Порядок надання ліс. ресурсів в користування

Права та обов'язки лісокористувачів виникають на підставі юр.складів, зокрема: подання клопотання про надання у постійне або тимчасове користування ділянки лісу для відповідних цілей, до якого додаються статутні документи (статут чи положення), за­реєстровані у встановленому порядку, погоджений проект відведення зазначеної ділянки, інші документи. На підставі такого клопотання в установленому земельним законодавством порядку видається дер­жавний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що підлягає державній реєстрації, або ж укладаються договори орен­ди землі.

Право спец. користування постійних лісокористувачів ви­никає з моменту одержання дозволу — лісорубного квитка, ордера або лісового квитка, який видається державними органами лісового господарства після затвердження лімітів використання лісових ре­сурсів, виділення лісосічного фонду в натурі (постанова Кабінету Міністрів України «Про затв. Полож. про порядок видачі дозволів на спец. використання природних ресурсів та Полож. про порядок установл. лімітів використ. ресурсів загальнодер­ж. значення»).

           Загаль­ний перелік таких порушень ліс. зак-ва закріплений у ст. 105 ЛК:

Особливості застосування різних видів юр. відповідаль­ності (цив.-правової, адм., кримін. та дисцип­лінарної) визначені спеціальним зак-вом.

Сутність цивільно-правової відповідальності полягає в обов'язку фіз. і юр. осіб відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок поруш. ліс. зак-ва, у розмірах і порядку, визначених зак-вом У. Це пов'язано з широким засто­суванням при обчисленні шкоди таксового та витратного методів, які є об'єктом регулювання лісового законодавства.

Пост. КМУ за­твердж. такси для обчисл. розміру шкоди, запод. Ліс. госп-ву. Вони стосуються: пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищення або пошкодження лісових культур, насаджень і молодняка природного походження та самосіву на землях, призначених для лісовідновлення та лісорозведення; зни­щення або пошкодження сіянців та саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; самовільний сінокос і випас худоби; знищення і по­шкодження лісогосподарських та відмежувальних знаків; знищення або пошкодження мурашників; пошкодження сіножатей та пасо­вищних угідь; знищення або пошкодження лісоосушувальних ка­налів, дренажних систем і шляхів; незаконна порубка і пошкоджен­ня дерев і чагарників до ступеня припинення росту; самовільна за­готівля (збирання) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального використання, а також загального використання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за спеціальним дозволом.

Кратність розміру стягнень визначається пропорційно до неопо­датк. мінімумів доходів громадян та відповідно до характеру порушень.

Витратний спосіб відшкодування шкоди лісу застосовується також у випадках, коли ліси пошкоджені пожежею, небезпечними речови­нами, матеріалами, предметами. Так, розміри стягнень за шкоду, за­подіяну лісовому господарству підприємствами, установами, ор­ганізаціями і громадянами, через пошкодж. лісу стічними вода­ми, хімічними речовинами, промисловими та комунально-побутови­ми викидами (скидами) і покидьками, а також через пошкодження лісу внаслідок підпалу або порушень правил пожежної безпеки в лісах, становлять: стягнення за пошкодження лісових культур і наса­джень природного походження, яке обчислюється в десятикратному розмірі діючих такс на деревину, що відпускається на пні за першим розрядом у всіх таксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс; вартість робіт з припинення негативного впливу на насадження зазначених факторів або гасіння лісової пожежі; вартість робіт з очищення території; вартість робіт, пов'язаних з вирощуван­ням лісових насаджень до віку деревостанів, що пошкоджені зазначе­ними негативними факторами.

За допомогою такс обчислюється шкода, заподіяну лісовому госпо­дарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, присадиб­них, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.

Майнова (таксова) відповідальність за шкоду, заподіяну видам рослин (лісових), занесених до Червоної книги України, визначається пост КМУ від 1 червня 1993 року. Особ­ливістю цієї відп-сті є встановлення більш значних розмірів майнових стягнень за шкоду, заподіяну цим видам рослин, що обчис­люються у неопод. мінімумах доходів громадян.

Відшкод. шкоди, завданої лісовим ресурсам, застосовується до винних осіб незалежно від того, несуть вони адміністративну або кримінальну відповідальність чи ні.

Підставою для притягнення винних осіб у порушенні вимог лісо­вого зак-ва до адміністративної відповідальності є відповідне адм. правопор.(проступок), передбачене КпАП.

Усі адміні. правопорушення у цій галузі поділяють на кілька груп. До першої групи належать проступки, спрямовані на пору­шення права державної власності на ліси: самовільна переуступка права лісокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси (ст. 49); використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаш­тування складів тощо без належного дозволу на використання цих ділянок (ст. 63); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64); незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників, зни­щення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення (ст. 65); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів, у тому числі лісових ресурсів (ст. 91²).

