Загальна характеристика фондового ринку. Історія розвитку фон.ринку.

Цінні папери.

9. Сутність ЦП і їх місце на фін. ринку

10. Ха-ка акцій та механізм їх функціонування

11. Облігації, їх види та роль в ек-ці                                

12. Роль інвестиційних сертифікатів і приватизаційних паперів у функціонуванні фін. ринку

13. Держ. ЦП

Фондові біржі.

Діяльність Укр. біржі та інших фондових бірж в країні.

Харак-ка біржових індексів їх функції і призначення.

Хара-ка основних світових індексів та їх місце на фін ринку.

Валютний ринок.

17.

18. Функції валютного ринку.

19.Валютний курс і фактори впливу на нього.

20.Поняття і види котировок іноземних валют.

21.Розвиток і учасники валютного ринку в Україні.

22.Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку.

23.Поточні валютні операції та операції, що пов’язані з рухом капіталу.

1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку(ГР).  

Всі операції, що пов'язані з обігом грошей у процесі вир-ва, розподілом й обміном сусп. продукту й пере­розподілом НД, відбуваються на ГР.

Грошовий Ринок — це с-ма гро­ш. відносин на фін. ринку, яку формують банків­ські та спеціальні фін.-кредитні інститути, що забез­п. функціонування грош. ресурсів країни, їх постійне переміщення під впливом попиту і пропозиції. Осн. товаром ГР є гроші, які пере­міщуються між суб'єктами ринку залежно від механізму фу­нкціонування самого ринку.

На ГР на відміну від товарного,продаж грошей як товару виступає у формі передачі цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти,які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпоряджатися ними і одержати відсотковий дохід.

Тобто ГР — це особливий сектор фін. ринку,на якому купують і продають гроші як специфічний товар, формується попит, пропозиція та ціна цього товару з метою перетворення його в інвестиції.

Гроші як абсолютно ліквідний актив визначають певні особливості ГР:

1) купівля-продаж грошей відбувається лише тоді, коли вони є у наявності в одних суб'єктів і появилася потреба в інших;

2) взаємозв'язок «Т-Г» відбувається у формі позички під зобов'язання повернути кошти у вста­новлений строк або у вигляді купівлі фін. інструмен­тів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів);

3) внаслідок купівлі-продажу грошей їх власник не втрачає права власності на них, а доб­ровільно передає право розпорядження ними покупцеві лише на заздалегідь визначених умовах;

4) у момент продажу грошей продавець не отри­мує еквівалента, а покупець —права власності;

5) на ГР гроші передаються власни­ками у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на товари.

Об'єктом ГР є тимчасово чи постійно віль­ні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку для одержання додаткового доходу. Продаж грошей виступає пе­реважно у формі кредитування, де кредитором є продавець, а позичальником — покупець.

Грошовий ринок хактер-ся тим, що:

1) фінансові активи, які обертаються на рику мають високу ліквідність;

2) фінан-ня грошового ринку, як короткострокового сектора грошового ринку дозволяє підприємствам вирішувати проблеми щодо збільшення грошових активів для забезпечення поточної платоспроможності або ефективного викор-ня грошових коштів;

3) ринок з найменшим рівнем фін. розвитку, має відносно просту систему ціноутворення, є важлим об’єктом держ-го регулювання (держава використовує ресурси ринку для фінан-ня своїх видатків і покриття бюдж. дефіциту);

4) дає змогу здійснити накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грош. Капіталу між сферами нац. економіки;

5) ціно товару, що продається і купується є позичковий відсоток, який виступає важливим елементом усієї грош. кредитної політики держави, яка через НБУ визначає і регулює його рівень.

Джерелами ресурсів є кошти залучені банківською системою, основними позичальниками є: фірми, кредитно – фінансові інститути, держава і населення. Для розуміння сутності фін-го ринку важливе значення має визначення його суб’єктів.

3 групи екон-х суб’єктів:

- кредитори – володіють заощадженими тимчасово – вільними коштами і здійснюють операції з продажу грошей. Ними стають: населення, фірми, урядові структури, ОМС, іноземні фізичні і юридичні особи.

- позичальники – ті, що тимчасово потребують додаткових грошових коштів. Ними стають:урядові структури, сімейні госп-ва, іноземні громадяни,

- фінансові посередники - банки, інвестиційні фінансові і страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства та інші установи, які здійснюють посередницькі операції.

Внутрішнім механізмом регулювання грошового ринку є попит, пропозиція і ціна.

На грош. ринку розрізняють кілька видів відсотків:

- облігаційні;

- банківські;

- депозитний;

- обліковий;

- міжбанківський;

- позиковий.

Облігаційний відсоток – норма доходу, яка встановлена за ЦП, забезпечує зацікавленість інвесторів у вкладанні грошей у ЦП.

Банківський –норма доходу за банківськими операціями, забезпечує банку прибуток.

Депозитний –норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми вкладами (депозитами), значення відсотка визначає первинну ціну, яку мають гроші на початковому етапі надходження на грош. ринок.

