Узгодження присудка з підметом

У двоскладному реченні присудок із підметом пов'язуєть­ся переважно підрядним зв'язком узгодження. Наприклад, у реченні Вдень пригріло сонце, почалася відлига (О. Довженко) присудок пригріло стоїть у тому самому середньому роді одни­ни, що й підмет сонце, так само присудок почалася має жіно­чий рід однини, як і підмет відлига. Водночас цей зв'язок має Деякі свої особливості.

При однорідних підметах, ужитих в однині й пов'язаних єднальним зв'язком, дієслово-присудок ставиться як у множині (частіше), так і в однині залежно від того, на чому
більше зосереджується увага — на дії чи на предметах: Радіють і садок, і поле, і долина (Л. Глібов). Чорніє поле, і гай, і гори (Т. Шевченко).

При підметі, вираженому кількісним числівником або поєднанням кількісного числівника чи кількісного слова з денником, присудок ставиться:

а) в однині, якшо увагу зосереджено на кількості: Сиділо нас чоловіка з вісім (А. Тесленко). За командиром їхало ще троє саней (І. Микитенко). Присудок у такому ставиться, як правило, перед підметом;

б) у множині, якщо увагу зосереджено на дії: Ой, три шля­хи широкії докупи зійшлися (Т. Шевченко). При в'їзді в село п 'ятеро теслярів майстрували, докінчуючи, дерев 'я ну арку (Г. Хоткевич). Присудок у такому разі ставить­ся переважно після підмета, але не обов'язково: У хвірт­ку пара за парою ввійшли двадцятеро хлопців і двадцяте­ро дівчат (Ю. Смолич).

Ця тенденція добре простежується в реченні Біля прилавка стояло двоє селян і переказували продавцеві, напевно, останні новини (П. Панч), де при тому самому підметі двоє селян пер­ший присудок стояло вжито в однині (несуттєва дія), а друї гий переказували — у множині (важлива дія).

Якщо до складу підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи та ін.), то присудок, як правило, ставиться в однині: Багато людей підпушувало зем­лю навколо кожного деревця (О. Довженко).

Якщо складений підмет має часове значення, то присудок ставиться в однині: Три роки минуло відтоді, як вона вперш зустрілася з Марком Загірним (О. Гончар). Але якщо увага зосереджується на присудкові: Три роки минули непомітно.

При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина, половина, решта тощо, дієслово-присудок ставиться в однині і в тому самому роді, що й підмет: Більшість
проголосувала за резолюцію.

При підметах, виражених займенниками хто, дехто, хтось, ніхто, хто-небудь, присудок у минулому часі має форуму чоловічого роду, у теперішньому й майбутньому — форму
однини: Люди, хто знав, мовчать та примічають (Г. Квітка-Основ'яненко). Сидять собі, розмовляють, а дехто й куняє (Т. Шевченко).

При займеннику ви, який вживається для вираження по­шани до однієї особи, присудок ставиться в множині: Може, ви, дядечку, чого-небудь попоїли б (І. Карпенко-Карий). Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (М. Коцюбинський). Степане Михайловичу, ви згодні очолити відділ?

Якщо підмет, що означає професію, виражено іменником чоловічого роду, але він стосується особи жіночої статі, то прйсудок у розмовному стилі ставиться переважно у формі жіночого роду: Суддя сказала...; в офіційно-діловому — чоло­вічого: Суддя ухвалив... Проте якщо після назви професії йде лрізвише жіночої статі, то присудок ставиться у формі жіно­чого роду: Суддя Петренко ухвалила...

Якшо підмет виражено невідмінюваною власною назвою іншомовного походження, то присудок узгоджується в роді із загальною назвою: Сочі (місто) витягнулося понад берегом Чор­ного моря. Сочі (річка) після дощу вийшла з берегів.

При абревіатурах присудок ставиться в тому самому роді й числі, що й головне слово в словосполученні, від якого ут­ворено абревіатуру: УАН (Українська академія наук) була зас­нована 1918 року за сприяння гетьмана Павла Скоропадського. Райвно (районний відділ народної освіти) розглянув питання забезпечення шкіл підручниками.

