Основні операції фондового ринку

Окремі сектори (сегменти) фондового ринку суттєво впливають на його розвиток і визначають специфіку операцій на ньому.

Операції з цінними паперами (фондові операції)- це дія з цінними паперами чи коштами на ринку цінних паперів для досягнення поставленої мети. Всі операції з цінними паперами на фондовому ринку здійснюють його учасники. Найбільш поширеними є три групи операцій:

1) емісійні- здійснюються з метою забезпечення діяльності суб'єкта фінансовими ресурсами: формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу чи ресурсів в обіг. За своїм економічним призначенням це пасивні операції, які здійснюються через емісію цінних паперів, тому їх називають емісійні;

2) інвестиційні- вкладання суб'єктом операцій власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи від власного імені. За своїм економічним призначенням це активні операції, які здійснюються шляхом придбання фондових активів на біржі, в торговельній системі, на позабіржовому ринку;

3) клієнтські- забезпечення зобов'язань суб'єкта операцій перед клієнтом щодо цінних паперів чи зобов'язань клієнта, пов'язаних із ЦП.

9.ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ГОЛОВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

9. Сутність ЦП і їх місце на фін. ринку

Осн. інструментами фондового ринку, його об'єк­том є ЦП, які частково уже розглядалися в поперед­ніх темах.

ЦП — документи встановленої форми з відпо­відними реквізитами, що посвідчують грошові або ін. май­нові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх роз­містила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можли­вість передачі прав, що випливають із цих документів, ін. особам.

ЦП виступають як еко­н. та юрид. категорії, є інструментом залучення коштів, об'єктом вкладання фін. ресурсів, мають віль­ний характер переходу від одного власника до іншого, не об­межені в обігу, поділяються на два великих класи — основні і похідні.

Основні ЦП — це ЦП, в основі яких ле­жать майнові права на будь-який актив (товар, гроші, капітал, майно, різні ресурси та ін.). До основних відносяться акції, облігації, векселі, інвестиційні сертифікати та інші поширені ЦП, які називають базовими активами.

Похідні ЦП є зобов'язаннями, які виникають у зв'язку зі зміною ціни або умов контракту щодо базового активу.

Розвиток комп'ютерних засобів збору, обробки і збере­ження інформації створив умови для поступової заміни на ринках певної частини паперових ЦП, їх стали на­зивати безпаперовими — запис, що зберігається в комп'ютер­них файлах. У зв'язку з цим на ринку ЦП почав широко використовуватися термін «електронні ЦП».

Переліки ЦП можуть бути широкими і вузьки­ми — залежно від к-сті грош. документів, які включає перелік. Так, в У. до переліку емісійних ЦП входить 9 видів ЦП, що закріплені Законом. Це акції; облігаціїпідприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сер­тифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України. Грош. документи, які не включають­ся в законодавчий перелік ЦП і не відповідають встановленим вимогам закону, не мають правового статусу ЦП (квитанції, чеки, платіжні доручення тощо).

Класифікація ЦП— це поділ їх на види за пев­ними ознаками.

1) За порядком розміщення:

– емісійні

- неемісійні

Емісійні цінні папери — це папери, що посвідчують од­накові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать акції; облігаціїпідприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сер­тифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України. ЦП, що не належать згідно із цим За­коном до емісійних, можуть бути визнані такими ДКЦПФР, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи або види цінних паперів.

2) За формою існування:- документарні; - бездокументарні.

Документарні — випущені у паперовій формі, містять реквізити відповідного виду ЦП певної емісії, дані про к-сть ЦП і засвідчують сукупність прав, наданих цими паперами.

Бездокументарні — випущені в електронному вигляді і пе­редбачають здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на ЦП.

3) За формою випуску розрізняють цінні папери:

а) іменні — права, посвідчені ЦП, належать особі, зазначеній у ЦП. Іменні ЦП не пі­длягають передачі або передаються шляхом повного індоса­менту. Форма випуску іменних ЦП визначається емітентом, затверджується ДКЦПФР при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих ЦП на обслуговування НДС як іменних ЦП у документарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власни­ків у зберігача;

б) на пред'явника — права, посвідчені таким ЦП, належать пред'явникові ЦП. Вони на пред'явника обертаються вільно. Для передачі ін. особі прав, посвідчених ЦП на пред'явника, достатньо вручити ЦП цій особі;

в) ордерні — права, посвідчені таким ЦП, належать особі, зазначеній у ЦП, яка може сама
здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) ін. уповноважену особу.

