Залік взаємної заборгованості

З наступним оформленням її векселями

Для цієї форми розрахунків характерно, що кожне підприємство є одночасно і покупцем, і постачальником різних видів товарів чи послуг. Розрахунки по сальдо між двома підприємствами проводяться на основі угоди, за якою кожне підприємство отримує або сплачує тільки різницю (сальдо). Особливості таких постійно діючих розрахунків полягають в тому, що її учасники направляють розрахункові документи за відпущені товари чи на­дані послуги не в банк, а один одному. Переваги подібних розрахунків полягають в тому, що вони скорочують потребу в грошових коштах на суму зарахованих боргів.

На час проведення заліку кожному часнику відкривають тимчасовий особовий рахунок, на який зараховують надходження коштів і з якого здійснюють платежі в оплату розрахункових документів на підставі платіжних вимог.

Заборгованість, що не погасили під час заліку, оформлюють векселями (простими та переказними).

Порядок здійснення операції:

§ у банку за кожним клієнтом складають протокол рішення у двох примірниках, який передбачає:

— зазначення сум платежів, які будуть оформлені векселями;

— укладення договору між обслуговуючим банком і векселедавцем;

— підписи керівників банку, підприємств і печатки;

§ складають векселі в присутності представників банку зі строком платежу не більше 90 днів;

§ банк дебітора формує векселі за банками кредиторів і складає відповідні реєстри (2 прим.);

§ перший примірник реєстру та векселі спецзв'язком надсилають до банку кредитора;

§ банк кредитора, отримавши векселі за реєстрами, звіряє суми отриманих векселів за кожним власником із сумами його платіжних вимог;

§ закривається рахунок на повну суму;

§ власнику віддають векселі під розписку на реєстрі;

§ одночасно складається угода між банком та власником на інкасування векселів;

§ при настанні строку платежу за векселем він оплачується.

Розрахунки по відкритому рахунку (планові платежі)

Розрахунки в порядку планових платежів застосовуються контрагентами, пов'язаними традиційними відносинами, при рівномірних і постійних, іноді взаємних, поставках. Сутність розрахунків полягає в періодичності платежів покупця постачальнику по мірі надходжень товарів і послуг, наприклад, 2 рази на тиждень. Цей вид розрахунків характеризується наступною оплатою товарів після їх поставки, тому він схожий на комерційне безпроцентне кредитування.

Перерахування планових платежів проводиться платіжними дорученнями, іноді чеками.

Планові платежі можуть виконуватися щоденно або періодично, в строки, погоджені між постачальником і покупцем. Строк укрупненого планового платежу призначається, як правило, на середній робочий день розрахункового періоду.

Суми кожного планового платежу встановлюються сторонами на наступний місяць (квартал), виходячи з періодичності платежів і обсяг)' поставок чи надання послуг.

При щоденних планових платежах їх розміри визначаються діленням суми поставок за місяць на кількість робочих днів банку в цьому періоді. При безперервному циклі виробництва і реалізації продукції сума планового платежу може розраховуватися, виходячи з числа календарних днів у місяці.

На кожний плановий платіж банку подається окремий документ.

Періодично, але не рідше одного разу на місяць покупець і постачальник уточнюють свої розрахунки на основі фактичного відпуску товару чи надання послуг і проводять перерахунки в . порядку, обумовленому в угоді. При цьому різниця, яка виникла, може перераховуватися окремим дорученням або враховуватися при черговому плановому платежі. Уточнення розрахунків доцільно прилучати до останнього платежу місяця з тим, щоб на звітну дату взаємна заборгованість сторін була мінімальною.

Інкасове доручення на безспірне списання коштів з рахунків платників

У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.

Списання коштів з рахунків платників може проводитися двома способами:

1) у безспірному порядку за розпорядженням стягувача за податковими та іншими обов'язковими бюджетними платежами і позабюджетні фонди, сум штрафів та ін. санкцій, митних платежів;

2) у безспірному порядку за виконавчими документами. Можливе безакцептне списання коштів за рахунків платників на основі платіжних доручень одержувачів коштів.

