Оцінка стану двосторонніх відносин з іншими державами та угрупованнями

       Експерти 1997 року висловлювали однозначну думку щодо країн, з якими потрібно розвивати відносини у першу чергу. Це Росія, Німеччина, США та Польща. У березні та червні порядок залишався таким само, у вересні Німеччина та Росія йшли слідом за США, а в грудні - Росія та Німеччина слідом за США. Польща в цьому плані завжди була 4-ю. Слід зазначити, що певне перерозташування першої постійної “трійки” країн має досить таки умовний характер, тому що відсоткова різниця між ними не дуже велика й статистично незначуща. Пріоритетність розвитку відносин, окрім перших згаданих країн, експерти відзначають також з Білоруссю у березні і червні та з Канадою - у вересні та грудні.

       З іншого боку, саме з цими країнами відносини України, за оцінками більшості тих же експертів, розвивалися найбільш інтенсивно. Така ситуація зазначалася впродовж року стосовно всіх згаданих країн, окрім Росії та Білорусі. В березні експерти відзначали Росію першою (в червні - другою) серед країн, розвиток відносин з якими був би найбільш бажаним для України, але останньою серед 24-х зазначених країн, відносини України з якими дійсно успішно та інтенсивно розвивалися.

       Непросте ставлення українського зовнішньополітичного середовища до Росії обумовлене відсутністю будь-якої ейфорії від факту підписання пакету важливих документів у травні 1997 р. Перебіг взаємин на державному та урядовому рівнях зумовлює обережне та до певної міри скептичне ставлення експертів до перспектив українсько-російських відносин.

       В цьому контексті звертає на себе увагу усвідомлення кардинальної важливості відносин з Росією з одного боку, та розуміння нестабільності досягнутого врегулювання спірних питань, яке в будь-який час може змінитися на новій спалах ворожнечі - з іншого. Серед експертів, як і серед політиків (за винятком лівих), домінують дві основні орієнтаційні групи: прихильники послідовної нормалізації двосторонніх взаємин, та скептики, які вважають встановлення з Росією нормальних і рівноправних взаємовигідних стосунків практично неможливим.

       Білорусь жодного разу не відзначали як країну, з якою успішно розвивалися двосторонні відносини. В березні 1997 р., за оцінками експертів, найбільш успішно розвивалися стосунки зі США, Польщею, Німеччиною, Італією та Грузією; в червні - з Польщею, Росією, США, Румунією, Німеччиною, Угорщиною та Молдовою; в вересні - з Польщею, США, Росією, Німеччиною, Канадою, Грузією, Ізраїлем та Румунією; в грудні - зі США, Польщею, Росією, Канадою, Німеччиною, Грузією, Нідерландами та Кореєю. Вага інших країн за цими показниками була незначною.  

       Отож, безумовним лідером серед країн за оцінкою інтенсивності та успішності розвитку відносин у червні та вересні була Польща. Оцінка стану двосторонніх відносин з нею порівняно з іншими країнами була найвищою протягом року, окрім березня. Можна сказати, що загальний рейтинг Польщі почав зростати з червня. В вересні він досяг свого апогею і в грудні повернувся майже до початкового (березневого) рівня. Так, в червні оцінка двосторонніх відносин з цією країною зросла від 3.90 до 4.13, у вересні - до 4.27, у грудні впала до 4.10 бали. З іншого боку, у березні та грудні вона 2-га (відзначають 52-53% експертів) серед країн, з якими відносини успішно і інтенсивно розвивалися , а в червні та вересні — 1-ша у такій якості (відзначають відповідно 61% та 73% експертів). Схожа картина спостерігається і при оцінці її як союзника в цілому, і як країни, на співробітництво з якою можна покластися при реформуванні ЗС: у березні та грудні її назвали як союзника 43,9-48,8% експертів (2-га позиція) та 26,8% (4-та та 3-тя позиції) експертів, як країну, з якою слід співробітничати при реформуванні ЗС; у червні відповідно вже 50% (2-га) та 41% експертів (2-га); у вересні відповідно 63.4% (1-ша) та 40% експертів (2-га). Експерти до останнього часу продовжують надавати високої оцінки, але вже не найвищої в цілому, діям української дипломатії на міжнародній арені у відносинах з Польщею: 3,31 бали у березні (1-ша); у червні-вересні 4.03-3.95 (1-ша); у грудні 3,90 (2-га).