До другої групи належать: знищення або пошкодження полезахис­них лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об'єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових на­саджень (ст. 65^і); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66); порушення вимог пожежної безпеки в лісах, знищення або пошкод­ження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також по­рушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникн. лісової пожежі або пошир. її на значній площі (ст. 77); самовіл. випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу автом. доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у нас. пунктах без дозво­лу органів держ. контролю у галузі охорони НПС або з поруш.умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазнач. рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчас. їх гасіння (ст. 77^і).

Третю групу становлять порушення правил використання лісових ресурсів: здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісо­вому квитку (ст. 67); самовільне сінокосіння і випасання худоби в лісах і на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом, само­вільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовим квит­ком; збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід тощо з порушенням установлених строків їх збирання (ст. 70); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69); по­шкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викида­ми, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захво­р. (ст. 72); засмічення лісів побутовими відходами (ст. 73).

До четвертої групи правопоруш. належать: поруш. правил та інструкцій з відновлення, поліпшення стану і породного складу лісів, підвищення їх продуктивності, а також з використ. ресурсів спілої деревини (ст. 68); введення в експлуатацію нових і реконструй­ованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об'єктів, не за­безпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів (ст. 71); знищення або пошкодження лісоосушу-вальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісо­вого фонду (ст. 74); знищення або пошкодж. відмеж. знаків у лісах (ст. 75).

П'ята група — це поруш. за незаконне вивезення з У або ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі бо­танічних колекцій, ті ж дії щодо видів рослин, занесених до Червоної книги У, або використання і охорона яких регулюється відповідними міжнар.договорами У (ст. 88); поруш. порядку придбання чи збуту об'єктів рослинного світу (ст. 88^і); погіршення середовища перебув. (зростання) рослин, види яких занесені до Червоної книги У., знищення, незаконне або з пору­шенням встановл.порядку вилучення їх з природного середови­ща, а також поруш. умов утрим. (вирощування) рослин цих видів у ботанічних садах, дендролог. парках, інших спеці. створених умовах, що призвело до їх загибелі (пошкодження) (ст. 90); поруш правил створення, поповнення, зберігання, використ.або держ. обліку ботан. колекцій та торгівля ними.

Окремо виділяють порушення, передбачене ст. 153: знищення або пошкодж. зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, га­зонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення.

Притягати до адм. відп. та накладати адмі. стягнення за лісопорушення уповноважені органи Держкомлісгоспу України (ст. 241) та органи Мінприроди України (ст. 242^і Кодексу).

Кримінальна відповідальність передбачена за кілька злочинних діянь у галузі лісокористання та охорони лісів. Зокрема, відповідно до ст. 245 КК знищення або пошкодження лісових масивів, зе­лених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним спо­собом караються обмеженням волі на строк від двох до 5 років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Позбавл. волі не звільняє винних осіб від відшкод. збитків, завданих цим злочином.

Згідно зі ст. 246 Кодексу карається незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що за­подіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших охоронюваних лісах.

Держ. управління у галузі охорони, використ. і відтво­рення твар. світу зд. КМУ, РМ АРК, МДА, центральний орган вик. влади з питань охорони НПС, центральний орган виконавчої влади з питань ліс. господарства У в галузі ведення мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства України, їх органи на місцях, інші дер­ж.органи.

КМУ затверджує порядок видачі дозволів та встановлення лімітів на спец. використання твар. світу, порядок зд. полювання та ведення мислив., рибного господарства, держ.кадастру твар. світу, правила і об'єк­ти рибальства, порядок надання у корист.водоймищ з метою ведення рибного господарства, виконує інші повноваження.

Істотну роль у галузі управління тваринним світом виконує Мін­природиУта його органи на місцях. У межах повноважень, визначених ЗУ «Про тваринний світ», органи Мінпри­роди України здійснюють координацію діяльності інших спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади у цій сфері, кон­троль за додержанням вимог фауністичного законодавства усіма під­приємствами, установами, організаціями та громадянами, моніто­ринг та облік тваринного світу. Вони ведуть Червону книгу України, розробляють та затверджують правила ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу, використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності, добування (придбання) ди­ких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умов, виконують інші повноваження у межах своєї компетенції.