У цивільному обороті знаходяться ЦП:

а) пайові (акції та інвестиційні сертифікати );

б) боргові (облігації підприємств, державні облігації У., облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати і векселі);

в) іпотечні -іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН;

г) приватизаційні — посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна держ. під-в, держ. житлового фонду та земельного фонду;

д) похідні — ЦП, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, ЦП, ін. фін. або товарних ресурсів;

е) товаророзпорядчі — ЦП, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. До них відносяться прості та складські свідоцтва, коносаменти, вантажні свідоцтва і заставні.

Роль цінних паперів визначається функціями, які вони виконують:

* Мобілізаційна функція стосується майже всіх видів цінних паперів: акцій, банківських депозитів, казначейських зобов'язань, облігацій підприємств і внутрішньої державної позики тощо. Суть її полягає в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає моменту, коли починає відчувати нестачу коштів і з метою поліпшення фінансового стану приймається рішення про випуск цінних паперів. За короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності.

* Управлінську функцію виконують не всі цінні папери, переважно акції, сертифікати з часткою, інвестиційні сертифікати, пайові свідоцтва. Дана функція означає наявність у власника зазначеного виду цінних паперів, які дають можливість брати участь в управлінні емітентом.

* Запозичувальна функція виконується лише борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, комерційними паперами), частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. При придбанні боргових цінних паперів їх власник набуває статусу кредитора емітента, а не власника майна емітента.

* Розрахункова функція визначає, що цінні папери можуть виступати засобами розрахунку, тобто ними можна сплачувати вартість робіт, послуг, товарів, а також вартість одних цінних паперів може оплачуватись іншими ЦП.

* Забезпечувальна - означає, що цінні папери або права на них передаються кредитору і виступають як гарантія того, що у разі невиконання зобов'язань збитки будуть відшкодовані за рахунок вартості ЦП.

* Перерозподільна - реалізується лише на вторинному ринку, де відбувається перерозподіл капіталу між різними галузями господарства. Цінні папери з метою залучення коштів перепродаються, що забезпечує перелив капіталу з однієї галузі чи діяльності в іншу.

* Інформаційна - свідчить про стан економіки у світі чи в конкретній країні. Так, курси на цінні папери відображають будь-які зміни в економічному та політичному житті. Масове падіння курсів є ознакою погіршення економічної кон'юнктури, а стабільні курси або їх підвищення свідчать про нормальний економічний стан країни.

На виконання цінними паперами визначених функцій впливають різні чинники:

- вартісні;

- надійність;

 - визначеність;

- тривалість життя;

- ліквідність;

- обіговість;

- стандартність;

-участь у цивільному обігу.

Цінові чинники  - це чинники, що впливають на коливання цін на цінні папери, основними із них є ринковий характер цінних паперів, який формує попит і пропозицію.

10. Ха-ка акцій та механізм їх функціонування

Важл. роль на фондовому ринку належить акціям. Згід­но з правовими нормами в У. акції випускаються тільки Акціонерними Товариствами(АТ).

Акція — іменний ЦП, який посвідчує майнові права його власника, включаючи право на отримання ча­стини прибутку у вигляді дивідендів, право на отримання ча­стини майна у разі ліквідації АТ, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяль­ності та припинення АТ.

Акція— безстроковий ЦП, емітентом яко­го може бути тільки АТ.  Акція має номінальну вартість, установлену в націон. валюті. Мін. номінальна вартість не може бути меншою, ніж 1 копійка.

АТ розміщує тільки іменні акція. У сертифікаті акції зазначається:

-вид ЦП;

- найменування та місце знаходження АТ;

- серія і номер сертифікату4

- номер і дата випуску;

- між-ний індит-ий номер ЦП;

- тип і номі-а вартість ЦП;

- ім’я власника;

- кількіст акцій що випуск-я.

