Тема 1: Загальні положення про зобов’язання (6 годин)

Цивільне право  України (ч.2)

Навчально-методичний посібник для підготовки до семінарських занять та для самостійної роботи студентів денної форми навчання (спеціальність «Правознавство»)

Івано-Франківськ – 2011

Затверджено науково-методичною радою юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника (протокол №1 від 6 вересня 2011 р.).

Схвалено на засіданні кафедри цивільного права юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника від 31 серпня 2011 р., протокол № 1.

Банасевич І.І. Цивільне право України (ч.2) (навчально-методичний посібник для підготовки до семінарських занять та для самостійної роботи студентів денної форми навчання (спеціальність «Правознавство») – Івано-Франківськ, 2011.

Посібник розроблений на основі навчального плану юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника і призначений для підготовки до семінарських (практичних) занять із курсу «Цивільне право України (ч.2)», підготовки до здачі екзаменів, а також для самостійної роботи студентів. В посібнику викладені завдання до семінарських і практичних занять з курсу «Цивільне право України (ч.2)», які включають короткі методичні рекомендації, що полегшать підготовку до занять, переліки питань, які виносяться на обговорення на занятті, практичних завдань; теми та переліки контрольних запитань до них, які виносяться на самостійне вивчення студентів і будуть включені в питання поточного контролю. До кожної теми поданий перелік літератури, до якого включена монографічна література та інші наукові джерела по темі, а також перелік нормативно-правових актів.

Посібник призначений для студентів, аспірантів, викладачів.

Прийняття нового Цивільного кодексу України знаменувало новий етап розвитку зобов’язального права в Україні. І, як засвідчують перші кроки його наукового аналізу та осмислення, у ньому відбулося багато новел, порівняно з попереднім законодавством. Однак не усі з них заслуговують на беззастережну позитивну оцінку, доцільність введення окремих новел підтримає або заперечить судова практика. Важливим завданням юридичної науки нині стає науковий аналіз усіх правових інститутів, серед яких особливе місце посідають інститути зобов’язального права.

Зобов'язальне право – це найбільша за обсягом підгалузь цивіль­ного права, норми якої регулюють переважно відносини майно­вого обороту (товарообміну), тобто відносини, що виникають при переході матеріальних та інших благ, які мають економічну фор­му товару, від однієї особи до іншої. Предметом зобов'язального права, як підгалузі цивільного права, є майнові відносини, що основані на юридичній рівності, майновій самостійності і вільному волевиявленні їх учасників. Характеризуючи відносини майнового обігу, які регулюються нормами зобов'язального права, слід підкреслити, що вони охоплю­ють, перш за все, ринкові відносини, які виникають як при здійс­ненні підприємницької діяльності, так і при задоволенні фізичними особами власних потреб. Цим відносинам притаманна така ознака як багатоманітність, оскільки майновий оборот (товарообмін) може здійснюватися як шляхом відчуження особою свого майна у влас­ність іншій особі (наприклад, при купівлі-продажу), так і через передачу його іншій особі у тимчасове оплатне чи безоплатне користуван­ня (наприклад, при оренді або позичці).

Оскільки норми зобов'язального права у цій час­тині мають своєю метою врегулювання відносин майнового обігу в їх непорушеному стані, дані зобов'язання є регулятивними.Значна більшість регулятивних зобов'язань виникає на підставі договорів, тобто є договірними зобов'язаннями. Однак деякі недоговірні зобо­в'язання, що виникають з односторонніх правомірних дій (односто­ронніх правочинів або юридичних вчинків), теж слід віднести до ре­гулятивних. Певна група норм зобов'язального права спрямована на усунення негативних наслідків, що виникають в результаті порушення однією особою суб'єктивних цивільних прав іншої. Ме­тою вказаних норм є охорона, у тому числі й захист суб'єктивних цивільних прав, а зобов'язання, що виникають при цьому, йменуються охоронними.До них належать зобов'язання з відшкодування шкоди, створення загрози життю, здоров'ю чи майну іншої особи, набуття або збереження майна без достатньої підстави.

Важливо, щоб випускники вищих юридичних закладів володіли необхідними знаннями в галузі зобов’язального права в рамках цивільного права України.

Курс «Цивільне право України (ч.2)» спрямований на формування у студентів теоретичного розуміння суті зобов’язальних правовідносин, що основані на юридичній рівності, майновій самостійності і вільному волевиявленні їх учасників та вивчення практичного застосування цивільного законодавства в Україні.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

· знати

- понятійний апарат курсу;

- зміст інститутів зобов’язального права;

- діюче законодавство, яке регулює зобов’язальні правовідносини;

- закономірності розвитку інститутів зобов’язального права;

- шляхи гармонізації цивільного права України з міжнародним правом.

