Студопедия
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
Нітрогеновмісні сполуки жирного ряду.
| Назва досліду
| Рівняння реакцій
| Спостереження і висновки
| | Розчинність сечовини та її азотнокислої солі у воді
У пробірку поміщають на кінчику мікролопатки суху сечовину і додають 2 краплі води. Утворюється концентрований розчин сечовини. Сечовина дуже добре розчинна у воді.
Опускають в пробірку з розчином сечовини смужку (4 X 10 мм) червоного лакмусового паперу.
Додають до концентрованого розчину сечовини 2 краплі концентрованої нітратної кислоти і струшують вміст пробірки. Миттєво утворюється білий кристалічний осад важкорозчинної азотнокислої солі сечовини. Переносять кристали на предметне скло і розглядають під мікроскопом.
|
|
| | Отримання солей сечовини з кислотами
У пробірку поміщають 2 краплі розчину щавлевої кислоти і 2 краплі розчину сечовини, добре перемішують вміст пробірки.
|
|
| | Гідроліз сечовини
Поміщають в пробірку на кінчику мікролопатки сечовину і додають 6—7 крапель водного розчину гідроксиду барію (баритова вода). Тримаючи пробірку похило, розчин кип’ятять до появи білої муті, викликаної утворенням вуглекислого барію. До отвору пробірки підносять вологий червоний лакмусовий папірець.
|
|
| | Розкладання сечовини азотистою кислотою
У пробірку поміщають 5 крапель розчину сечовини, додають 2 краплі розчину хлоридної кислоти і 4 краплі водного розчину натрій нітриту. При струшуванні миттєво починається бурхливе виділення бульбашок газу.
|
|
| | Утворення біурету з сечовини
Поміщають в суху пробірку на кінчику мікролопатки сечовину і обережно нагрівають над полум’ям пальника. Сечовина спочатку плавиться, а потім виділяються пухирці газу — аміаку. Аміак визначають за допомогою червоного лакмусового папірця, піднесеного до отвору пробірки. В пробірці утворюється біла сплавлена маса, що складається в основному з біурету.
|
|
| | Конденсація сечовини з формальдегідом
Поміщають в суху пробірку кристалічну сечовину (шар близько 2 мм) і додають 2—3 краплі розчину формальдегіду до одержання прозорого розчину сечовини. Обережно нагрівають пробірку над полум’ям пальника.
|
|
| | Одержання нітробензолу
У суху пробірку поміщають 2 краплі концентрованої нітратної кислоти і 3 краплі концентрованою сульфатної кислоти. Одержану нітруючу суміш охолоджують і додають 2 краплі бензолу. Пробірку поміщають у водяну баню, нагріту до 50—55°С, на 2—3 хв, постійно струшуючи вміст пробірки. Після цього виливають реакційну суміш у приготовлену пробірку з водою.
|
|
| | Одержання динітробензолу
У пробірку поміщають 2 краплі нітратної кислоти і 3 краплі сульфатної кислоти. До гарячої нітруючої суміші доливають 2 краплі нітробензолу і нагрівають в киплячій водяній бані при постійному перемішуванні 3—4 хв.
Потім реакційну суміш охолоджують і виливають в пробірку з водою.
|
|
| | Нітрування толуолу
У пробірці готують нітруючу суміш з 2 крапель концентрованої нітратної кислоти і 3 крапель концентрованої сульфатної кислоти. До нітруючої суміші доливають 2 краплі толуолу і енергійно струшують вміст пробірки. Через 1—2 хв реакційну суміш виливають в пробірку з водою.
|
|
| | Одержання бензолсульфокислоти
У пробірку поміщають 3 краплі бензолу і 5 крапель концентрованої сульфатної кислоти. Вміст пробірки нагрівають на киплячій водяній бані при постійному перемішуванні реакційної суміші. Після того, як вийде однорідний розчин, виливають сульфомасу в пробірку з 10 краплями холодної води.
|
|
| | Експериментальна задача
В трьох пронумерованих пробірках знаходяться нітробензол хлороформ і толуол. За допомогою якісних реакцій визначити, в якій пробірці міститься розчин кожної із названих речовин. Напишіть відповідні рівняння реакцій.
|
|
|
Загальний висновок до роботи:
Число ________________
Лабораторна робота №6.
