Атмосферне повітря, повітряний простір, космос: поняття та співвідношення.

У ст.1 ЗУ Про охорону атмосферного повітря: атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Як природний об'єкт воно являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. Критерієм розподілу атмосферного повітря (як природного об'єкта) та іншого повітря є природний, непорушний зв'язок атмосферного повітря з довкіллям. Згідно з Конституцією України (ст. 13) атмосферне повітря, яке знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися атмосферним повітрям як об'єктом права власності народу відповідно до закону. Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються Законом України «Про охорону атмосферного повітря» та підзаконними нормативними актами. Велику групу відносин складають відносини з охорони атмосферного повітря. Не слід змішувати повітряний простір з атмосферним повітрям. Якщо атмосферне повітря являє собою суміш певних газів, то повітряний простір, згідно з Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року, складає частину повітряної сфери, розташованої над сушею, водною територію України, тому є частиною території України (ст. 1 Повітряного кодексу).

З огляду на те, що діючим законодавством визначено повітряний простір України як самостійний правової об”єкт, що представляє собою частину повітряної сфери, розташованої над суходолом та водною територією да якого входить атмосферне повітря, можна зробити висновок про те, що до космічного простору відноситься територія, яка розташована над повітряним простором та атмосферним повітрям, та сягаюча до відстані доступних до науково-технічного вивчення та господарського використання. Включення космічного простору до екологічних об”єктів дозволить поширити на космічну діяльність правові приписи законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що регулюють еколого-небезпечну діяльність.

 В той же час космічний простір необхідно розглядати як складову частину планетарної, а не національної системи навколишнього природного середовища. Тому захист космічного простору та регулювання екологобезпечної космічної діяльності повинно здійснюватись в першу чергу міжнародно-правовими актами в галузі охорони довкілля з наступною іеплементацією цих норм в національному екологічному законодавстві. З огляду на вищевикладене передбачається доцільним розробити та прийнять міжнародний правовий акт щодо екологічних аспектів космічної діяльності, ініціювати який може будь яка космічна держава, до яких належить й Україна.

Стандартизація та нормування в сфері охорони атмосферного повітря.

Стаття 4. Завдання стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря спрямовані на:

забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам;

реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря;

встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

забезпечення безпеки господарських об'єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних катастроф;

впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

     Стаття 5. Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі
нормативи:

1. нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря( до яких відносяться: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.)
2. нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин
   стаціонарних джерел(Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.)
3. нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних
   факторів стаціонарних джерел(Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом;)
4. нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах
   та впливу фізичних факторів пересувних джерел;
5. технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих
   речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в
галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі
охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.