Тема 12: Транспортні й експедиційні зобов’язання (4 год.)

Транспортні зобов’язання визначаються характером відносин, які виникають в процесі перевезення вантажів, пасажирів та багажу. Специфікою таких відносин є те, що вони опосередковують сферу послуг нематеріального характеру, які надаються боржником кредитору. Транспорт є сполучною ланкою економіки, за його допомогою задовольняються потреби у перевезезеннях суспільного виробництва держави, а також її населення. Перевезення - один з видів підприємницької діяльності, яка не су проводжується створенням яких-небудь предметів матеріального світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у ре­зультаті транспортної діяльності, - це переміщення вантажів, паса­жирів, багажу й пошти.

Існують такі основні види транспорту: транспорт загального ко­ристування (залізничний, морський, автомобільний, повітряний, річ­ковий (внутрішній - водний), місцевий електротранспорт, у тому числі метрополітен; промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний та шляхи сполучення загального корис­тування. Всі вони тісно взаємопов'язані і становлять єдину транспор­тну систему країни (ст. 21 Закону України «Про транспорт»). Разом з цим технічна характеристика перевізних засобів і організація переве­зень даними видами транспорту багато у чому відрізняються одне від одного.

У главі 64 ЦК міститься перелік низки договорів, що опосередко­вують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Серед них такі: а) перевезення вантажу (ст. 909 ЦК); б) перевезення пасажирів і багажу (ст. 910 ЦК); в) чартеру (фрахтування) - ст. 912 ЦК тощо.

Проте сам перевізний процес не вичерпується відносинами, що ви­никають з договору перевезення (ст. 908 ЦК). Обов'язки перевізника з подачі рухомого складу, а відправника - з надання для навантаження вантажу також належать до процесу перевезення. Перевізними також є відносини, що виникають з договорів про організацію роботи із за­безпечення перевезення вантажів. Вони, зокрема, охоплюють: вузлові угоди, договори на централізоване завезення (вивезення) вантажів, на експлуатацію залізничних під'їзних колій, на подачу і прибирання вагонів, подачу заявок і замовлень, вчинення інших дій учасниками пе­ревізного процесу як до укладення договору перевезення вантажів, так після його виконання. Це стосується, наприклад, виконання за­лізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, як-то: навантаження, розвантаження, зважування, експедирування то­що, які здійснюються на підставі окремих цивільно-правових догово­рів - ст. 22 Статуту залізниць України.

Отже, відомі чинному цивільному законодавству договори, що опосередковують перевізний процес, становлять єдину систему дого­ворів, предметом яких є надання послуг з перевезення вантажів, паса­жирів, багажу й пошти. Всю систему цих договорів можна поділити на два види: основні й допоміжні. Основні опосередковують головну сферу взаємовідносин перевізників і клієнтури, допоміжні - нор­мальну організацію перевізного процесу.

При вивченні даної теми студенти повинні звернути особливу увагу на питання підстав та меж відповідальності перевізника, відправника вантажу та вантажоодержувача.

Розглядаючи питання, що стосуються договору транспортної експедиції, необхідно зупинитися на понятті та видах експедиційних послуг, їх відмінності від суміжних цивільно-правових договорів (перевезення, доручення, комісії тощо).

Питання для обговорення:

Заняття 1.

1. Транспортні зобов’язання, їх поняття і види.

2. Договір перевезення вантажу, його основні елементи.

3. Порядок укладення і форма договору перевезення вантажу.

4. Підстави і межі відповідальності перевізника.

5. Відповідальність відправника вантажу і вантажоодержувача.

6. Претензії і позови в транспортних зобов’язаннях.

Заняття 2.

1. Договори перевезення пасажира і багажу.

2. Особливості договору перевезення вантажу на різних видах транспорту.

3. Поняття та види експедиційних послуг.

4. Договори транспортної експедиції, їх відмінність від суміжних цивільно-правових договорів.

5. Предмет, зміст та виконання договору транспортної експедиції.

6. Відповідальність за порушення договору транспортної експедиції, її підстави і межі.

Практичні завдання:

(відобразити у конспекті підготовки до семінарського заняття)

№1.

Підприємець Миколаєв зафрахтував у морського пароплавства в м. Одесі вантажне судно на один рейс з Одеси в Стамбул для перевезення яблук. За договором перед навантаженням трюми судна повинні були бути чисті і вільні від стороннього вантажу. Однак капітан судна до прийняття вантажу Миколаєва в один із трюмів завантажив тону слив для реалізації їх у Стамбулі. У зв'язку з цим він не зміг прийняти на борт всі яблука. Миколаєв був змушений повернути одну тонну яблук їх продавцеві за зниженою ціною і зазнав збитків. З прибуттям назад в Одесу Миколаєв подав у суд позов до морського пароплавства, в якому представив розрахунки, підтверджуючі те, що весь його вантаж повинен був розміститися в трюмах судна, і вимагав відшкодування збитків, які він зазнав через некваліфіковане розміщення вантажу.

Чи повинен суд задовольнити позов фрахтувальника в зазначеній ситуації?

