Вплив природно - географічних факторів на розвиток історії України.

Вивчаючи історію України, бажано враховувати геополітичні фактори, її життєвий простір.

Геополітика – політична концепція, яка вивчає у політиці держави засадничу роль географічних факторів:

- просторове розташування країни;

- розмір території;

- наявність чи відсутність природних ресурсів;

- клімат;

- кількість населення тощо.

Деякі конкретні дані:

Територія України – 604 тис. Кв. Км. Це найбільша в Європі держава: із заходу на схід протяжність території 1316км., із півдня на північ 893км., Протяжність кордонів 6500км., в тому числі морем 1050км.. Чисельність населення – 48,5 млн. Чол.., а це П’яте місце в Європі.

Україна володіє унікальним природним потенціалом: сприятливий клімат, земля найбагатша чорноземами, а також містить понад 200 видів корисних копалин і хімічних елементів.

 На при кінці вивчення курсу є обов’язковою державна підсумкова атестація з історії України за курс 10 го і 11 –го класів. Тож вивчення історії нашої країни потребує серйозної і копіткої роботи.

ОТЖЕ, Україна великим історичним, духовним, природним потенціалом. ЇЇ народ має свої корені, свою історію.

Термінологічний словник

Археологія- наука, яка вивчає історію суспільства за матеріальними залишками життя та діяльності людей - речовими (археологічними) пам'ятками культури. Досліджує окремі предмети давнини (знаряддя праці, зброю, посуд, прикраси, тощо) і цілі комплекси (поселення, скарби, могильники), які знаходять під час розкопок і які дають можливість відновити соціально-економічну історію епохи, особливо якщо вона мало або зовсім не висвітлена в письмових джерелах.

Геополітика – політична концепція, яка вивчає у політиці держави засадничу роль географічних факторів:

- просторове розташування країни;

- розмір території;

- наявність чи відсутність природних ресурсів;

- клімат;

- кількість населення тощо.

Етнографія (від грец. «етнос» – народ та «графос» – опис) – народознавство,

наука, що вивчає побутові та культурні особливості народів світу, проблеми їх походження, розселення та культурно_історичних взаємин.

Історія України– це не лише наука і навчальна дисципліна. Це – частина національного світогляду, складова загальної культури кожної людини.

Історіографія− опис історичного минулого, історична письмова

доповідь; сукупність історичних праць, що стосуються певного періоду

історії, регіону або проблеми; історія історіографії, що сягає початків письма

(Єгипет, Месопотамія, Китай), займається напрямками, історичним школами.

Історичні джерела – це залишки минулого, що пов‘язані з діяльністю людини і « відбивають » її історію.

Лінгвістика (від лат. «лінгва» – мова) – мовознавство, наука про загальні

закони будови, розвитку та функціонування людської мови.

Літописи- історичні твори в Київській Русі, в яких розповіді велись за роками. Розповіді про події кожного року починалися словами "в літо", тобто, у рік, звідки і походить назва "літопис".

Періодизація історії– поділ історичного процесу на великі проміжки часу, які характеризуються важливими змінами в житті суспільства, у розвитку господарства, суспільно_політичних форм, релігії, мистецтва тощо. Залежно від методології підходів існують різні схеми періодизації.

Предмет історії України – це не лише перелік основних подій і явищ, але й розуміння історії як безперервного процесу її пізнання, в якому сплелися закономірності і суперечності, геополітичне положення і ментальність народу, геніальні прозріння й помилки його вождів, впливи близьких і далеких сусідів – усе те, що вважають історичною долею народу.