Поняття культури мови й культури мовлення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УКРАЇНСЬКА МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Затверджено на засіданні

кафедри української мови

та загального мовознавства,

протокол №5 від 19.12.2006 р.,

та Методичною радою ЧДТУ,

протокол №23 від12.02.2007 р.

Черкаси 2008

2

УДК 811.161.2 (075.8)

ББК 81.2 Укр я 73

У 45

Укладачі: Дядюра Г.М.,к.філол.н., доцент,

Кухарєва-Рожко В.І.,к.філол.н., доцент,

Ракшанова Г.Ф.,к.філол.н., доцент,

Сидоренко Л.М.,к.філол.н., доцент

Рецензент: Пчелінцева О.Е., к.філол.н., доцент

У 45

Українська мова за професійним спрямуванням [Електронний ресурс] /

Укл. : Г. М. Дядюра; В.І. Кухарєва-Рожко, Г.Ф. Ракшанова,

Л.М. Сидоренко ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол.

ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2008. – 131 с.

Методичний посібник складається з двох частин: конспекту лекцій, де у

стислому вигляді подано основні теоретичні відомості, а також навчально-

методичного матеріалу, що містить тестові завдання для перевірки засвоєного рівня

знань, методичні рекомендації тощо.

До кожної лекції подано список літератури, який допоможе в самостійному

поглибленому опрацюванні окремих теоретичних питань.

Метою пропонованого посібника є підвищення загальномовного рівня

студентів, ознайомлення з особливостями ділової української мови, офіційно-

ділового стилю, їх практичного застосування.

УДК 811.161.2 (075.8)

ББК 81,2 Укр я 73

3

ПЕРЕДМОВА

Оскільки мова використовується у всіх сферах сучасного

суспільного життя, то майбутні фахівці з гуманітарних і негуманітарних

спеціальностей мають досконало знати державну мову, вільно володіти

лексичним і фразеологічним багатством української літературної мови,

розуміти норми орфоепії, орфографії, граматики, стилістики та вміти

застосовувати їх на практиці.

Метою пропонованого посібника є підвищення загальномовного

рівня студентів, ознайомлення з особливостями ділової української мови,

офіційно-ділового стилю, їх практичного застосування.

Відповідно до цього “Українська мова за професійним

спрямуванням” включає такі теми: “Культура мови як складова частина

загальнолюдської культури”; “Мовленнєвий етикет – невід’ємний елемент

культури мовлення” (підготовлена доцентом Дядюрою Г.М.);

“Функціональні стилі сучасної української літературної мови”; “Усне

ділове мовлення: види і жанри” (підготовлена доцентом Кухарєвою-Рожко

В.І.); “Мовна норма. Види мовних норм”; “Лексикографія. Типи

словників. Історія словникової справи в України”; “Культура

терміновживання та термінотворення” (підготовлена доцентом

Ракшановою Г.Ф.); “Статус і становлення української мови як державної”;

“Писемне ділове мовлення” (підготовлена доцентом Сидоренко Л.М.).

До кожної лекції подано список літератури, який допоможе в

самостійному поглибленому опрацюванні окремих теоретичних питань.

Запропонований методичний посібник складається з 2-х частин:

конспекту лекцій, де у стислому вигляді подано основні теоретичні

відомості, а також навчально-методичного матеріалу, що містить тестові

завдання для перевірки засвоєного рівня знань, методичні рекомендації

тощо.

4

Лекція 1

КУЛЬТУРАМОВИ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

План

1. Поняття культури мови й культури мовлення.

2. Основні комунікативні ознаки культури мовлення.

3. Функції мови.

Література

1. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне

і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. –

480 с.

2. Культура мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. - К.: Либідь,

1990. – 304с.

3. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. - X.: Торсінг, 2001. –

384с.

4. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994. – 240 с.

5. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. - К.: Літера, 2000. – 480 с.

6. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч.

посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432с.

Найбільше і найдорожче добро в

кожного народу – це його мова, ота

жива схованка людського духу, його

багата скарбниця, в яку народ складає і

своє давнє життя, і свої сподівання,

розум, досвід, почування.

Панас Мирний

Поняття культури мови й культури мовлення

Людина створила культуру, а культура людину. Людина

реалізується в культурі думки, культурі праці, культурі мови.

Мова не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар

інформації про світ, насамперед про свій народ.

Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки,

розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього

патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм

міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру

нашого суспільства (В.М. Русанівський).

5

З культурою мови насамперед пов’язують уміння правильно

говорити й писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети

й обставин спілкування. Проектуючись на певну систему, культура мови

утверджує норми: лексичні, граматичні, стилістичні, орфоепічні,

орфографічні, тощо.

З часу виникнення науки про мову можна говорити й про складову

частину мовознавства – культуру мови. Адже при створенні словників,

граматик, тлумачень текстів завжди доводилося вибирати, оцінювати,

класифікувати мовні факти. А узагальнені в лінгвістичних працях, вони

сприяли усталенню, поширенню тих чи тих норм, їх кодифікації.

Сучасна лінгводидактика чітко розрізняє поняття “культура мови” і

“культура мовлення”. Якщо йдеться про наукову дисципліну, завдання

якої є вдосконалити літературну мову як засіб культури, про зіставлення

різних жанрів і форм висловлювань, про мовне життя суспільства і

тенденції його розвитку, тобто про те, що у поширених дефініціях

називають об’єктивно історичним аспектом, тоді є підстави вживати

термін “культура мови”.

Культура мови– показник її унормованості, що визначається

загальноприйнятими нормами.

Таким чином, наука__________, що вивчає нормативність мови, її відповідність

тим вимогам, що ставляться перед мовою в суспільстві, називається

культурою мови.Вона розробляє правила вимови, наголошення,

слововживання, формотворення, побудови словосполучень і речень та

вимагає від мовців їх дотримання.

Мова – це: 1) універсальний засіб навчання і виховання людини; 2)

енциклопедія людського досвіду; 3) першооснова нагромадження

культурних цінностей, засіб вираження змісту культури, спосіб введення

окремої людини в процес суспільного культурного розвитку; 4) один з

компонентів духовної культури суспільства; 5) засіб координації усіх

виробничих процесів; 6) функціонуюча система, нерозривно пов’язана з

усіма галузями суспільного життя.

Про культуру мовлення говорять, якщо нормативно-регулювальний

аспект, пов’язаний з встановленням правил користування мовними

засобами, зорієнтований на носіїв мови.

Культура мовлення, спираючись на здобутки мовної культури,

передбачає, по-перше, безумовне додержання (усно і на письмі) норм

літературної мови, по-друге, мовленнєву майстерність того, хто говорить,

або пише.

Мовлення – це: 1) спосіб __________існування і вияву мови, “мова в дії”,

мовний процес у багатьох його видах і формах (говоріння, писання,

6

слухання, читання), мовчазна розмова з самим собою, обдумування

майбутнього свого чи сприйнятого від інших повідомлення”; 2) вияв

процесу формування (а не втілення) думки; 3) вияв одиниць мови усіх

рівнів і правил їх поєднання; 4) засіб конкретизації спілкування (мовного

спілкування).

Отже, мовлення є сукупністю мовленнєвих дій, кожна з яких має

власну мету, що випливає із загальної мети спілкування. Основу мови і

мовлення становить мовленнєва діяльність. Тільки у ній народжується,

формується й мова, й мовлення. Мовленнєва діяльність можлива лише в

суспільстві, зумовлюється його потребами.

Безпосереднім виявом мовлення є різноманітні акти в усній

(звуковій) і писемній реалізації. Звуковою реалізацією мовлення є

спілкування.

Спілкування – це обмін інформацією, передача її однією людиною

іншій. Формами спілкування є діалог, полілог, монолог. Отже,

обов’язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний чи уявний

слухач.

У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки, які мають

певну протяжність і членуються на самостійні частини. Найменшою

вимовною одиницею є фраза. Це відрізок мовлення. що характеризується

смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю та

інтонаційною оформленістю, обмежений двома досить тривалими

паузами. Фраза– це одиниця фонетична, тому її не можна ототожнювати

з реченням (граматична одиниця). Речення і фраза не завжди збігаються:

речення може складатися з кількох фраз: Змінна ціна застосовується у

контрактах з подовженим строком дії, коли економічні умови

виробництва товару можуть істотно змінюватись.

Результатом процесу говоріння є текст. Текст –це сукупність

речень (кількох чи багатьох), послідовно об’єднаних змістом і

побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом

відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, частини якого

пов’язані між собою однією темою, основною думкою і структурою.

Досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої

діяльності людини визначає її культуру мовлення.