№ 2

Підприємець Довженко уклав із залізницею договір перевезення з Одеси в Дніпропетровськ червоних помідорів та кабачків. Залізниця подала вагони під навантаження його вантажу з запізненням на три дні. До цього часу вантаж почав псуватися. В результаті при його реалізації Довженко зазнав значних збитків і подав в суд позов до залізниці з вимогою відшкодування збитків, викликаних тридобовою затримкою подачі вагонів. Залізниця відмовилася платити, мотивуючи це тим, що затримка подачі вагонів була викликана розмиттям полотна залізниці через тривалі зливові дощі в 100 км від станції навантаження вантажу.

Яке рішення повинен прийняти суд? Чи зміниться рішення суду у випадку, якщо затримка подачі вагонів відбулася через затримку вивантаження попереднім клієнтом?

№ З

Телєгін здав квиток у касу аеропорту, оскільки літак, на якому він повинний був летіти з Харкова в Київ, затримався на три години і він вже не встигав зробити пересадку на рейс Київ - Анталія в Борисполі, де йому було заброньовано місце. При цьому він вимагав відшкодувати не тільки вартість квитка, але й заплатити штраф, передбачений у транспортному статуті, а також вартість туристич­ної путівки в Анталію, купленої в туристичній агенції «Гамалія», і відшкодувати моральний збиток. Адміністрація аеропорту відмовилася платити, мотивуючи це тим, що затримка вильоту відбулася через страйк заправників палива, а не з вини адміністра­ції аеропорту.

Чи підлягає задоволенню вимога пасажира Телєгіна? Чи змінилося б рішення задачі, якби затримка відбулася через відсутність палива або технічної несправності літака? щ\

№ 4

Підприємець Рябушкін, що супроводжував вагони з овечими шкірами з Дагестану в Київ, при проходженні поїзда по території Чечні, після важкого поранення бандитами, що напали на потяг, був з нього знятий і покладений у лікарню. Там він пролежав кілька місяців. Його представник Косигін, що виявив значну нестачу шкір при їхньому прийманні в Києві, висунув претензії до залізниці і вимагав відшкодувати вартість зниклих шкір при бандитському нападі на потяг. Адміністрація залізниці відмовилася платити, посилаючись на те, що при проходженні потягів через Чечню никають постійно й у неї немає можливості виставляти збройну охорону для кожного потяга. Рябушкін, що вийшов з лікарні через 14 місяців, подав позов до залізниці з вимогою відшкодування вартості викрадених шкір.

Чи повинні бути задоволені вимоги представника Рябушкіна? А його самого? Який строк позовної давності за даними вимогами?

№ 5

Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського заявив позов до Управління Придніпровської залізниці про стягнення штрафу за невиконання прийнятих заявок на перевезення вантажу в II кварталі 2007 року і стягнення збитків, понесених заводом у вигляді неустойки, які він поніс в зв'язку із заявленими претензіями контрагентами за договорами купівлі-продажу.

Управління проти позову заперечувало в зв'язку з тим, що завод сплатив неустойку за самостійними зобов'язаннями, до яких УПЗ не має відношення. Крім того, позивач не довів, що збитки мали місце саме в той період, коли залізниця не виконала заявки на перевезення вантажу.

Обґрунтуйте доводи сторін. Яким має бути рішення по суті?

№6

Вантажовідправник відвантажив аптечному складу м. Вінниця вагон медичної гігроскопічної вати. При вивантаженні й перевірці вантажу виявлено недостачу 7 мішків вати; крім того 2 мішки були розірвані і при їх перевірці виявлено недостачу 9 пакетів вати, про що складено комерційний акт від 15.03.2007 р. № 932.

Вантаж прибув у справному вагоні, зі справними пломбами вантажовідправника.

Згідно з даними вагонного листа вагон із спірним вантажем було розвантажено 15.03.2004 р. Вантажовідправник - черкаська фабрика гігроскопічної вати не була викликана для приймання товару і комерційний акт не підписала.

Аптечний склад (м. Вінниця) заявив позов до вантажовідправ­ника і перевізника - Управління Південно-Західної залізниці про стягнення збитків, спричинених недостачею вантажу.

Який договір опосередковує відносини між названими суб'єк­тами? Який порядок звернення з позовом до залізниці? Пере­рахуйте підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності.

Нормативно-правові акти та література:

1. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник Ук­раїни. — 2003. — № 11. — Ст. 461.
2. Закони України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. // ВВР України, 1994, № 51; з наступними змінами і доповненнями.
3. Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. // ВВР України, 1996, № 40; з наступними змінами і доповненнями.
4. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р.
5. Повітряний кодекс Укра­їни від 4 травня 1994 р. // ВВР України, 1993, № 25, ст. 274.
6. Кодекс торговельного морепла­вства України від 9 грудня 1994 р. // ВВР України, 1998. - № 2, ст. 5.
7. Статут залізниць України від 6 квітня 1998 р.
8. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15.10.1955 р. № 1801.
9. Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР 27.06.1969 р.
10. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом України, затверджені Наказом Мі­ністерства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297.
11. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 р. № 363.

12. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів автомобільним транспор­том» № 01-6/856 від 21.07.1992 р.

13. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 01 -6/1395 від 20.11.1992 р.

1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування статей 169 та 173 Статуту залізниць» № 01-6/1104 від 12.10.1993 р.