Що стосується Канади, з якою в березні 1997 р. Україна мала найкращі двосторонні відносини- 4.13 бали за 5-ти бальною шкалою(1-ша), у червні вона втратила свій рейтинг пріоритетного партнера — 3,80 бали (5-та позиція), а з вересня почала їх відновлювати - 4,07 (3-тя). У грудні їй це майже вдалося - 4,07 (2-га за Польщею, майже не відстаючи). Та й не дивно, бо слідом за США та Польщею у грудні вона поділяє 3-тє місце разом із Росією (25%) серед країн, відносини з якими останнім часом успішно та інтенсивно розвивалися. Тоді як у вересні Канада була 4-ю (18%), а у червні - 9-ю(7%), у березні 6-ю(17%).

Якщо за безпосередньою оцінкою найкращі стосунки Україна має з Польщею, то за іншими показниками у цьому плані безперечним лідером є США, особливо у березні та грудні. За оцінкою двосторонніх відносин у грудні 1997 США(3,83-4,05 бали) загалом посідає лише 3-тє місце (у вересні 4-те). А за середньою оцінкою успішності реальних дій української дипломатії у відносинах з США, що особливо зростала у червні та вересні (3.50-3.60 балі) та була дещо нижчою у березні та вересні (3.10-3.29 бали), ця країна була 2-ю в березні, 3-ю в червні, 5-ю в вересні, 4-ю у грудні. Але, як вже зазначалося, у березні та у грудні США були першими серед країн, відносини з якими найбільш інтенсивно розвивалися (58-61% експертів) й наприкінці року - першими серед країн, розвиток відносин з якими є найбільш пріоритетним для України (80-90% експертів у вересні та грудні). Цьому не суперечать й дані про те, що поміж іншими країнами США насамперед відносять до союзників України (41-63% експертів), особливо при реформуванні Збройних Сил (51-63%). Тільки в вересні звернула на себе більшу увагу Польща як союзник (43-50%, вересень - 64%), що в інших випадках йшла слідом за США.

 Незважаючи на перерозташування, перша “п’ятірка“ країн, оцінка двосторонніх відносин з якими є найвищою, протягом року залишається незмінною. Окрім Польщі та Канади та США її складають також країни Балтії (3,80-4,23 бали) та Грузія (3,79-4,05 бали). Особливо порівняно високу оцінку за станом двосторонніх відносин з Україною країни Балтії мали в червні та вересні (2-гі) і українську дипломатію теж найвище оцінили у цьому напрямку в вересні (3-ті слідом за Польщею та ООН) - 3,68 бали. Так само країни Балтії відзначають як важливого союзника — слідом за США та Польщею — протягом року (29-44% експертів), окрім червня (21,1%), особливо в вересні (37%) та грудні (44%).

 Майже без відриву від останньої країни з вересня посідає 6-те місце Німеччина (3,95-3,85 бали), у березні-червні - 8-ма (3,63-3,55 бали). І у напрямку відносин з цією країною за оцінкою експертів українська дипломатія, діє набагато успішніше від початку року . Загалом як союзника експерти не дуже високо оцінюють Німеччину, хоча вище ніж на початку року(від 19,5% у березні до 26,8% у грудні). Особливо на неї звертають увагу як на країну, на яку можна покластися при реформуванні ЗС.

 Далі займають місця країни, які в залежності від обставин та останніх подій за оцінками експертів можуть періодично висуватися наперед. Так, у березні 6-13 місця займали: Ізраїль, Угорщина, Німеччина, Словаччина, Італія, Чеська республіка, Молдова, Казахстан - 3.79-3.47 бали;

у червні: Молдова, Азербайджан, Угорщина, Ізраїль, Німеччина, Чеська республіка, Словаччина, Казахстан - 3.69-3.33 бали;

у вересні: Німеччина, Угорщина, Азербайджан, Молдова, Чеська республіка, Ізраїль, Велика Британія, Республіка Корея -3.95-3.59 бали;

у грудні: Німеччина, Чеська республіка, країни Бенілюксу, Угорщина, Фінляндія, Ізраїль, Азербайджан, Республіка Корея - 3.85-3.40 бали.

