Розрахунки з використанням пластикових карток

Сьогодні все більшого розвитку набуває така перспективна форма розрахунків, як електронна. Механізм функціонування системи електронних розрахунків заснований на використовуванні пластикових карток і містить операції, що здійснюються за допомогою банкоматів, електронних систем розрахунків населення в торгівельних організаціях, системи банківського об­слуговування клієнтів вдома і на робочому місці.

У світі обертається близько 500 млн. різноманітних пластикових карток, що розрізняються за призначенням, функціональними та технічними характеристиками і категоріями споживачів Банківські платіжні картки — лише один з різновидів пластикових карток.

Використання платіжних карток має свої переваги, порівняно з розрахунками готівкою:

— мати картку безпечніше, ніж мати готівку. Картка захищена від несанкціонованого використання наявністю ПІН-коду і підпису користувача картки. У випадку викрадення або втрати картки, користувач може її заблокувати, подзвонивши за спеціальним телефоном, який працює цілодобово;

— картка дозволяє уникнути клопоту і незручностей, пов'язаних із перетином кордонів і обміном валюти;

— картка надає різноманітні додаткові послуги: можливість здійснення регулярних платежів, можливість зручного бронювання готелів, оренди автомобілів і таке інше;

— зниження необхідності особистої появи клієнтів у банку для здійснення повсякденних операцій.

Використання платіжних картоктакож дозволяє:

— скоротити кількість готівки в обігу;

— збільшення частку безготівкового обороту;

— прискорити швидкість розрахунків;

— розширити обсяг послуг клієнтами.

Банківська платіжна картка спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Банківська картка -це універсальний платіжний інструмент, який є ключем доступу до управління банківським рахунком.

З її допомогою можна платити за товари і послуги, отримувати готівку. Картка випускається на певний термін, як правило це 1-3 роки. По закінченні терміну дії картки, вона подовжується, тобто видається новий пластик. Заміна картки один раз в декілька років необхідна у зв'язку з фізичним зношенням пластику і магнітної полоски.

Для отримання картки в банку потрібно заповнити заяву і пред'явити документ, що підтверджує особистість.

Банківські платіжні картки можна класифікувати за такими ознаками:

Ø за способом запису інформації(ембосовані, з магнітною смугою, мікропроцесорні).

Найпростішою формою запису інформації на картку є ембосування— рельєфне нанесення номера картки, строку дії, прізвища та імені власника.

Поява магнітної полоскидозволила випускати картки без ембосування на них інформації. Ці картки можуть бути використані тільки в електронному обладнанні, що дозволяє отримати інформацію з магнітної полоски.

Останнім етапом технологічної еволюції карток стала поява на них мікросхеми.Крім даних про власника картки та номера його рахунку, на картці є інформація про залишок коштів на рахунку. Цей факт дозволяє карткам з мікросхемою (або мікрочіпом) здійснювати більше функцій, ніж карткам з магнітною полоскою. Такі картки отримали другу назву — smart card(«розумні» картки);

Ø за схемою розрахунків(кредитна картка, дебетна картка, електронний гаманець)

Дебетні картки - це інструменти виду «рау пот (плати зараз), які забезпечують доступ до депозитних рахунків.

 Списання коштів відбувається шляхом дебетування рахунка відразу після купівлі власником картки товару чи отримання готівки. Якщо коштів на рахунку недостатньо для здійснення операції платежу, то операція не відбувається.

Кредитні картки - продукт класу «рау Іаtег» (плати пізніше) дозволяють користуватися кредитом для купівлі товарів і одержання касових позичок, У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з карткового рахунка з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і строків сплати заборгованості.

У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахунків з банком:

1) сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду — 25-30 днів з дати платежу, вказаного у виписці;

2) продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням відсотків на суму непогашеної заборгованості.

Ø за класом карток (звичайні і привілейовані). Привілейовані платіжні картки (Gold, Platinum, Premier) розраховані на громадян з великими доходами і високим кредитним рейтингом, і порівняно із звичайними дають їх власникам право на додаткові послуги та пільги.

