Валютний курс і фактори впливу на нього.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни, використовується при здійсненні валютних операцій для обміну валют.

Відхилення валютного курсу від вартісної основи відбувається під впливом пропозиції і попиту валют. Це співвідношення попиту і пропозиції залежить від багатьох факторів, що показують зв'язок курсу валют з економічними категоріями, такими як гроші, вартість, ціна, процент тощо.

Виділяють структурні і кон’юнктурні фактори формування валютного курсу. Структурні - це показники розвитку економіки, рівень інфляції, обсяг грошової маси, структура і стан платіжного балансу, дефіцит державного бюджету, платоспроможність країни, рівень довіри щодо національної валюти як на національному, так і на світовому ринку, обсяг запозичень як внутрішніх, так і зовнішніх тощо.

Кон’юнктурні фактори – спричинені коливанням ділової активності, політичним, військовим станом, прогнозами тощо.

Разом з кон’юнктурними чинниками на динаміку валютного курсу впливають інші чинники, такі як:

1. Зростання національного доходу – фактор, який зумовлює зростання попиту на і товари іноземного походження, одночасно імпорт може призводити до відпливу іноземної валюти.

2. Темп інфляції - співвідношення валюти за її купівельною спроможністю. Чим вищий темп інфляції в країні, тим є нижчий курс валюти, за умови, що не впливають інші чинники.

3. Стан і структура платіжного балансу - активний платіжний баланс сприяє зростанню курсу національної валюти, пасивний - призводить до зниження курсу національної валюти.

4. Різниця процентних ставок у країнах – цей фактор впливає на валютний курс за таких умов: 1) у країні зміна процентних ставок впливає на міжнародний рух капіталів за інших незмінних умов; 2) на операції валютного ринку та ринків позичкових капіталів мають вплив процентні ставки

5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні операції валют – коли курс якої-небудь валюти починає знижуватись, то фірми та банки перед цією тенденцією починають продавати її на стійкіші валюти, а це погіршує стан валюти, яка знижується. Валютні ринки реагують на економічні та політичні зміни, на коливання співвідношення курсів.

6. Рівень використання валют на євроринку і в міжнародних розрахунках – визначення масштабів попиту і пропозиції на валюту, вплив ступеня його використання при розрахунках в міжнародних операціях; відомо, що 60-70% операцій євробанків проводяться в доларах.

7. Рівень довіри щодо валюти як на національному, так і на світовому ринках - вимірюється економічним та політичним станом в країні, а також іншими факторами що розглядалися, які мають вплив на курс валюти.

8. Вплив валютної політики – на зміну валютного курсу впливає співвідношення ринкового та державного регулювання. Валютний курс формується через попит і пропозицію і супроводжується коливаннями курсових співвідношень. Державне регулювання курсу валют орієнтується на його зростання або зменшення відповідно до завдань економічно-валютної політики.

9. Розвиток фондового ринку – залучення фондовим ринком безпосередньо іноземної валюти, залучення на валютному ринку національної валюти для того, щоб купити іноземну валюту, що змінює співвідношення попиту і пропозиції.

Поняття і види котировок іноземних валют.

На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються шляхом котирування валют. Котирування - це офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціни) національної валюти до відповідних іноземних валют на день проведення операцій. Інакше кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.

При продажу і купівлі національної валюти банки диференціюють рівні курсів: “курс продавця” встановлюється вищим від курсу “покупця”. Повна котировка включає курс покупця і продавця, у відповідності з якими банк купить або продасть іноземну валюту на національну. Курс купівлі при цьому розраховується, виходячи з рівня офіційного курсу проданої валюти та курсу, згідно з яким здійснена угода купівлі-продажу, за формулою:

КК = ОК : (ОК : КП) , де КК - курс купівлі; ОК - офіційний курс; КП - курс продажу за домовленістю.

Різниця між курсами покупця і продавця - “маржа” - джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується банком прибуток від валютних операцій. Крім цього, оскільки валютні операції пов’язані з певним ризиком, маржа в деякій мірі служить для страхування валютного ризику.

Існують два методи котировки іноземної валюти до національної - пряма і непряма. Більшість країн використовує пряму котировку. При прямій котировці вартість одиниці чи 100 одиниць іноземної валюти виражена в національній грошовій одиниці. При непрямій котировці за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземної валюти. Непряма котировка - це величина зворотна прямій котировці. Непряма котировка використовується переважно у Великобританії. Що стосується США, то для внутрішніх цілей використовується принцип прямої котировки, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямої котировки для багатьох валют, крім фунта стерлінга.