· вміти

- порівнювати і аналізувати норми законодавства, що регулює зобов’язальні правовідносини;

- застосовувати навички та знання набуті при вивченні теоретичного матеріалу до конкретних життєвих ситуацій;

- тлумачити законодавство;

- узагальнювати практику реалізації окремих норм зобов’язального права та робити відповідні висновки.

Для підготовки до семінарських (практичних) занять і для самостійної роботи студентам рекомендовано наступні підручники, що можуть бути використані при вивченні всіх тем,  які охоплює навчальна програма курсу «Цивільне право України (ч.2):

1. Брагинський М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут, 2001.

2. Брагинський М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000.

3. Брагинський М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья. Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: Статут, 2002.

4. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.; за ред. О.В. Дзери – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.

5. Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.; за ред. О.В. Дзери – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.

6. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навчальний посібник / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, В.В.Луць та ін.; За ред. О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2011.

7. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975.

8. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2008, 576 с.

9. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т. / За відповід. ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – Т. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2011.

10.Цивільне право. Академічний курс: Підручник у 2-х т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т.2. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.

11.Цивільне право України: Підручник у 2-х кн. / За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2010, 1176 с.

12.Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Cпасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Т.2. – К.: Юрінком Інтер, 2007.

13.Цивільний кодекс України. Коментар / За ред. Є.О. Харитонова та О.М.Калітенко. – Харків: Одісей, 2003.

14.Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. Я.М. Шевченко. Ч.2. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

15.Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004.

Окрім того до кожної теми поданий перелік літератури, до якого включена монографічна та інші наукові джерела по темі, а також перелік нормативно-правових актів.

В навчально-методичному посібнику використані практичні завдання із практикуму з цивільного права за відповідальною редакцією Р.А.Майданика, Н.С.Кузнєцової, О.В.Дзери (Цивільне право. Практикум: Навчальний посібник. / Відп. ред. Р.А. Майданик, Н.С.Кузнєцова, О.В.Дзера. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 624 с.).

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

Тема 1: Загальні положення про зобов’язання (6 годин)

Зобов’язальне право являє собою один з центральних інститутів цивільного права України; це – сукупність цивільно-правових норм, які регулюють за допомогою цивільно-правового методу суспільні відносини, які складаються у зв’язку з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей між суб’єктами цивільного права. Вся сукупність правових норм, що відносяться до зобов’язального права, розподіляється на дві основні частини: Загальну частину та Особливу частину. При вивченні цієї теми потрібно звернути увагу не тільки на поняття зобов’язання, що наведене в ЦК України, але й на дефініції запропоновані вченими-цивілістами. Доцільно виділити ознаки зобов’язання як цивільного правовідношення. Оскільки зобов’язання є цивільним правовідношенням, воно складається з тих самих елементів, що і будь-яке правовідношення: це суб’єкт, об’єкт та зміст. Виконання зобов’язання – це здійснення сторонами дій, спрямованих на реалізацію прав та обов’язків, що становлять зміст зобов’язання. Розглядаючи дане питання необхідно в першу чергу охарактеризувати загальний принцип виконання зобов’язання, закріплений ЦК України, а також умови виконання зобов’язань (строк, місце, час, спосіб тощо).При вивченні способів забезпечення виконання зобов’язань потрібно звернути увагу на додатковий (акцесорний) характер забезпечувального зобов’язання, звернути увагу на спільні та відмінні риси окремих способів забезпечення виконання зобов’язання. Припинення зобов’язання – це припинення існування прав та обов’язків його учасників, які становлять зміст зобов’язання. Слід мати на увазі, що способи припинення зобов’язання можна поділити на дві групи: 1) способи припинення зобов’язання, які залежать від волі сторін, та 2) способи припинення зобов’язань, які не залежать від волі сторін. До першої групи підстав припинення зобов’язань належить виконання зобов’язання, зарахування, угода сторін (відступне, новація, прощення боргу), а до другої – неможливість виконання зобов’язання, поєднання боржника і кредитора в одній особі, смерть фізичної особи або ліквідація юридичної особи.

Питання для обговорення:

Заняття 1.

1. Поняття та види цивільно-правових зобов’язань.

2. Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань.

3. Суб’єкти цивільно-правових зобов’язань.

А) Зобов’язання з множинністю осіб.

Б) Зобов’язання за участю третіх осіб.

В) Заміна осіб у зобов’язанні.

Заняття 2.

1. Поняття та принципи виконання зобов’язання.

2. Суб’єкти виконання зобов’язання.

3. Предмет виконання зобов’язання.

4. Строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.

5. Поняття та підстави припинення зобов’язання.

Заняття 3.