Ø за власниками (індивідуальні, корпоративні, сімейні);

Ø за платіжними системами (міжнародні, національні, локальні). Платіжні карти міжнародного використання представлені такими платіжними організаціями:

Visa  Іпtеrтаtiопаl — найбільша платіжна організація. Поєднує більш 21000 банківських закладів. Картки Visa емітуються і приймаються в 300 країнах і територіях. Visa. починає свою історію з 1958 році, коли Бенк оф Америка випустив в Каліфорнії першу картку ВапкАтегісаrd,

Маster Card— одні з найбільших (після Visa) платіжні організації США і Європи, відповідно, які створили стратегічний альянс для збільшення конку­рентоспроможності у боротьбі за ринок проти Visa  Іпtеrтаtiопаl.

Маster Card почала свою історію у 1966 році, коли була створена Міжбанківська Карткова.

АтеrісапЕхрrеss Сотрапу — компанія, що представляє фінансові послуги у всьому світі тим, хто подорожує. Компанія була створена в 1850 році, вона займається емісією дорожніх чеків, розрахункових і кредитних карт. Також вона надає послуги фінансового планування, брокерські, іпотечні, страхові і інвести­ційні послуги.

DinersСlиb — компанія, що випустила першу в світі розрахункову картку в 1950 році. Вона є однією із домінуючих компаній, що емітують розрахункові картки для людей, що подорожують.

На території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних платіжних систем, та платіжні картки, емітовані членами міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами України)

Локальні системи -це платіжні системи, в яких банк-емітент карток є одночасно і банком-еквайєром, але інші банки-емітенти не можуть належати до цієї' системи.

Банк-емітент  комерційний банк, що видає платіжні картки та обслуговує картрахунки.

Локальні системи це платіжні системи, в яких банк-емітент карток є одночасно і банком-еквайєром, але інші банки-емітенти не можуть належати до цієї системи.

Банк-емітент комерційний банк, що видає платіжні кар­тки та обслуговує картрахунки.

Банк-еквайєр комерційний банк, який підписує угоду з торговельними підприємствами на обслуговування карток, здійснює первинну обробку трансакцій та бере на себе проведення з торговцями усього спектра операцій з картками, а саме: перерахування на розрахункові рахунки коштів за товари та послуги, сортування і розсилання квитанцій, розповсюдження стоп-листів.

Схема розрахунків із використанням карток у локальній системі має такий вигляд:

1 — власник картки передає її касиру;

2 — касир перевіряє зовнішні реквізити картки та здійснює процедуру авторизації—отримання дозволу від банку-емітента на здійснення операції з використанням платіжної картки;

3 — касир оформляє торговий чек (у трьох примірниках) та повертає картку покупцю разом із товаром і чеком;

4 — другий примірник чека надсилається до банку, а банк перераховує на рахунок магазину суму, що вказана на чеку;

5 — банк надсилає власнику картки виписку з переліком усіх операцій, сум та строків сплати заборгованості;

6 — розрахунок власника картки з банком.

У локальній платіжній системі банк може точніше аналізувати та прогнозувати рух коштів по карткових рахунках, що підвищує гнучкість використання наявних вільних коштів населення.

На сьогодні українські банки здійснюють емісію та еквайрінг платіжних карток від свого імені.

Емісія проведення операцій з відкриття картрахунків і випуску платіжних карток певної платіжної системи.

Еквайринг діяльність (банку) еквайра щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток.

Для проведення даних операцій банк повинен стати принциповим або асоційованим членом внутрішньодержавної чи міжнародної платіжної системи та зобов'язаний за 15 днів до початку емісії (еквайрингу) або розповсюдження платіжних карток повідомити про це Національний банк України за певною формою (додаток).

Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням у межах України проводиться банками, що мають банківську ліцензію Національного банку України.

За допомогою платіжних карток комерційні банки проводять такі операції:

• списання і видача грошей з поточного або вкладного рахунку;

• одержання кредиту в межах відкритого ліміту;

• депонування грошей на рахунку з одночасним одержанням депозитної квитанції;

• одержання в будь-який момент виписки про стан рахунка клієнта в банку;

• переведення засобів з одного рахунка на інший тощо.