АТ розміщує іменніакція 2  типів:

1) прості — надають їх власникам право:

-на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів;

-на участь в управлінні АТ;

-на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації. Прості акції надають їх власникам однакові права і не підляга­ють конвертації у привілейовані акції або ін. ЦП АТ;

2) привілейовані — назив. так тому, що їх власник має певні привілеї. Привілейовані акція. надають їх власникам права:

-на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів;

-на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації;

- на участь в управлінні АТ у випадках, передбачених статутом і законом.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі АТ не може перевищувати 25 %. Реєстрацію випуску акцій здійснює ДКЦПФР в установленому нею по­рядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації ДКЦПФР зві­ту про результати розміщення акцій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Прості акції більш поширені, ніж привілейовані, оскільки:

а) існують законодавчі обмеження щодо випуску привілейованих акцій з метою уникнення порушень у балансі інтересів акціонерів і менеджерів товариства;

б) прості акції дохідніші, ніж привілейовані, оскільки вони ризиковіші.

У світовій практиці основними видами привілейованих акцій є:

- кумулятивні - дають право не тільки на поточний дивіденд, а й на раніше не виплачений дивіденд з якихось причин;

- некумулятивні - неоголошені дивіденди не накопичуються і втрачаються;

- з часткою участі у прибутках (випускаються рідко) - дають право на додаткові дивіденди, якщо дивіденди за простими акціями більші;

- конвертовані - дають право їхнім власникам обмінюватись на певну кількість звичайних акцій тієї ж компанії;

- з регульованими дивідендами - дивіденди не є фіксованими, а регулюються періодично залежно від рівня доходу АТ і дохідності інших цінних паперів;

- префакції (відзивні) - АТ залишає за собою право викупити акції з надбавкою до номінальної вартості. Для цього створюється викупний фонд, але якщо розмір фонду виявляється недостатнім для викупу акцій, їх погашення не відбувається;

- ретрективні - власник має право погасити у визначений момент за визначеною ціною. Умови вилучення їх встановлюються при підготовці їх випуску;

- прямі привілейовані - із звичайними привілеями щодо активів і дивідендів;

- із змінюваним або плаваючим курсом - дивідендні платежі змінюються залежно від рівня відсотків;

- підпорядковані - деякі АТ випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів.

Залежно від ризику та очікуваної дохідності на світовому фінансовому ринку виділяють акції:

- з блакитними корінцями - найбільш солідних і великих корпорацій;

- дохідні - дивіденди за якими перевищують середній рівень;

- зростання - акції корпорацій, що стрімко розвиваються і доходи яких вищі від середнього рівня, проте дивідендні виплати невисокі;

- циклічні - ціна яких змінюється відповідно до змін в економіці;

- спекулятивні - акції молодих і маловідомих компаній;

- захищені (антициклічні) - акції, ціна на які досить стабільна навіть при спадах в економіці та ін.

Акціонер може мати у власності будь-яку кількість акцій одного емітента, якщо це обумовлено статутом емітента. Як­що акціонеру належить значна кількість акцій, то в такому випадку йдеться мова про пакет акцій.

Пакет акцій — це наявність у власності одного і того ж акціонера визначеної кількості акцій (більше однієї) одного й того ж емітента. Залежно від того, скільки акцій знахо­диться в пакеті, розрізняють значний і контрольний пакети акцій.

Значний пакет акцій — це пакет, який дає право акціо­неру суттєво впливати на управління справами емітента.

Контрольний пакет акцій — це пакет, в якому акціонеру належить «50 % + 1 голос». Акціонер, який володіє конт­рольним пакетом акцій, має змогу висувати до складу Ради директорів або правління будь-якого свого кандидата, вноси­ти на зборах акціонерів будь-яку пропозицію, впливати на напрями діяльності емітента тощо. Контрольні пакети акцій, як і значні, обов'язково підлягають реєстрації.  

Особливість акції, їх значення на фінансовому ринку, полягає в тому, що ці цінні папери:

* найбільшою мірою серед усіх інших цінних паперів виконують регулювальні функції в системі суспільного відтворення. Саме акція сприяє переливу капіталу в перспективні галузі економіки з менш перспективних галузей і виробництв. Регулювальні властивості акції пов'язані, в першу чергу, з такими її характеристиками, як ліквідність, дохідність, потенціал приросту курсової вартості;

* краще від інших цінних паперів реалізують й інші функції цінних паперів - інформаційну, мобілізуючу, контролюючу та ін.;

* більше за всі інші цінні папери пов'язані з фондовими індексами;

* саме акції є своєрідним свідченням економічного стану держави;

* враховуючи розмір капіталізації акцій, значна частина вільних капіталів вкладається саме в акції.

