Соціологічні дослідження зовнішньополітичних і геополітичних

Як експертів було залучено представників чотирьох груп, що загальною кількістю сспектр - лівих, центристів, правих; 

3. Військовослужбовці Збройних Сил України в званні не нижче підполковника, у тому числі співробітники Міністерства Оборони, викладачі та фахівці вищих військових навчальних закладів та дослідницьких центрів, більшість з них мають наукові ступені (військово-професійна інтелектуальна еліта);                                     

4. Провідні журналісти, які спеціалізуються на міжнародній тематиці та представляють найвпливовіші засоби масової інформації. Є підстави вважати, що вони впливають не тільки на формування масової свідомості з питань дослідження, але й на позицію політичної еліти (істеблішменту).

За результатами проведених протягом 1997 року опитувань серед експертів чітко вирізняються прихильники чотирьох провідних зовнішньополітичних орієнтацій, які віддзеркалюють домінуючі в Україні точки зору на подальші шляхи розвитку, які відповідали б національним інтересам України.

Здебільшого уподобання експертів розподіляються між двома основними орієнтаціями. До першої провідної групи належать прихильники вступу України до НАТО. За грудневими даними вони складали 51,2% експертів. Цю групу можна вважати досить усталеною. В вересні зазначеній орієнтації симпатизувало 50% експертів і також близько половини - в березні та червні. Другу значну групу складають прихильники “позаблокового або нейтрального статусу України”. З початку року ця орієнтація постійно посилюється - від 28,6% у березні до 41,5% у грудні. Це відбувається за рахунок зменшення, або ж цілковитого нехтування таких варіантів як “вступ України до військового союзу країн СНД як альтернативи вступу до НАТО” (в грудні ця група не набрала жодного проценту, тоді як раніше вона становила 7-9%) або ж інших альтернатив (у березні та червні - 7,1%; у грудні та вересні - 0%).

Існує ще одна, незначна, але досить стала група, що постійно набирала близько 5-7%, до якої належать прихильники малореального за теперішньої геополітичної ситуації “вступу до НАТО разом із країнами СНД”.

В березні 1998 року результати експертного опитування також свідчать про існування в Україні двох основних точок зору стосовно подальших шляхів розвитку, які б відповідали національним інтересам України. Мова передусім йде про орієнтацію на “вступ України до НАТО незалежно від інших країн” та орієнтацію на “позаблоковий нейтральний статус України”. І якщо на початку минулого року першу можна було вважати домінуючою (47,6% експертів у березні 97р., на той час — 28,6% ”нейтралістів”), то поступово протягом 1997 року набрав ваги інший варіант “позаблокового та нейтрального статусу України” . Зараз обидві зазначені орієнтації вже врівноважують одна одну і мають по 43,6% прихильників. Незначно вирізняється серед інших група, уподобання якої передбачають нереальний “вступ до НАТО разом із країнами СНД” . Цього березня вона становить 2,6% , а загалом - не більш 7%. Також ледве набирають прихильників такий варіант розвитку, як “вступ України до військового союзу країн СНД як альтернатива вступу до НАТО” - 5,1% (загалом 7-9%, а у грудні зовсім відсутній) чи будь-які інші запропоновані варіанти, що разом складають 5,1% (раніш 7-9% або відсутні зовсім).

Можна тлумачити ці результати, з одного боку, деяким розчаруванням станом інтеграційного потенціалу України (для чого надають підстави й інші показники), з іншого — активізацією російського напрямку зовнішньої політики в умовах, коли РФ все більше втрачає привабливі риси (з огляду, хоча б на її позицію у стосунках з найближчим для неї “інтегрованим” партнером — Білоруссю).

Цікавими у цьому контексті є електоральні уподобання експертів, які майже не зазнали змін з грудня 1997 до березня 1998, за єдиним виключенням. Напередодні виборів більше ніж вдвічі (з 12,5% до 28,2%) зросла кількість експертів, які збиралися голосувати за кандидата у депутати, якщо він виступає за найшвидший вступ України до НАТО. Водночас перевагу мали прихильники збалансованого розвитку зовнішніх зносин України як з Росією так і з Заходом (відповідно 65% та 61,5%) та всебічної економічної інтеграції з Заходом (47,5% та 33,3%). Прибічники пріоритету розвитку відносин з Польщею могли розраховувати на підтримку кожного десятого з фахівців. (Сума більше 100%, оскільки можна було зазначити два варіанти відповіді). Прихильники союзу з Росією аж до об”єднання у єдину державу практично не знайшли підтримки експертів. 

В червні 1998 року за експертними опитуваннями провідними зовнішньополітичними орієнтаціями стосовно подальших шляхів розвитку України продовжують залишатися, по-перше, орієнтація на “вступ України до НАТО незалежно від інших країн” та, по-друге, орієнтація на “позаблоковий, нейтральний статус України”. Вже впродовж тривалого часу обидві альтернативи мають своїх стійких прихильників і є досить усталеними. У березні 1998 р., як зазначалося вище, на тлі загального погіршення оцінки експертами відносин України з НАТО орієнтація на “вступ України до НАТО” дещо втратила кількість прихильників (від 51,2% наприкінці 1997р. до 43,6% експертів у березні 1998 р.), але це було тимчасовим явищем. У червні ситуація відновилася - до 50% експертів дотримуються “пронатівської” орієнтації, що із незначними коливаннями є сталим результатом протягом минулого року. За умовного приєднання до них прихильників малореального “вступу до НАТО разом із країнами СНД”, які складають у червні 5% (загалом постійно 2-7%), до першої зазначеної групи, “пронатівська” орієнтація в цілому продовжує залишатися переважаючою серед інших. Друга основна орієнтація — на “позаблоковий або нейтральний статус України” у березні 1998 р. врівноважувала першу (43,6%), але до того ніколи не була домінуючою. Поступово посилюючися протягом минулого року (від 28% до 41,5% експертів) зараз вона набирає 40% прихильників.

Такі варіанти розвитку як “вступ України до військового союзу країн СНД як альтернатива вступу до НАТО” чи будь-які інші поступово втрачають підтримку і набрали у червні ще менш прихильників (по 2,5%), ніж в березні (по 5,1%) або протягом минулого року (не більш 7-9%).

Під час червневого опитування 1998 р. експертам вперше було запропоновано оцінити  основні цілі зовнішньої політики України, що мало надати більш докладну інформацію, порівняно з наведеними вище орієнтаціями у рамках дихотомії “натівська - нейтральна”.