Ефективність роботи банків з пластиковими картками полягає у тому, їда картки дозволяють збільшити об'єми залучених ресурсів, за всі операції з картками (купівля, виплата готівки, конвертування) банк, як правило, отримує комісійні. Крім того клієнт сплачує за отримання самої картки. Під час проведення операцій з пластиковими картками підвищується конкурентний потенціал банку з урахуванням загальносвітової тенденції витіснення з платіжного обігу не лише готівки, але й чеків, зростає авторитет банку як учасника інноваційних процесів. Основна проблема електронної системи розрахунків полягає у створенні надійної системи захисту банківської інформації і рахунків клієнтів від «злому» і незаконного зняття грошей.

Касові операції банків

Касове обслуговуванняклієнтів полягає в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні рахунки, видають з кас банку готівкові кошти клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі.

Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:

• усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;

• суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси)— граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;

• витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Указані обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, малих і середніх підприємств при використанні готівкових коштів, що одержані ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для фінансової підтримки малих і середніх підприємств. Обмеження також не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження.

Касові операції регламентуються Інструкціями НБУ № 1, № 4, а також Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Банки здійснюють касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, що встановлені Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийому, видачі, пакування, зберігання та обліку готівки.

Для прийому та видачі готівки в установах банків організуються прибуткові та видаткові каси.Каси банку, що функціонують протягом операційного дня банку, називають денними.Комерційні банки України активізують свою діяльність по розрахунково-касовому обслуговуванню населення і для зручності останнього організують при банку ощадні каси,що обслуговують клієнтів протягом робочого дня.

Період, за який банк здійснює касове обслуговування називається операційним днем банку.

Денні прибуткові каси приймають від клієнтів готівкові кошти від підприємств, організацій та від громадян. Основним джерелом готівкових коштів банку є виручка торговельних, транспортних, побутових підприємств, підприємств зв'язку.

Зарахування коштів у касу здійснюється на підставі таких документів: об'ява на внесення готівки, прибутковий касовий ордер. В документах, як правило, зазначається характер внесення — торговельна виручка, виручка транспортних підприємств та інше. На прийняту від клієнта суму готівкових коштів банк виписує йому квитанцію. Після прийому грошових коштів від населення установа банку робить відповідний запис у вкладній книжці клієнта. Готівкові кошти, що надійшли до каси банку до закінчення операційного дня, в той же день повинні бути оприбутковані ба­нком та зараховані на рахунки клієнтів.

Для розширення можливостей касового обслуговування клієнтів банки відкривають вечірні каси,що приймають готівкові кошти від клієнтів після закінчення операційного дня. Готівкові кошти, що надійшли до таких кас, зараховуються на рахунки клієнтів, як правило, на наступний день. Видаткових операцій вечірні каси не проводять.

Банківські установи також надають послуги з інкасації готівки— це переміщення її з кас підприємств і установ до кас комерційних банків.

В установах банків, що приймають грошові кошти від інкасаторів у спеціальних сумках, організуються каси перерахування.Готівкові кошти в інкасаторських сумках спочатку надходять до прибуткової каси, де перевіряється цілісність сумок, правильність опломбування та заповнення супроводжуючих документів. Потім сумки передаються до каси обліку. На рахунок клієнта зараховуються кошти, що фактично знаходились в інкасаторських сумках, тому працівники каси перерахування повинні дотримуватись процедур прийому, відкриття сумок та обліку готівки. Після підрахунку кошти передаються до видаткової каси для подальшого їх використання.

Видаткові каси,що працюють протягом операційного дня банку, видають готівку клієнтам з їх рахунків по грошових видаткових документах — грошових чеках, видаткових касових ордерах. У цих документах клієнти, як правило, повинні зазначити, на які цілі вони отримують готівку (заробітна платня, витрати на відрядження та інше).

По заявках клієнтів на основі отриманих від них чеків банки можуть підготуватись до видачі готівкових коштів. Заявка клієнта — це усне або письмове звернення клієнта до банку з проханням підготувати на певну дату певну суму готівки.

Підготовлена до видачі готівка пакується в мішки. В спеціально відведеному приміщенні клієнти банку відкривають мішки під наглядом працівника банку, який зрізає з них пломби.

Для виконання операцій з касового обслуговування клієнтів банки повинні мати спеціально обладнанні приміщення та сховище, необхідні машини, апарат касових працівників, охорону.