Таким чином, можна визначити акцію як цінний папір, що:

- виражає відносини між учасниками акціонерного товариства, регулювальними органами і фінансовими посередниками;

- має самостійний обіг на фондовому ринку та свій курс;

- виконує регулювальні, інформаційні, інвестиційні, спекулятивні та інші функції;

- має емісійну, ринкову, фондову цінність. Інтернаціоналізація світового фондового ринку зумовила

- виникненню нових форм фінансових інструментів, які сприяють інтеграції економік, тісній і взаємовигідній співпраці емітентів, посередників та інвесторів різних країн.

На міжнародному ринку цінних паперів мають обіг акції транснаціональних компаній двох видів - євроакції та американські депозитарні розписки (АДР). Євроакції котируються на міжнародних фондових біржах Європи (Лондонській, Франкфуртській, Паризькій, Люксембургській). Кроком до інтернаціоналізації акцій є АДР, що репрезентують євроакції, розміщені у депозитаріях СІНА та обмінені на депозитні свідоцтва, які мають обіг на американському фондовому ринку. Таким чином, європейські компанії отримують доступ на ринок цінних паперів СІНА.

11. Облігації, їх види та роль в ек-ці                        

Облігації — це один з видів боргових ЦП, що підтверджують наявність кредиторсько-дебіторських взаємо­відносин між емітентом і власником облігацій. У цих взаєми­нах емітент є позичальником грошей, а власник облігації — кредитором.

Облігація — це ЦП, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між влас­ником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вар­тість у передбачений умовами розміщення облігацій строк і виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення

Класифікація облігацій:

1) за формою розміщення: - документарні; - без документарні; 2) за місцем реєстрації основного офісу емітента: - вітчизняні; - іноземні; 3) залежно від емітента: - державні; - місцевих позик; - підприємств; 4) за строком обігу на ринку: - короткостр.; - середньостр.; - довгостр.; - з правом довгостр. погашення, при випуску яких емітент повідомляє, що резервує за собою право на довго­строкове погашення боргу; - безстрокові(цільові позики) — термін конкретно не визначається, але дохід за такими облігаціями виплачується 1 раз на квартал або 1 раз на півроку і протягом «життя» цих облігацій річний розмір відсотків може змінюватися. Емітент при випуску безстрокових облігацій зобов'язання за їх погашення на себе не бере, тому такі облігації ще називають «вічними»;  

 5) за способом виплати винагороди:

 - конвертовані - грошовий дохід не виплачується, а замінюється безкоштовною видачею нових ЦП;

 - безвідсоткові (цільові позики) облігації, що випускаються з метою накопичення коштів для будівництва об'єктів місцевого значення, важли­вих для населення;

- відсоткові (дохідні) сплачується у вигляді відсотка, який нараховують згідно з номінальною вартістю конкретної облігації;

- дисконтні випускаються з терміном до 1 року і дохід за ними створюється як різниця між ціною, за якою облігація погашається емітентом, і ціною, за якою вона продається емі­тентом;

6) за ступенем надійності: - забезпечені(під заставу майна, ЦП); - незабезпечені (без застави). За забезпеченими облігаціями емітент гарантує виконання своїх зобов'язань повернути основну суму боргу і виплатити доходи. Такі облігації є надійними, % за ними встано­влюються меншими, ніж за незабезпеченими облігаціями, які є прямими борговими зобов'язаннями, що не висувають май­нових претензій до компаній. Забезпеченням таких облігацій є загальна платоспроможність компаній.

7) залежно від цілей: - облігації вільного обігу (на пред'явника) — можуть вільно переходити з власності одних інвесторів у власність інших на умовах угоди;

- з обмеженим обігом (іменні) — випускаються, коли емітент не завжди за­цікавлений, щоб випущені ним облігації перебували у віль­ному обігу;

- без права обігу — інвестори, які придбали такі облігації, залишаються їх власниками до моменту погашення без права продавати, обмінювати чи дарувати їх.

Емітент у порядку, встановленому ДКЦПФР, може розмі­щувати:

а) відсоткові облігації — за якими передбачається виплата відсоткових доходів;

б) цільові — облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій;

в) дисконтні — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Облігація має номінальну вартість, визначену в націона­льній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій — в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вар­тість облігації не може бути меншою ніж одна копійка. Про­даж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, — в іноземній валюті.

