Параметри та бажані напрями співробітництва між Україною та НАТО

       Результати опитувань 1997 року свідчать про наявність стійкої “пронатівської” орієнтації серед експертів (зовнішньополітичної еліти). Починаючи з березня ситуація майже не змінилася: прихильники “вступу України до НАТО незалежно від інших країн” протягом року постійно складали близько половини експертів із незначними коливаннями (від 46,3% до 51,2%). Причому, за останніми даними, у вересні й грудні їх стало трохи більше, ніж було у березні та червні. І якщо до того ж врахувати прихильників “вступу до НАТО разом із країнами СНД”, які складають в цілому 5-7%, то загалом можна сказати, що орієнтація на вступ до НАТО є домінуючою серед експертів (54,7% - у березні; 53,4% - у червні; 55,2% - у вересні; 58,5% - у грудні).

В цілому, за оцінкою експертів, процес інтеграції України в західному напрямку - з НАТО, ЄС та ін. від березня став постійно уповільнюватися, і така ситуація тривала до останнього часу. В грудні процес інтеграції в зазначеному напрямку знову почав набувати інтенсивності, і загалом наприкінці року, як і в березні, наближався скоріше до “середньої” оцінки, аніж до “низької”.

В свою чергу, за оцінкою успішності реалізації українською дипломатією національних інтересів України на міжнародній арені в відносинах з НАТО, спостерігалася дещо схожа ситуація. Після значного підвищення середнього балу за цим показником у червні - від 2,95 до 3,60 за 5-ти бальною шкалою (у червні взагалі спостерігалося підвищення оцінок майже по всім напрямкам), у вересні оцінка починає дещо знижуватися - 3,46 бали, а в грудні знову підвищується, сягаючи 3,71 бали. Порівняно з іншими напрямками, у відносинах з НАТО українська дипломатія отримувала високу оцінку, зокрема, в червні -- найвищу після Польщі; у березні - після Польщі та США; у вересні - після Польщі, ООН та країн Балтії; у грудні - після ООН та Польщі.  

З цими результатами збігається й оцінка НАТО як союзника, на якого може розраховувати Україна. Зростаючи вдвоє у червні (47,4% експертів відзначили цю організацію, а 24,4% у березні) , так само майже вдвоє оцінка падає у вересні (26,8%) і знову зростає у грудні (34,1%). Взагалі ж НАТО протягом року за підсумковими оцінками займає 4-ту позицію серед країн та міжнародних угруповань, які експерти насамперед відносять до союзників України, — слідом за США, Польщею та країнами Балтії.

Про поліпшення стосунків з НАТО в грудні також свідчить й те, що жоден експерт не зазначив, що “співробітництво з НАТО взагалі не потрібне”. Тоді як раніше таку думку постійно висловлювали близько 10-12% експертів.

       Причини поліпшення ставлення експертів до НАТО та до всього комплексу відносин України з цим союзом полягали насамперед у початку восени 1997 р. фази практичної співпраці, а також в доволі ефективній діяльності Інформаційного центру НАТО в Україні в сфері паблік рілейшнз. Можна також зазначити роль чинника міжнародної, європейської безпеки, який почав виявлятися насамперед у вигляді певного, доволі відчутного впливу на врегулювання і гармонізацію міждержавних відносин у Центрально-Східній Європі. Подальшу роль цього фактору важко прогнозувати зі значною певністю, проте на першій, підготовчій фазі розширення НАТО на Схід, яка розпочалась після Мадридського самміту в липні 1997 р., Альянс очевидно відіграє істотну стабілізуючу роль, що об"єктивно відповідає інтересам України.

       16 грудня в Брюсселі відбулося перше засідання спільної Комісії УКРАЇНА-НАТО на рівні міністрів закордонних справ. Комісія розглянула стан виконання Хартії та схвалила Робочий план виконання Хартії про особливе партнерство між Україною та Північноатлантичним Альянсом на 1998 р. Офіційна мета роботи комісії полягає в імплементації Хартії про особливе партнерство, підписаної 9 липня 1997 р. в Мадриді. Генеральний секретар НАТО Х.Солана висловив сподівання, що Хартія про особливе партнерство буде імплементована ще до кінця 1998 року.

