Лекція 11. Правовий режим земель водного фонду

   Правовий режим земель водного фонду розглядається у комплексі з правовим режимом водних відносин, які разом можна назвати водно-земельними відносинами що виступа­ють єдиним комплексним об'єктом правового регулювання. Виходячи з цих позицій, такі відносини регулюються  Земельним Кодексом України (гл. 12), норми якого стосуються здебільшого земель­них відносин, Водним кодексом України, переважна біль­шість норм якого стосується водних відносин, а також Зако­ном України «Про охорону навколишнього природного сере­довища», оскільки земля і води одночасно є об'єктами приро­ди і виступають предметом екологічних відносин.

    Комплексний характер водно-земельних відносин обумов­лений специфікою призначення землі і вод у процесі створен­ня і використання водних об'єктів, які мають властиве лише їм призначення і здійснюють спеціальні властиві їм функції. У ст. 1 Водного кодексу України (далі — ВК України) визначено, що води — це всі води, що входять до складу при­родних ланок кругообігу води. Усі води (водні об'єкти) на те­риторії України становлять   її  водний  фонд.  До  водного  фонду України    належать:  1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосхо­вища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море (ст. 3 ВК України).

    До складу земель водного фонду належать землі, зайняті водними об'єктами, що перераховані в цій статті ЗК України.

    Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, по­передження їх забруднення, засмічення і вичерпання, зни­щення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку уздовж річок, морів та навколо озер, водосхо­вищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Во­ни є природоохоронною територією господарської діяльності. На землях водоохоронних зон забороняєть­ся:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використо­вуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо).

    Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спе­ціально розробленими проектами. Порядок визначення роз­мірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарсь­кої діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибе­режних захисних смуг, а також за додержанням режиму ви­користання їх територій здійснюється місцевими державни­ми адміністраціями, виконавчими комітетами місцевих рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

    Землі водного фонду можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

  Громадянам і юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись в власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

     Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

        Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища) інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

    Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за пого­дженням із землекористувачами.

   Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

      Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

1) для малих річок, струмків а також ставків площею менш як 3 гектари — 25 метрів;

2) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари — 50 метрів;

3) для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

    При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

    Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж мо­рів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів — з урахуванням містобудівної документації.

    Створення прибережних захисних смуг уздовж річок, мо­рів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охо­рони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічен­ня та збереження їх водності здійснюється в межах природо­охоронних зон, встановлення яких передбачається п. 2 ст. 58 ЗК України. Такі смуги встановлюються в порядку і роз­мірах, передбачених п. 2 коментованої статті цього кодексу. У при­бережних захисних зонах забороняється розорювання зе­мель, а також садівництво і городництво; зберігання та засто­сування пестицидів і добрив; влаштування лісних таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів вироб­ництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

    Прибережні захисні смуги є природоохоронною тери­торією з режимом обмеженої господарської діяльності.  

    Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

    Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

    У прибережних захисних смугах уздовж морів, морсь­ких заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

2)  влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;

3)  влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

 4) застосування сильнодіючих пестицидів.

    Режим господарської діяльності на земельних ділян­ках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських за­ток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

    Для забезпечення експлуатації і захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

    Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, що розробляються і затверджуються в установленому порядку.

    Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплю­вальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівни­цтва переправ тощо.

    Земельні ділянки у межах смуг відведення належать до зе­мель водного фонду і мають спеціальний правовий режим ко­ристування.

За цільовим призначенням вони надаються для забезпечен­ня експлуатації та захисту від екологічних порушень магіст­ральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошуваль­них та осушувальних системах, гідротехнічних та інших гід­рометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок.

    На судноплавних водних шляхах за межами населе­них пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавс­твом, встановлюються берегові смуги.

      Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджу­ються в установленому порядку.

       Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України.

    Берегові смуги водних шляхів мають водоохоронне призна­чення. Вони встановлюються на судноплавних водних шля­хах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'я­заних із забезпеченням судноплавства. Земельні ділянки бе­регових смуг водних шляхів можуть перебувати в державній, комунальній і приватній власності. Особливість земельних ділянок берегових смуг водних шляхів як об'єктів права влас­ності полягає в тому, що до берегових смуг, пов'язаних із суд­ноплавством, належать земельні ділянки на судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів. Можливість віднесення до берегових смуг земельних ділянок приватної і державної форм власності зауважень не викликає. Що сто­сується земель комунальної власності, то об'єктами права ко­мунальної власності можуть бути земельні ділянки берегових смуг за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ст. 83 ЗК України).

    Розміри берегових смуг водних шляхів, режим користу­вання ними, як і смуг відведення відповідно до ст. 92 ВК України встановлюються за проектами землеустрою берего­вих смуг водних шляхів, які розробляються і затверджують­ся Міністерством транспорту України за погодженням з від­повідними державними органами охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, водного господар­ства і земельних ресурсів.

Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними затверджений постановою Кабінету Мі­ністрів України від 14 квітня 1997 р. № 347. Цим Порядком визначено, що спорудження тимчасових будівель і споруд та проведення інших робіт у межах берегових смуг водних шля­хів, які не визначені проектом землеустрою берегових смуг водних шляхів, допускається за погодженням із сільською, селищною, міською радою. У межах берегових смуг водних шляхів дозволяється: влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних су­ден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден; установлення берегових навігаційних знаків; гідрометрологічних постів; зберігання твердого пали­ва для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання; влашту­вання тимчасових зимових приміщень і проведення інших ро­біт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна.

    Користувачі берегових смуг водних шляхів зобов'язані: ко­ристуватися береговими смугами за призначенням; суворо до­тримуватися встановленого режиму використання берегових смуг; вживати заходів для їх охорони від ерозії, зсувів, руй­нування, підтоплення і забруднення; забезпечувати не проникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив через берегові смуги водних шляхів у річки та водойми.

    На берегових смугах водних шляхів забороняється діяль­ність, що суперечить їх цільовому призначенню, а господарсь­ка діяльність обмежується відповідно до ст. 89 ВК України юридичні й фізичні особи, винні в порушенні порядку вста­новлення берегових смуг водних шляхів та користування ни­ми, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

ДУЄП ім. А.Нобеля. 2011р.