1. Поняття та загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань.
2. Неустойка: поняття, значення та види.
3. Поняття та значення завдатку. Відмежування завдатку від авансу.
4. Поняття поруки. Особливості відповідальності поручителя.
5. Поняття та загальна характеристика гарантії. Відмежування гарантії від поруки.
6. Поняття, функції та сфера застосування застави.
7. Предмет застави. Користування та розпорядження предметом застави.
8. Види застави.
9. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

Термінологічне завдання: зобов’язальне паво, зобов’язання, забов’язання на користь третьої особи, регресні зобов’язання, цесія, неустойка, штраф, пеня, завдаток, порука, гарантія, застава, іпотека, заклад, притримання, новація.

Практичні завдання:

(відобразити у конспекті підготовки до семінарського заняття)

1. Складіть схему системи зобов’язального права. (заняття 1)

2. Складіть порівняльну таблицю таких способів забезпечення виконання зобов’язань: порука та гарантія; застава та завдаток. (заняття 3)

Задачі:

№1. Артеменко домовився зі своїм приятелем Косенком, артистом естради, що запросить до себе додому співробітників, які хотіли б послухати у виконанні Косенка естрадні пісні в домашній обстановці. Однак за дві години до призначеного часу зустрічі Косенко зателефонував Артеменку і повідомив його, що не прийде, оскільки вирішив залишитися вдома, щоб подивитися футбольний матч. Зустріч, що було призначено довелося відмінити. Артеменко вважає, що Косенко зобов’язаний відшкодувати йому витрати, пов’язані з підготовкою зустрічі та компенсувати моральну шкоду.

Чи має Артеменко юридичні підстави для пред’явлення таких вимог?

№2.За договором купівлі продажу Івченко передав Саліну автомобіль, а останній зобов’язався сплатити за нього 100 000 грн. Отримувачем грошей в договорі була визначена донька Івченка. Івченко, продавши автомобіль, поїхав у тривале відрядження. Салін вчасно не розрахувався, і донька Івченка звернулася з позовом до суду про стягнення з Саліна суми боргу і відсотків річних за прострочення. Салін проти позову заперечував, стверджуючи, що донька Івченка не є стороною договору, а отже, не має права вимоги.

Вирішіть справу.

№3. Грищенко позичив у Рудика 10 000 грн. строком на один рік, але в установлений строк грошей не повернув. Через шість місяців після настання строку виконання договору Рудик звернувся з позовом до суду про стягнення з Грищенка 10 000 грн. та 3% річних за час прострочення. Грищенко не заперечував проти сплати боргу, але відмовився від сплати процентів. Він пояснив, що кредитор сам винен у тому, що в строк, визначений договором, не забрав у нього гроші. Гроші лежали у нього (Грищенка) дома і всі члени сімї були попереджені, що прийде Рудик, і йому потрібно буде віддати гроші.

Вирішіть справу. Які були б наслідки зміни місця проживання Рудика?

№4.ВО уклало з Морським портом договір на виготовлення та поставку портового крану. Строк поставки був визначений через 6 місяців з моменту укладення договору. У зв’язку з оновленням виробництва ВО виготовило кран через 4 місяці після укладення договору та привезло його до Морського порту. Але Морський порт не прийняв кран та звернувся до ВО з вимогою про відшкодування збитків, викликаних розміщенням крану на його території.

Хто має рацію в даному спорі?

Нормативно-правові акти та література:

1.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року//Офіційний вісник Ук­раїни. — 2003. — № 11. — Ст. 461; з наступними змінами і доповненнями.

2.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // ВВР України. – 2003. – №18. – Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

3.Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року//Голос України. – 2006. – №69. – 14 квітня.

4.Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року//ВВР України. – 1992. – №47. – Ст..642; з наступними змінами і доповненнями.

5.Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року//ВВР України. – 2003. – №38. – Ст.313; з наступними змінами і доповненнями.

6.Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року//ВВР України. – 1993. – №39. – Ст..383; з наступними змінами і доповненнями.

7.Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 12 листопада 1996 року//ВВР України. – 1997. – №5. – Ст..28; з наступними змінами і доповненнями.

8.Аномалії в цивільному праві України: Навч.-практ. посібник/Відп. ред. Р.А.Майданик. – Київ: Юстиніан, 2007.

9.Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві України. – К., Юрінком Інтер, 2005.

10. Майданик Р.А. Поняття зобов’язання в цивільному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №3. – С.67-71.

11. Майданик Р.А. Місце зобов’язання в праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №4. – С.3-6.

12. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: Автореф. … канд. юр. наук. – К., 2002.

13. Сарбаш С.В. Право удержания как способ обеспечения исполнения обязательств. – М.: Статут, 1998.