Умови, порядок і правові наслідки оголошення громадянина померлим.

Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою

1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Як і визнання особи безвісно відсутньою, оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом.

Суд оголошує особу померлою за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Виняток встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісті у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням обставин справи суд може оголосити особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Справи про оголошення особи померлою розглядаються судом в порядку окремого провадження за правилами ст. ст. 246 - 250 ЦПК. Після набрання чинності рішення суду надсилається органу РАЦС для реєстрації смерті фізичної особи, а також нотаріусу або органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини для

 Юридичними наслідками вступу у силу рішення суду про оголошення особи померлою визнаються:

1) відкриття спадщини і поява у спадкоємців такої особи за заповітом та (або) за законом права на прийняття спадщини або на відмову від її прийняття (ст. ст. 1220 - 1223, 1268 - 1276 ЦК). Однак оскільки цією статтею регулюються не наслідки смерті, а наслідки оголошення особи померлою, щодо якої насправді не відомо, чи знаходиться вона в живих, законодавець прагне захистити права та інтереси особи у разі її з'явлення.

2) припинення прав та обов'язків, в яких перебувала дана особа і які є невіддільними від неї (наприклад, припинення договорів доручення (пункт 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК), комісії (ч. 1 ст. 1027 ЦК), у разі оголошення померлим вигодонабувача - договору управління майном (пункт 3 ч. 1 ст. 1044 ЦК), припинення шлюбу (ст. 104 СК)).

Поняття, ознаки і види юридичних осіб, її правоздатність і дієздатність.

Стаття 80. Поняття юридичної особи

1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Учасниками цивільних правовідносин, крім фізичних осіб, є організації: господарські товариства, установи, об'єднання громадян тощо. Організації, що визнаються суб'єктами цивільного права, називаються юридичними особами.

Наявні такі ознаки, які характеризують юридичну особу: а) організаційна єдність; б) наявність відокремленого майна; в) самостійна майнова відповідальність; г) здатність виступати в цивільному обігу від свого імені.

 Організаційна єдність. Цей принцип забезпечує виступ юридичної особи в цивільному обігу як єдине ціле. Організаційна єдність юридичної особи закріплюється в її установчих документах і законодавчих актах, що регулюють правове становище відповідної організації.

 Наявність відокремленого майна. Юридична особа повинна мати своє майно, відокремлене від майна його учасників (засновників), членів трудового колективу, інших організацій, громадян, держави тощо. Наявність майна створює матеріальну базу діяльності юридичної особи.

Самостійна майнова відповідальність. За цією ознакою організація, що визнається юридичної особою, зобов'язана нести самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, якщо інше не визначене у законі чи установчих документах.

Здатність виступати у цивільному обігу від власного імені. Організація, якщо вона є юридичною особою, діє в цивільних правовідносинах від свого імені, а не від імені засновників, держави, вищих організацій, організації, до складу якої вона входить. Найменування юридичної особи є одним із необхідних заходів її індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну з них від іншої.

Ст. 81 ЦКУ передбачено види юридичних осіб:

- юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів. Для створення юридичної особи приватного права її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено іншого порядку їх затвердження. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

- юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю може бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до чинного законодавства України.

Припинення юридичних осіб.

Стаття 104. Припинення юридичної особи

1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

 2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

 3. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Припинення юридичної особи може відбуватись в разі переходу всіх праів та обов'язків іншим особам – правонаступникам, або без такої передачі. Діяльність припиняється внаслідок передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам. Виділяються наступні різновиди такого способу припинення юридичних осіб — злиття, приєднання, поділ, перетворення.

 Злиття передбачає припинення діяльності двох або більше юридичних осіб і передання всіх прав та обов'язків одній новій створеній у результаті таких дій юридичній особі.

 Приєднання передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передання всіх прав та обов'язків іншій юридичній особі.

 Поділ передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи І передання у відповідних частках всіх прав та обов'язків кільком юридичним особам-правонаступникам.

 При перетворенні юридичної особи одного виду в юридичну особу іншого виду (зміна організаційно-правової форми) до новоствореної юридичної особи переходять права і обов'язки попередньої.

 Для всіх зазначених способів припинення юридичної особи притаманні дві особливості: по-перше, здійснюється фактичне припинення юридичної особи; по-друге, права та обов'язки переходять до правонаступників. Таке правонаступництво ще називають універсальним.

Нові юридичні особи, до яких у результаті реорганізації перейшли майнові обов'язки, несуть за ними матеріальну відповідальність і у випадку, якщо отримане ними майно не покриває вимог кредиторів.

 Ліквідація — це така форма припинення юридичної особи, при якій вона перестає існувати зі всіма правами і обов'язками, що їй належать. При ліквідації права і обов'язки не переходять до іншої особи. Ліквідація юридичної особи здійснюється ліквідаційною комісією.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".