3. Основні особливості синтаксису ділових паперів. Враження стрункості викладу, чіткості й логічності документа досягається за рахунок синтаксису, точніше - через бездоганне дотримання тих правил, які для ділового стилю є обов'язковими. У діловому мовленні використовуються речення розповідного характеру. Питальні й окличні речення в ділових документах зустрічаються досить рідко. У чому ж особливості синтаксису ділового тексту. В реченнях переважає прямий порядок слів. Це виражається:1. Підмет стоїть перед присудком: Запоріжці відчули переміни...; Дирекція просить...2. Узгоджене означення стоїть перед означуваним словом, неузгоджене - одразу після нього: Пайовий внесок оплачується на підставі...; Генератор змінного струму перетворює механічну енергію в електричну.3. Вставні слова ставляться на початок речення. Вони вказують на висловлене раніше, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел та ін.: Як зазначалося раніше, треба виходити із інтересів акціонерів; Відомо, що право на додаткову житлову площу мають особи, які страждають хворобами... Використання непрямого порядку слів у діловому тексті виправдане, коли треба наголосити на певному слові: у повідомленні «Завтра відбудеться засідання ревізійної комісії наголошується на часі проведення заходу. Типовими для ділових текстів є дієприкметникові та дієприслівникові звороти.

Вони даються змогу чітко виявити логічне підпорядкування частин висловлюваної думки, а водночас і економніше висловлювати її, беручи на себе функції підрядного речення. Тому дієприслівникові та дієприкметникові звороти ставляться на початок речення: Зважаючи па викладене вище, хочемо... Для передачі часового, причинового, умовного значення дієприслівникові звороти замінюють підрядним реченням: Як вказувалося (говорилося) вище, треба... Не бажано розпочинати кожне речення чи абзац документа дієприслівниковим зворотом, їх варто заміняти підрядним реченням: Будучи директором фірми... -Як директор фірми... У документах присудок переважно має форму теперішнього часу: Повідомляємо, що замовлений Вами товар було відвантажено сьогодні на склад...згідно з умовами договору. Поширені пасивні конструкції із дієсловами на - ться, які вказують на позачасовість дії: виплати нараховуються, проект обговорюється, відділ підпорядковується, ректорат клопочеться. У ролі присудка вживаються інфінітивні конструкції: зробити, включити, сприяти, відзначити, затвердити, зобов'язати, попередити.

Це насамперед стосується розпорядчої документації. Вживання наказової форми дієслів: наказую, пропоную, оголосити застосовується лише в першій особі однини в тих документах, які показують принцип єдиноначальності. Документ лише тоді логічно бездоганний, коли в ньому витримано ієрархію підпорядкування понять. Тому до однорідних членів речення в ньому ставляться досить жорсткі вимоги.1. У ролі однорідних не виступають слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) поняття. Наприклад: В цьому році було посіяно зернових 500 га, ячменю З0 га, кукурудзи 400. Треба було б: В цьому році було посіяно зернових 500 га, у тому числі ячменю З0 га, кукурудзи 40. 2. Не можна будувати однорідного ряду зі слів, близьких за значенням або тотожних: Інфляція, знецінення грошей призвели до скрутних наслідків в економіці.3. Не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові, тематично не пов'язані поняття: У резолюції висловлені висновки і побажання, які ми повинні врахувати. Побажання можна висловити, висновки - зробити. Моє враження і ставлення до цієї особи неоднозначне. Моє враження від цієї особи і ставлення до неї...4. Якщо при однорідних членах є узагальнююче слово, то воно повинне стояти в тому ж відмінку, що й однорідні члени речення. Порівняймо: База одержала такі товари (кого, що): паперову тару, кольорову фарбу - На базу надійшли такі товари: паперова тара, кольорова фарба. В нардах України с багато корисних копалин: кам 'яного вугілля, залізної руди, кам 'яної солі - Україна багата корисними копалинами: кам 'яним вугіллям, залізною рудою, кам 'яною сіллю.