  На останніх позиціях містяться такі країни як: країни Близького Сходу та Перської затоки - 28-31 місця (2.91-3.07 бали); Франція - 30-34 місця, лише у грудні - 24-те; країни Латинської Америки - 31-36 місця (2.59- 2.97); Білорусь - 33-36 місця, лише у червні - 17-те (2.50-3.18 бали); Румунія - 31-35 місця, лише у червні - 16-те (2,14-3,23); країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону - 34-36 місця (2,68-2,85 бали); Росія - 35-36 місця, лише у червні - 25-те (1,56-3,06 бали).

Отже, за експертною оцінкою, з Росією Україна має найгірші стосунки, незважаючи на те, що у березні та червні Росія була першою серед “четвірки” країн, розвиток відносин України з якими є найпріоритетнішим, у вересні 3-ю, слідом за США та Німеччиною, а у грудні - 2-ю за США. Але, з іншого боку, відносини з нею від червня до останнього часу порівняно інтенсивно розвиваються - 2-га у червні за цим показником (52%), 3-тя у вересні(35%) та грудні(25%) разом із Канадою після Польщі та США. Хоча в березні експерти зазначали її останньою як таку (2%). До того ж успішність української дипломатії у відносинах з Росією на сьогодні (2.74 бали у грудні) оцінюється значно вище (хоча не дуже високо порівняно з іншими країнами), ніж у вересні (2.39 бали) а тим більш ніж в березні(2.07 бали), хоча дещо нижче ніж у червні (3.13). Певні коливання в експертних оцінках відбулися, безумовно, під впливом низки угод, що були підписані між Україною та Росією наприкінці травня. Звертаючись до подій того часу, у червні експертам пропонувалося оцінити Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією від 31 травня 1997 р. та угоди щодо проблем розподілу Чорноморського Флоту: якою мірою вони відповідають національним інтересам України. За отриманими результатами в середньому їхня оцінка коливалася поміж “середньою” та “низькою”. Серед вад Договору про співробітництво, підписаного Л.Кучмою та Б.Єльциним, основними експерти називали 1) декларативність (41.5%), і 2) підпорядкованість стратегічних інтересів України Росії (29,3%). 53,7% експертів зазначали “низьку” міру його впливу на позитивні зрушення в двосторонніх відносинах, 19,5% - вважали міру такого впливу “нульовою”, 22% - ”середньою” і тільки 4,9% - “високою”. Основними вадами угод щодо Чорноморського флоту більшість експертів вважали: 1) збереження іноземної військової присутності на території України (63,4%), 2) збереження потенційної загрози територіальній цілісності України (36,6%), 3) невідповідність курсу на інтеграцію України до європейських структур безпеки (26,8%). 36,6% експертів зазначили, що ці угоди “середньою” мірою відповідають національним інтересам України, а 36,6% - “низькою”, 18,4% - “нульовою” і лише 7,9% - “високою”. Найбільша кількість експертів - 62,5% у грудні зазначила “позитивне значення" Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 р. З іншого боку, за оцінками експертів, рейтинг Росії та країн СНД як союзників України (12% у грудні) впав майже вдвічі від березня (відповідно 24% та 22%). Але водночас Росію, слідом за США, Польщею та Німеччиною, постійно називали серед країн, на співробітництво з якими Україна зможе покладатися при реформуванні ЗС, хоча цю думку висловлювали дещо менше, ніж у березні (15-22% порівняно з 37% у березні).