Питання для перевірки засвоєного

1.Розкрийте сутність платіжної системи, її структуру.

2.Визначте поняття «безготівкові розрахунки» й охарактеризуйте принципи та способи їх здійснення.

3.Проаналізуйте види безготівкових розрахунків.

4.Зазначте основні правила організації безготівкових розрахунків та обов 'язкові реквізити платіжних документів.

5.Розкрийте порядок відкриття й обслуговування банківських рахунків.

6.Які документи необхідні для відкриття поточних рахунків юридичним та фізичним особам?

7.У чому особливість відкриття рахунків в іноземній валюті та рахунків для неповнолітніх осіб?

8.Поясніть механізм розрахунків з використання платіжних доручень, платіжних-вимог доручень, акредитиву, інкасового доручення, чеку, векселя

Тема

Міжбанківські розрахунки

Мета: вивчити основи організації міжбанківських розрахунків, види й переваги використання платіжних карток у розрахунках, порядок роботи банківських кас.

Актуальність: сьогодні все більшого розвитку набуває електронна форма розрахунків.

Студент повинен знати:порядок використанняплатіжних карток при здійсненні безготівкових розрахунків, переваги та недоліки.

Студент повинен вміти: пояснити механізм здійснення міжбанківських розрахунків; дати характеристику операцій банку з платіжними картками;

Після вивчення цієї теми ви зможете:

· пояснити механізм здійснення міжбанківських розрахунків;

· дати характеристику операцій банку з платіжними картками;

· розкрити зміст та правила організації операцій з касового обслуговування клієнтів банку.

Ключові слова та терміни:міжбанківські розрахунки, кореспондентський рахунок, банківська платіжна картка, дебетні картки, кредитні картки, локальні системи, банк-емітент, банк-еквайєр, еквайринг, оборотна каса.

План

1. Міжбанківські розрахунки.

2. Розрахунки з використанням пластикових карток.

3. Касові операції банків.

Самостійна робота

Тема:Міжбанківські розрахунки в іноземній валюті.

План

1. Шляхи здійснення міжбанківських розрахунків

2. Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів із кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в уповноваженихбанках

3. Виконання уповноваженими банками заходів щодо арешту грошових коштів на кореспондентських рахунках банків (резидентів і нерезидентів)

Тематика рефератів

1. Система електронних платежів в Україні.

2. Операційний день банку.

3. Система "Клієнт-банк".

4. Оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків.

1. Міжбанківські розрахунки- це система безготівкових розрахунків за  грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами чи їх клієнтами в процесі їх діяльності.

В Україні міжбанківські розрахунки здійснюються через:

— систему електронних платежів Національному банку України;

— внутрішньобанківські платіжні системи комерційного банку (філії);

— прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.

Система електронних міжбанківських розрахунків (СЕП)— це державна система міжбанківських розрахунків; комплекс програмно-технічних засобів, призначених для використання міжбанківських розрахунків їх учасниками із застосуванням електронних засобів приймання, передачі, обробки та захисту інформації.

Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в Національному банку України.

Національний банк України відіграє визначальну роль у впровадженні і функціонуванні системи електронних міжбанківських розрахунків. Усі такі розрахунки здійснюються за участю установ Національного банку України. Національний банк забезпечує функціонування системи електронних платежів шляхом надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації, гарантує надійність, безпеку СЕП, відповідає за нагляд за платіжною системою. Система електронних платежів є власністю Національного банку України.

Нині усі комерційні банки України (їх філії, управління тощо) об'єднані в єдину платіжну систему — внутрішньобанківську (ВПС).Це програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює платіжний обіг між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП.

Безпосередньо технічне забезпечення проведення розрахунків здійснюється через підрозділи територіальних управлінь, Національного банку України — регіональні розрахункові палати(РРП), які обслуговують банки — учасники системи електронних платежів відповідного регіону. Центральна розрахункова палата(ЦРП) організовує функціонування системи електронних платежів у цілому, а також обслуговує банки — учасники СЕП Києва та Київської області, для яких не існує окремої регіональної розрахункової палати, і обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Прямі кореспондентські відносини договірні відносини між комерційними банками, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Кореспондентські відносини встановлюються комерційним банком з територіальним управлінням НБУ на підставі укладеного між ними договору про відкритгя кореспондентського рахунку для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку з іншими банками.

