ЗУ «Про охорону нпс» як інтегроване джерело ЕП

Будучи одним з найважливіших джерел екологічного права України, цей Закон визначає правові, економічні й соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища як єдиного, інтегрованого об'єкта екологічних правовідносин. Крім цього, він по суті складає правову основу для розвитку галузевого екологічного законодавства та для вдосконалення поресурсових галузевих нормативно-правових актів, прийнятих до появи Закону України «Про охорону нпс». У статті 2 Закону зазначено, що відносини в галузі охорони навколишнього середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону й використання рослинного й тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Хоча завданням Закону «Про охорону нпс» є регулювання суспільних екологічних відносин не лише у галузі охорони навколишнього природного середовища, а й у галузі використання і відновлювання природних ресурсів, він виконує головним чином «охоронну» функцію. Питома вага його правових приписів, що регулюють відносини по використанню і відтворенню природних ресурсів, невелика.

Природоресурсні закони і кодекси як диференційовані джерела ЕП

Законодавчі акти, що переважно регулюють природоресурсні відносини: Земельний кодекс України від 25.10.01; Кодекс України «Про надра» від 27.07.94; Лісовий кодекс України від 21.01.94; Водний кодекс України від 06.06.95, ними регламентовані відносини щодо використання й охорони відповідно землі, вод, лісів, надр. Кодекси мають системоутворююче значення для зем, вод., ліс., гірничого зак-ва.Вони мають схожу структуру, але кожен має свою змістовну специфіку, що зумовлена особливостями предмета та об’єкта правового регулювання.

 Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.01; Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.92; Гірничий Закон України від 06.10.99; Закон України «Про виключну (морську) економічну зону» від 16.05.95; Закон України «Про рослинний світ» від 09.04.99; Закон України «Про бджільництво» від 22.02.00; Закон України «Про видобування і переробку уранових руд» від 19.11.97; Закон України «Про меліорацію» від 14.01.00; Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.00 року; Закон України «Про концесії» 16.07.99 та ін.

20. Природоохоронні закони України як комплексні джерела ЕП

Законодавчі акти, що переважно регулюють природоохоронні відносини : Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 21.06.01; Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91; Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.95; Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.95; Закон України «Про відходи» від 05.03.98; Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.00 та ін.

21. Підзаконні нпа як джерела ЕП

Укази і розпорядження ПУ. Ці акти приймаються відповідно до ст.. 106 КУ і є обов’язковими для виконання на тер.України. це — розпорядження Президента України«Про заходи щодо організації роботи по поліпшенню екологічного стану річки Дніпро та якості питної води», укази «Про біосферні заповідники У.», «Про день довкілля».

Постанови і розпорядження КМУ. Ці акти приймаються відповідно до ст.117 КУ. Через них уряд реалізує свою виконавчо-розпорядчу функцію в екологічній сфері. Значна частина постанов стосується затверджених правил природокористування, порядку здійснення контрольних функцій, затв. різноманітних екологічних нормативів. ПКМУ про порядок встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення.

Накази, інструкції міністерств та інших центр.органів вик.влади. Широкими повноваженнями найбільш наділені МОЗ, МОНПС, Держ.комітет по земельних ресурсах, Держ.комітет по водному господарству та інші. Акти МОНПС є обов’язковими до виконання центр. і місц органами виконавчої влади та мс, підпр., уст. та орг-й незалежно від форми власності. Нпа міністарствта інших центр.орг.вик.влади, що стосується прав, свобод, інтересів гр.-н підлягають обов’язковій держ.реєстрації, вона здійснюється МінЮстом.

22. Екологічні стандарти в системі джерел ЕП

Система екологічних стандартів — найважливіша складова частина природоохоронного законодавства. Недотримання стандартів карається законом.

Екологічні стандарти — єдині й обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища.

Є стандарти міжнародні, державні, галузеві й стандарти підприємств.

До найважливіших нормативів якості довкілля належать гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На підставі ГДК розробляються нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) шкідливих речовин у повітря й воду. Через зміни загального екологічного стану довкілля ГДК, ГДВ і ГДС найбільш небезпечних і поширених забруднювачів уточнюються кожні 3—5 років з урахуванням посилення негативного ефекту від їхньої спільної дії.

Для безлічі забруднювачів ГДК іще не встановлено, бо кількість нових шкідливих речовин зростає надзвичайно швидко. Для багатьох природних об'єктів (надра, флора, фауна тощо) ГДК не розроблено, для інших (вода, повітря) — є багато, хоча контролюється тільки приблизно десята частина їх. В одних випадках ГДК непродумано суворі, в інших — навпаки, м'які.

23. Джерела права екологічної безпеки

Конституція, Закони «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», «Про відходи», «Про поводження з радіаційними відходами», «Про пестициди і агрохімікати», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основи національної безпеки України» «Про охорону НПС» тощо. Підзаконні НПА: Концепція, Основні напрями і т. д.

24. Міжнародно-правові акти у системі джерел ЕП

Належність міжнар.договорів до джерел права У. випливає з ст..9КУ, де чинні міжнар.договори згода на обов’язковість яких надана ВРУ є частиною національного зак-ва.Міжнар.договір це укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом між нар.права договір, який регулюється міжнар.правом, .Чинні міжнародні договори реєструються в МЗС, а за його поданням й у Секретаріаті ООН, ці договори включаються до єдиного державного реєстру нормативних актів і друкуються у відповідних офіційних друкованих збірниках.. Якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленоу порядку, встановлені інші правила ніж ті що передбачені у акті зак-ва України, то застосовуються правила міжнародного права.У цьому випадку У. виходить з принципу пріоритетності норм міжнародного права перед нормами національного зак-ва.