Ознаки, що лежать в основі конституції людини.

Лабораторна робота № 1.

Тема: Визначення фізичного розвитку дитини за зовнішнім оглядом (соматоскопія).

Мета:оволодіти методикою проведення соматоскопії, навчитися проводити оцінку фізичного розвитку дітей різного віку.

Обладнання: таблиці, лінійка, сантиметрова стрічка, антропометричний циркуль.

Теоретичні відомості.

Зовнішній огляд (соматоскопія) дає описові ознаки фізичного розвитку обстежуваного: постави, кісткового скелету, мускулатури, жировідкладення шкірних покривів і слизової оболонки, форми грудної клітки, спини, живота, ніг, стопи, типу будови тіла. На підставі цих ознак визначають типи конституції тіла.

Відомо, що загальноприйнятого формулювання поняття «конституція» не має. Одні дослідники вважають, що конституція – це рівнодіюча морфологічних, фізіологічних та психічних властивостей всіх клітинних і гуморальних елементів тіла. Інші - визначають поняття «конституція» як сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, що склалися на основі спадкових і придбаних властивостей організму, що визначають його реактивність. Термін конституція походить від латинського слова constitutio, що в перекладі означає пристрій, або будова чого-небудь. У біології та медицині слово «конституція» вживається для позначення особливостей будови тіла людини (constitutio corporis).

Найбільшого поширення набула теорія, в якій під конституцією розуміють ті особливості будови, які безпосередньо пов'язані зі специфічними, головним чином біохімічними, особливостями життєдіяльності організму. В такому розумінні велике значення надається біохімічним процесам (водно-сольовому і вуглеводно-жировому обміну). Саме ці процеси метаболізму накладають свій відбиток на особливості статури, зумовлюючи різну ступінь розвитку жирових відкладень, скелету і мускулатури, а через них - форму грудної клітки, черевної області, спини та ін. Тому багато дослідників вважають жирові відкладення і мускулатуру найбільш важливими ознаками конституції.

В конституційній діагностиці зазвичай застосовують морфологічні критерії. Загалом конституційні особливості людини визначаються рядом факторів. З них, в першу чергу, слід відзначити спадкові чинники і фактори, придбані людиною протягом життя в процесі її розвитку. З факторів, що впливають на особливості статури, необхідно вказати на соціальні умови, харчування, перенесені хвороби, умови праці, заняття спортом.

Ознаки, що лежать в основі конституції людини.

В даний час налічується більше ста класифікацій конституції людини, заснованих на різних ознаках. Тому існують конституційні схеми, в основу яких покладені морфологічні, фізіологічні, ембріологічні, гістологічні, нервово-психологічні та інші критерії.

Спроби поділу людей на типи за статурою робилися в практичній антропології так само давно, як існує і сама антропологія. Ще Гіппократ (460-377 рр. до н. е.) розрізняв конституцію погану і добру, сильну і слабку, суху і вологу, пружну і мляву. У давньоіндійській медицині є такі типологічні характеристики людей, як «газель», «лань», «слоноподібна корова» та ін.

 У 1914 р С. Сіго запропонував визначати конституцію людини за чотирма основними системами органів - травною, дихальною, м'язовою та нервовою. Залежно від того, яка система превалює, автор виділив 4 типи конституції людини: дихальний (респіраторний), травний (дигестивний), м’язовий (мускульний) і мозковий (церебральний) (рис.1).

Рис. 1. Конституційні типи за С. Сиго: R — респіраторний, D — дигестивний,    

М — мускульний, С — цере­бральний

1. При респіраторному типі повітроносні пазухи і дихальні шляхи добре розвинені. У людей цього типу довга грудна клітка, невеликий живіт, ріст вище середнього.

2. При дигестивному типі сильно розвинені відділи, пов'язані з органами травлення. У представників цього типу великий живіт, конічна, розширена донизу форма грудної клітини, тупий підгрудинний кут, невисокий зріст, сильно розвинена нижня частина голови. Високе положення діафрагми обумовлює у них більш горизонтальне розташування серця.