Міжбанківський –норми відсотків, які встановлюють між собою банки при наданні кредитів, визначає облікову політику конкретного банку.

Позиковий відсоток –норма доходу, яку стягує банк із позичальників за користування позичальниками коштами,формує прибуток банку.

Обліковий відсоток –норма доходу, яку нац. банк стягує із комерційних банків за позики видані під заставу комерційних векселів, він є орієнтиром для визначення відсоткових ставок з усіх інших видів операцій на грош. ринку.

ГР поєднує 3 головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують де­кілька осн. ф-цій, в чому і полягає їх схожість:

1) створення потужних грош. фондів за рахунок об'єд­нання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів;

2) трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування під-в;

3) надання позик державним органам для вирішення не­відкладних завдань, покриття дефіциту бюджету;

4) спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кред. с-ми, а також про­цес розширеного відтворення через видачу позик за участю фін. посередників.

Таким чином ГР дає змогу здійснити нагромадження, оборот, розподіл і перерозподілу грошового капіталу між сферами нац. економіки.

2. Структура ГР та його інструменти

Поділ гро­шового ринку на його сегменти можна представити за такими ознаками:

1) за видами фін. інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців. Виділяють 3 елементи ГР:

 — ринок позичкових зобов'язань

— ринок цінних паперів

— ринок валюти

2) за інституційною ознакою важливим сегментом є:

 — ринок банківських кредитів;

— ринок послуг небанківських фін.-кредитних установ

3) характер зв'язку між креди­торами та позичальниками:

— сегмент прямого фінансування;

—   сегмент опосередкованого фінансу­вання

4) за функціональною ознакою:

 — обліковий ринок

— міжбанківський ринок

—   відкритий ринок

Сектор прямого фінан-ня відображає безпосередні зв’язки між покупцями і продавцями ринку, функціонує на основі 2-х грошових потоків: капітальне фінан-ня та грошові запозиченя. При капітальному фінан-ні покупці викор-ть акції з метою забезпечення коштів у свій оборот.

Сектор опосередкованого фінан-ня відображає зв’язки між продавцями і покупцями, що реаліз. через фінансових посередників.

Відкритий ринок забезпечує купівлю продаж ЦП, тобто короткострокових зобов’язань держави центральними банками. Операції центральних банків на відкритому ринку впливають на грошово-кредитну політику держави.

Інструменти ГР є: векселі, казначейські зобов'язання, ощадні (де­позитні) сертифікати, банківські акцепти та інші грошові су­рогати.

Грошові сурогати — це будь-які документи у вигляді гро­шових знаків, що відрізняються від грошової одиниці Украї­ни, і виготовлені з метою здійснення платежів у господарсь­кому обороті. Найбільш поширеними фін. інструментами вітчизняного ГР є:

До інституційної структури ОР входять такі елементи:

Вексельний кредит - банківська операція з урахуван­ням дисконту векселів і видачі позик до запитання під забез­печення векселів. Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом негайно його оплачує пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. За достроковий платіж банк отримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив придбавши вексель і сумою, яку він отримує за цим векселем у термін платежу наз. зарахування чи дисконтом.

Основними інструментами на ОР є:

- банків­сякі;

-  казначейські і комерційні векселі;

-  інші види коротко­строкових зобов'язань.

На ОР обертається велика кіль­кість короткостр. ЦП, основні риси яких — це велика ліквідність і мобільність.

4. Міжбанківський ринок(МР) та операції, що здійснюються на МР

Міжбанківський Ринок — це частина ринку позикових капіталів (грош. ринку), де тимчасово вільні грош. ре­сурси кредитних інститутів залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі короткостр. міжбанк. депозитів на короткі терміни.

Найбільш поширені терміни депозитів — 1, 3, 6 місяців, а граничні — від одного дня до 2 років. Кошти МР викор. комерційними банками не лише для короткостр., але й середньостр. та довго­стр. активних операцій і регулювання балансів, відсоткові ставки, враховують витрати комерц. банків, кредитний ризик, що вони приймають на себе конюктуру ринку та інші фактори. Вони є базовими при розрахунку відсоткових ставок по іншим більш довгострокових кредитам на національних і міжнародних ринках позикових капіталів.

МР відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні нормальних умов формування грош. ринку. Він є суб’єктом держ-го регулювання, служить передаточним механізмом впливу держ-х органів на діяльність комерц. банків, стан грошово – кредитної, валютної сфери і безпосередньо на економіку країни в цілому.

 Міжбанківські депозити пов’язані з активними, депозитними операціями банків, тобто вкладенням тимчасово – вільних коштів одних банків у інші кредитні установи, у тому числі центральний банк.

Міжбанк. кредити(МК) — одне з осн. джерел форму­вання банківських кредитів. Одержання кредитів в ін. бан­ках дає можливість банківським установам поповнювати влас­ні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на МР,а при нестачі — купує на ринку.