Для того, щоб забезпечити нормальне касове обслуговування клієнтів та мати можливість контролювати свої касові готівкові кошти, банки повинні прогнозувати готівковий обіг, що проходить через їх каси, та виконувати повсякденний контроль за цим обігом. Це називається прогнозуванням касових оборотів ,

Прогнозний розрахунок касових оборотів банку — це розрахунок очікуваних сум надходжень і видач готівки через банківські каси.

В прогнозному розрахунку касових оборотів, що складають комерційні банки щоквартально, визначаються джерела та розмір надходжень готівки до кас банку, а також напрямок та розмір видач готівкових коштів з кас банку. Схема прогнозного розрахунку наведена нижче.

СХЕМА ПРОГНОЗНОГО РОЗРАХУНКУ КАСОВИХ ОБОРОТІВ БАНКУ

НАДХОДЖЕННЯ

1. Надходження торгової виручки.

2. Надходження виручки від усіх видів транспорту.

3. Надходження квартирної плати і комунальних платежів.

4.Надходження виручки видовищних підприємств.

5.Надходження виручки підприємств побутового обслуговування.

6.Надходження на рахунки колективних сільськогосподарських підприємств.

7.Надходження на рахунки за вкладами громадян. .

8.Надходження від підприємств Міністерства зв'язку.

9. Інші надходження (включаючи повернення заробітної плати).

10. Підкріплення оборотної каси з резервних фондів.

ВСЬОГО НАДХОДЖЕНЬ БАЛАНС

ВИДАТКИ

1. Видачі на оплату праці.

2. Видачі на закупівлю сільськогосподарських продуктів.

3. Видачі з рахунків сільськогосподарських підприємств.

4. Видачі на виплату пенсій, допомоги і страхових відшкодувань.

5. Видачі з рахунків за вкладами громадян.

6. Видачі підкріплень підприємствами Міністерства зв'язку.

7. Видачі на інші цілі.

8. Продаж готівки комерційними банками.

9. Перерахування з оборотної каси до резервних фондів.

ВСЬОГО ВИДАТКІВ

БАЛАНС

Основні джерела надходження готівки в касу банку — це торгова виручка.

Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства та індивідуальні підприємці мають одержувати виключно з кас банків. При цьому ними повинна забезпечуватись систематична і повна сплата податків та обов'язкових платежів до державних цільових фондів. Підприємства, що мають готівкову виручку, зобов'язані здавати її до банку для зарахування на їх рахунки.

Здавання виручки може здійснюватися шляхом:

а) безпосередньої передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми;

б) інкасації виручки інкасаторським апаратом НБУ або комерційних банків;

в) здачі готівки на підприємство зв'язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств.

Як було зазначено вище, підприємствам дозволяється тримати готівку у своїй касі в межах встановлених лімітів залишку готівки. Такі ліміти встановлюються банком усім підприємствам, які мають рахунки в банку і здійснюють операції з готівкою, щорічно протягом першого кварталу. Ліміт регламентує залишки готівки в касі на кінець робочого дня. Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, селянські спілки самостійно визначають розміри готівки, що може постійно знаходитися в їх касах, з відповідним повідомленням банку, що їх обслуговує.

У видатковій частині прогнозного розрахунку касових оборотів основне місце займають видачі на заробітну плату. Для прогнозування видач по цій статті банки використовують інформацію клієнтів, що знаходиться в їх касових заявках. До складу фонду споживання входять виплати на оплату праці з фонду основної заробітної плати та фонду додаткової оплати праці; грошові виплати та винагороди; інші виплати. Із загальної суми фонду споживання всіх клієнтів банку віднімають: безготівкові перерахування і утримання з заробітної плати; перерахування заробітної плати через пошту і телеграф; видачі заробітної плати безпосередньо з виручки підприємств та організацій; перерахування заробітної плати на рахунки вкладів громадян в банках; натуральні видачі та пільги, що входять до фонду заробітної плати. До результату додають прогнозний обсяг видач готівки з кас банку на виплату стипендій, а також видачі на інші виплати, що не входять до складу коштів, які спрямовуються на споживання. Кінцевий результат — сума готівкових коштів, що буде видана з кас банку, яку включають в прогнозний розрахунок касових оборотів по статті «видачі на заробітну плату».