12. Роль інвестиційних сертифікатів і приватизаційних паперів у функціонуванні фін. ринку

Інвестиційний сертифікат(ІС) — це ЦП, який роз­міщується інцест. фондом, компанією чи компанією з управління активами пайового інцест. фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інцест. фонді, взаємному фонді інцест. ком­панії та пайовому інцест. фонді. Емітентом ІС виступає юрид. особа, що його розміщує: інцест. фонд, інцест. компанія або компанія з управління активами пайового інцест. фон­ду, які відносять до інститутів спільного інвестування (ICI). ICI провадить д-сть, пов'язану з об'єднанням (залучен­ням) грош. коштів інвесторів з метою отримання прибут­ку від вкладення їх у ЦП ін. емітентів, корпора­тивні права та нерухомість.

Цінні папери ІСІ — акції корпоративного інцест. фонду та інвестиційні сертифікати пайового інцест. фонду. ІС можуть бути іменними чи на пред'явника і містити такі реквізити: фірмове найменування іСі, його місцезнаходження, найменування цінного папера — «ІС» і його порядковий номер, дату випуску, вид інвестиційного сертифіката, його номінальну вартість, ім'я власника, підпис посадової особи, печатку ICI.

К-сть проголошених інцест. сертифікатів пайо­вого інцест. фонду зазначається у проспекті емісії. Проспект емісії ЦП ІСІ — це документ, який подається ДКЦПФР компанією з управління активами під час реєстрації емісії ІС пайового інцест. фонду або емісії акцій корпоративного інвес­т. фонду. Строк розміщення інвестиційних сертифі­катів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фо­ндів не обмежується.

ІС можуть надавати його власни­ку право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіден­ди за ІС відкритого та інтервального пайового інцест. фондів не нараховуються і не сплачуються.

До негативних чинників спільного інвестування можна ві­днести:- недосконалість чинного законодавства щодо цінних паперів;- часті випадки некомпетентності працівників інституційних інвесторів, які займаються питаннями спільного інве­стування; - шахрайські дії керівництва інституційних інвесторів; => непрозорість ринку цінних паперів на перших стадіях розвитку; - невизначеність особливостей ведення бухгалтерського обліку, що призводить до перекручення фінансових результатів, подвійного оподаткування доходів від спільного інвестування.

Окрему групу ЦП представляють приватиза­ційні папери (ПП), які є різновидністю держ. ЦП.

У різних країнах процеси випуску й обігу ПП проходять по-різному. Так, у Росії вони випус­каються як ліквідні ЦП, а в Україні — як неліквідні.

ПП — це ЦП, які пос­відчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна держ. підприємств, держ. житлового фонду, земельного фонду.

Випуск ПП здійснювався НБУ, хоча органом, що приймав рішення про випуск, виступає Кабмін України. ПП підлягали використанню лише з метою обміну їх на акції або документи, що свідчать про право власності на об'єкти приватизації.

Осн. видами ПП є: - майнові сертифікати (МС); - житлові чеки(ЖЧ); - земельні бони(ЗБ).

Найбільш поширеним видом ПП став приватизаційний МС, який залу­чався до приватизації центрами сертифікатних аукціонів, до­вірчими товариствами, інцест. фондами та ін. учасниками ринку ЦП У.На початкових етапах приватизації МС існували лише у фор­мі безготівкових депозитів — рахунків у відділеннях Ощад­ного банку України. Відповідно до програм приватизації за приватизаційні МС передбачалося реалізувати бли­зько 70 % майна, що перебуває у власності держави. Близько 30 % реалізувалося з використанням компенсаційних ощадних сертифікатів. Ці сертифікати є іменними ЦП, які видавалися громадянам У., що мали рахунки в уста­новах Ощадного банку України, і призначалися для компен­сації втрат від інфляції власникам цих коштів.

У перші роки приватизації активну роль ПП на фін. ринку виконували ЖЧ— це ПП, які одержували громадяни У. і використовували для приватизації держ. житлового фонду. ЖЧ видавався на безстроковий термін, міг успадковуватися за умови виплати податку на спадщину. Спочатку приватизаційні ЖЧ існували у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, які відкривали грома­дянам У. у відділеннях Ощадного банку, але, не отри­мавши підтримки з боку держави, ЖЧ подальшого поширення не набули і були поступово витіснені з ринку компенсаційними сертифікатами.

