Ділова культура як культура нової соціальної спільності

Ділова культура головним чином пов'язана з формуванням нової соціальної спільності підприємців, хоча про ділову культуру можна говорити й у більш мирному соціальному контексті. Під діловою культурою ми розуміємо культуру підприємців і керівників, маючи на увазі при цьому цінності і норми, що регулюють поведінку і діяльність у процесі ділової активності при переговорах і укладанні угод, виконанні договірних зобов'язань, при організації діяльності людей, у діловому спілкуванні, у ставленні до працівника і споживача.

У діловій культурі можна виділити два шари: ціннісний і ментальний.

Ціннісний шар з'являється як культурний феномен, що може передаватися як традиція й обумовлює етичну сторону ділових відносин, зовні виявляється як стереотип, як звична посадова поведінка, актуальні цінності і норми практичної діяльності.

Ментальний шар ділової культури пов'язаний з ситуаціями, коли звичні норми і цінності неефективні і люди починають конструювати нові.

У сучасних умовах успішним може бути тільки підприємець з високим рівнем за­гальної і ділової культури. За результатами соціологічних досліджень, найбільший пріоритету ділових відносинах респонденти віддають гуманності, надійності, високій за­гальній культурі, умінню красиво вдягатися, правильно говорити.

На які ж цінності орієнтуються на сьогодні українські підприємці, що визначає їх ділову культуру?

За дослідженнями, проведеними вітчизняними соціологами, це такі цінності:

• бути незалежним — 58,6%;

• мати близьких за духом співробітників — 39,7%;

• заробити гарні гроші, мати високий рівень життя — 34,8%;

• реалізовувати свої особисті якості - 34,2%;

• працювати з висококваліфікованими колегами — 31,2%;

• створювати собі високу ділову репутацію — 27,6%;

• реалізовувати свої професійні якості — 25,5%;

• працювати над складними, цікавими проблемами і реалізовувати організа­торські здібності — 20%;

• зайняти престижну посаду — 6,1%.

Наведені дані показують орієнтацію українських підприємців в основному на західні цінності, серед яких головна —незалежність.

Соціологи виділяють такі особливості ділової культури сучасних українських підприємців:

• схильність до маніпулювання, до завуалювання цілей і приховання своїх інте­ресів;

• рішення ділових проблем на рівні міжособистісних відносин, які заміняють контрактні;

• установка на тимчасову вигоду;

• управлінська некомпетентність, яка виявляється в нереалізованості рішень і службовому блефі;

• психологічні установки на тиск, натиск, твердість позиції і прагнення нав'яза­ти партнеру власні умови.

В Європі ділова культура вже сформувалася і має стійкі цінності, що орієнтують підприємців на творчість, незалежність і взаємокорисність. На етапі формування ук­раїнської ділової культури виникає проблема її взаємодії з європейською і східною діловою культурою, проблема збереження специфічних рис власне української діло­вої культури.

На закінчення відзначимо, що соціологія культури являє собою важливу галузь соціологічного знання. Дослідження культури в соціології дозволяє визначити загаль­не і специфічне в соціокультурних процесах різних суспільств.

Питання для роздумів

1. Які культурні цінності найважливіші у житті людини?

2. Чому у розвитку людства нове переборює старе?

3. Чи можна творчу людину вважати соціальне мо­більнішою, ніж не творчу?

4. Чи не заперечують прогресивний розвиток культури людства винаходи все нищівнішої зброї та підвищення кількості загиблих в останніх війнах?

5. Чому масову культуру вважають негативним явищем?

6. Як розуміти культурну єдність держави?

Література

1. Анисимов С.Ф. Духовные ценности: Производство и потребление. -М., 1968.

2. Библер В.С. От наукоучения к логике культури. -М., 1991.

3. Вебер М. Протестанская этика и дух капитализма // Вебер М. Избр. произведения. - М., 1990.

4. Відродження культури: міф і реальність // Політична думка.-1993.-№ 1.

5. Витаньи И. Общество. Культура. Социология. — М., 1984.

6. Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. История и рациональность. - М., 1991.

7. Здравомыслов А.Т. Потребности. Интересы. Цен­ности. -М., 1986.

8. Кизима В.В. Культурно-исторический процесе й проблема рациональности. — К., 1985.

9. Культурная деятельность: опыт социологического исследования. - М., 1988.

10. Лекції з історії світової та вітчизняної культури. -Львів, 1994.

11. Межуев В.М. Культура и история. - М., 1977.

12. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций.-М., 1995.

13. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. - Київ, 1995.

14. Смелзер Н. Социология. -М., 1994.

15. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. -М., 1992.

16. Социодинамика культуры. - М.,1973.

17. Социология: Наука об обществе. -Харьков, 1996.

18. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. -Львів, 1996.

19. Штомпка П. Социология социальных изменений. -М., 1996.

Лекція 15. Етносоціологія

Основні поняття соціології етнічних відносин

Проблема самовизначення націй у соціології

     3. Соціологічні питання соціального і культурного життя націй

Національно-етнічні процеси та відносини