Культурно-національний рух в Україні.

Культура України у XIV - початку XVII ст. розвивалася в складних історичних умовах. На стані релігійного життя, освіти, літератури та мистецтва негативно позначалася відсутність  державності, засилля польських феодалів, що нав'язували свої духовні цінності. Саме тому релігійний і культурноосвітній рух набув гострого політичного характеру і був визначальним у боротьбі українського народу проти соціального та національного гніту.

Релігійне життя в Україні відрізнялися конфесійною строкатістю та гострою напруженістю між церквами. Православна церква знаходилася в кризовому стані. Люблінська унія посилила процес окатоличення та ополячення української еліти, що призвело до різкого звуження матеріальної підтримки. Острозька академія була передана єзуїтам. Своєрідну естафету ця академія передала братським школам, перша з яких виникла 1586 р. у Львові. Найбільшим навчальним закладом України була Києво- Могилянська колегія, що виникла в 1632 р. у результаті злиття Київської братської школи (1915р.) і школи при Києво-Печерській лаврі (1631 р.). У 1701 р. Києво-Могилянська колегія одержала статус академії.

Велику роль у процесі освіти зіграло друкарство. Перші тексти старослов'янською мовою були випущені німцем Ш. Фіолем у кін. XV ст. Цю традицію продовжили білоруські і українські просвітителі Ф. Скорина та С.Будний, що надрукували ряд книг "руською мовою". Слава укрїнського першодрукаря по праву належить І. Федорову, що з 70-х рр. засновує друкарську справу у Львові. Федоров видав 28 найменувань книг ("Апостол", "Буквар" і "Острозьку Біблію"). До середини XVII ст. в Україні працювало 25 друкарень: 17 лежало українцям, 6 - полякам, по одній - у протестантів і вірменів. Однією з самих вели була друкарня Києво-Печерської лаври, що була відкрита у 1616 р. Л.Зизанієм. У культурному та релігійному житті України в цей період велику роль відіграли братства. Величезний ідеологічний вплив на братства зробили ідеї західною гуманізму та реформ.

В Україні не тільки росло просвітництво, але і розвивалася наука. Видатними українськими вченими того часу були Ю. Катерман (Дрогобич), І.Кананович-Горбатський, І. Гизель, Зизаній, М. Смотрицький, П. Беринда тощо.

Високого рівня досягла українська література. Наприкінці ХІV-ХV ст. зародилася епічна поезія - історичні пісні та думи. Найяскравішою сторінкою стала полемічна література, яка лежала авторам - прихильникам унії, католицизму та православним. Відомо близько 150 полемічних творів. Найвідоміші з них "Ключ царства небесного" Г. Смотрицького, "Плач" М.Смотрицького, "Апокрисис" X. Філалета, "Протестація" І. Борецького, ченця з Афону І. Вишенського (17 творів), "На захист Брестської унії" П. Скарги тощо. З'являються нові літературні жанри - епіграми, декламації, інтермедії, морально-дидактичні вірші. Продовжується традиція літописання. Писалися вони "руською мовою". Найвідомішими з них - "Короткий Київський літопис", Густинський, Острозький, Львівський літописи.

Архітектура та живопис значною мірою продовжували традиції попередніх епох. З'являлися нові елементи, пов'язані з війнами. Замки, збудовані з камені або цегли, являють собою неприступні фортеці (у Кремінці, Хотині, Луцьку тощо). У кам'яному будівництві та скульптурі можна виділити періоди чи переваги впливу готики, ренесансу та бароко. Готика отримала поширення лише у Західній Україні - католицькі костьоли у Львові, Дрогобичі та Закарпатті. Відомі пам'ятники української ренесансної архітектури представлені в Збаражі (замкове (будівництво) і у Львові (житлові будинки, капела Трьох Святих, вежа Корняка). З другої половини XVII ст. в Україну проникають ранні форми бароко. Широке поширення одержало декоратативне різьблення по дереву, кам'яна меморіальна скульптура. У храмах магнатських резиденцій споруджувалися ренесансні нагробки зі скульптурними портретами померлих. Центрами іконопису були Львів, Перемишль. У Львові працювали відомі художники - Л. Пухала, Ф.Сенькович, С. Богуш. З XVI ст. починається розвиток світських жанрів образотворчих мистецтв. Риси мистецтва Відродження проникають у оформлення рукописних книг, у гравюри, що прикрашали друковані книги.

До розглянутого періоду відноситься й зародження шкільного та вертепного теару. П'єси ставилися латинською, німецькою, польською мовами. Особливою популярністю користувалися інтермедії. Вертепний театр був надзвичайно популярним серед народу та проіснував до 30-х років XX ст.

Отже, у ХV – першій пол. ХVІІ ст.українські землі потрапляють під владу Литви, а згодом Польщі. Своєрідною силою, яка чинить опір процесам ополячення та покатоличення українського народу, захищає національні інтереси є українське козацтво, яке виникає у кінці ХV ст. на набуває статусу окремого стану. Незважаючи на досить складні умови, українська культура продовжує розвиватись: виникають школи, друкарні, будуються споруди.

Рекомендована література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2003. – 560 с.

2. Голубуцький В.О. Запорізька Січ. – Дніпропетровськ, 2004. – 419 с.

3. Історія України. Навчально-методичний посібник / За ред. В.М. Літвіна. – К.: Знання, 2006. – 630 с.

4. Курс лекций по истории Украины / Под ред. В.А. Носкова. – Донецк: ЕАИ-Пресс, 1994. – 414 с.

5. Субтельний О. История Украины. – К.: Либідь, 1994. – 734 с.

6. Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. – К., 1995. 

7. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

8. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Мюнхен-Київ, 1991.

9. Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990. – С. 268 - 255.

10. Історія України в особах: у 2 кн. – К., 1993, 1995.

11. Історія України: Курс лекцій: в 2 кн. – К, 1991.

12. Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVIст. в Україні. – Чернігів, 1996.

13. Полонська -Василенко Н. Історія України-Русі. У 2-х т. – К.: Лебідь, 1993.

14. Савченко С. Єретичні рухи в Україні XVI – XVIIст.: забута проблема // Сучасність. – 2000.- №2.– С. 115-118.

15. Скоблик В.П. Історія Русі-України XI – XVIIIст. у контексті міжцивілізаційних відносин // Український історичний журнал. –  1998. – № 5.– С. 16 - 29.

16. Українське козацтво: сучасний стан та перспективи дослідження проблеми // Український історичний журнал – 1990. – № 12.

17.   Щербак В.А. Запорожская Сечь как фактор консолидации украинского казачества до середины XVII в. // Український історичний журнал – 1995. – № 5.

18.   Щербак В. А. Источники формирования украинского казачества // Український історичний журнал – 1994. – №2 - 3.

19.   Яворницький Д.1. Історія запорозьких козаків: У 3 т. – К., 1990.

 Семінар № 2. Українські землі у складі Литви та Польщі.

План

1. Литовсько-Руська держава.

2. Люблінська і Берестейська унії та їх вплив на долю українськиї земель.

3. Соціальна структура суспільства. Фільварки і кріпосне право.

4. Запорозька Січ. Громадський устрій козацтва.

5. Козацько-селянські повстання 20 – 30-х років ХVІІ ст. “Ординація війська Запорозького реєстрового”.