Закон України “Про позашкільну освіту”. Завдання і зміст позашкільних освітньо-виховних закладів. Концепція позашкільної совіти і виховання.

Законвизначає держ політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соц-економ, організаційні, освітні та виховні засади.

С-ма позашкільної освіти – освітня підсистема, що включає держ, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади.

Завдання: забезп прав громадян на здобуття позашкільної освіти, визначення основних засад держ політики щодо позашкільної освіти, створення нормативно-правової бази для подальшого розвитку позашкільної освіти. Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів тв видів діяльності. Фінансування здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних закладів – за рахунок коштів засновників.

Концепція. Затверджена колегією Міністерства Освіти України. Концепція – перший крок наукового осмислення розвитку позашкільної освіти і фактично відкриває простір для становлення нової галузі пед науки – позашкільної педагогіки.

Основні принципи позашкільної освіти: гуманізація, єдність загальнолюдських і нац цінностей, демократизація, науковість і системність, безперервність, наступність та інтеграція, багатоукладність та варіативність, добровільність та доступність, самостійність і активність особистості;

Основні напрями: соціокультурний, художньо-естетичний, дослідницько-експерементальний, науково-технічний, еколого-природничий, туристсько-краєзнавчий, фізкультурно0оздоровчий, військово-патріотичний, дозвіллєво0розважальний.

Позашкільна освіта та вих-ня мають сприяти: творчій спрямованості особистості, розвитку творчіх рис характеру, творчій самосвідомості, розвитку творчіх якостей інтелекту, постійному зростанню потенціалу творчої діяльності, формуванню психічних якостей творчої особистості, вих-ню у дітей та підлітків здатності до творчого спілкування.

Характеристика загальних методів виховання.

Сучасна класифікація(Бабанський і Сластьонін) на основі діяльнісно-особистісної концепції:

1)               Методи формування свідомості особистості(бесіда, лекція, дискусія, переконання, приклад). В основі – слово педагога. Слово повинно бути ніжним, ласкавим – слово психолога, лікаря, батька, матері, вчителя не повинно бути грубим, жорстоким.

2)               Методи організації діяльності, спілкування та форм. досвіду, сусп. поведінки(привчання, тренування, пед.вимога, громадська думка, створення вих.. ситуації, прогнозування).

3)               Методи стимулювання діяльності і поведінки – допоміжна група, кожен метод використовується як відповідний стимул, що сприяє ефективному викор. методів двох попередніх груп.

Підгрупи:

- Способи емоц. стимулювання, що застос. в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань, аналіз проблемних питань, створення уявних ситуацій морального вибору, аналіз міркувань)

- Способи стимулювання діяльності школярів і досвіду позитив. суп. поведінки(гра, змагання, романтика, заохочення, покарання)

                   4) Група контролю та самоконтролю – спрямована на оцінку ефективності обраної системи методів з боку вихователя та самооцінку своєї діяльності з боку вихованців.

Дозволяють підвести підсумки попередньої взаємодії, коректувати свою діял-ть, планувати та будувати майбутню взаємодію, залучати до аналізу вихованця (спостереження,анкет-ня,тест-ня,самоконтроль,самооцінка)

Можна класифікувати також за ступенем розповсюдженості:

1)               традиційні,стандартні, загальновідомі

2)               нестандартні, нетрадиційні, авторські