Приклад 1 Основний фонд оплати праці всіх підприємств, що обслуговуються банком, складає 800 млн. грн.; додаткові грошові виплати та винагороди 40 млн. грн.; безготівкові перерахування та утримання з заробітної плати 120 млн. грн.; виплата заробітної плати з виручки 90 млн. грн.; перерахування заробітної плати на вклади громадян ПО млн. гри.; виплата стипендій ЗО млн. грн.; депонована заробітна плата, що не була сплачена в минулому періоді 10 млн. грн. Виходячи з наведених вище даних, стаття прогнозного розрахунку «видачі на оплату праці» складе 720 млн. грн. (800 + 40- 120-90-110 + 30+ 10).

Установи комерційних банків ведуть щоденний облік касових оборотів. Облік ведеться на основі первинних касових документів (об'яв на внесення готівки, чеків, прибуткових та видаткових касових ордерів), в яких наводяться дані про джерела надходжень готівкових коштів до каси банку та призначення отриманих готівкових коштів з кас банку.

Облік касових оборотів ведеться в касових журналах— окремо по статтях надходжень та видатків. На основі касових журналів щодня підбиваються підсумки по окремих статтях і в цілому по надходженням та видатках. Після цього всі дані пере­носяться до відомості обліку касових оборотів. Установи комерційних банків на підставі цих відомостей складають щомісячний звіт про касові обороти для їх подання територіальним управлінням Національного банку.

Національний банк як емісійний центр використовує дані звітності про касові обороти банків для здійснення процесу управління грошовим обігом та регулювання емісійних операцій.

Для реалізації емісійної функції в установах Національного банку організуються резервні фонди грошових знаків.Розміщення резервних фондів в ТУ Національного банку забезпечує своєчасне касове обслуговування комерційних банків, дає можливість регулювати склад готівкової маси та її відновлення. Для забезпечення касового обслуговування комерційних банків в установах Національного банку діють оборотні каси.

Оборотна каса це каса комерційного банку, в якій зберігаються гроші, що надходять від підприємств і установ.

Залишки коштів в оборотній касі лімітуються. Національний банк встановлює ліміт оборотної каси для територіальних управлінь банку. Коли залишок готівки в оборотній касі перевищує встановлений ліміт, установа банку перераховує понадлімітний залишок коштів з оборотної каси до резервного фонду, тобто ви­лучає готівкові кошти з обігу.

Якщо очікується перевищення витоку готівки над її надходженням, то комерційний банк може отримати готівку від НБУ. Для цього він подає заявку в НБУ за три дні. Дозвіл на підкріплення операційної каси, який дає регіональне управління НБУ, дійсний чотири дні. Банки отримують готівку за чеком. Сума готівки, отримана комерційним банком, списується з його коррахунку.

Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов'язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

Питання для перевірки засвоєного

1. Охарактеризуйте способи міжбанківських розрахунків.

2. Зазначте види й переваги використання платіжних карток у розрахунках.

3. Який порядок роботи банківських кас? Касові документи.

4. Що таке прогнозування та облік касових оборотів?

Самостійна робота

Тема:Кореспондентський рахунок.

Студент повинен знати:види рахунків та порядок їх відкриття.

Студент повинен вміти: характеризувати види рахунків.

План

1 Поняття кореспондентського рахунка.

2 Кореспондентські рахунки «лоро» і «ностро».

3 Порядок відкриття кореспондентського рахунку.

4 Порядок закриття кореспондентського рахунку.

Методичні рекомендації до самостійної роботи.

При розгляді першого питання потрібно зауважити, що кореспондентські відносини встановлюються комерційним банком з територіальним управлінням НБУ на підставі укладеного між ними договору про відкритгя кореспондентського рахунку для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку з іншими банками.

Кореспондентський це рахунок, який відкривається комерційному банку (філії) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кореспондентські відносини з територіальним управлінням Національного банку встановлюються комерційним банком (філією) шляхом укладення між ними договору на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям кореспондентського рахунку. Одночасно з відкриттям кореспондентського рахунку комерційному банку (філії) — учаснику системи електронних платежів відкривається технічний рахунок у територіальній розрахунковій палаті, через який здійснюються міжбанківські розрахунки.