Оцінюючи зусилля професійної дипломатії в царині реалізації національних інтересів України, за оцінкою експертів виокремилися чотири найбільш успішні напрямки співпраці. Зокрема ними стали відносини з Польщею, ООН , НАТО і США. За критерієм успішності дій української дипломатії зазначені країни та міжнародні організації отримували за 5-ти бальною шкалою наступні оцінки: 3,10 - 2,95 бали у березні; 4,03 - 3,50 у червні; 3,95 - 3,46 у вересні (США - 3,29); 4,10 - 3,60 у грудні. Також досить високо оцінювались успішність і ефективність відносин з країнами Балтії та Німеччиною, особливо в березні та вересні порівняно з іншими державами: відповідно 2,95-2,93 у березні; 3,28-3,23 у червні; 3,68-3,24 у вересні; 3,45-3,50 у грудні. Найменш ефективними напрямками, за якими експерти протягом року постійно оцінювали дипломатію нижче за “3” бали, були відносини з країнами Північної Європи (від 2,60 балів у березні до 2,93 в кінці року) , країнами Близького Сходу та Перської Затоки (від 2,56 до 2,73 балів у березні - вересні, та 2,61 - у грудні), країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (2,30-2,63 бали), країнами Центральної та Південної Америки (у березні - 2,41; від 2,13 у червні до 2,56 у кінці року) та у відносинах з Росією (2,07-2,74 бали, окрім червня - 3,13). Слід зазначити, що починаючи з червня, на тлі злетів та падінь рейтингів інших країн, спостерігалося досить впевнене зростання загального рейтингу ефективності української дипломатії по цих напрямках.

Щодо відносин з країнами СНД в цілому, з європейськими структурами (ЄС та ін.) та міжнародними фінансовими інституціями (МВФ, Світовий банк, ЄБРР), в червні порівняно з березнем спостерігалося помітне зростання позитивної оцінки дій української дипломатії за цими зазначеними напрямками, погіршення стану справ у вересні, та знову помірковане покращення експертних оцінок у грудні. Оцінки експертами діяльності української дипломатії по згаданих напрямах були меншими за “3” у березні та вересні і різко зростали в червні та грудні, коли вони були вищими за “3”. Таку оціночну криву можна спостерігати в цілому, тільки з іншими змінами в балах, ще за деякими напрямками, зокрема у відносинах з Росією, США, НАТО та ООН.

Особливо парадоксальним виглядало зростання рівня позитивного сприйняття урядової дипломатії в відносинах з міжнародними фінансовими установами, особливо з урахуванням фактичної кризи в стосунках уряду України з МВФ впродовж 1997 р. По-перше, це стосувалося припинення кредитування за програмою Stand-by через несвоєчасне ухвалення Верховною Радою бюджету на 1997 р. По-друге, відмови Ради директорів МВФ надавати Україні фінансову допомогу за програмою EFF. По-третє, фактичного блокування в другій половині 1997 р. фінансових позик за програмою Stand-by через невиконання зафіксованих в Меморандумі про співробітництво між урядом України та МВФ зобов‘язань щодо економічної лібералізації та дерегуляції підприємницької діяльності.

     В свою чергу ефективність роботи Комітету по закордонних справах і зв’язках з СНД Верховної Ради України експерти оцінювали скоріше як “низьку”, так само як і роботу Комітету з питань оборони і державної безпеки ВР України. Водночас слід зауважити, що хоча діяльність цих комітетів не мала гучного громадського резонансу, насамперед на долю парламентського Комітету по закордонних справах і зв’язках з СНД випало нелегке завдання обстоювати інтереси України в Парламентській Асамблеї Ради Європи в питанні про скасування смертної кари. Це питання було, зокрема, обтяжене неточністю або навіть відсутністю точної та правдивої інформації від органів виконавчої влади щодо реального стану з виконанням в Україні смертних вироків. Внаслідок цього виникла навіть загроза припинення її участі в діяльності Парламентської Асамблеї РЄ та інших органах Ради Європи.