       Комісія працюватиме над питаннями співробітництва в галузі європейської безпеки, військового співробітництва, виконання спільних миротворчих операцій, ядерного роззброєння, взаємовідповідності військових доктрин УКРАЇНИ та НАТО, проведення спільних семінарів з питань військової та економічної безпеки УКРАЇНИ. Під час засідання комісії міністр України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Валерій Кальченко та генеральний секретар НАТО Хав‘єр Солана підписали Меморандум про взаєморозуміння в галузі планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф між МНС України і НАТО.

       Крім того, оскільки в 1997 р. Угода про співробітництво і партнерство між Україною і ЄС не набула чинності, Хартія з НАТО стала першим документом, який чітко зафіксував європейську та євроатлантичну причетність України. 

       Загалом протягом 1997 року в співробітництві України з НАТО найпріоритетнішими напрямками експерти вважали “надання додаткових гарантій безпеки України” з боку НАТО та “створення передумов для вступу України в НАТО в перспективі”. Вага цих напрямків з березня поступово знижувалася: з 57,1% у березні до 41,5% експертів у грудні щодо першого, та з 54,8% до 39% експертів щодо другого. Але це не завадило їм залишитись найважливішими. Експерти не надто високо оцінили міру здатності Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, підписану 9 липня 1997р. у Мадриді, забезпечити національні інтереси України. 51,3% експертів визначили її відповідність цьому критерію як “середню”, а 33,3% - як “низьку”. “Високою” її вважали 5,1%, а “нульовою” — 10,3% опитаних. Основними вадами Хартії вважалися передусім “відсутність дієвих гарантій безпеки Україні з боку НАТО” — 58,5%, та “відсутність гарантій інтеграції України до європейських структур безпеки” — 39% експертів.

       Слідом йшов такий напрямок як “пряма допомога у здійсненні військової реформи”, який займав 3-тю позицію у березні і червні та 4-ту у вересні і грудні, поступившись іншим. Загалом його відзначали 30-35% експертів. Наступний напрямок співробітництва, який стосувався “узгодження політичного курсу у зв`язку з розширенням НАТО на Схід”, значною мірою втратив своє значення в грудні через очевидне зменшення його актуальності внаслідок з‘ясування обставин першої фази розширення НАТО. Це відображало спосіб, у який почало реалізовуватися рішення про розширення — без будь-яких практичних кроків щодо кандидатів до НАТО 2-ї та 3-ї черги. Раніше ця проблема перебувала в центрі уваги і викликала занепокоєння від 28,6% опитаних у березні до 37,5% -- у вересні, і посідала 4-ту позицію (в вересні навіть 3-тю). На тлі загального підвищення рейтингу НАТО у грудні, цей напрямок (“узгодження політичного курсу у зв`язку з розширенням НАТО на Схід”) відзначили лише 19,5% експертів, і тепер він посів разом з такими напрямками співробітництва, як “узгодження військово-технічної політики та підтримка ВПК” і “підготовка кадрів” 8-10 місця. Натомість 3-тє місце у грудні посів, набувши поступово протягом року популярності, такий напрямок співробітництва як “торгівля зброєю, спецтехнікою, послугами військово-технічного призначення”, якому раніше експерти надавали лише передостанні позиції. У березні його відзначали 11,9%, у червні -15%, у вересні - 22,5%, у грудні його відзначили 36,6% експертів (це означає відповідно 10-те, 9-те, 7-ме та 3-тє місця) . Майже не змінював свого рейтингу протягом року напрямок “спільної розробки концептуальних засад”, який набирав 25-29% й займав 5-6 місця. Таку ж само позицію у вересні та грудні за оцінками експертів зайняв напрямок “участь у миротворчих операціях” (27,5-29,3%), піднявшись з 6-8-го місця (16,7%) у березні та з 8-го (15%) у червні . Також трохи вище ніж у попередніх опитуваннях експерти оцінюють у грудні пріоритетність напрямку “спільних навчань” - 22,0%, що означає 7-му позицію. Тоді як у березні - 16,7% (6-8 місце), у червні - 7,5% (11-те місце), у вересні - 15% (9-те місце). Як зазначалося раніш, таки напрямки співробітництва як “узгодження військово-технічної політики та підтримка ВПК” і “підготовка кадрів” поділяють у грудні разом із напрямком “узгодження політичного курсу у зв`язку з розширенням НАТО на Схід” 8-10 місця (19,5%). Загалом протягом року вони не набирають значної ваги. Напрямок “узгодження військово-технічної політики та підтримка ВПК” зазначають 14-22%, а “підготовка кадрів” - 16-19% експертів, що в цілому означає останні та передостанні позиції серед рейтингованих.