На практиці використовуються такі основні  різновиди МК:

=> овердрафт за кореспондентськими рахунками: на від­повідному рахунку обліковуються суми дебетових і кредито­вих залишків на кореспондентських рахунках банків на кі­нець операційного дня;

=> овернайт — надані або отримані іншим банком. Вони надають­ся на термін не більше одного операційного дня, цей вид МК використо­вується для завершення розрахунків поточного дня;

В Україні суб'єктами МР є комерційні банки, які виступають у ролі фін. посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фін. ринку. НБУ проводить операції з рефінансування комерц. банків. Кредитні ресурси надаються у вигляді прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кредитних аукціонів. Ці операції проводяться тоді, коли комерц. банки зазнають труднощів і не можуть у короткий час залучити ресурси з інших джерел. НБУ відіграє роль кредитора останньої інстанції. Такі кредити короткострокові, видаються під високі відсотки і потребують забезпечення заставою. Комерційні банки, як економічно незалежні кредитні ін­ститути, самостійно встановлюють рівень відсоткової ставки за МК залежно від попиту і пропозиції на МР та рівня облікової ставки.

Тема 8.

Загальна характеристика фондового ринку. Історія розвитку фон.ринку.

У нашій країні початок фондового ринку датується XVIII ст. Одеську фондову біржу було відкрито у 1796 р., Київську - у 1869, Харківську - у 1876, Миколаївську - у 1885 р. та ін.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (дери-вативів).

Основними інструментами фондового ринку є цінні папери різних видів, типів, які формують свої сегменти: грошового ринку, ринку цінних паперів, ринку капіталів, фондового ринку.

Кожний фондовий ринок має свої завдання, принципи, функції, напрями розвитку, умови функціонування.

Основними завданнями сучасного фондового ринку України є:

- мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення конкретних інвестицій;

- формування ринкової інфраструктури, яка відповідає міжнародним стандартам;

- розвиток вторинного ринку;

- активізація маркетингових досліджень;

- трансформація відносин власності;

- удосконалення ринкового механізму і системи управління;

- забезпечення контролю над капіталом на основі державного регулювання;

- зменшення інвестиційного ризику;

- формування портфельних стратегій;

- розвиток ціноутворення;

- прогнозування перспективних напрямів розвитку та інші.

Сучасний світовий фондовий ринок розвивається за такими напрямками:

1) подальша автоматизація фондових операцій, обєднання окремих комп'ютерних систем у Всесвітню мережу електронної комунікації;

2) створення нових видів і модифікацій цінних паперів;

3) розширення інтернаціоналізації фондової діяльності.

Для України, крім цих трьох напрямів, актуальними для розвитку фондового ринку сьогодні є:

*  своєчасне становлення системи державного регулювання;

*  сприяння підвищенню рівня організованості позабір-жового ринку;

* створення сучасної інфраструктури фондового ринку;

* забезпечення умов для конкуренції у фондовій діяльності;

* розвиток вторинного ринку цінних паперів, насамперед у рамках системи фондових бірж України тощо.

Умови функціонування фондового ринку:

1) учасники ринку є вільними у своїх діях щодо купівлі-продажу фінансових активів;

2) продавців і покупців має бути достатньо для того, щоб кожен з учасників ринку міг вільно вибрати торгового партнера з метою підтримки конкурентного середовища;

3) сформована законодавча база, яка сприяє його розвитку.

Загальні принципи функціонування організованого фондового ринку :

- Цілісность - забезпечується єдиним місцем котирування, яким є УФБ, єдиним Центральним депозитарієм цінних паперів і єдиним Кліринговим банком, які забезпечують функціонування системи електронного обігу цінних паперів і проведення торгів акціями, облігаціями тощо.

- Принцип упорядкованості передбачає наявність "правил гри" на ринку та контролю за їх виконанням.

- принцип прозорості потребує і забезпечує регулярну інформацію про діяльність емітента та курсу його цінних паперів шляхом публікації її в офіційному виданні УФБ.

-  Рівні можливості для всіх учасників ринку забезпечать здорову конкуренцію на ринку. Збалансованість на ринку передбачає відповідність у розвитку всіх секторів ринку.

Роль фондового ринку в системі економічного механізму держави визначають функції, які він виконує. їх поділяють на дві групи:

1. Загальноринкові - це:

* отримання прибутку від операцій на даному ринку;

* цінова, що забезпечує формування ринкових цін;

* інформаційна - забезпечує збір інформації про суб'єктів і об'єктів ринку і доведення її до учасників;

* регулювальна - ринок встановлює правила торгівлі, порядок вирішення спірних питань між учасниками, встановлює пріоритети, органи контролю, управління та ін.

2. Специфічні - це:

- функція перерозподілу;

 - функція страхування цінових і фінансових ризиків (стала можливою завдяки появі ф'ючерсних і опціонних контрактів);

- перерозподіл коштів між галузями і сферами ринкової діяльності;

- перерахунок заощаджень з невиробничої у виробничу форму;

- фінансування дефіциту державного бюджету на неінфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів та ін.

Фондовий ринок виконує також функції у політичній, соціальній, морально-психологічній сферах.