Кореспондентські відносини між комерційними банками (філіями) встановлюються шляхом відкриття одним комерційним банком (філією) кореспондентського рахунку в іншому комерційному банку (філії) на підставі укладеної кореспондентської угоди на здійснення банківських операцій.

Комерційні банки, які встановили між собою прямі кореспондентські відносини — це банки-кореспонденти.

При вивченні другого питання потрібно звернути увагу на те, що в банківській практиці розрізняють кореспондентські рахунки «лоро» і «ностро».

Рахунок «лоро» — це кореспондентський рахунок, відкритий банком — кореспондентом комерційному банку та за яким банк-кореспондент здійснює операції з перерахування і зарахування коштів згідно з укладеним договором.

Цей рахунок є кореспондентським рахунком «ностро»у комерційному банку.

При опрацюванні третього питання треба зазначити, що для відкриття кореспондентського рахунку комерційний банк має подати до ТУ НБУ такі документи:

— заяву встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером комерційного банку;

— копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідчену реєструючим органом або нотаріально;

— картку із зразками підписів та відбитком печатки встановленого зразка, засвідчену нотаріально. (Правила оформлення карток із зразками підписів в основному аналогічні передбаченим у Інструкції про відкриття рахунків;

— копію документа, що підтверджує взяття комерційного банку на податковий облік, засвідчену нотаріально;

— копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально;

— копію довідки органу державної статистики про включення до державного реєстру, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку.

Додатково вимагається подання копії банківської ліцензії, засвідченої нотаріально.

Для відкриття кореспондентського рахунку установа (філія) комерційного банку подає до територіального управління Національного банку наступні документи:

— заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером філії;

— копію положення про філію засвідчену нотаріально чи банком, що створив філію;

— копію дозволу комерційного банку на здійснення банківських операцій, засвідчену нотаріально;

— копію документів про взяття філії на податковий облік та реєстрацію в органах Пенсійного фонду;

— копію органу державної статистики про включення до державного реєстру, завірену цим органом або нотаріально;

— клопотання комерційного банку про відкриття кореспондентського рахунку філії із зазначенням свого місцезнаходження, ідентифікаційного коду, номера кореспондентського рахунку та територіального управління Національного банку України, в якому він відкритий, і податкового органу, в якому банк стоїть на

обліку;

— картку із зразками підписів та відбитком печатки, встановленого зразка, засвідчену нотаріально.

Засвідчені документи для відкриття кореспондентського рахунку банку або установи банку подаються особисто керівником і головним бухгалтером банку (філії).

При опрацюванні четвертого питаннятреба зазначити, що кореспондентський рахунок комерційного банку закривається:

— за рішенням Національного банку України про ліквідацію

комерційного банку;

— за рішення арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку чи визначення його банкрутом;

— за рішенням вищого органу управління комерційного банку про реорганізацію чи ліквідацію, на інших підставах, передбачених чинним законодавством.

Кореспондентський рахунок філії комерційного банку закривається за рішенням вищого органу управління комерційного банку, якому відповідно до чинного законодавства та установчих документів банку надано таке право.

Активні операції комерційні банки та їх установи здійснюють за умови наявності коштів на кореспондентських рахунках.

Усі операції, виконані протягом операційного дня за кореспондентським рахунком комерційного банку (філії), мають бути відображені того ж дня як у балансі самого банку, так і у балансі ТУ Національного банку, де відкритий такий рахунок.

Питання для самоконтролю

1.Що таке кореспондентський рахунок?

2.Для кого відкривають кореспондентський рахунок?

3. Що таке рахунок «лоро» ?

4. Що таке рахунок «ностро»?

5. Який порядок відкриття кореспондентського рахунку?

6. Який порядок закриття кореспондентського рахунку?

Самостійна робота

Тема:Міжбанківські розрахунки в іноземній валюті.

Студент повинен знати:порядок здійснення міжбанківських розрахунків.

Студент повинен вміти: характеризувати порядок здійснення міжбанківських розрахунків в іноземній та національній валюті.