Беззаперечно, на погляди експертів значно вплинуло підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яке відбулося 9 липня 1997р. у Мадриді. У червні експертам запропонували охарактеризувати майбутній документ про співробітництво між НАТО й Україною. Насамперед експерти бажали б, щоб це був юридично зобов”язуючий договір із чіткими обов”язками та правами учасників (57%). Тільки 9,5% експертів вважало, що він взагалі не потрібний. Стільки ж заявило, що це буде політична декларація, яка не вимагає затвердження Верховною Радою. 14,5% експертів відзначало, що він повинен бути таким само, як між НАТО та Росією. 9,5% не визначилися у своєму ставленні до його змісту. Серед положень, які мають увійти до тексту документу, більшість експертів зазначила як необхідні:

— участь України у прийнятті рішень НАТО, які торкаються інтересів України (78,9% експертів);

— заборона розміщування ядерної зброї на території країн - нових членів НАТО (53,3% експертів);

— зміна положень Договору про звичайні сили в Європі із урахуванням інтересів України (питання флангових обмежень та ін.) - 47,4% експертів.

Вже після підписання Хартії, як згадувалося вище, у вересні експерти оцінювали міру, якою документ здатний забезпечити національні інтереси України. В цілому оцінка коливається між “середньою” (51.3%) та “низькою”(33,3%). Основними вадами Хартії експерти вважають передусім “відсутність дійових гарантій безпеки Україні з боку НАТО” - 58.5%, “відсутність гарантій інтеграції України до європейських структур безпеки” - 39.0% та “декларативність” - 34.1%.

Втім у грудні 1997 р. експерти досить високо оцінили “позитивність” Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО; її відзначили 55% експертів (2-га позиція серед найбільш вагомих міжнародних досягнень України у 1997 !).

Навесні 1998 року найпріоритетнішими напрямками співробітництва з НАТО продовжували залишатися по-перше, “надання додаткових гарантій безпеки України - 47,4% експертів (постійно 1-ший) ; по-друге, такий напрямок як “створення передумов для вступу України в НАТО в перспективі” - 44.7% експертів (постійно 2-й). Третю позицію займає “пряма допомога у здійсненні військової реформи” - 42,3%”, яка завжди посідала 3-4 позиції. У грудні набув популярності такий напрямок співробітництва як “торгівля зброєю, спецтехнікою, послугами військово-технічного призначення”, якому раніш експерти надавали лише передостанні місця, його відзначили 36,6% осіб (3-тій), зараз - 4-те місце - 26,3%. 5-6 позиції займають напрямки “узгодження політичного курсу у зв`язку з розширенням НАТО на Схід” та “участь у миротворчих операціях“ - по 23,7%. Напрямок “спільної розробки концептуальних засад військової політики” та “узгодження військово-технічної політики” займають 7-8 позиції - по 21,1%. Напрямок “підготовки кадрів” залишається 9-м - 18,1%. Дещо втратив свій рейтинг такий напрямок співробітництва з НАТО як “спільні навчання” - 10-й (10,5%), який у грудні був 7-м (22,0%). Про те, що “співробітництво з НАТО взагалі не потрібне” зазначили двоє експертів. Загалом, визначені пріоритети співробітництва з НАТО суттєво не змінилися від грудня.

З іншого боку, за оцінками експертів навесні 1998 року рейтинг НАТО значно впав, на відміну від грудня. Процес інтеграції України у напрямку з НАТО значно уповільнився, а рейтинг цієї організації як союзника знизився від 34,1%(4-та позиція) до 13,2% (7-ма, передостання позиція). До того ж помітно нижче, ніж в грудні, особливо порівняно з іншими країнами та організаціями, експерти оцінювали зусилля української дипломатії у напрямку відносин саме з НАТО.

За результатами червневого опитування 1998 р., орієнтація на вступ України до НАТО продовжує стверджуватися. У березні 1998 р., як зазначалося вище, за низкою показників експерти свідчили про деяке погіршення стосунків України з НАТО. У червні   зазначена орієнтація знов стала переважаючою - 55% експертів є її прихильниками (у різних варіантах).

Як зазначила більшість експертів, незважаючи на певні коливання триває, але досить “повільно”, процес інтеграції України у західному напрямку - з НАТО, ЄС та ін. З березня 1998 р., коли оцінка стану цього процесу значно впала, наблизившися до “повільної”, ситуація майже не покращилася.