Найдорожчими серед ПП мали бути ЗБ, але поряд з житловими чеками ці ЦП також не «прижилися», навіть не була визначена їх номіналь­на вартість.

З ПП фін. посередникам дозволено проводити:

а) посередницьку д-сть — полягає в обміні ПП на паї та акції і здійснюється посередником від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім'я власника ПП лише на основі відповідної ліцензії;

б) представницьку д-сть — обмін ПП на паї та акції, що здійснюється представником від імені, за рахунок і на ім'я власника цих паперів;

в) комерційну д-сть — здійснюється інцест. компаніями і фондами через обмін власних інцест. сертифікатів на ПП громадян з метою їх акумулювання та подальшого обміну на паї, акції від власного імені, за свій рахунок і на своє ім'я.

Держ. ЦП

 Держ. та муніципальні ЦП – боргові зобов’язання держави, місцевих органів влади(МОВ) у формі ЦП. Держ. ЦП вважаються такі ЦП за доп. яких держава бере в борг грош. кошти у юрид. осіб і населення на добровільних засадах та які дають право на отримання певного доходу в майбутньому.

Найб. поширеними видами держ. ЦП є: - облігації держ. позик; - казначейські зобов’язання.

Причинами випуску є : 1) фінансування поточного бюдж. дефіциту; 2) погашення раніше розміщених позик; 3) забезп. касового виконання ДБ; 4) згладжування нерівномірності надходжень податк. платежів; 4) фінансув. цільових програм, здійснюваних МОВ; 5) підтримка соц.. значимих закладів і орг-цій.

Виплата % з держ. позик залежно від виду облігацій і держ. політики звичайно відбув. 1 раз на рік.

Держ. облігації У. поділ. на: - облігації внутр. держ. позики (ОВДП); - облігації зовн. держ. позики(ОЗДП); - цільові облігації внутр. держ. позики У.

 ОВДП розміщуються виключно на внут­рішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання У. щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові ОВДП У. — облігації, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту ДБ в обсягах, передбачених на цю мету законом про ДБ У. на відповід­ний рік, і в межах граничного розміру держ. боргу.

Кошти, залучені до ДБ У. від ро­зміщення цільових ОВДП, викор. виключно для фінансування держ. або регіон. програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених ЗУ про ДБ на відповідний рік.

Емісія держ. облігацій У. є частиною бюдж. процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР.

ОЗДП— державні бор­гові ЦП, що розміщуються на міжн. фондових ринках і підтверджують зобов'язання держави відшкодува­ти пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з ви­платою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Розміщення, обслуговування та погашення ОЗДП здійснює Мінфін У., яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо.

Державні облігації можуть бути іменними або на пред'яв­ника, розміщуватися у документарній або бездокументарній формі.

Облігації місц. позик відпов. до положення «Про порядок випуску, обігу облігацій місц. позик», вони випускаються у документарній формі, на пред’явника або бездокумент. формі з урахування укр. законодавства «Про депозитарну д-сть».

В У. емітентом облігацій внутр. місц. позик можуть бути тільки ВР АРК або міська рада, що ухвалила рішення щодо залуч. кредитів у МБ у формі випуску облігацій, випустила їх від свого імені і несе зобов’язання, які передб. умовами випуску.

Погашення цих облігацій будь-якими ЦП або їх конвертацію не допускається максим. розмір сумарної вартості випусків облігації місцевої позики не повинен перевищувати 30% дохідної частини бюджету емітента за попередній рік.

Казнач. зобов’язання (КЗ) – це держ. ЦП, який розміщується виключно на добровільних засадах серед фіз.. осіб, посвідчує факт заборгованості ДБУ перед власником КЗ, дає право власнику на отримання грош. доходу та погашення відпов. до умов розміщення КЗ України.

 Емісія КЗ У. є частиною бюдж. процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР.

КЗ У. можуть бути: - двгостр.(понад 5 р.); - середньостр.( 1- 5р); - короткостр.(до 1 р.)

Емітентом КЗ виступає держава в особі МФУ за дорученням КМУ. КЗ можуть бути іменними або на пред’явника, а також в документарній і бездокум. формі.

Фондові біржі.