У березні 1998 року серед країн, з якими Україні було б варто насамперед підтримувати та розвивати відносини, експерти називають постійну четвірку - Росія, США, Німеччина, Польща. У грудні Росія (78%) була наступною після США (80%), а зараз навпаки - США (72%) йдуть слідом за Росією (80%). Але зміни, що відбулися, не суттєві за відсотками. Німеччина та Польща набрали у березні 1998 відповідно по 62% та 41%, а в грудні 1997 - по 73% та 50% експертів. Інші країни, за оцінками експертів, не набирають поки ще питомої ваги для України. Дотримуючись визнаних пріоритетів у стосунках з іншими країнами (або, навпаки, визначаючи пріоритетність за цим показником) Україна найбільш успішно та інтенсивно розвиває відносини саме із країнами зазначеної четвірки. Тільки, у першу чергу із Польщею (58%), потім Росією (46%), далі США (33%) та Німеччиною (33%). Наприкінці минулого року США (58%) були першими і тепер дещо втратили свій рейтинг, Польща була другою(53%), Росія разом з Канадою третіми (25%), Німеччина із Грузією четвертими (23%). Останнім часом за успішністю та інтенсивністю розвитку відносин з Україною до цих країн наблизилася ще і Корея (24%) (ЗАЗ-ДЕУ!); Канада у березні за цим критерієм не згадується, а Грузія разом із країнами Балтії розташувалася на п’ятій позиції(12%). Інші країни не набирають більш 8% або ж зовсім не зазначаються експертами.

В цілому оцінка стану двосторонніх відносин сьогодні України із різними країнами порівняно з груднем дещо погіршилася. Особливо це стосується відносин з США, які випали з постійної першої п’ятірки та пересунулися на 13-ту позицію. Отже є над чим замислитися новому послу США в Україні С.Пайферу та й держсекретареві М.Олбрайт.

Не торкнулася негативна тенденція Грузії, Азербайджану, Китаю, Республіки Корея та Румунії. А у випадку Молдови, країн Центральної Азії та, особливо, Білорусі і Росії оцінки навіть зросли. Отже, до першої трійки країн, з якими Україна має найкращі відносини (оцінювалися за 5-ти бальною шкалою), так само як і раніш, за винятком США, належать Польща- 4,03 бали, з помітним відставанням Грузія - 3,89 бали (4-та у грудні) та Канада - 3,72 бали (2-га у грудні). Далі йдуть країни Балтії, Німеччина, Молдова, що відновила колишню свою 6-ту позицію з 20-ї, та Республіка Корея, що постійно набирає ваги (відтепер 7-ма з 13-ої у грудні та 26-ї у минулому березні)  - 3,58-3,55 бали. Останню трійку, що відірвана певною мірою від попередників, складають країни Близького Сходу та Перської затоки (34-ті, у грудні 28-мі), країни Латинської Америки (35-ті, у грудні 31-ші) та Іран (36-та, у грудні 33-тя) - 2,64 -2,45 бали.

До речі, міру шкоди інтересам України, якої завдала відмова України від поставки турбін до Ірану (Бушер) в обмін на згоду США дозволити Україні вступити до РКРТ, експерти розцінили в основному як “високу”- 32,4% чи “середню” - 38,2%; “низькою”мірою - відповіли 26,5%, а “нульовою”-2,9%.

Росія та Білорусь, які були з помітним відривом останніми у грудні, тепер займають відповідно 23-тю (3,16 бали) та 26-ту (3,05 бали) позиції.

Нагадаємо, що підвищення рейтингу РФ відбувається за умов загального падіння рівня оцінки стану двосторонніх відносин України з іншими країнами, їхньої стагнації. Про відносний характер цього покращення свідчать як зволікання з ратифікацією Українсько-Російського договору у Державній думі, так і оцінка експертами найбільш вагомої події — підписання у лютому 1998 року Президентами РФ і України Програми економічного співробітництва на 1998-2007 роки. Тільки один експерт вважає, що ця Програма високою мірою здатна забезпечити національні інтереси України, 11,8% експертів — середньою. Натомість 64,7% надали їй низької оцінки, 20,6 — нульової. 