Аміни.
| Назва досліду
| Рівняння реакцій
| Спостереження і висновки
| | Розчинність аніліну у воді
У пробірку поміщають 6 крапель води, 1 краплю аніліну і енергійно збовтують - утворюється емульсія аніліну у воді. Додають ще 3 - 4 краплі води і знову збовтують вміст пробірки.
|
|
| | Утворення солей аніліну і їх розкладання
1. В пробірку поміщають 1 краплю аніліну, 8 крапель води і струшують вміст пробірки. Одну краплю емульсії наносять на лакмусовий папірець.
2. Приготовану емульсію аніліну ділять на дві частини. До однієї частини додають по краплях розчин сульфатної кислоти. Нагрівають пробірку до розчинення осаду і повільно охолоджують.
3. До іншої частини емульсії аніліну додають по краплях концентровану хлоридну кислоту до одержання однорідного розчину.
До прозорого розчину солянокислого аніліну додають 1—2 краплі фенолфталеїну і по краплях розчин лугу.
|
|
| | Кольорові реакції аніліну
1. Кольорова реакція з лігніном. У пробірку поміщають 1 краплю аніліну, 5 крапель води і по краплях додають хлоридну кислоту до утворення прозорого розчину солянокислого аніліну. Одну краплю цього розчину наносять на смужку газетного паперу.
2. Кольорова реакція з хлорним вапном. Готують розчин солянокислого аніліну і 1 краплю розчину наносять на предметне скло. Додають краплю розчину хлорного вапна.
3. Кольорова реакція з калій дихроматом.Краплю розчину солянокислого аніліну поміщають на предметне скло, додають 1 краплю розчину калій дихромату і 1 краплю розчину сульфатної кислоти.
|
|
| | Бромування аніліну
У пробірку поміщають 3 краплі бромної води і 1 краплю анілінової води.
|
|
| | Одержання сульфанілової кислоти
У пробірку поміщають 2 краплі аніліну, 2 краплі сульфатної кислоти, збовтують і занурюють пробірку в піщану баню, так щоб рівень реакційної суміші був нижчим за рівень піску. Баню нагрівають до 180°С (термометр в бані) і витримують суміш при цій температурі 2—3 хв. Після цього виймають пробірку з бані, дають суміші охолонути до початку затвердіння сульфанілової кислоти. До сульфанілової кислоти додають 8—10 крапель гарячої води, нагрівають в полум’ї пальника до повного розчинення осаду і поволі охолоджують.
2 краплі розчину з кристалами поміщають на предметне скло, розглядають форму кристалів в об’єктиві мікроскопа і замальовують.
|
|
| | Утворення фенілкарбіламіну
( Дослід проводиться у витяжній шафі!)
У пробірку поміщають 1 краплю аніліну, 2 краплі розчину лугу, 2 краплі хлороформу і 5 крапель спирту. Вміст пробірки поволі нагрівають до початку кипіння.
|
|
| | Утворення сірчанокислої солі дифеніламіну і її гідроліз
На предметне скло поміщають декілька кристалів дифеніламіну і 1 краплю сульфатної кислоти. Скляною паличкою перемішують до розчинення, тобто до утворення сірчанокислого дифеніламіну. Скляною паличкою переносять частину одержаного розчину на інший кінець предметного скла і поряд з допомогою піпетки поміщають крапельку води.
|
|
| | Кольорова реакція дифеніламіну з нітратною кислотою
На предметне скло поміщають 2—3 кристали дифеніламіну і 1 краплю сульфатної кислоти. Скляною паличкою розмішують кристали до розчинення, тобто до утворення сірчанокислої солі дифеніламіну.
У пробірку поміщають 1 краплю нітратної кислоти, доливають її майже доверху водою і перемішують. Одну краплю одержаного розведеного розчину нітратної кислоти наносять на предметне скло поряд з краплею сірчанокислого дифеніламіну.
|
|
|
Загальний висновок до роботи:
Число ________________
Лабораторна робота №7
|