Кореспондентський це рахунок, який відкривається комерційному банку (філії) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кореспондентські відносини з територіальним управлінням Національного банку встановлюються комерційним банком (філією) шляхом укладення між ними договору на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям кореспондентського рахунку. Одночасно з відкриттям кореспондентського рахунку комерційному банку (філії) — учаснику системи електронних платежів відкривається технічний рахунок у територіальній розрахунковій палаті, через який здійснюються міжбанківські розрахунки.

Кореспондентські відносини між комерційними банками (філіями) встановлюються шляхом відкриття одним комерційним банком (філією) кореспондентського рахунку в іншому комерційному банку (філії) на підставі укладеної кореспондентської угоди на здійснення банківських операцій.

Комерційні банки, які встановили між собою прямі кореспондентські відносини — це банки-кореспонденти.

Розрізняють кореспондентські рахунки «лоро» і «ностро».

Рахунок «лоро» — це кореспондентський рахунок, відкритий банком — кореспондентом комерційному банку та за яким банк-кореспондент здійснює операції з перерахування і зарахування коштів згідно з укладеним договором.

Цей рахунок є кореспондентським рахунком «ностро»у комерційному банку.

Для відкриття кореспондентського рахунку комерційний банк має подати до ТУ НБУ такі документи:

— заяву встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером комерційного банку;

—  копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідчену реєструючим органом або нотаріально;

— картку із зразками підписів та відбитком печатки встановленого зразка, засвідчену нотаріально. (Правила оформлення карток із зразками підписів в основному аналогічні передбаченим у Інструкції про відкриття рахунків;

— копію документа, що підтверджує взяття комерційного банку на податковий облік, засвідчену нотаріально;

— копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально;

— копію довідки органу державної статистики про включення до державного реєстру, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку.

Додатково вимагається подання копії банківської ліцензії, засвідченої нотаріально.

Для відкриття кореспондентського рахунку установа (філія) комерційного банку подає до територіального управління Національного банку наступні документи:

— заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером філії;

— копію положення про філію засвідчену нотаріально чи банком, що створив філію;

— копію дозволу комерційного банку на здійснення банківських операцій, засвідчену нотаріально;

— копію документів про взяття філії на податковий облік та реєстрацію в органах Пенсійного фонду;

— копію органу державної статистики про включення до державного реєстру, завірену цим органом або нотаріально;

— клопотання комерційного банку про відкриття кореспондентського рахунку філії із зазначенням свого місцезнаходження, ідентифікаційного коду, номера кореспондентського рахунку та територіального управління Національного банку України, в якому він відкритий, і податкового органу, в якому банк стоїть на

обліку;

— картку із зразками підписів та відбитком печатки, встановленого зразка, засвідчену нотаріально.

Засвідчені документи для відкриття кореспондентського рахунку банку або установи банку подаються особисто керівником і головним бухгалтером банку (філії).

Кореспондентський рахунок комерційного банку закривається:

— за рішенням Національного банку України про ліквідацію

комерційного банку;

— за рішення арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку чи визначення його банкрутом;

— за рішенням вищого органу управління комерційного банку про реорганізацію чи ліквідацію, на інших підставах, передбачених чинним законодавством.

Кореспондентський рахунок філії комерційного банку закривається за рішенням вищого органу управління комерційного банку, якому відповідно до чинного законодавства та установчих документів банку надано таке право.

Активні операції комерційні банки та їх установи здійснюють за умови наявності коштів на кореспондентських рахунках.

Усі операції, виконані протягом операційного дня за кореспондентським рахунком комерційного банку (філії), мають бути відображені того ж дня як у балансі самого банку, так і у балансі ТУ Національного банку, де відкритий такий рахунок.