План

1. Шляхи здійснення міжбанківських розрахунків

2. Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів із кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в уповноваженихбанках

3. Виконання уповноваженими банками заходів щодо арешту грошових коштів на кореспондентських рахунках банків (резидентів і нерезидентів)

Методичні рекомендації до самостійної роботи.

При вивченні першого питання треба зазначити, що уповноважений банк може здійснювати міжбанківські розрахунки в іноземній валюті:

а) з банками (резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносини за допомогою:

ü  пошти, телеграфу, телекса, інших засобів зв'язку при умові забезпечення цілісності й конфіденційності інформації;

ü   міжнародних телекомунікаційних систем, зокрема S.W.I.F.T;

ü  програмних і технічних засобів формування і передавання розрахункових документів та повідомлень у форматі платіжної системи банку-кореспондента (резидента та нерезидента), наданих цим банком, при умові забезпечення цілісності й конфіденційності інформації;

б) із банками-резидентами через систему електронних платежів НБУ в мультивалютному режимі.

Мультивалютний режим функціонування СЕП відокремлене передавання та зберігання в СЕП інформації про платежі в кожній конкретній валюті при однаковому функціональному призначенні цієї інформації та технології її обробки. Порядок виконання уповноваженим банком розрахунків в іноземній валюті через СЕП аналогічний до порядку здійснення міжбанківських розрахунків через СЕП НБУ в грошовій одиниці України.

Нормативно-довідковою інформацією для мультивалютного режиму функціонування СЕП є:

ü  довідник іноземних валют, із якими працює СЕП;

ü  довідник валютних рахунків банків-учасників СЕП.

Філія уповноваженого банку може здійснювати міжбанківські розрахунки в іноземній валюті через кореспондентський рахунок банку-юридичної особи. Порядок виконання таких розрахунків регулюється відповідними документами уповноваженого банку і повинен відповідати вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Банк-резидент, який не має ліцензії на відкриття кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах в іноземній валюті та здійснення операцій за ними, може виконувати міжнародні розрахунки за допомогою мережі кореспондентських рахунків іншого банку України, який уповноважений на здійснення таких розрахунків.

Розрахункові документи, які передаються за допомогою телеграфу, телекса або інших засобів зв'язку, мають бути структуровані з метою спрощення їх подальшої автоматизованої обробки, при цьому доцільно використовувати формати, наближені до форматів міжнародної системи S.W.I.F.T.

При підготовці другого питання потрібно зазначити, що безспірне стягнення та ібезакцептне списання коштів здійснюється:

а) відповідно до Арбітражного і процесуального кодексу України;

б) на підставі виконавчих і документів судів України, про стягнення коштів в іноземній виданих на виконання рішень валюті, прийнятих судами України, судами інших країн, які є обов'язковими для виконання на території України, відповідно до міжнародних договорів або чинного законодавства України, якщо інший порядок виконання не передбачений міжнародними договорами; в) згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 8-93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів».

Розрахункові документи на стягнення коштів із кореспондентських рахунків банків-резидентів в іноземній валюті оформляються і приймаються у порядку, визначеному Інструкцією № 7.

Стягувач-резидент подає розрахунковий документ на стягнення коштів до уповноваженого банку, що його обслуговує. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника в іноземній валюті відкрито в іншому банку України, то банк стягувача спецзв'язком надсилає розрахунковий документ на стягнення коштів згідно з указаними в ньому реквізитами до уповноваженого банку, де відкрито рахунок боржника.

Розрахункові документи на стягнення коштів із кореспондентського рахунка банку-резидента в іноземній валюті приймаються уповноваженим банком боржника до виконання тільки при наявності на цьому рахунку коштів.

При недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента в іноземній валюті для виконання розрахункових документів на стягнення коштів здійснюється їх часткова оплата, при цьому документи на стягнення коштів повертаються стягувачу.

При вивченні четвертого питання потрібно зазначити,що відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, Арбітражного процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення цивільного позову суди, а також прокурори, слідчі органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції України за порушеними кримінальними справами для забезпечення виконавчого провадження, можуть за заявою сторони, що подала позов, або за власною ініціативою вжити заходів щодо забезпечення позову. Одним із таких заходів є накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на кореспондентському рахунку банку-резидента в іноземній валюті, відкритому в уповноваженому банку.

