Давньоруська держава ІХ - поч. ХІІ ст.

У VІІІ - ІX ст. у середньому Подніпров'ї сформувалося державне об'єднання полян, древ­лян, сіверян - Руська земля. Південноруські землі на сто-двісті років випереджали в соціально-економічному та культурному розвитку північні. Осередок державності в ільменських слов'ян - військово-політичний союз слов'ян та неслов'янських племен (кривичів, чуді, мері) виникає де­що пізніше. Неузгодженість північних слов'янських правителів, які не могли поділити владу, чвари та суперечки призвели до покликання на князювання нормандського конунга Рюрика. У 879 р. Рюрик помер, спадкоємцем престолу став його малолітній син Ігор, регентом якого був Олег ("Хельга" - "Віщий"). Але прагнення ільменців до самостійності примусило Олега бігти на південь (найманці були потрібні у Візантії). Спустившись вниз Дніпром, Олег у 882 р. досяг Киє­ва. У Києві відбувся перший державний переворот, внаслідок якого була скинута династія Києвичів. Можливо це вчинили бояри-язичники, незадоволені прохристиянською політикою Аскольда та його найближчого оточення. В язичникові Олезі вони побачили єдиновірця, за допомо­гою якого можна було зміцнити своє становище. Захоплення влади Олегом мало наслідки: на ки­ївському престолі опинилася інша династія, об'єднання (поки ще формальне) Північної та Пів­денної Русі стало основою виникнення загальноруської держави, столицею якої було проголо­шено Київ, почалася антихристиянська реакція.

Олег (882-912 рр.) фактично був повновладним князем. За часів його правління відбулося збирання руських земель та консолідація їх навколо Києва. 885 р. він підкорив полян, древлян, сіверян та радимичів, новгородських словен, чудь і мерю. У 907 та 911 рр. здійснив походи на Константинополь, 912- кілька походів проти хозар та Арабською халіфату на Закаспій. Під час одного з них Олег загинув. На чолі Давньоруської держави став Ігор (912-945рр.). Підкорені на­роди повстали й Ігореві прийшлося вогнем та мечем знов підкоряти древлян і уличів («які мігру­вали у Подунав'я»). У 941 та 944 рр. здійснив невдалі походи на Візантію. У 944 р. розгромив Кав­казьку Албанію. Широкомасштабні воєнні походи поглинали багато ресурсів, що підштовхнуло князя збільшувати данину. Одне з таких повторних збирань данини призвело 945 р. до повстання древлян і вбивства Ігоря.

Унаслідок того, що син Ігоря Святослав був неповнолітній, КР стала правити його мати, псковитянка Ольга (945-964 рр.). Вона придушила спробу древлян відійти від Києва. Суворий порядок управління країною сприяв зміцненню її економічної могутності. Ольга здійснила дві по­їздки до Константинополя з метою зміцнення торгових і військових відносин, підписала мир з Ві­зантією, прийняла християнство. У 959 р. Ольга змінила зовнішньополітичний вектор: установи­ла дипломатичні стосунки з Німеччиною та запросила до Києва латинських єпископів, які були змушені рятуватися втечею в 962 р. Ця невдача в релігійній сфері послабила її позиції. Язични­цька опозиція здійснила державний переворот і вся повнота влади зосередилася в руках Святос­лава (964-972 рр.).

При Святославі становище Русі значно зміцнилося. Він підкорив в'ятичів, що в той час селилися уздовж Оки й Волги та ряд фінських племен, розгромив Волзьку Булгарію, остаточно розбив Хазарський каганат (965 р.), підкорив ясів (осетин) і касогів (адигейців), розширив кордо­ни Русі до Кавказьких гір. Унаслідок цього на територіях низу Дону, Західного Кавказу, Таманського п-ова та Південного Криму утворилося Тмутараканське князівство. Але ці перемоги від­чинили шлях кочовикам зі Сходу. Не укріпивши східні кордони, Святослав звернув увагу на вій­ну Болгарії з Візантією. У 968 р. він захопив 80 міст на Дунаї, але військове зіткнення з Візантією в 971 р. призвело до поразки давньоруської дружини при м. Доростолі. При поверненні до Києва в 972 р. Святослав був убитий на Дніпровських порогах печенігами.

Святослав залишив після себе трьох синів: Ярополка (якому дісталася Київщина), Олега (древлянська земля) і Володимира (Новгород). Розпочата у 977 р. міжусобна боротьба між синами Святослава закінчилася смертю Олега, Ярополка та перемогою Володимира. За князювання Володимира (978-1015рр.) завершилося формування території КР. Володимир у своїй політиці спирався на місцеву аристократію. Заручившись підтримкою місцевої людності, князь позбавився варягів, спровадивши їх у Візантію. Володимир провів адміністративну реформу, звільнивши від влади племінних вождів, а на їхні місця посадив власних синів. Уся влада в державі зосередилася в руках київського князя. Однією із заслуг Володимира був захист КР від нападів печенігів. Володимир провів судову та військову реорганізацію, започаткував чеканити та срібні монети. Найважливішим нововведенням Володимира стало запровадження християнства на Русі. Саме через нову релігію КР прилучалася до Європи та обрала європеїзований вид політичного розвитку. Прийняття християнства в 988 р. сприяло швидкому злету Київської Русі.

Після смерті Володимира знову вибухнула міжусобиця між його синами. Лише в 1019 р. приходить Ярослав Мудрий (1019 - 1054 рр.). Роки князювання Ярослава - час найбільшого піднесення КР. Ярослав більше дбав про консолідацію, розбудову та захист своїх земель, ніж про приєднання нових територій. У 1030-1031 рр. відвоював Червен. У 1036 р. розбив печенігів і на честь перемоги 1037 р. на місці вирішальної битви звів собор святої Софії. У 1051 р. заснував Київську митрополію. Однією із найбільших досягнень Мудрого є об'єднання звичаєвих правових норм у збірник законів «Руська Правда». Могугність КР була визнана всією Європою і королівські династії почали вступати у шлюбні відносини з нащадками Мудрого.

Після смерті Ярослава тріумвірат його синів - Ізяслава, Святослава Всеволода деякий час підтримував політичну єдність КР й успішно управляв нею. Проте, з XI ст. КР вступає в стадію занепаду внаслідок постійних міжусобиць Ярославичів і нападів половців. У спробі припинити сварки між князями (з'їзд у Любечі - 1097 р.) князі ділять КР на князівства: Київське, Чернігівське, Переяславське, Турово-Пінське, Волинське та ін. Тільки при правлінні князя Володимира Мономаха (1113-1125 рр.) удалося тимчасово відновити політичну єдність більшості руських земель. "Устав" Володимира доповнив Руську Правду. У країні розвивалися господарство й торгівля, зміцнювалися зв'язки Русі ізсусідніми країнами. Його син Мстислав (1125-1132 рр.) був останнім з київських князів періоду єдності КР. Тимчасове об'єднання дало можливість успішно боротися з половцями.