3. Мускульний тип характеризується добрим розвитком рухового апарату: скелета і мускулатури. Грудна клітка у людей цього типу циліндрична, ширша, ніж у людей респіраторного типу. Підгрудинний кут тупий, живіт підтягнутий, міцний.

4. Для церебрального типу характерно розвиток мозкового черепа. Статура струнка, підгрудинний кут гострий.

У 1926 р В. Н Шевкушенко і А. М. Геселевич на основі анатомічних ознак, а саме на основі співвідношення форм окремих частин тіла виділили три типи конституції людини: доліхоморфний, бранхіморфний і мезоморфний.

Доліхоморфний тип характеризується поздовжніми розмірами тіла, ростом вище середнього, довгою і вузькою грудною кліткою, вузькими плечима, довгими кінцівками, коротким тулубом.

Брахіморфний тип - присадкуватий, широкий, з добре вираженими поперечними розмірами, довгим тулубом, короткими кінцівками, шиєю і грудною кліткою.

Мезоморфний тип характеризується проміжними ознаками (між доліхоморфним і брахіморфним типами).

Автори даної класифікації вважають, що між зовнішньою формою, внутрішньою будовою, розташуванням органів і їх функціями є тісний зв'язок.

М. В. Черноруцький на основі вивчення розташування органів, їх форми, особливостей метаболізму запропонував розрізняти три типи конституції: астенічний, нормостенічний і гіперстенічний (рис.2). Ця схема отримала широке застосування в медичній практиці.

Рис. 2. Конституції тіла за М. В. Черноруцьким: А — астенік, Б — нормостенік,

В — гіперстенік

Вузько-довгий тип будови тіла (астенічний) відзначається переважанням поздовжніх
розмірів над поперечними, грудна клітка довга, плоска, надчеревний кут гострий, мускулатура слабка, шкіра бліда. У дітей, які мають таку будову тіла, нерідко
розвиваються деформації хребта, грудної клітки. У астеніків зазвичай довші легені, мале серце, знижений артеріальний тиск, високий обмін речовин, підвищені функції гіпофіза, щитоподібної і статевих залоз, знижена функція надниркових залоз, є схильність до зміщення органів вниз.

При коротко-широкому типі будови тіла (гіперстенічному) поперечні розміри переважають над поздовжніми, тулуб великий, кінцівки короткі, грудна клітка широка. У таких дітей нерідко буває ожиріння і плоскостопість. Для гіперстеніків характерне високе розміщення діафрагми, горизонтальне розташування серця, короткі, але широкі легені, гіперсекреція надниркових залоз, підвищений кров'яний тиск, високий вміст у крові гемоглобіну та еритроцитів.

Середній тип будови тіла (нормостенічний) характеризується пропорційним розвитком, добре розвинутою грудною кліткою конічної або циліндричної форми. У нормостеніків всі показники коливаються в межах середніх величин.

В даний час в спортивній практиці широке поширення отримала класифікація, за якою розрізняють три типи конституції тіла людини: грудний, мускульний і черевний. Грудний тип характеризується плоскою формою грудної клітини з гострим підгрудинним кутом, впалою черевною стінкою, слабкою мускулатурою, слабким жировідкладенням і вузькою спиною. Мускульний тип має циліндричну форму грудної клітки, міцний і прямий живіт, добре розвинені м'язи, помірне жировідкладення. Черевний тип відрізняється конічною формою грудної клітини, опуклим животом, великим жировідкладенням, середнім розвитком мускулатури, м'якою еластичною шкірою, сутулуватою спиною.

