запас особи, яка пише;

2. Його рівень загальноосвітнього та професійного розвитку.

Стилістичні ознаки:

1. Виражають манеру викладення;

2. Мову написання.

Манера викладення може бути:

1. Короткою

2. Лаконічною

3. Багатослівною з довгими поясненнями.

Ознаки почерку поділяються на два види:

1. 3агальні ознаки;

2. Часткові ознаки.

Загальна ознака характеризує почерк в цілому як систему рухів. До них відносять:

1.Вироботаність почерку - це здатність людини, яка пише, користуватися системою скоропису.

Вільне, впевнене виконання письмових знаків, яке не супроводжується зупинками, хвилястістю штрихів та зайвими рухами, характеризує:

1. Високо вироблений почерк. Цей почерк зустрічається у тих людей, які багато пишуть.

2. Середньо вироблений почерк - в письмових знаках зустрічаються хвилястість та зупинки при написанні окремих елементів. Такий почерк мають люди, які пишуть небагато.

3. Мало вироблений почерк - характеризується відсутністю автоматизму написання, що проявляється у невпевненості, повільності рухів. Такий почерк мають люди, які пишуть дуже рідко.

Нахил почерку - визначається співвідношенням продольної дуги письмового знаку з лінією рядка. Виділяють слідуючи нахили:

1. Прямий вертикальний;

2. З правим нахилом;

3. З лівим нахилом.

Але слід зауважити, що сам нахил нестійкий і він може часто змінюватися.

Розмах почерку - це співвідношення висоти рядкових знаків та ширини проміжків між ними, або співвідношення висоти та ширини рядкових знаків.

Розмах буває:

1. Великий: коли висота знаків менша їх ширини (це розмашистий почерк);

2. Середній: висота знаків така ж, як їх ширина;

3. Малий: висота знаків значно більше їх ширини.

Розмір почерку - визначається по середній висоті рядкових літер.

Він буває:

1. Великий - висота літер 5мм.

2. Середній - висота від 5 до 2мм.

3. Дрібний висота літер не більше 2мм.

Зв'язаність почерку - це написання певної кількості літер на одному аркуші.

Натиск почерку - це застосування конкретних зусиль до пишучого приладу.

Існує:

1. Сильний;

2. Середній;

3. Слабкий натиск.

Натиск є стійкою ознакою досить добре проявляється при написанні чорнилом та недуже - фломастером, шариковою ручкою та олівцем.

2. Часткові ознаки - відображають особливості рухів при написанні окремих літер, їх елементів та міжлітерних з'єднань.

До часткових ознак відносять:

1 .Форма рухів - при виконанні та з'єднані літер та їх елементів (прямолінійна, дугова, петлева, кутова, хвиляста);

2. Напрямок рухів - при написанні (знизу вверх та навпаки зверху вниз, лівоокружні, правоокружні);

3. Протяжність рухів- характеризується відносним розміром штрихів різних елементів рухів.

Відносне розміщення крапок початку, закінчення, пересікання та з'єднання літер:

1. Послідовність рухів, якими виконуються різні елементи літер та їх з'єднань;

2. Складність рухів- при написанні літер (звичайні, ускладнені та спрощені рухи, у порівнянні з прописами);

Почерк характеризується:

1. Індивідуальністю, яка складається з неповторності і сукупності ознак почерку конкретної особи;

2. Стереотипністю- відтвореність почерку конкретної особи в одних та тих же варіантах;

3. Варіаційністю - стійка зміна виду почерку однієї та тієї ж особи відображена в його рукописах;

4. Динамічною стійкістю - повторення властивостей почерку та їх зберігання при написанні в різних умовах.