З іншого боку, розглядаючи сьогодні діяльність української дипломатії на міжнародній арені, експерти також загалом надають їй значно нижчих оцінок ніж в грудні, які майже зрівнялися із березневими 1997 року: в середньому на 0,33 бали нижче ніж в грудні. Особливо це стосується США, НАТО та міжнародних фінансових інституцій (МВФ, Світовий банк, ЄБРР), в яких оцінка впала на 0,58-0,72 бали, країн Західної Європи в цілому - на 0,41 бали, тоді по іншим напрямках на 0,1-0,3 бали. Винятком є напрямок відносин з Росією, оцінка якого не змінилася від грудня на тлі загального падіння і зазнала значного покращення від минулого березня (від 2.07 до 2.72 бали). Втім і за такої ситуації українська дипломатія найвище оцінюється у напрямках відносин з ООН (3,92 бали) та Польщею(3,66 бали), далі з помітним відривом розташувалися відносини з Німеччиною, країнами Балтії, Європейськими структурами та НАТО - 3,27-3,13 бали; з країнами Центрально-Східної Європи - 3,08 бали. За іншими напрямками відносин діяльність дипломатії оцінюється нижче за “3”, зокрема з США (2,72 бали); а саме найнижче - у відносинах з міжнародними фінансовими інституціями (2,49 бали). Тобто спроби цих інституцій “підштовхнути” адміністрацію Л.Кучми та уряд В.Пустовойтенка до проведення реформ та покарати за “неправильну поведінку” сприймається й як невдача дипломатії на відповідному напрямку. Навряд чи це справедливо.

В свою чергу порівняно з груднем 1997 р. також значно впала оцінка ефективності роботи комітету у закордонних справах і зв`язках з СНД Верховної Ради України, що тепер коливається в основному між “низькою” та “нульовою”, ближче до “низької”. Не справив належного позитивного впливу на експертів той факт, що врешті-решт відбулася ратифікація угоди “Про відкрите небо”.

Отже, за комплексом показників найкращі стосунки з Україною має Польща. Сьогодні вона лідирує серед країн, які насамперед експерти відносять до союзників України (57,9% ) і займає 3-тю позицію (34,2%) після США та Німеччини серед країн, на співробітництво з якими можна покластися при реформуванні ЗС України. Становище Польщі не суттєво змінилося порівняно з попереднім роком на відміну від США, стосунки з якими за експертними оцінками останнім часом зазнали певного погіршення. Відповідно дещо впав рейтинг США як союзника — від 51,2% у грудні до 39,5 % у цьому березні (2-га позиція слідом за Польщею). Але при цьому США, вважають експерти, продовжують залишатися провідною країною, на яку може розраховувати Україна у реформуванні власних ЗС.

 Серед основних союзників України також називаються Рада Європи (31,6%), Німеччина (26,3% — 4-та; у військовому будівництві та реформуванні ЗС - 2-га слідом за США - 36,8%), країни Балтії (23,7%, 5-те місце), ОБСЄ (21,1%, 6-те) та Росія (21,1%, 6-та; у військовому будівництві та реформуванні ЗС - 4-та слідом за США, Німеччиною та Польщею - 15,8%). НАТО та СНД як союзники поділяють 7-му позицію (по 13,3%), а ЄС - 8-му (7,9%). Порівняно з груднем 1997 р. рейтинг країн-союзниць у березні 1998 р. суттєво не змінився, окрім НАТО та країн Балтії, оцінки яких зменшилися.

Країнами, розвиток відносин з якими є найприорітетніший, влітку 1998 р. залишаються Німеччина (85%), Росія (75%), Польща (70%) та США(68%). Порядок розташування змінився відносно до березня 1998 р., але, з огляду на відсоткову різницю, це не є суттєвим. В березні, як зазначалося вище, першою була Росія (78%), слідом йшли США (72%), Німеччина (62%) та Польща(41%). Окрім зазначених експерти відзначали також Туреччину, Китай та країни Близького Сходу. У червні — це знову Туреччина та Азербайджан.

Туреччина від початку року постійно підвищує свої показники. Вона потрапила влітку 1998 р. в четвірку країн, з якими відносини України розвивалися найбільш інтенсивно останнім часом. Серед них також — Польща (89%), США (41%), Німеччина (38%). Росія, яка звичайно була четвертою, поступилася Туреччині (24%), поділивши з Аргентиною 5-те місце (22%). В січні-березні, нагадаємо, найбільш успішно розвивалися стосунки з Польщею(58%), Росією (46%), США(33%), Німеччиною(33%) та Республікою Корея (24%).