Крім морфологічної є ще неврологічна класифікація, в основі якої лежить характер нервових процесів збудження і гальмування (теорія Павлова):

а) сильний, урівноважений, з швидкою зміною нервових процесів - «живий» тип нервової системи (сангвінічний темперамент, за Гіппократом);

б) сильний, але не врівноважений, з переважанням процесів збудження - «нестримний» тип нервової системи (холеричний темперамент);

в) сильний, урівноважений, але з низькою рухливістю нервових процесів - «спокійний» тип нервової системи (флегматичний темперамент);

г) слабкий, що відрізняється слабким перебігом як процесів збудження, так і процесів гальмування (меланхолійний темперамент).

Всі розглянуті конституційні схеми використовують для характеристики (в основному) чоловіків.

Класифікація конституційних типів для жінок проводиться на підставі кількості та характеру жировідкладення. Виділяють два основних типи з підтипами:

I тип - з рівномірним розподілом підшкірного жирового шару:

а) нормально розвинений,

б) посилено розвинений,

в) слабко розвинений жировий шар.

II тип - з нерівномірним жировідкладенням:

а) у верхній половині тіла - верхній підтип,

б) в нижній половині тіла - нижній підтип.

В останньому випадку жирові відкладення можуть локалізуватися або в області тулуба (зазвичай в областях молочних залоз або на животі), або в ділянці сідниць і в області великого вертлюга.

Для дітей також запропонована схема конституційної діагностики, за якою виділяють п'ять нормальних типів: астеноїдний, дигестивний, торакальний, м'язовий, абдомінальний, а також змішані типи: астеноїдно-торакальний, м'язово-дигестивний та ін. В основу цієї конституційної схеми покладено жировідкладення, ступінь розвитку мускулатури і форма грудної клітини. Схема може бути застосована як для хлопчиків, так і для дівчаток.

1. Торакальний (грудний) тип характеризується сильним розвитком грудної клітини (переважно в довжину) з одночасним розвитком тих частин тіла, які беруть участь у подиху. Грудна клітка довга, підгрудинний кут гострий, живіт відносно невеликий, за формою нагадує грушу, звернену основою донизу, життєва ємкість легень велика.

2. Дигестивний (травний) тип характеризується сильно розвиненим животом, який, випинаючись, утворює складки над лобкової кісткою. Підгрудинний кут тупий.

3. Абдомінальний (черевний) тип - це особлива модифікація дигестивного типу. Він характеризується значним розвитком живота при малій грудній клітці, не сильно розвиненим жировим шаром, значним розвитком всіх відділів товстого кишечнику. В даний час абдомінальний тип зустрічається рідко.

4. М'язовий тип характеризується рівномірно розвиненим тулубом. Грудна клітка - середньої довжини, підгрудинний кут - середньої величини, плечі високі і широкі, живіт має форму груші, зверненої основою догори. Сильно розвинені м'язи, особливо на кінцівках. Жировідкладення незначне.

5. Астеноідний тип характеризується тонким і ніжним скелетом. Переважно розвинені нижні кінцівки. Тонка звужена донизу грудна клітка. Гострий підгрудинний кут. Живіт слабко розвинений.

Розглянуті основні схеми конституційних типів широко використовуються як в нашій країні, так і за кордоном. Однак всі ці схеми мають недоліки в методах визначення конституційних типів. Насамперед все різноманіття типів людини не можна віднести до трьох - чотирьох і навіть п'яти. При вивченні конституції враховується лише обмежена кількість ознак. Разом з тим, серед кожного конституційного типу можуть бути специфічні ознаки, виражені не в однаковій мірі (наприклад, при довгій грудній клітці може бути підгрудинний кут прямий, а при широкій - гострий). Функціональні прояви не завжди збігаються з типом конституції. Не всі ознаки мають кількісну характеристику. Як правило, при вивченні конституції людини користуються описовим методом без кількісної характеристики. Тому і говорять: «добре», «погано», «слабо», «помірно». При цьому велику роль відіграють індивідуальність і досвід дослідника. При оцінці грудної клітини не враховуються кількісні показники, не беруться до уваги особливості метаболізму і стан нервової системи. Тому очевидна необхідність вивчення зв'язку морфологічних ознак з функціональними, особливо з реакцією нервової системи, її типологічними особливостями.

