Потреби та ек. інтереси, їх суть та класифікація

Потреба – це відчуття недостачі чогось, що необхідне для підтримання життєдіял. організму та розвитку людської особистості, суспільства загалом. Це своєрідний психологічний стан невдоволеності, внутрішньої напруженості, дискомфорту, невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами існування. Людські потреби надзвичайно різноманітні, тому є різні види їх класифікації:

-за характером виникнення: Біологічні – це потреби в повітрі, воді, їжі, теплі, безпеці тощо; виникають із потреби підтримувати життя людини як біологічної істоти. Соціальні– це бажання належати до певного кола людей, набути визнання, користуватися повагою, потреба людини в самореалізації та ін.;

- залежно від засобів, що забезпечують задоволення потреб, їх поділяють на: Матеріальні – до яких відносять ті потреби, які задовольняють за допомогою товарів. Нематеріальні потребизадовольняються за допомогою послуг освіти, культури, медицини, юрид. служб та ін.;

- за способом задоволення потреби поділяють на: індивідуальні (в одязі, житлі, продукти харчування), групові (громадський порядок, транспорт) та колективні (безпека, чисте довкілля, освіта тощо);

- за нагальністю задоволення потреби бувають: елементарні, які задовольняються предметами першої потреби (їжа, одяг, житло, медична допомога), і вишукані, які задовольняють предметами розкоші (парфуми, коштовності тощо).

Сьогодні широкої популярності набула класифікація потреб Маслоу (з minрівня):

1.фізіологічні потреби (в їжі, воді, повітрі, сні, фізичній активності тощо);

2.потреби безпеки і захисту (потреби в організації, стабільності, у законі й порядку, у свободі від хвороб, страху, хаосу);

3.соціальні потреби (на цьому рівні люди намагаються встановити стосунки з ін. людьми, у групі, у сім’ї, адже люди хочуть відчувати любов, добре ставлення ін. до себе);

4.потреби самоповаги (які пов’язані з компетентністю, впевненістю у своїх достоїнствах, досягненнях тощо);

5.потреби самореалізації (потреба стати тим, ким людина може стати; досягнувши цього рівня людина добивається повної реалізації свого таланту, здібностей і потенціалу особистості. Цього досягають мало людей, за оцінками Маслоу < 10%).

Економічні інтереси – це усвідомлені потреби, для задоволення яких людина вибирає певний вид поведінки. Суб’єктами ек. інтересів є індивіди, домогосподарства, трудові колективи, фірми, люди, що проживають у певному регіоні, сусп. загалом. Ек. інтереси за суб’єктами поділ. на:

особисті – охоплюють потреби індивіда, що пов’язані з реалізацією приватної власності, трудовою діял. тощо; групові – це однорідні приватні інтереси, носіями яких є певні групи людей, наприклад, споживачі, акціонери, трудові колективи тощо;національні – це інтереси всіх резидентів країни загалом, що спрямовані на підтримання високих стабільних темпів ек. зростання, високого рівня зайнятості, стабільних цін, збалансованості платіжного балансу тощо.

За об’єктом інтересів виділ.: майнові, фінансові, умов праці й життя тощо.

Суть фіскальної політики та її знаряддя. Дискреційна та не дискреційна фіскальна політика

Фіскальна політика – це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції, досягнення природного обсягу виробництва шляхом зміни державних видатків, рівня оподаткування або шляхом поєднання обох важелів.

Прийнято розрізняти дискреційну та не дискреційну фіскальну політику. Критерієм для розмежування таких видів політики є її залежність від рішень уряду чи парламенту. Зокрема, дискреційна фіскальна політика передбачає цілеспрямовані зміни у рівні державних видатків і податків з метою впливу на обсяг виробництва, зайнятість та цін.

Дискреційна фіскальна політика поділяється на стимулювальну та стримувальну. Метою стимулювальної політики є природній рівень зайнятості та природній обсяг виробництва.

Сенс стимулювальної фіскальної політики зводиться до того, що уряд штучно збільшує сукупний попит за рахунок, наприклад додаткових державних закупівель, хоча самі державні закупівлі впливають на зайнятість та виробництво у вузьких межах, проте завдяки мультиплікативному ефекту зростають вторинні видатки, що суттєво збільшує сукупний попит.

Стримувальна політика має на меті уповільнити темпи інфляції.За умов високих темпів зростання цін уряд вдається до стримувальної політики шляхом, наприклад, збільшення податків. В цьому разі завдяки мультиплікативному впливу податків сукупний попит істотно скорочується, що дозволяє подолати інфляцію коштом спаду виробництва.

Зовнішні прояви стимулювальної фіскальної політики здебільшого є дефіцит бюджету, який виникає внаслідок того, що держава послаблює податковий тиск і/або збільшує державні закупівлі.Проявом стримувальної політики є бюджетний профіцит, що виникає завдяки збільшенню податків і/або зниженню обсягів державних закупівель.

Задача

5. Функція витрат фірми ТС = 0,5Q² + 2Q, функція попиту на продукцію фірми Р = 10-0,5Q. В и з н а ч и т и за якої ціни економічний прибуток фірми буде максимальним.Максимальний прибуток фірми при MR=MCMR-граничний виторг, MC-граничні витрати

MC=TC’q=2*0,5Q+2=Q+2

TR=P*Q=(10-0,5Q)*Q

MR=TR’=10-Q

MR=MC 10-Q=2+Q Q=4 P=10-0,5*4=8 TR=8*4=32

EP=TR-TC=32-(0,5*4*4+2*4)=32-16=16 грн

Тести

1.Макроекономісти заслужили репутацію людей, які не можуть дійти згоди з будь-якого питання тому, що - г) вони виходять з різних філософій макроекономіки;

2. Для обчислення внеску фірми у ВВП, обчисленого як суми доданої вартості, необхідно з суми продажу фірми вирахувати - д) усі відповіді неправильні.

3. Що не впливає на підвищення продуктивності праці - в) місткість ринку і розмір підприємств;

4.Якщо крива пропозиції товару А пере­міститься вліво на більшу відстань, ніж переміститься вліво його крива попиту, то- в)рівноважна ціна зросте, а рівноважна кіль­кість попиту-пропозиції зменшиться;

5. У якому із наступних випадках порушено припущення про перехідність (транзитивність) переваг споживача - в)A>B=C; C<A;

6.До прямих податків не належать - а) акцизний збір;

Білет 12