Особливості економіки та права.

Залежність між адекватністю економічних відносин і їх правовим опосередкуванням є аксіомою в юридичній науці.

Право і економіка не просто співвідносяться, а взаємодіють, впливають один на одного. До певної міри право являє собою продовження економіки. У свою чергу, і економіка може існувати і розвиватися в тій чи іншій мірі як регульована і спрямовується за допомогою державно-правових установлень.

Економіка — це система відносин щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. Економіка певним чином характеризує, детермінує потребу в існуванні,появі і зміні правових форм. У свою чергу правова форма є способом виразу, існування,розвитку і перетворення економічного змісту[23, с.252].

Співвідношення права та економіки, їхні прямі і зворотні зв'язки проявляються в тому, що:

1. Об'єктивно виникнувши, певні економічні відносини породжують потребу встановлення адекватної їм правової форми, яка закріплює ці відносини.

2. Право здатне стимулювати розвиток певних економічних відносин. В Україні ця роль відводиться, наприклад, законодавством про приватизацію.

3. Право здатне стримувати об'єктивно необхідне, прогресивний розвиток певних економічних відносин. В Україні подібна властивість її податкового законодавства стало передумовою його сучасного реформування.

Взаємовплив економіки та права у сучасній юридичній науці.

Співвідношення, тобто взаємний зв'язок, економіки і права є предметом постійної уваги як юристів, так і економістів.

Право як різновид соціального нормативного регулятора фактично впливає на різні сфери життєдіяльності суспільства, держави і людини. Особливе місце при цьому належить економіці, господарським зв’язкам, які являють собою певні матеріальні основи виробництва, відтворення духовних, моральних, політичних та інших цінностей суспільного життя.

Право, як багатоаспектна і різноманітна сфера буття людини, виникло, розвивається і функціонує в результаті комплексу факторів, і економіка — найважливіший серед них [23, с.260].

Правова або економічна системи являють собою цілісне утворення із самостійною логікою свого розвитку. Право не просто оформляє економічний зміст, а є його найважливішим елементом, свого роду опорною конструкцією. Порядок економічних відносин, які повторюються і підтримуються державою, - один з найважливіших проявів права.

Встановлення зв'язків права і економіки потребують пошуків, переконливих висновків, а це значить, що ці зв'язки не вкладаються у просту схему причину- наслідок. Виходячи тільки з економічної структури суспільства, неможливо відтворити систему правового регулювання в цілому, її окремі структурні елементи, характер її зворотного впливу на економічні відносини.

У суспільстві не існує цілковитого протиборства і абсолютної гармонії між правом і економікою, але мають місце часткові суперечності і пристосування економічної і правової сторін одна до одної. Право активно позначається на регульовані відносини: прискорює, гальмує (і навіть блокує) розвиток економіки або ж забезпечує її просте відтворення. Такий вплив відбувається через законодавство — систему нормативно-правових актів, що існують у державі.

Можливості передбачення розвитку соціально-економічних явищ з метою їхнього правового оформлення мають доволі вузькі межі. Економічні явища знаходяться під дією не лише стихійних соціально-економічних процесів, але й раціональних факторів, як, зокрема, вплив державної влади через законодавство тощо.

З часом економічні відносини і правова форма, яка їх забезпечує, старіють, що, у свою чергу, потребує реформування усієї економіки або її окремих сторін і нового законодавчого забезпечення цих економічних відносин [23, с.262].

Співвідношення права й економіки, їхні прямі та зворотні зв'язки виявляються в тому, що:

1. Право здатне як стимулювати, так і гальмувати розвиток певних економічних відносин.

2. Певні економічні відносини, що виникають об'єктивно, породжують необхідність установлення адекватної правової форми, що їх закріплює, підтримує й охороняє.

3. Право встановлює юридичну відповідальність за правопорушення у сфері економіки.

4. Право визначає цілі, завдання, принципи ринкових відносин, закріплює тенденції їх розвитку.

5. Прямий вплив економіки на право виражається в тому, що державою визначаються розміри податків, мінімум заробітної плати тощо.

Таким чином:

1. Право та економіка є взаємно залежними і знаходяться в тісній взаємодії при визначальної ролі економіки.

2. При конструюванні нормативно-правових актів існують інші, крім економічних інтересів, фактори, які враховуються приймаючим органом.

3. Прямого зв'язку між економічними інтересами та прийнятими нормативними правовими актами не існує в силу недосконалості знання економічних особливостей регульованих суспільних відносин.

РОЗДІЛ 3.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА ТА ПОЛІТИКИ

Вплив права на політику.

Взаємозв'язок політики і права досить складний, багатоплановий.Їх оптимальний взаємовплив і благотворно, і соціально корисний.

У сучасному значенні політику в узагальненому вигляді можна визначити як соціальну сферу, в якій стикаються, борються, реалізуються інтереси (насамперед економічні, матеріальні) великих соціальних груп: класів; народів; національних, релігійних, професійних співтовариств і інших соціальних спільнот. Політика і виникає як явище разом із соціальною диференціацією суспільства, розшаруванням його на великі соціальні групи, що володіють своїми особливими (тобто прямо протилежними ) інтересами.

Право, безсумнівно, має політичний зміст. Право впливає на політику по різних напрямах. Насамперед, за допомогою права конституційно закріплюється суспільно-політичний лад суспільства, визначається правовий статус (законодавчі кордони) всіх структурних елементів політичної системи. У результаті впливу права на політику всі види політичної діяльності здійснюються як права і обов'язки відповідних суб'єктів, а не як прояв їхньої сили, авторитету чи інших якостей [23, с.263].

Право надає легітимність політичної влади і політичних рішень, забезпечує органам влади підтримку населення навіть у випадках прийняття ними непопулярних рішень. У правову форму вдягаються відносини з приводу державної влади, взаємовідносини між державними органами, політичними партіями, громадськими об'єднаннями та громадянами, взаємозв'язок з іншими державами.

Основні напрями державної політики також опосередковані правом. Право робить політику більш ефективною, гуманною і соціально орієнтованою.