Таким чином, в якості основних критеріїв для оцінки конституції людини використовують форму грудної клітини, живота, спини, ніг, ступінь розвитку мускулатури, жирових відкладень та їх легалізацію, а також величину поверхні тіла.

Хід роботи:

І . Провести описовий огляд фізичного розвитку обстежуваного.

1.Дослідити поставу обстежуваного, та занести отримані дані в табл.1

Дослідження проводять зранку у світлій кімнаті при температурі 19-20°С. Обстежуваний повинен роздягтися або бути в коротких трусах (плавках).Ознаки нормальної постави: пряме положення голови й однакові рівні плечі; симетричність лопаток; трикутників талії; нормальна фізіологічна кривизна хребта і середнє розташування лінії остистих відростків. Порушення однієї з п'яти ознак свідчить про відхилення в опорно-руховому апараті (кругла спина, сколіотична, кіфотична, лордотичиа і т.д.) (рис. 3).

 

Рис.3. Типи постави

Таблиця 1

Ознаки фізичного розвитку

А) Дослідити форму спини.

Форма спини може бути вузькою, середньою й широкою. При встановленні форми спини звертають увагу на контур хребетного стовпа (по лінії остистих відростків), по якомувизначають не тільки природні вигини (лордози - шийні й поперековий, кіфози - грудний і крижовий), але й наявність сколіозів - бічних скривлень хребта.

Визначте плечовий показник, що характеризує сутулуватість: для цього антропометричним циркулем виміряйте відстань між акроміальними точками – ширину плечей, а сантиметровою стрічкою на задній поверхні тулуба визначте за цими ж точками плечову дугу.

Плечовий показник (ПП) обчислюється у відсотках як відношення ширини плечей (ШП) до плечової дуги (ПД):  

ПП= ШП / ПД ×100

ПП= _____________________________________________________

Якщо плечовий показник дорівнює 80% або нижче – це вказує на наявність сутулуватості.

Б) Дослідити форму грудної клітки.

При встановленні форми грудної клітини огляд проводиться попереду, а спини – позаду на відстані приблизно 1,5 м., при цьому досліджуваний повинен стояти у невимушеній позі, руки опущені уздовж тулуба, ноги злегка розведені. При порівнянні розмірів верхнього, середнього й нижнього відділів грудної клітини вдається більш чітко описати її форму.

Форма грудної клітини може бути плоскою, циліндричною й конічною (рис. 4). Виділяють також ряд перехідних форм (плоско-циліндричну, циліндрично-сплющену, циліндрично-конічну, конусо-циліндричну.

Рис. 4. Форма грудної клітки: А - циліндрична, Б - конічна, В – сплющена

Плоска (або сплющена) грудна клітка має майже вертикальний обрис передньої стінки. Верхній і нижній відділи грудної кліткирозвинені рівномірно. При розгляді попереду вона сплощена й подовжена, ребра мають сильний нахил, підгрудиннийкутгострий.

Циліндрична грудна кліткабільш ширша в поперечному й передньо-задньомунапрямках, ребра мають середній нахил, підгрудиннийкут середньої величини.

Конічна грудна клітка розширена донизу, коротка (низька), ребра мають малий нахил, розташовані майже горизонтально, підгрудиннийкутпрямий або тупий.

В) Дослідити форму живота.

Форма живота буває впала, пряма й опукла. Її визначають за співвідношенням передньої стінки живота й грудей. При впалій формі передня стінка живота трохи западає, при прямій вона перебуває в одній площині з передньою стінкою грудей, при опуклій виступає вперед. У спортсменів звичайно прямий живіт.

Форма грудей, живота й спини в цілому дає уявлення про поставу, під якою розуміють невимушене звичне положення тіла під час стояння і ходьби. Постава залежить від положення голови, плечового пояса, грудної клітки, форми хребетного стовпа, живота, таза, нижніх кінцівок і стану нервової системи.