З іншого боку, вона й не погіршилася. За оцінкою НАТО як союзника, на якого може розраховувати Україна - навіть поліпшилася, вірніше - повернулася до звичайної влітку 1998 р. У березні було помітним дещо песимістичне ставлення експертів до відносин України з цією організацією: оцінки впали з 34,1% до 13,2%. А у червні - 34,2% експертів знову віднесли НАТО до наших союзників. (Приблизно аналогічно оцінки знижувалися у березні та знов підвищувалися у червні минулого 1997-го року). Як союзник НАТО звичайно посідає 3-4 позицію, слідом за Польщею, США, інколи країнами Балтії, і лише в березні був 7-м(разом з СНД), поступившись Раді Європи, ОБСЄ та Росії.

За оцінками влітку 1998 р. Україна “низькою” мірою має розраховувати на союзників, але все-таки вимушена це робити (поміж “середньою” та “високою” мірою).

Відповідно, значно вище ніж в березні, експерти оцінюють успіхи української дипломатії у атлантичному напрямку - 3,54 бали у червні 1998 р. (так само їй це вдавалося й у червні минулого року, у часи підписання Хартії Україна-НАТО). Ця оцінка майже найвища - після Польщі(4,0) та ООН (3,67).

В цілому експерти відзначають необхідність співробітництва України з НАТО. Існує певна група, що не бачить можливостей у цьому напрямку і вважає співробітництво непотрібним. Але така думка загалом не набирає більше 5-7% (у минулому році - не більше 10-12%) і обіймає 10-ту позицію. До останнього моменту найпріоритетнішим (1-м) напрямком в співробітництві України з НАТО більшість експертів вважала “надання додаткових гарантій безпеки України”. Від березня 1997 (57,1%) така думка мала все менше прихильників — до 47,4% у березні 1998р. та 36,6% у червні ц.р. Отримання таких гарантій Україною ставало все більш примарним, отже вони займають відтепер лише3-тю позицію серед бажаних аспектів співробітництва з НАТО. Натомість 1-м (51,2%) влітку 1998 р. став напрямок “створення передумов для вступу України в НАТО в перспективі” , який раніше завжди був 2-м (у березні 1998 - 44,7%, 54-39% - у 1997р.). В свою чергу на 2-й позиції (48,8%) влітку 1998 року опинився напрямок “прямої допомоги у здійсненні військової реформи” (раніше був 3-м та 4-м і набуває ваги лише від початку цього року: 42,1%- у березні 98р., а до того 30-35%). 4-ту позицію (34,1%) за пріоритетністю у квітні- червні ц.р. займає необхідність “узгодження політичного курсу у зв’язку з розширенням НАТО на Схід”. Оцінка важливості цього напряму є досить неоднозначною і постійно зазнає певних коливань - у березні він був 5-6м(23,7%), а ще раніш займав від 3 до 9-ї (останньої) позиції(19-37%). Від минулого березня впевнено набирає ваги з 10-ї позиції(11,9%) напрямок “торгівлі зброєю, спецтехнікою та послугами військово-технічного призначення”, який у червні 1998р. сягнув  5-їпозиції(29,3%), у березні був 4-й (26,3%). 6-ту позицію (22%) майже незмінно займає напрямок “спільної розробки концептуальних засад військової політики”, який у березні був 7-м(21,1%), а до того постійно 5-6-м (25-29%). 7-му позицію(19,5%) обіймає напрямок “підготовки кадрів”, що в цілому є його найвищим досягненням, бо березні він був 9-м(18,1%), а загалом раніш посідав 7-10-ті позиції(12-19%). Протягом минулого 97-го року поступово набирає ваги напрямок “участі у миротворчих операціях” - від 8-ї (16,7%) до 5-ї (29,3%) позиції, а в 98-му - починає її втрачати і зараз знову 8-й (17,1%). Майже таку само ситуацію можна спостерігати і з напрямком “спільних навчань”, що з минулого червня, з 11-ї позиції (7,5%), набирає ваги до 7-ї позиції (22%), а з початку року починає падати аж до 11-ї позиції у червні (4,9%). 9-м (12,2%) став напрямок “узгодження військово-технічної політики, підтримка ВПК”, вага якого теж почала зменшуватись, але від березня, коли він був 7-8-м(21,1%).