Залишаючись серед країн, з якими Україні потрібно в першу чергу розвивати відносини, Росія протягом квітня-червня 1998 р. значно втратила рейтинг. У червні спостерігається погіршення стосунків з Росії за усім комплексом показників, тоді як у січні-березні спостерігалося деяке покращення. За оцінкою стану двосторонніх відносин вона опустилася з 23-го на 34-те місце. Водночас погіршилися стосунки і з Білоруссю, за оцінкою стану яких ця країна знаходиться на 33-му місці (у березні - на 26-му місці). Відповідно, успіхи української дипломатії на напрямку розвитку відносин з Росію на тлі загального підвищення оцінки ефективності зусиль МЗС оцінюються не краще, ніж раніше (передостаннє місце - 2,68 бали за 5-ти бальною шкалою). Також певною мірою знизилася вага Росії як союзника - від 21,1% (6-та позиція серед усіх країн та угруповань у березні) до 13,2% (8-ма позиція). Від початку року продовжує знижуватися вага Росії як країни, на співробітництво з якою можна покластися при реформуванні Збройних Сил України - 12,2% (остання з усіх, що згадуються експертами), слідом за США, Польщею, Німеччиною та Великою Британією.  

За експертними оцінками найкращі відносини Україна постійно має з Польщею. Вона перша серед інших країн за інтенсивністю та успішністю розвитку відносин і в першій незмінній за складом “четвірці” пріоритетних країн, з якими першочергово потрібно розвивати стосунки. Оцінка стану двосторонніх відносин з Польщею ще зросла і досягла рівня минулого вересня, коли вона була найвищою - 4,28 бали(за 5-ти бальною шкалою). Як союзник від березня 1998 р. Польща теж перша 71,1%(в березні - 57,9%). Лише як країна, на яку можна розраховувати при реформуванні ЗС, вона друга - 36,6%(в березні 34,2%), трохи відстаючи від США - 48,8% (в березні 65,8%). Відповідно до цих показників, українська дипломатія заслужила своєї на сьогодні найвищої оцінки саме за розвиток відносин з Польщею- 4,0 бали (рівень минулого червня, коли бал був найвищим - 4,03); в березні ц.р. - 2-ге місце (3,66 бали), слідом за ООН(4,10). Втім, розуміючи, що “для танку потрібно двоє партнерів”, не слід, з одного боку, відносити всі заслуги у українсько-польських стосунках на рахунок української дипломатії. З іншого — недооцінювати зусилля дипломатів, які працюють на більш проблемних або конфліктних напрямах.

Перша “п’ятірка” країн, оцінка двосторонніх відносин з якими протягом тривалого часу була найвищою - Польща, США, країни Балтії, Канада, Грузія - дещо змінилася. У березні 1998 р. це сталося через сповзання США з 3-го(3,90) на 13-те(3,42) місце. Першу “п’ятірку” тоді склали: Польща (3,72), Грузія (3,89), Канада (3,72), країни Балтії (3,58), Німеччина(3,56). Але в червні 1998 р. США відновили свої позиції і стали 2-гі (3,82), слідом за Польщею (4,28). Схожа картина деякого тимчасового погіршення стосунків зі США, а згодом — відновлення традиційного вже рівня спостерігалося й за іншими показниками: оцінка США як союзника впала з 51,2% (кінець 1997 р.) до 39,5% в березні і підвищилася до 65,8% в червні 1998 р., — в результаті США стали 2-ми у цій якості, слідом за Польщею. З цими процесами позитивно корелювали оцінки зусиль української дипломатії у цьому напрямку, що різко впали в березні 1998 р. порівняно з груднем 1997 р.(з 3,60 до 2,95 бали), і знову підвищилися у червні (3,42 бали).

Влітку 1998 р. “п’ятірка” лідерів змінилася, оскільки Канада перейшла з 3-го(3,72) на 10-те(3,61) місце. Вона одна із небагатьох країн, оцінки стану двосторонніх відносин з якими дещо погіршилися.

Окрім Канади, за оцінками експертів, відбувається деяка стагнація стосунків з Грузією, Словаччиною, Чеською республікою, Китаєм, Болгарією, Вірменією, країнами Центральної Азії, Білоруссю та Росією; з іншими країнами оцінки стану двосторонніх відносин зросли.