Заходи щодо здійснення арешту коштів банку-резидента виконуються уповноваженим банком при наявності ухвали суду (постанови прокурора, слідчого, державного виконавця) про накладення арешту.

Якщо на кошти банку-резидента арешт накладає арбітражний суд, то ухвала арбітражного суду виконується на підставі виданого ним наказу, який надсилається одночасно з ухвалою.

Після одержання від суду (прокурора, слідчого, державного виконавця) вищезазначених документів уповноважений банк:

а)    реєструє отримані документи в окремому журналі;

б)   для забезпечення виконання ухвали суду (постанови) на час накладення арешту відкриває на окремому аналітичному рахунку того самого балансового рахунка, що й кореспондентський рахунок, на який накладено арешт, спеціальний рахунок;

в)    надсилає того самого дня банку-резиденту повідомлення про надходження такої ухвали (постанови).

При накладенні арешту на кошти, що обліковуються на кореспондентському рахунку банку-резидента, без зазначення в ухвалі (постанові) конкретної суми уповноважений банк до прийняття судом рішення за позовом або ухвали (постанови) про скасування арешту виконує такі дії:

ü припиняє за цим рахунком списання коштів за розпорядженням власника рахунка;

ü кошти, що обліковуються на цьому рахунку та продовжують надходити на нього, накопичує на спеціальному рахунку до прийняття судом остаточного рішення за позовом або ухвали (постанови) про скасування арешту.

Якщо на кошти банку-резидента накладено арешт із зазначенням в ухвалі (постанові) конкретної суми, яка є на його кореспондентському рахунку, то уповноважений банк перераховує її на спеціальний рахунок і продовжує проведення операцій за встановленим порядком.

Принедостатності(відсутності) коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента для виконання ухвали (постанови) уповноважений банк:

ü  повідомляє суд (прокурора, слідчого, державного виконавця) про недостатність (відсутність) коштів для виконання ухвали (постанови);

ü  перераховує наявну на кореспондентському рахунку суму, а також кошти, що продовжують надходити на цей рахунок, на спеціальний рахунок до прийняття судом остаточного рішення за позовом ухвали (постанови) про скасування арешту або накопичення зазначеної в ухвалі (постанові) суми.

Після надходження виконавчого документа на стягнення коштів за рішенням суду та розрахункового документа на стягнення уповноважений банк перераховує призначену до стягнення суму на рахунок одержувача.

Якщо на час надходження документів на стягнення на спеціальному рахунку була накопичена сума, менша, ніж у рішенні про стягнення, то ця сума повністю перераховується на рахунок стягувача, а документи на стягнення (з відміткою про часткову оплату) повертаються стягувачу.

У разі прийняття судом рішення про стягнення суми, меншої від накопиченої на спеціальному рахунку невикористана сума повертається на кореспондентський рахунок банку-резидента.

Після прийняття судом рішення за позовом або ухвали про скасування арешту в зв'язку з відмовою в позові або з інших підстав уповноважений банк повертає накопичені на спеціальному рахунку кошти на кореспондентський рахунок банку-резидента.

Питання для самоконтролю

1. Яким чином здійснюють міжбанківські розрахунки в іноземній валюті?

2. Яким шляхом здійснюють міжбанківські розрахунки?

3. Яким чином здійснюють безспірне стягнення коштів?

Література:

1. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.1999 № 621.

2. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69.

Література.

1.    Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. с.104-107..

2     Банківська справа: Навчальний посібник/ За ред. проф. Р. І. Тиркала.- Тернопіль: карт-бланш, 2001. –с.94-98..

3.    Вовчак О. Д., Скаско О. І., Стасів А. М. Банківський нагляд: Навчальний посібник. – Львів: Новий світ-2000, 2005. –86-90с.

4.    Павлишин О. П., Ричаківська В. І. Банківські операції. Практикум: Навч.-матод. Посібник. – К.: Алерта, 2005.- 158с.

5.    Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Соляр В.В., Маслов С.І. Основи банківської справи:Навчальний посібник.-: К.:Ценр навчальної літератури, 2005. –с.59-101.

6.    Череп А. В., Андросова О. Ф. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2008. –с.127-144.