2.Провести оцінку розвитку кісткового скелету.

Кістковий скелет досліджується оглядом, промацуванням кісток, зв'язок, суглобових сумок, а також визначенням функції суглобів. Його оцінюють як масивний, середній та тонкий і відзначають помічені вади.

3.Провести оцінку розвитку мускулатури та занести отримані результати до табл.1.

Мускулатуру оглядають і промацують в стані спокою і напруження. Ступінь розвитку мускулатури оцінюється як слабка, задовільна й гарна, рівномірно чи нерівномірно розвинена. При гарному розвитку м'язів (особливо таких, як великий грудний м'яз, двоголовий м'яз плеча й ін.) рельєф їх чітко виражений.

4.Провести оцінку жировідкладення та занести отримані результати до табл.1.

Жировідкладення може бути малим, середнім і великим. Малимвважається таке відкладення жиру, при якому рельєф кісток (лопаток, зап'ястя, гомілки, стопи) і їхніх утворень добре помітний. За середнього жировідкладення рельєф кісток чітко не виражений. Велике жировідкладення характеризується зглаженістю кісткового рельєфу й округлістю контурів тіла. Що стосується місць найбільшого жировідкладення, то відзначають наступні: I - в областіпоясу верхніх кінцівок, II- в області нижньої стінки живота, III - в області верхньої частини стегон, IV - в області задньої поверхні гомілки.

5.Провести оцінку форми ніг.

Форма ніг залежить від співвідношення осей гомілки й стегон. Розрізняють пряму форму ніг, 0-подібну та Х-подібну (рис. 5).

Рис. 5. Форма ніг: А – пряма, Б – О-подібна, В – Х-подібна

1. Пряма форма характеризується тим, що при стійці «струнко» стегна, колінні суглоби, гомілки й п'яти майже повністю змикаються, просвіти між ними невеликі, вісь гомілки є продовженням осі стегна.

2. При 0-подібній формі ніг між осями гомілки й стегна утвориться кут, відкритийусередину, тобто колінні суглоби не сходяться.

3. При Х-подібній формі ніг стегна й колінні суглоби стикаються, а п'яти ні, осі гомілок від колінних суглобів розходяться назовні, а осі стегон сходяться усередину, до колінних суглобів.

Ступінь відхилення форми ніг від нормальної вимірюється сантиметровою лінійкою: при О-подібній формі – між колінами з внутрішньої сторони біля суглобних щілин, при Х- подібних між внутрішніми кісточками.

6.Провести оцінку форми стопи.

 Оскільки при рухах значне навантаження припадає на дистальний відділ нижньої кінцівки - стопу, то можуть спостерігатися зміни її склепіння й порушення ресорних властивостей. Склепіння стопи визначається візуальним методом, методом педометрії й методом плантографії. Візуально при підйомі випробуваного на носки можна констатувати станпоздовжньогосклепіння стопи (при нормальній стопі він збільшується).

Метод педометрії (вимір стопи за допомогою стопомерів) дозволяє надати кількісну оцінку склепінню стопи.

Плантографічним методом одержують відбиток підошовної поверхні стопи, за яким судять про виразність поздовжньогосклепіння стопи.

7.На підставі описаних вище ознак тіла зробіть висновок, указавши тип будови тіла за різними класифікаціями

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання для самостійної роботи студентів:

- історичний нарис вікової анатомії і фізіології, їхнє значення для правильної організації навчально-виховної роботи;

- зв’язок вікової фізіології з психологією, педагогікою, методикою навчання.

Контрольні питання:

1. Назвіть ознаки, які лежать в основі конституції людини.
2. Опишіть схему конституційної діагностики у дітей.
3. Перерахуйте ознаки нормальної постави.
4. Пригадайте форми грудної клітки та живота.
5. Поясніть, як оцінюють жировідкладення, розвиток мускулатури та форму ніг?
6. Укажіть, яке значення має соматоскопія?

Лабораторна робота № 2.