Таким чином першу “п’ятірку” влітку 1998 р. складають окрім Польщі(4,28 бали) та США (3,82 бали) ще країни Балтії (3,76), Ізраїль (3,76) і Грузія (3,71). Країни Балтії теж трохи понизили свій рейтинг у березні (від 3,85 до 3,58 бали), і підвищили у червні, що позначилося й на оцінках роботи української дипломатії у стосунках з ними. Країни Балтії у якості союзників України зберегли у червні 5-те місце — слідом за Польщею, США, НАТО, Німеччиною ( 21,1% експертів вважають країни Балтії нашими союзниками)

Наступну “п’ятірку” за оцінкою стану двосторонніх відносин з Україною, на думку експертів, влітку 1998 р. складають Азербайджан, Республіка Корея, Німеччина, Угорщина, Канада (3,68-3,61 бали). Вони небагато поступаються країнам першої “п”ятірки”. У березні до другої п”ятірки входили Молдова, Республіка Корея, Азербайджан, Ізраїль, країни Бенелюксу, 3,56-3,46 бали).

На останніх позиціях, у червні 1998 р. розташувалися Білорусь, Росія, країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Іран (2,80-2,53 бали); у березні 1998 р. “аутсайдерами” були країни Близького Сходу та Перської Затоки, країни Латинської Америки, Іран (2,64-2,45 бали).

Оцінки успішності реалізації української дипломатією на міжнародній арені національних інтересів України так само як і оцінки інтенсивності та успішності розвитку двосторонніх відносин з іншими країнами різко впали у березні 1998 р. (в цілому від 3,20 до 2,87 балів), але зросли в червні (3,08 бали), за винятком деяких напрямів. Оцінки експертів знизилися або залишилися такими ж щодо роботи МЗС по таких напрямах: у відносинах з Росією; країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону; ООН; Європейськими структурами (ЄС і т.д.) Найвищі оцінки влітку 1998 р. дипломатія отримала за розвиток відносин з Польщею (4,0 бали), ООН (3,67), НАТО (3,54), Німеччиною (3,44), США (3,42), країнами Балтії (3,33). Найнижчі оцінки, як і в березні отримали напрямки відносин з країнами Близького Сходу та Перської затоки, країнами Латинської Америки та країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (2,71-2,51; в березні - 2,57-2,38).

Вагомими союзниками, як зазначалося вже вище, насамперед для України залишаються Польща - вважають у червні 1998 р. 71,1%експертів (в березні — 57,9%) та США — 65,8% (в березні 39,5%). Рада Європи(15,8%), яка була в березні 3-ю(31,6%) помінялася місцями з НАТО (34,2%), яке було в березні 7-м(13,2%). Важливими союзниками експерти продовжували вважати також Німеччину (28,9%, у березні - 26,3%), країни Балтії (21,1%, в березні 23,7%) та ОБСЄ (21,1%, в березні 21,1%). У військовому будівництві, так само, як і раніше, на думку експертів, можна покластися на співробітництво з США (48,8%, в березні - 65,8%), Польщею (36,6%, в березні - 34,2%) та Німеччиною (26,8%, в березні - 36,8%). Але у червні 1998 р. вдвоє збільшився відсоток експертів, які поділяють думку, що “таких країн немає” - 31,7% (в березні -15,8%).

Відповідно, міра, якою Україна має покладатися на своїх союзників у реалізації зовнішньополітичних цілей, за оцінкою експертів, продовжувала знижуватися, наближаючись до “низької”. Це при тому, що залежність України від різних держав та угруповань, вважають експерти, у квітні-червні 1998 р. посилюється, опинившися вже між “високою” та “середньою”, ближче до “середньої”(у грудні 1997 р. спостерігалося деяке послаблення залежності, але воно не переросло у тенденцію), і Україна вимушена буде дедалі більше підпорядковуватись їх наказам та очікуванням, навіть якщо це суперечить її національним інтересам. Говорячи відверто, не може не викликати непокоєння міжнародне становище України, яке характеризується, з одного боку, процесом деякої “вакуумізації” з точки зору інтеграційних процесів у сучасному світі, з іншого — зростанням залежності від інших країн, серед яких далеко не всіх можна вважати надійними союзників.