Самоврядне управління в галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу здійснюють місцеві ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Громадське управління в галузі викор., відтвор. та ох. твар. світу здійснюють Українське товариство мисливців і рибалок, Товариство військових мисливців і рибалок, товариство «Динамо» в межах, визначених їхніми статутами. Крім цих громадсь ких організацій, громадське управління у зазначеній галузі здійсню­ють Українське товариство охорони природи, Українська екологічна асоціація «Зелений світ», українське відділення Грінпіс та інші громадські організації, у тому числі регіонального рівня.

Основними напрямами діяльності органів управління в галузі використання, відтворення і охорони тваринного світу є: ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; розподіл і пере­розподіл тваринного світу; планування заходів у галузі охорони і ви­користання тваринного світу; державний та громадський контроль за охороною і використанням тваринного світу; вирішення спорів, пов'язаних з використанням тваринного світу.

Відповідно до ст. 51 Закону для забезпечення охорони й організації раціон. Використ. твар.світу проводиться державний облік тварин та облік обсягів їх добування, а також ведеться державний кадастр тва­ринного світу, який містить систематизовану сукупність даних про ге­ографічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарсько­го використання та іншу необхідну інформацію. Відп. до пост. КМУ «Про затв. Полож. про держ. кадастр тваринного світу» держ. кадастр твар. світу включає дані держ. обліку тварин та облік обсягів їх добування за кільк. і якісними показ­никами, інші дані, необхідні для забезпеч. охорони твари. світу, планування, розміщення і спеціалізації мисливського господар­ства, рибного господарства, оцінки ресурсів і прогнозу стану тварин­ного світу, організації проведення заходів щодо регулювання чисель­ності окремих видів диких тварин.

Держ. облік і ведення держ. кадастру твар. світу в межах своїх повноважень здійснюють центральні органи виконавчої влади з питань ОНПС, ліс. господарства і рибного господарства У.

До осн. функцій управління належить контроль у галузі охоро­ни, використання і відтворення тваринного світу. Завданням контролю у цій галузі є забезпеч. дотримання вимог фауністичного зак-ва всіма держ. органами, П.У.О. та громадянами. Такий контроль може бути держав­ним, громадським і відомчим.

Органами, які здійснюють державний контроль у галузі, є: КМУ, Мінприроди У та його органи на місцях; місцеві органи держ. виконавчої влади, інші державні органи, ОМС тощо. Так, відповідно до Поло­ження про Державну екологічну інспекцію на екологічні інспекції покладено контроль за дотриманням правил, норм щодо використання і охорони тваринного світу, а та­кож за дотриманням встановл. порядку обліку тварин та обліку їх використання.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтвор. Твар. світу здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля відповідно до Положення, затвердженого наказом Мінприроди У. Здебільшого громадськими інспекторами охорони НПС виступають представники Українського товариства охорони природи, окремі громадяни, які реалізують свої екологічні права, визначені Законом «Про охорону НПС». Громадські інспектори ма­ють посвідчення встановленого зразка, які видаються головними державними інспекторами обласних екологічних інспекцій терміном на З роки. Вони повинні сприяти контрольним перевіркам державних інспекторів, вчиняти самостійно окремі контрольні повноваження. Крім цього, у сфері мисливського та рибного господарства можуть діяти громадські мисливські інспектори та громадські інспектори ри­боохорони.

Відомчий контроль в галузі охорони, використ. і відтвор. Твар. світу зобов'язані здійснювати ті органи, у віданні яких знаходяться П.,У.О, що використовують об'єкти твар. світу.

Відповідно до вимог ЗУ «Про ветеринарну медицину» щодо об'єктів твар. світу може зд. державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд з метою забезпеч. якості та безпечності продукції твар. походження, ветер. та епізоотичного благополуччя, ка­рантину тварин тощо. Такий вид контролю в цій галузі забезпечують контрольні та наглядові органи Мінагрополітики України.

Моніторинг тваринного світу є системою спостережень, збирання, обробки, передавання та аналізу інформації про стан об'єктів тварин­ного світу, прогнозування його змін та розроблення науково обґрун­тованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

У межах своїх повноважень моніторинг тваринного світу здійснюють Мінприроди України, Держкомлісгосп України, інші органи держ. Вик. влади, а також П,У,О., діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану НПС та об'єктів тваринного світу.

Розподіл і перерозподіл тваринного світу як функція управління — не діяльність спеціально уповноважених державних органів управ­ління, спрямована на забезпечення раціонального використання, відтворення об'єктів тваринного світу. Правовими формами роз­поділу і перерозподілу тваринного світу є: — передача або придбання об'єктів тваринного світу у власність; — надання спеціальних дозволів на спеціальне використання тва­ринного світу; — надання мисливських угідь і рибогосподарських водоймищ у користування; — вилучення мисл. угідь і рибогосподарських об'єктів, об'єктів твари. світу з користування.